Василь Вишиваний, відомий також як Вільгельм Габсбург: ерцгерцог, що зробив вибір на користь України.
Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінґен, ерцгерцог Австро-Угорської імперії, володів титулом, впливом і можливістю впливати на європейські трони. Проте він свідомо обрав шлях, присвячений служінню Україні. У той час, коли українська держава лише починала боротися за своє місце у світі, Вільгельм став Василем Вишиваним – українцем за своїми переконаннями, мовою та політичними поглядами. Він писав поезії українською та активно підтримував незалежність України, а його прізвище Вишиваний отримав через свою пристрасть до вишитих сорочок.
У день народження ерцгерцога Еспресо розповість про нього, як про військового, політика, дипломата та вірного союзника українського визвольного руху, за що зрештою Вишиваний заплатив свободою і життям.
Василь Вишиваний народився 10 лютого 1895 у місті Пула, що в Хорватії. Австрійський ерцгерцог з династії Габсбургів - один із найяскравіших іноземців, які свідомо пов'язали свою долю з українством.
Його батько та старший брат у разі розпаду імперії навіть розглядалися як можливі претенденти на польський престол.
З дванадцятирічного віку Вільгельм мешкав у Живці, що на Галичині. Саме в цьому місті він вперше дізнався про українців. У своїх спогадах він зазначав, що спочатку сприймав українців через призму негативних стереотипів, які поширювали серед поляків. Проте його погляд кардинально змінився після подорожі до гуцульських гір у 17 років.
"Я подорожував усюди, намагаючись знайти українських розбишаків. Але все було марно. Це сильно мене засмутило. Відтоді я став зовсім іншим, повернувшись до Живця після свого виїзду", - зазначав він у своїх спогадах.
Цей досвід став переломним у формуванні його симпатій до українців.
У 1915 році Вільгельм Габсбург завершив навчання у військовій академії та здобув звання лейтенанта австро-угорської армії. Його призначили до уланського полку, в якому переважну частину особового складу становили українці.
Постійне спілкування з українськими військовими та попередні мандрівки гуцульськими селами значно поглибили його інтерес до української культури, традицій, пісень та мови. Він швидко освоїв українську, а незабаром почав писати вірші цією мовою. За словами ерцгерцога, першою книжкою українською, яку він прочитав, була невелика "Історія України" Михайла Грушевського, після чого він звернувся до творів Тараса Шевченка та Івана Франка, як зазначала "Локальна історія".
Солдати неодноразово дарували мені вишиванки, які я часто носив. Так виникло ім'я, що стало для мене вічним — Василь Вишиваний.
Симпатія ерцгерцога до українського народу та його історичної спадщини викликала розчарування у багатьох офіцерів, особливо серед поляків, які почали називати Вільгельма "Червоним князем". Ця позиція призвела до певних непорозумінь між ерцгерцогом і більшістю членів панівної династії, які мали чітко виражену пропольську позицію.
У 1916 році Вільгельм Габсбург став депутатом австро-угорського парламенту, де познайомився з низкою українських політичних діячів і почав активно лобіювати українські інтереси на високому рівні.
У період визвольних змагань 1917-1921 років він активно відстоював концепцію незалежності України, співпрацюючи з Українськими січовими стрільцями та армією УНР. На відміну від численних політичних лідерів того часу, Вишиваний рішуче підтримував ідею повної автономії України, відмовляючись від федеративних планів з Росією.
Цю точку зору підтверджують також архівні документи радянського періоду. Наприклад, у матеріалах, що стосуються гетьманського з'їзду в Мюнхені 1927 року, вказується, що єдиним учасником, який активно відстоював концепцію незалежної та соборної України, був Василь Вишиваний.
"Лише один Василь Вишиваний, - зазначається в листі, - відстоював самостійність України. Вишиваний запропонував також тезу соборності українських земель, прийняту з'їздом...", - опубліковано у архівах Служби зовнішньої розвідки України.
Після поразки УНР Вишиваний оселився у Відні. Саме там він потрапив у поле зору радянських спецслужб. Розсекречені документи свідчать, що ще з 1920-1930-х років чекісти ретельно збирали інформацію про його діяльність, контакти та політичні погляди.
За даними МДБ, у 1921-1922 роках у Відні він заснував комітет, який радянська сторона трактувала як центр "антирадянської діяльності", спрямованої на підтримку українських національних сил. У документах Вишиваний постає як переконаний і послідовний борець за українські інтереси з широкими міжнародними зв'язками.
Після Другої світової війни радянські спецслужби активізували операції проти української еміграції. Стеження, яке розгорнули за Вишиваним, зокрема за активної участі СМЕРШ - військової контррозвідки, свідчили про те, що вже йшлося про нейтралізацію і припинення його антирадянської діяльності. Хоча він публічно проти політики СРСР особливо не виступав, але його контактів з керівниками ОУН було достатньо для того, щоб вважати ворогом радянської влади.
У підсумковій довідці із архівної справи зазначається: "За останніми закордонними відомостями відомо, що в 1946 р. Вишиваний перебував у Баварії під покровительством американської влади, продовжуючи підтримувати тісний зв'язок з керівними діячами ОУН, зокрема, з керівником політичної референтури Проводу Закордонних частин ОУН-бандерівців Прокопом Мирославом. Це дає підстави вважати, що Василь Вишиваний і нині має великі зв'язки серед керівництва ОУН і сам особисто проводить активну антирадянську діяльність", - йшлось у архівах Служби зовнішньої розвідки.
Його визнали "серйозною загрозою" через зв'язки з представниками ОУН.
фото: Фотографії старого Львова
У серпні 1947 року Василя Вишиваного викрали співробітники СМЕРШ в англійській зоні окупації Відня.
МДБ УРСР закінчило слідство у травні 1948 року та винесли вирок - 25 років ув'язнення у Володимирській тюрмі у Москві. Але до місця відбуття покарання він не потрапив. Його таємно доправили до Карлсбадської в'язниці, а потім до Києва. Формальною датою арешту в документах значиться вересень 1947 року, що, ймовірно, мало на меті "узаконити" вже здійснене викрадення.
18 серпня 1948 року в лікарні Лук'янівської в'язниці в Києві відійшов у вічність Василь Вишиваний. Протягом усього свого життя він ідентифікував себе як українець. Обставини його смерті та місце, де він був похований, досі залишаються загадкою.
