Унікальний радіоцентр "Борей" мав можливість глушити сигнали в Криму та Донбасі, а також досягати океанських просторов. Хто ж відповідає за розподіл і розпилення цього стратегічного об'єкта під Києвом?
Уявіть собі: у вас є рідкісний пристрій, здатний передавати радіосигнали на всю територію країни. Цей пристрій включено до мобілізаційного плану на випадок війни. І раптом, всього за рік до початку російської агресії, його знімають та розбирають на металобрухт. Земельна ділянка, на якій він розташовувався, переходить у власність родича колишнього президента РФ Медведєва. Через кілька місяців після цього розпочинається окупація Криму та конфлікт на Донбасі, і Україна виявляє, що більше не має змоги здійснювати радіомовлення на захоплених територіях.
"Телеграф" висвітлює історію знищення Броварського Радіопередавального центру, яка сталася безпосередньо перед початком найжахливішої війни в новітній історії України, а також демонструє сучасний вигляд цього об'єкта.
Броварський радіопередавальний центр розпочав свою діяльність у 1936 році. Він оснащений унікальним обладнанням, яке не знайдеш більше в Україні. Понад те, в свій час в усьому Радянському Союзі існувало лише три такі об'єкти: один у Броварах, а інші в Москві та Самарі.
Передавач "Борей" здатний був здійснювати радіомовлення на довгих хвилях, охоплюючи близько 95% території України. Ніхто інший з передавачів в УРСР не мав подібних можливостей.
Будівництво об'єкта стартувало у 1931 році. Після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва виникла потреба в потужній радіомовній станції. Перші будівлі були зведені на нинішній вулиці Онокієнка. У червні 1936 року в ефірі прозвучали перші тестові радіопередачі, які здійснювалися за допомогою передавача потужністю 150 кВт. У грудні того ж року державна комісія надала дозвіл на експлуатацію станції. Регулярні передачі почалися в січні 1937 року.
Спочатку цей об'єкт функціонував під назвою "Радіостанція РО-87 імені Станіслава Косіора" (Станіслав Косіор — одна з осіб, відповідальних за Голодомор в Україні). Згодом його перейменували на "Українська радіомовна станція РО-87". Це дійсно був закритий стратегічний об'єкт.
У перші дні після вторгнення нацистської Німеччини Радянський Союз радіостанцію демонтували. Обслуговчий персонал та солдати батальйону зв'язку відправили обладнання на зберігання до Челябінська. 1943 року, після звільнення Києва від нацистів, передавач привезли назад.
6 листопада 1944 року ефір відновився. Згодом змонтували короткохвильовий передавач РПН. У 1945 році запрацював передавач РО-67, отриманий за ленд-лізом із США.
1948 року на місці колишнього цвинтаря по вулиці Київській, 225 розпочали будівництво нового техбудинку. Там встановили передавач "Лавр", який заробив 1950 року. У 1953 році в цьому ж будинку змонтували чотири передавачі "Сніг".
Оскільки радіостанція була закритим майданчиком, на її території зведено 15 одноповерхових будинків, призначених для двох-трьох сімей. Спочатку об'єкт носив назву "Об'єкт 10" або "Поштова скринька 39". У 1955 році він об'єднався з об'єктом №1 і отримав нову назву — "Радіостанція №3 Київської Дирекції радіозв'язку та радіомовлення".
1 жовтня 2013 року міський голова Броварів Ігор Сапожко разом із депутатами від Партії регіонів ухвалили рішення про знос центру. Ділянка площею 96 гектарів, на якій розташовувався цей об'єкт, була куплена Віктором Поліщуком. За інформацією українських медіа, цей бізнесмен є родичем колишнього прем'єра Росії Дмитра Медведєва.
Поліщук відомий як найбільший забудовник Броварів, власник "Ельдорадо" та БЦ "Гулівер" у Києві. Він мав бізнес-зв'язки з президентом-втікачем Віктором Януковичем, його сином Олександром. Також Поліщука називали "смотрящим" за Києвом та особистим гаманцем проросійського політика та міністра доходів та зборів України за Януковича Олександра Клименка. Усі вони входять до так званої "родини Януковича".
Радіовежі та передавачі були повністю демонтовані в той момент, коли Україні особливо потрібні були ці ресурси. Лише через кілька місяців розпочалася окупація Криму та конфлікт на Донбасі.
