Кремль дав зелене світло для удару по SOCAR в Україні: бесіда з Михайлом Гончаром.

Чому Росія націлюється на нафтогазові об'єкти Азербайджану? Яким чином розвиватиметься конфлікт між Москвою та Баку? Які можливі кроки може вжити Кремль у Каспійському регіоні? І чи посилить Ільхам Алієв підтримку України? Відповіді на ці питання ви знайдете в інтерв'ю президента Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайла Гончара для РБК-Україна.

В останні місяці Азербайджан взяв курс на активну політику, що не залежить від Росії. У липні держкомпанія SOCAR з Азербайджану та український "Нафтогаз" розпочали постачання газу, видобутого в Каспійському морі, який транспортується до України через південні маршрути Європи.

На початку серпня Азербайджан і Вірменія уклали знакову мирну угоду за участю президента США Дональда Трампа. Ця зустріч у Білому домі стала свідченням дипломатичного успіху Вашингтона в регіоні, який зазвичай вважався сферою впливу Москви.

В Кремлі не могли залишити такі кроки без відповіді. Спочатку росіяни завдали удару по об'єкту газотранспортної системи в Одеській області, через яку в нашу країну імпортується азербайджанський газ, а згодом вони атакували нафтобазу SOCAR в цьому ж регіоні.

Після цього відбулася телефонна бесіда між президентами Володимиром Зеленським та Ільхамом Алієвим, під час якої вони засудили свідомий удар з боку Москви. Як повідомляють ЗМІ, Баку може обдумувати можливість надання військової допомоги Україні, якщо ворожі атаки триватимуть.

Чи пов'язані між собою політика Азербайджану та удари в Україні, яким чином Росія може ще зашкодити інтересам цієї країни і наскільки значною може бути допомога Баку для Україні - в бліц-інтерв'ю РБК-Україна розповів президент Центру глобалістики "Стратегія XXI", експерт в нафтогазовій галузі Михайло Гончар.

- Чи пов'язуєте ви атаки Росією об'єктів компанії SOCAR та компресорної станції, через яку надходить азербайджанський газ, із політикою Баку?

Ці дії являють собою акти помсти, що випливають з безсилля режиму Путіна, і це очевидно. Варто також згадати про інцидент із забрудненою нафтою Azeri Light в нафтопроводі "Баку-Тбілісі-Джейхан". На турецькому терміналі "Джейхан" наприкінці липня було виявлено, що азербайджанська нафта цього сорту містила хлорорганічні сполуки, які становлять загрозу для процесу нафтопереробки.

Хоча там ще не розібралися, в який спосіб до нафти потрапила хлорорганіка, але всі сходяться на думці, що це якраз була акція, зроблена російською агентурою. Азербайджан має доходи від експорту цієї нафти.

Фото: Нещодавно стався інцидент із "забруднення" азербайджанської нафти у міжнародному нафтопроводі (Getty Images)

На мою думку, Росія перейшла до стратегій багатовимірного впливу на Азербайджан. Прямо діяти їй не під силу, оскільки вона не має достатньої сили та впливу на Південному Кавказі. Крім того, Москві не вигідно псувати відносини з Туреччиною, яка підтримує Азербайджан, але Кремль вміє чинити дрібні підступи.

- Чи здійснюється транспортування нафти Azeri Light до Європи за допомогою цього нафтопроводу?

Так, це відомий "Контракт століття" — угода про постачання нафти з Азербайджану, укладена у 1994 році між SOCAR та нафтовими компаніями з Європи та США. Нафта видобувається на шельфі Каспійського моря, а потім транспортується через трубопровід "Баку-Тбілісі-Джейхан" до турецького порту "Джейхан", звідки вона відправляється танкерами для продажу на середземноморському ринку.

- Чи може Росія щось зробити проти Азербайджану на газовому ринку?

