Уряд війни 2.0: новий початок без відновлення системи
Україна отримала нового прем'єр-міністра - ексміністерку економіки Юлію Свириденко. Їй у спадок дісталася на диво витривала, але знекровлена економіка та цілий вузол нерозв'язаних проблем. Які очікування від нового Кабміну, і з чого варто почати, - з'ясовував УНІАН.
В Україні призначено нового прем'єр-міністра - нею стала колишня міністерка економіки Юлія Свириденко. Новій керівниці уряду дісталася досить складна, але стійка економіка, а також безліч термінових викликів, серед яких - дефіцит бюджету та незавершені реформи. Які сподівання покладають на новий уряд і з чого повинна розпочати прем'єрка - дізнавався УНІАН.
17 липня Верховна Рада України обрала Юлію Свириденко на посаду нового прем'єр-міністра та затвердила новий склад Кабінету міністрів. Цим рішенням вона змінила на цій посаді Дениса Шмигаля, який обіймав цю роль з 2020 року.
Свириденко вже давно стала знайомою постаттю в урядових колах. Протягом кількох років її прізвище неодноразово згадувалося серед можливих кандидатів на посаду прем'єр-міністра. Більше того, вона мала всі підстави для того, щоб зайняти місце Дениса Шмигаля ще в минулому році, але цього не сталося. За однією з версій, тоді її кандидатуру відхилили представники США.
Склад нового уряду зазнав певних коректив, але велика частина команди колишнього прем'єра все ж змогла зберегти свої позиції в оновленій структурі.
Так, Денис Шмигаль стане міністром оборони та увійде в історію як перший очільник уряду, який по завершенню свого керівництва піде працювати звичайним міністром. Президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що "його досвід буде корисним на новій позиції". У кріслі очільника оборонного відомства колишній прем'єр замінить міністра оборони Рустема Умерова, з посадою для якого, за чутками, мають визначитися 18 липня.
В оборонне відомство увіллється Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, що залишить без крісла його нинішнього керівника Германа Сметаніна. Широкій громадськості відомство запам'ятається, перш за все, скандалом з постачанням бракованих мін. У новій урядовій конфігурації йому місця не знайшлося.
Зміни також торкнуться економічного блоку уряду, причому не лише в кадровому, а й у структурному плані. Міністерство економіки буде розширено, перетворившись на своєрідне Міністерство ресурсів. До його складу приєднаються Міністерство аграрної політики та Міністерство екології. Очолити новостворене суперміністерство має колишній заступник Юлії Свириденко, а до цього - керівник ДП "Прозоро Продажі" Олексій Соболєв.
Це вже не перший випадок реорганізації структур економічного блоку. У 2019 році Міністерство аграрної політики було інтегровано в Міністерство економіки, а через рік його діяльність відновили. Зараз ми стаємо свідками повторення цієї ситуації.
Світлана Гринчук, яка раніше займала посаду заступниці Герману Галущенку, очолила ліквідоване міністерство екології після його відставки. Галущенко, у свою чергу, отримав призначення на посаду міністра юстиції. Його попередниця, Ольга Стефанішина, тепер представлятиме Україну як посол у Сполучених Штатах. Хоча кримінальні справи та скандали призвели до її відставки з міністерської посади, вони не завадили її подальшому професійному розвитку.
Новим керівником урядового напрямку євроінтеграції призначено Тараса Качку, колишнього торгового представника України в Європейському Союзі. Він володіє значним досвідом у цій сфері.
Щодо колишнього міністра аграрної політики Сергія Коваля, який є об'єктом розслідування НАБУ про можливе незаконне збагачення, з'явилися чутки про його можливе повернення на стару посаду у Фонді державного майна. Під час його відсутності це відомство залишалося без стабільного керівництва. Проте, згідно з останніми даними, Коваль вирішив не приймати цю пропозицію.
Керівництво Міністерства соціальної політики зазнало змін: Оксану Жолнович на її посаді замінив Денис Улютін, колишній заступник міністра фінансів. Він здобув популярність завдяки своїй заяві про неминучість викриття банківської таємниці в Україні. Під його керівництвом міністерство буде перетворено на Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України.
З посади міністра культури та стратегічних комунікацій прогнозовано йде Микола Точицький, а саме відомство стане просто міністерством культури. У владних коридорах давно ходили чутки, що сам міністр волів би повернутися на дипломатичну роботу, та й скандальні історії з виїздами військовозобов'язаних чоловіків в один кінець за листами Мінкульту не додавали йому політичних балів. Його неофіційно сватають на посаду посла України у Франції.
Однак, незважаючи на своє звільнення, Точицький тимчасово залишиться на посаді міністра, оскільки питання призначення його наступника поки що залишається невирішеним. За інформацією, всі кандидати відмовилися від цієї пропозиції.