Після демонтажу Україна втратила шанс на здійснення аналогового радіомовлення в певних регіонах, зокрема на територіях, що потрапили під контроль агресора. Передавачі в Броварах мали потенціал для заглушення ворожих передач у зоні АТО та анексованому Криму.
На думку народного депутата Павла Різаненка, радіопередавальний центр відігравав ключову роль у забезпеченні обороноздатності. У випадку евакуації українського уряду з Києва до спеціального укриття поблизу Переяслава, з цього місця планувалося організувати радіозв’язок для всього населення країни з використанням потужностей у Броварах.
Після демонтажу радіовеж можливість їх використання зникла. Це може вказувати на навмисні дії, спрямовані на підрив обороноздатності України, зазначив депутат. У відповідь на його запити СБУ та військова прокуратура розпочали розслідування. У 2018 році київська прокуратура повідомляла про викриття злочинної групи з семи осіб, які були причетні до крадіжки в Радіопередавальному центрі. Серед них були троє адвокатів, колишні керівники концерну "РРТ", Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Держгеокадастру, а також представники самого Радіопередавального центру.
Проте через рік суд вирішив закрити справу, оскільки не були зібрані достатні докази для підтвердження їхньої провини в судовому процесі, а можливості для їх отримання виявилися вичерпаними, - зазначила Генеральна прокуратура у відповіді на запит "Українських новин".
На даний момент усі технічні споруди радіопередавального центру зазнали значних руйнувань. Від колишнього радіоцентру залишилися лише бункери, котрі тепер слугують укриттями від радіації під час російської агресії, а також 15 житлових будинків.
Зараз територія колишнього Радіопередавального центру - це мікрорайон "Радіостанція". Тут стоять ті ж 15 будинків, збудованих ще у 1950-х роках. За інформацією місцевих ЗМІ, мешканці живуть у добротних спорудах із товстими стінами - навіть внутрішні стіни мають близько 40 сантиметрів завтовшки.
Ці будинки призначені для проживання двох-трьох сімей. Практично всі вони в належному стані, а більшість із них оснащені утепленням стін. Кожна споруда має просторий двір без огорожі. Від вулиці їх обмежують лише невисокі символічні парканчики.
Мешканці створили квартальний комітет, який займається комунальними питаннями. Вони самі розв'язують проблеми власним коштом - вивозять гілки зі старих дерев, збудували споруду для контейнерів, узимку наймають трактор для розчищення снігу.
Найбільш гострою проблемою для жителів є неможливість отримати в приватну власність земельні ділянки. Під час процесу приватизації вони отримали документи лише на окремі квартири, а не на частину будинку. Броварська міська рада відмовляє у приватизації земельних ділянок, аргументуючи це тим, що така можливість не закріплена в законодавстві.
Також є проблеми із старими мережами. Електричні стовпи старі мережі не витримують додаткових навантажень. Газові мережі потребують закільцювування для достатнього тиску, але дозволу на це ніхто не дає. Взимку люди особливо страждають - електромережа не витримує навантаження від котлів, а для газових котлів не вистачає тиску.
Технічні споруди Радіопередавального центру перебувають у напівзруйнованому стані. Адміністративна будівля, що колись була прикрашена фонтаном і великою клумбою, тепер пустує.
Старожили згадують про надзвичайну архітектуру приміщень і фікуси, що досягали кількох поверхів у висоту. На цій території колись функціонував дитячий садок, у який було престижно потрапити. Зараз же він повністю зруйнований.
Котельня, яка є власністю КП "Броваритепловодоенергія", продовжує свою роботу. Натомість трансформаторна підстанція залишилась без нагляду — тепер вона приваблює багатьох "сталкерів", які досліджують покинуті місця.
260-метрові антени були демонтовані і відправлені на металобрухт. Унікальний передавальний пристрій "Борей", здатний забезпечувати сигналом практично всю територію України, був розібраний на деталі. На місці колишнього стратегічного комплексу тепер постійно зводять нові багатоповерхові будівлі. Від знаменитого радіоцентру залишилися лише бункери, які тепер слугують укриттями під час обстрілів.
Нещодавно "Телеграф" також висвітлював діяльність найпотужнішого науково-дослідного інституту нафтопереробки в Україні. Сюди з'їжджалися хіміки з усіх куточків Союзу, але згодом ця територія стала зоною небезпеки.