- Ринковими методами вона нічого зробити не зможе, бо "Газпром" фактично втратив європейський ринок. SOCAR - не конкурент "Газпрому", адже це різна вагова категорія (експорт газу "Газпромом" до Європи у 2021 році складав близько 180 млрд кубометрів, а експорт SOCAR у 2024 році був на рівні 13 млрд кубометрів - ред.), але азербайджанський газ збільшує свою присутність на європейському ринку, хоча й обмежено - це країни Південної Європи, Балкан.

Як тільки з’явилася перспектива, що азербайджанський газ може надходити через досить складний маршрут — через Південний Кавказ, Туреччину, Болгарію, а потім реверсом по Трансбалканському газопроводу до Румунії, Молдови і України (навіть у малих обсягах), у Кремлі вирішили завдати удару по SOCAR. Це, звичайно, не був удар, що матиме катастрофічні наслідки, проте він слугував символічним сигналом: "Все може бути інакше".

Росія має потенціал завдати значної шкоди Азербайджану, що проявляється у таємних диверсійних акціях на Каспії. Азербайджан займається видобутком нафти та газу на шельфі Каспійського моря, де встановлені спеціалізовані платформи та підводні трубопроводи, які транспортують ресурси до терміналів, а звідти — на світовий ринок.

Кремль має у своєму розпорядженні в рамках Каспійської флотилії спецпідрозділи для проведення диверсійних дій. Це може бути диверсія, яка буде замаскована під технічний інцидент - так би мовити "щось зламалося на платформі і нафта та газ потрапили у море". Технології маскування зловмисних дій під технічний інцидент у Кремля відпрацьовані.

Зображення: Азербайджан володіє численними вразливими об'єктами нафтогазової інфраструктури в акваторії Каспійського моря (Getty Images)

Зверніть увагу на події, що сталися в Балтійському регіоні – це розриви телекомунікаційних і енергетичних кабелів, а також пошкодження газопроводу Balticconnector (інциденти 2023-2024 років - ред.). Досі правоохоронні органи країн Балтії не змогли дійти висновку про те, що ці випадки є результатом навмисних дій, оскільки все було виконано дуже майстерно: судно, що стало на якорі, "випадково" зачепило підводну інфраструктуру. Проте кількість та характер цих інцидентів говорять самі за себе.

Чи має Росія ще можливості вплинути на SOCAR в Україні?

- Наприклад, може атакувати шахедами АЗС компанії.

- Що далі буде робити Азербайджан?

Сьогодні вони почуваються впевнено. По-перше, їх підтримує Туреччина. Крім того, нещодавно була укладена мирна угода з Вірменією за участю Дональда Трампа у Вашингтоні, що надає їм відчуття певної підтримки з боку США, хоча ця підтримка може виявитися лише ілюзією.

Американська компанія Exxon Mobil проявляє інтерес до азербайджанського, ще не розробленого, газового родовища "Карабах" у Каспійському морі. Тому, я думаю Азербайджан триматиме удар.

Чи продовжать вони реалізовувати політику, що не залежить від Росії?

- Вони її розвернули, хоча там є щілина - це Декларація про стратегічні відносини із Росією, яка була підписана у 2022 році до початку російського вторгнення в Україну. Поки вони її не розірвали, але своїми діями показують, що тримають удар.

Чи розвиватимуться подальші зв'язки між Азербайджаном і Україною?

Гіпотетично це можливо, але на практиці ситуація виглядає інакше, оскільки для азербайджанської політики не властиві різкі зміни. Вони зробили певний символічний крок, виділивши Україні 2 мільйони доларів на підтримку в енергетичному секторі (11 серпня Азербайджан ухвалив рішення надати Україні електротехнічне обладнання на цю ж суму - ред.). Також вони висловили загрозу російській стороні, що можуть надати Україні певні види озброєння. Однак на цьому їх активність закінчується.

Азербайджан не є тією країною, яка може нам потужно допомогти і я думаю, що вони зважуватимуть, дивитимуться на баланс переваг і втрат для себе, ризиків, особливо для нафтогазової інфраструктури у Каспійському морі, яка є дуже вразливою.