Яка чекає доля сфери стратегічних комунікацій та інформаційної політики, яка раніше входила до складу Міністерства культури, наразі залишається незрозумілою.
Решта міністрів зберегли портфелі. Був близьким до звільнення міністр освіти Оксен Лісовий. Дисертаційний скандал (у кандидатській дисертації міністра було виявлено плагіат, і після перевірки він відмовився від наукового ступеня), конфлікти з депутатами монобільшості, а також вкрай непопулярні закриття малокомплектних шкіл та зростання вартості навчання у вишах, здавалося б, мали поставити хрест на його міністерській кар'єрі. Але, схоже, не цього разу.
Чим же викликані ці зміни та чому ж саме цього року відбулася заміна прем'єра та деяких міністрів? Та чого очікувати від нового уряду під керівництвом Свириденко - чи будуть реалізовані радикальні економічні реформи, що дадуть поштовх економічному відновленню, чи Кабмін, скоріше, продовжить політику попереднього очільника? УНІАН поспілкувався з економічними експертами та політологами у пошуках відповідей на ці питання.
Політолог Ігор Рейтерович у коментарі УНІАН зазначає, що перестановки у головному кабінеті Будинку уряду свідчать не просто про кадрову ротацію, а про завершення затяжної та малопублічної боротьби між групами впливу в оточенні президента. Зміни у складі уряду свідчать, що одна з груп взяла гору, що відкриває новий етап у внутрішній політиці.
"Одна з команд здобула перемогу. Оскільки їм відкритий доступ до президента, вони можуть просунути свого кандидата. І вони вирішили цим скористатися. Цим кандидатом стала Свириденко", - підкреслює експерт.
Політолог зазначає, що, змінивши багаторічного прем'єр-міністра, у владі сподіваються на те, що зможуть надіслати сигнал європейським партнерам про свою готовність "активізувати реформи". Водночас можна очікувати, що економічний курс країни не зазнає суттєвих змін, оскільки перестановки в уряді були вибірковими: більшість міністрів або залишилися на своїх посадах, або ж їх замінили попередні заступники.
"Формально, це новий Кабмін, хоча 70% міністрів залишиться", - додає він.
Це ж стосується і Шмигаля, який, попри звільнення з посади прем'єра, залишився в Кабміні у новій ролі - міністра оборони. На думку Рейтеровича, це пояснюється короткою лавкою запасних у влади, а також бажанням не віддавати уряд остаточно лише одній групі впливу.
"Слід було призначити особу, яка швидко розбереться в ситуації і проявить високу лояльність до чинної влади. Шмигаль ідеально підходить для цієї ролі," - резюмує він.
Політолог Петро Олещук також підтримує думки Рейтеровича, зазначаючи, що зміна уряду відбулася в умовах більш сприятливого розвитку як зовнішньої, так і внутрішньої політики. Експерт підкреслює, що ідеї щодо призначення Юлії Свириденко на пост прем'єра обговорювалися протягом кількох років, але лише зараз ці розмови отримали практичне втілення.
"Відносини з адміністрацією Трампа стали більш теплими, вдалося, здається, отримати підтримку як європейських, так і американських партнерів, і тепер настав найбільш вдалий момент для проведення необхідних ротацій. На мою думку, це стало результатом поєднання внутрішніх і зовнішніх політичних факторів", - підкреслив він.
Олещук зазначає, що серед внутрішньополітичних чинників змін можна виділити новий етап боротьби за вплив між різними групами в уряді.
"Проте я не вважаю, що конфлікт закінчився. Схоже, що в нинішніх умовах ніхто не прагне активізувати цю боротьбу. Ситуація на міжнародній арені не сприяє вирішенню суперечностей," - підкреслив він.
Сама Свириденко, отримавши посаду, зазначила, що головним її пріоритетом на найближчі шість місяців стане "якісне забезпечення армії, збільшення власного виробництва зброї та підвищення технологічності війська".
"Наш уряд бере курс на самодостатність: військову, економічну та соціальну", - написала вона у соцмережі Facebook.
Вона також згадала про необхідність дерегуляції, припинення незаконного тиску на підприємства (яке стало одним із ключових викликів для попереднього уряду), прискорення процесу великої приватизації та впровадження нових механізмів підтримки громадян.
"Ми вже почали роботу над оптимізацією державного апарату та беремо курс на повний аудит видатків з метою їхнього скорочення", - додала новообрана прем'єрка.
Які результати ми отримаємо, покаже час. Проте, за словами експертів, опитаних УНІАН, курс, який обере Свириденко на новій позиції, навряд чи принесе значні зміни. Більшість аналітиків вважають, що її політика значною мірою продовжить стратегію попередника, забезпечуючи при цьому сталість у прийнятті рішень та управлінських методах.
