УПА, Пантеон. Яке значення має історична пам'ять для президента Зеленського: інструмент виборчих маніпуляцій чи захист національної гідності?
Посилання для регіонів, де доступ до сайту Радіо Свобода обмежено.
ЛЬВІВ - Українсько-польська дискусія, що виникла на основі історичних розбіжностей, вийшла далеко за межі обох країн. Її активно обговорюють у Європі, США та Канаді. Західні ЗМІ не залишають без уваги загострення відносин між цими сусідніми державами, підкреслюючи, що давні конфлікти в історії переплітаються з сучасним політичним прагматизмом та змінами у ролі Польщі, яка раніше часто вважалася "основним адвокатом" української інтеграції до ЄС.
Чому Володимир Зеленський, президент України, останнім часом так активно піднімає питання історичної пам'яті? Які мотиви стоять за його рішенням заснувати національний пантеон? Чи може це бути стратегією напередодні майбутніх виборів? Адже, як зазначають аналітики, питання української історії не було пріоритетним у його президентських ініціативах в минулі роки.
Сьогодні навіть ті українці, які раніше не мали уявлення про складні події на Волині в період Другої світової війни, знають, що Волинська трагедія стала предметом суперечок між Україною та Польщею. Важливими аспектами цих дискусій є ставлення до Української повстанської армії (УПА) та фігури Степана Бандери, лідера Організації українських націоналістів (ОУН). Все більше українців починають виявляти інтерес до власної історії, зокрема до тем націоналізму та визвольних рухів.
У Польщі наростають антиукраїнські настрої, що викликано історичними непорозуміннями між країнами. Ці розбіжності вже призводять до певних наслідків: за останніми опитуваннями, майже 60% населення Польщі виступають проти інтеграції України до Європейського Союзу. Президент країни та його найближче оточення неодноразово підкреслювали, що "із Бандерою Україна не матиме місця в ЄС".
Ба більше, тема УПА дійшла вже до Брюсселя. Адже група польських євродепутатів хоче провести дебати у Європарламенті та ухвалити резолюцію щодо жертв "геноциду УПА". Тим часом євродепутати, з якими спілкувалося Радіо Свобода, наголошують, що історичні суперечки між українцями і поляками не повинні впливати на переговори про вступ України до ЄС. Водночас розуміють, що конфлікт між Україною і Польщею загострюється.
Після внесення законопроєкту про створення національного пантеону українців критика з польського боку посилилася. 28 червня у день святкування Конституції України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про пантеон як невідкладний. При цьому Зеленський наголосив, що "ніхто й ніколи не буде наказувати нам, як жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати".
30 червня Верховна Рада ухвалила рішення про заснування Українського національного пантеону. Це викликало переважно позитивну реакцію серед українців, хоча деякі були вражені швидкістю ухвалення рішення без попередніх дискусій.
Тим паче, що не визначене місце для пантеону і не складений список, хто буде там похований і перепохований з українських діячів.
Прогнозовано, що у Польщі розкритикували рішення про створення пантеону. У канцелярії президента Кароля Навроцького заявили про "наступний етап ескалації". До того Навроцький казав, що після вшанування лідера ОУН Андрія Мельника та присвоєння українському підрозділу почесного найменування "імені Герої УПА" Україна демонструє, що "не готова бути частиною європейської сім'ї".
Ціль на вибори?
Деякі респонденти Радіо Свобода вважають, що підвищення активності української влади у справах історичної пам'яті може бути пов'язане з підготовкою до майбутніх виборів. Проте інші вважають це пояснення занадто спрощеним і пропонують, що ці дії зумовлені насамперед загостренням відносин з Польщею та необхідністю реагувати на польську риторику.
Опоненти Володимира Зеленського часто описують його гуманітарну політику 2019 року, в часи його виборчої кампанії, як "какая разніца".
"Фактично історичні питання, минуле не мали для нього значення", - говорить у коментарі Радіо Свобода Ігор Гринів, політтехнолог, очільник Інституту стратегічних досліджень та прогнозів "Янус", народний депутат України п'яти скликань. Під час президентської кампанії 2019 року він очолював виборчий штаб кандидата Петра Порошенка, який тоді програв Володимиру Зеленському.