"Ці п'ять років стали найвикликовішими в нашій новітній історії. Ми витримали, подолали бурі найжорсткіших викликів, адаптувалися та заклали основи для майбутнього розвитку", - такими словами експрем'єр Шмигаль відкрив свою доповідь про досягнення на посаді голови Кабінету Міністрів.
Дійсно, його каденція припала на час пандемії коронавірусу та повномасштабної війни. Попри ряд скандалів та відвертих провалів, уряду вдалося втримати українську економіку на плаву у надскладних обставинах, і це стало його найголовнішим та найвагомішим досягненням.
Серед перемог свого Кабінету Шмигаль перераховує: створення сучасної оборонної індустрії, виконання соціальних зобов'язань держави перед громадянами, започаткування нових програм підтримки населення, збереження макрофінансової стабільності.
"Ми змушуємо росію платити: заморожені активи агресора вже працюють на Україну, а механізм їх повної конфіскації - це завдання на найближче майбутнє", - додає експрем'єр.
Крім того, він нагадує про те, що українська енергетична інфраструктура, попри виклики, витримала безпрецедентну кількість ракетно-дронових ворожих ударів, Україна виконала понад 80% зобов'язань за Угодою про асоціацію з ЄС та значно просунулася на своєму шляху до членства, а також стала цифровою державою.
Проте, у цій бочці меду не обійшлося без кількох гірких нот. Серед них — корупційні скандали, пов'язані з військовими закупівлями, штучно спровокована паливна криза, а також неефективна тарифна політика, яка обіцяла "заморозити" ціни на комунальні послуги до завершення війни. Проте, як з'ясувалося, найбільші олігархічні структури не підпадали під цю заборону. Додатково, наявні проблеми з фізичним захистом енергетичних об'єктів, будівництвом нових енергоблоків Хмельницької АЕС та популістськими ініціативами, такими як Нацкешбек і "Зимова тисяча", також викликали чимало запитань. Не можна не згадати й про невдачі у впровадженні митної реформи та призначенні незалежного керівника Бюро економічної безпеки.
А що думають на цей рахунок експерти, та як підводять підсумок попередніх п'яти років?
На прохання УНІАН, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус розповів, якими, на його думку, були ТОП-3 досягнення та ТОП-3 провали попереднього уряду.
Перш за все, у "плюс" він зараховує те, що, завдяки допомозі міжнародних партнерів, Кабміну на чолі зі Шмигалем вдалося утримати економіку від негативних явищ: "Очікували, що буде криза в економіці, але її і близько не було", - констатує фахівець.
Іншим позитивним досягненням він називає євроінтеграційний прогрес.
"Якщо озирнутися на нашу вихідну позицію стосовно потенційного вступу до Європейського Союзу на початку лютого 2022 року і порівняти її з теперішнім станом справ, то, на мою думку, досягнення є значними. Особливо враховуючи обставини, в яких ми опинилися, я вважаю, що це справжній тріумф для нашої команди," - зазначає фахівець.
У трійці основних "перемог" за оцінкою Івана Уса завершальне місце займає рішення уряду Шмигаля про затримку підвищення податків для громадян та підприємств, незважаючи на те, що це було необхідною умовою від наших західних партнерів.
"Хоча в Україні податки і зросли, це сталося не так давно. Уряд зміг знайти спільну мову з партнерами, адже без таких угод було б складно досягти успіху в цьому напрямку", - підкреслює він.
Серед мінусів експерт називає скандали, фігурантами яких були представники уряду, а також приватизацію, яка під час повномасштабного вторгнення не була вигідною для держави.
"Я розумію, що уряду потрібні гроші, але, варто розуміти, що все, що приватизовувалося під час війни, принесло б більше грошей, якби це притримати та продати по її завершенню. Тому я б утримався від приватизації в період, коли ціни нижчі, ніж можуть бути", - зауважив експерт.
До невдач уряду Іван Ус також відносить низьку ефективність мобілізаційних процесів та діяльності ТЦК.
Координатор експертних груп Економічної експертної платформи, Олег Гетьман, в цілому оцінює діяльність уряду Дениса Шмигаля на рівні "четвірки". Проте він акцентує увагу на негативних ініціативах, які нав'язувалися Кабінету Міністрів ззовні.
"В умовах жорсткої ситуації уряд демонстрував досить ефективну роботу, сприяючи відновленню економіки. Більшість його рішень були обґрунтованими, хоча й виникали окремі популістські ініціативи, нав’язані ззовні, як-от 'Зимова тисяча', яка є яскравим прикладом популізму, або 'Нацкешбек' - програма, що виявилася неякісною та дискримінаційною", - зазначив експерт у бесіді з УНІАН.