Ігор Гринів зазначив, що трансформація парадигми відбувається не стільки в державі в цілому, скільки в особі президента Зеленського, і це зумовлено як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами.
"Питання зміни парадигми, яка має під собою, окрім об'єктивних і суб'єктивних обставин, які президента могли змінити, ще таку річ, як популізм. Зеленський, відчувши несприйняття активної частини суспільства його фрази "какая разніца", дуже швидко став на чолі цього процесу і часами біжить швидше, аніж саме суспільство. Чому біжить швидше? На це вже можуть бути політичні причини", - каже Ігор Гринів.
Політтехнолог Гринів вважає, що Володимир Зеленський хоче здобути симпатії електорату, який його не підтримував на виборах у 2019 році, але для якого історична пам'ять є важливою.
"Тепер він пробує бути своїм для цього електорату і зірвати його аплодисменти, тому часами, може, біжить так, що наноситься певна шкода уже державним інтересам. А тут вступає у конфлікт компетенція. Багато речей, про які говорить президент, пантеон, герої, перезахоронення, а насправді він не знає біографії цих людей, не знає проблем, які при цьому можуть виникнути чи з сусідами, чи в самій Україні", - говорить Ігор Гринів.
Ігор Гринів зауважує, що існує політичний мем, що двічі в одного електорату не можна виграти вибори.
Наприклад, під час перших президентських виборів Леонід Кравчук та Леонід Кучма представляли різні політичні платформи. Кравчука, як кандидата, підтримував радянський дисидент і активіст В'ячеслав Чорновіл. У своїй кампанії Кравчук акцентував на ідеях, які були близькі жителям східних і центральних областей України, але не знайшли відгуку на заході країни. Проте в 1994 році його позиція кардинально змінилася; він почав говорити про Українську повстанську армію (УПА), що виникла на Волині, регіоні, з якого походив сам Кравчук.
У 1994 році Кучма також спілкувався російською мовою та звертався до виборців з проросійськими лозунгами. Однак у 1999 році він намагався здобути підтримку жителів західних регіонів, і його риторика стала проукраїнською.
У 2014 році під час виборчої кампанії було зруйноване протистояння між східною та західною частинами України. Тоді перемогу здобув Петро Порошенко, який об'єднав країну перед російською загрозою, говорить Ігор Гринів. У 2019 році українцям здалося, що війна притихла і президентом може бути така людина, як Зеленський, який обіцяв, що війна швидко закінчиться, якщо "перестати стріляти". У це люди повірили.
Наразі політичні технологи, напевно, стверджуватимуть, що необхідно змінити напрямок і що основною загрозою для Зеленського на виборах є електорат, який має зовсім інші погляди. На цьому фланзі у Зеленського є конкуренти, такі як Залужний, Порошенко, Білецький, а навіть Буданов, оскільки всі вони сприймаються як більш патріотичні фігури в порівнянні з ним. У відповідь на це Зеленський підвищує свою риторику. Його позиція нагадує електоральні стратегії, які спостерігалися в Україні, подібно до тих, що використовувалися Навроцьким у Польщі чи Орбаном в Угорщині, - підкреслив Ігор Гринів у розмові з Радіо Свобода.
За словами Валерія Пекара, громадського діяча, підприємця та викладача Києво-Могилянської бізнес-школи, українська активність у питаннях історичної пам'яті більше нагадує реакцію на різкі випади з боку Польщі, а не є проактивною ініціативою.
За словами Валерія Пекаря, український президент має гостре відчуття гідності країни.
"Історична пам'ять виступає як політичний орієнтир для Зеленського, але реакції української сторони більше нагадують відповідь на виклики, ніж активну позицію. Польща перейшла певну межу, що стосується української гідності, і Україні слід було б якимось чином відреагувати. Отже, ця реакція є швидше оборонною, а не орієнтованою на майбутні вибори," - зазначив Пекар в інтерв'ю Радіо Свобода.
Тематика мови, релігії, національної пам'яті, героїв нації та пантеону стане ключовою під час майбутніх президентських виборів, і кандидати обов'язково використовуватимуть ці питання у своїй кампанії. Проте Валерій Пекар вважає, що чинний президент Зеленський не має перспектив на наступних виборах, незалежно від обраної ним риторики.
"Тому що після війни жодне суспільство ніколи не голосує за того політика, який був провідником того суспільства під час війни, навіть якщо він приніс перемогу", - каже Валерій Пекар.
Від редакції: згідно з даними опитування, проведеного групою "Рейтинг", 32% українців готові підтримати Володимира Зеленського на умовних президентських виборах, що відбудуться найближчої неділі. Цей показник перевищує підтримку його можливих суперників.
Концепція національного пантеону в Україні має глибокі корені. Ще під час свого перебування на посаді президента Віктор Ющенко піднімав це питання. Протягом багатьох років точилися суперечки щодо місця розташування меморіалу — чи варто його зводити у Києві, чи у Львові. Не залишалося осторонь і обговорення того, які видатні особистості заслуговують на вічний спочинок у цьому меморіалі.
Володимир Зеленський також висловився щодо питання пантеону. Згідно з інформацією, отриманою від співрозмовників Радіо Свобода, одним із лобістів у цій справі є керівник Офісу президента Кирило Буданов.
Згідно з думкою політолога Володимира Фесенка, команда Зеленського сприймає це як засіб для зміцнення патріотичного єднання. Саме цей аспект став основою для висунення цієї пропозиції. Він зазначає, що історична пам'ять може бути джерелом конфліктів і використовуватися в політичних іграх всередині держави.
У конфлікті з поляками мова йде про національну гідність, адже українці відстоюють свої права на історичну пам'ять та власні інтерпретації, відзначає експерт у сфері політики. Він вважає, що велика частина українського населення підтримує чіткі позиції, які озвучує президент Зеленський.
Дивна ситуація полягає в тому, що політична напруга між поляками та українцями, стосовно історичних питань, насправді позитивно вплинула на популярність Навроцького та Зеленського. Це суперечить зовнішньо-політичним інтересам обох країн, проте, незважаючи на це, їх рейтинги зросли. Зеленський усвідомлює, що ця тема вигідна для його іміджу, і він активно використовує її. Він прагне скористатися всіма можливостями, які можуть посилити його політичну позицію, не звертаючи уваги на можливі негативні наслідки для національних інтересів, - зазначає політолог Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента".
На тлі протистояння з Польщею, коли Україні стратегічно важливо рухатись до ЄС, отримувати підтримку від своїх партнерів, щоб протистояти Росії, з законодавчою ініціативою про національний пантеон можна було трішки зачекати, вважає Володимир Фесенко.
"Стилістика Зеленського щодо святкування Дня Конституції, погруддя Мазепи, це стилістика не Порошенка, а Ющенка. І це ніяк не пов'язано зі світоглядом Зеленського. Зараз відбувся збіг обставин", - говорить Володимир Фесенко.
Існує ймовірність, що команда Зеленського, граючи на темі історичної пам'яті, намагається ослабити своїх потенційних суперників і привернути увагу виборців Залужного та Порошенка, вважають деякі аналітики.
У той час, поки триває конфлікт між Україною та Росією, дискусії щодо виборів залишаються лише на рівні розмов.
3 липня у Варшаві відбулася зустріч між міністрами закордонних справ України Андрієм Сибігою та Польщі Радославом Сікорським. Як зазначив український міністр, він запропонував польській стороні комплекс "антикризових заходів". Серед його ініціатив – початок консультацій між міністерствами закордонних справ, організація зустрічі істориків, які спеціалізуються на періоді Другої світової війни, а також звернення до релігійних лідерів обох країн для використання їхнього впливу в двосторонньому діалозі. Крім того, Україна продовжить надавати дозволи на проведення пошукових та ексгумаційних робіт польській стороні.