Схожої думки стосовно одіозного кешбеку дотримується і старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський, за словами якого економічний ефект від цієї програми був мізерним.
"Він завдав значної шкоди. По-перше, ці фінансові ресурси під час війни витрачаються на потреби, що не стосуються оборони, і не допомагають тим, хто справді потребує підтримки. Крім того, кешбек було запроваджено лише для осіб, що користуються загальною системою оподаткування", - зазначає експерт.
Проте, період прем'єрства Дениса Шмигаля завершився, і для України розпочинається нова етап. Юлія Свириденко нещодавно зайняла посаду голови уряду, але її перші кроки вже викликали дискусії. Зокрема, обговорюється пропозиція об'єднати економічне, аграрне та екологічне міністерства в одне, так зване "ресурсне міністерство". Критики вважають цю ідею поверненням до вже перевірених і провалених управлінських підходів.
"Об'єднання міністерств наразі не є оптимальним рішенням. Хоча в рамках нашої реформи, яку ми розробляли у 2022 році, передбачалося значне скорочення кількості міністерств, це стало можливим лише після зміни підходу уряду. Уряд повинен зосередитися на формуванні політик, тоді як питання регуляції та управління державними підприємствами мали б передаватися спеціалізованим державним агентствам, які займаються різними проектами чи системними питаннями. Без такого підходу об'єднання міністерств є малозмістовним, оскільки не дозволяє міністрам контролювати важливі процеси. Таким чином, державні політики можуть залишитися на задньому плані", - зазначає Андрій Длігач, засновник групи компаній Advanter Group.
Критикує цю ідею і координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетьман.
"Будь-яке розділення або об'єднання міністерств лише призводить до марної витрати часу та зниження продуктивності їхньої роботи. Але нашим високопосадовцям завжди хочеться нових змін, тож нехай займаються своїми експериментами," - саркастично зауважує експерт.
Висловлюючи свої очікування щодо нового уряду, Гетман демонструє сумнів у можливостях радикальних змін або інноваційних рішень: "поточна політика збережеться".
"Єдине, що ми сподіваємося отримати від нової влади, це те, що попередня команда не змогла реалізувати – реформи Бюро економічної безпеки та митниці. Раніше уряд заблокував ці ключові зміни: він не призначив обраного конкурсною комісією керівника БЕБ, а конкурс на посаду голови митниці навіть не було ініційовано," – зазначає економіст.
Водночас, на думку Андрія Длігача, Україна терміново потребує значно більшої кількості реформ. Перш за все, податкової, інституційної та судової, хоча в проведення останньої він не вірить. За даними його досліджень, українському бізнесу, який тримає економічний фронт, забезпечує зростання ВВП та працює у надскладних умовах, заважають розвиватись високі податки та тиск з боку правоохоронних та контролюючих органів, який, за словами фахівця, на думку чверті опитаних підприємців, "посилився в останні місяці".
"Все це, звичайно робить неефективними будь-які дії, які до цього часу робило Мінекономіки. Міністерство економіки за рахунок власного ресурсу та "5-7-9" (програми пільгового кредитування бізнесу, - УНІАН) не може наповнити економіку грошима, та, не маючи впливу на Податкову та Митницю, не може прибрати тиску з того боку", - додає він.
На думку спеціаліста, реформування податкової системи повинно зосередитися на вдосконаленні адміністрування ПДВ, а також на зменшенні податкового тягаря на фонд оплати праці.
"Це сприятиме легалізації економіки, а також, у поєднанні з бронюванням ключових працівників, дозволить легалізувати доходи," - зазначає він.
На завершення, ще однією ключовою реформою, яку вважає важливою експерт, повинна стати інституційна - визнання Кабінету міністрів як самостійного та незалежного суб’єкта. Це передбачає необхідність відновлення балансу між різними гілками виконавчої влади, зокрема, забезпечення автономії уряду від впливу Офісу президента, а також повернення уряду функцій, пов’язаних із розробкою державних політик. Без цього важко говорити про ефективне управління та стратегічне планування.
...Попереду у нового уряду - складне і багатовекторне завдання. Очікування від Юлії Свириденко як нової очільниці Кабінету міністрів - амбітні, однак їй доведеться працювати у складних умовах. Чи продовжиться війна, виснажуючи економіку та змушуючи рахувати кожну копійку, чи почнеться довгоочікуваний етап післявоєнної відбудови - обидва сценарії вимагають рішучих і гнучких рішень. В обох випадках доведеться працювати в умовах обмежених ресурсів, зменшення міжнародної допомоги та надвисоких очікувань. Найближчі місяці стануть тестом на спроможність уряду ефективно управляти країною в кризових умовах, його політичну суб'єктність, далекоглядність та реальну готовність до змін.
