Україну на міжнародній спортивній арені представляє чех. Чому нам необхідно мати десятки таких Гашеків?
Автором є Сергій Кулик, кандидат політичних наук та доцент на кафедрі міжнародних відносин Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Україна подарувала НХЛ таких зірок, як Дмитро Христич, Олексій Житник та Руслан Федотенко. Протягом багатьох років у найсильнішій хокейній лізі світу виступали канадці та американці, які мають українське коріння. Навіть легендарний Вейн Грецкі має українське походження по бабусиній лінії. Після 24 лютого 2022 року деякі з цих гравців висловили підтримку Україні. Христич залишався в країні під час перших тижнів вторгнення Росії, Житник допомагав як військовим, так і цивільним, Федотенко рішуче засудив агресію, а Грецкі виступив за заборону участі Росії в міжнародних хокейних змаганнях. Проте найбільшою фігурою, яка зробила Україну постійною темою у світовому хокеї, виявився не українець і навіть не хокеїст українського походження, а чеський воротар Домінік Гашек.
Протягом більше чотирьох років один із найвидатніших голкіперів в історії НХЛ невтомно ставить перед лігою, МОК, міжнародними федераціями, російськими атлетами та західними політиками одне й те саме незручне питання: як можна без кінця повторювати формулу "спорт поза політикою", якщо сама Росія використовує спорт як інструмент політичного впливу?
Останніми днями Гашек знову активізувався, і цього разу привід йому фактично подарував Алєксандр Овєчкін. Найкращий снайпер в історії НХЛ, який після початку повномасштабної російсько-української війни намагався дотримуватися зручної формули "я спортсмен, я не політик", з'явився у передвиборному ролику "Єдіной Росії". Поруч із ним був Сєргєй Лавров. Сам Овєчкін пояснив свою позицію тим, що він підтримує свою країну. Для Гашека це стало новим інформаційним тригером, бо чотири роки він намагався довести НХЛ, що велика російська спортивна зірка не існує у вакуумі й що її популярність працює далеко за межами льодової арени. Тепер один із найвідоміших російських спортсменів сам погодився брати участь у політичній агітації партії влади, тож Гашеку залишилося лише вказати на цей факт.
Чех, якого Україні не довелося переконувати
Проукраїнська позиція Гашека не виникла через Овєчкіна. Після 24 лютого 2022 року хокеїст почав регулярно говорити про війну, про відповідальність Заходу, поведінку російських спортсменів і про те, що міжнародний спорт не може удавати, ніби живе у паралельній реальності. Тоді, 2022 року, Гашек закликав клуби НХЛ призупинити контракти російських гравців, намагався не допустити участі росіян у матчах ліги в Празі, критикував Міжнародну федерацію хокею (МФХ) і МОК та виступав проти повернення спортсменів Росії до міжнародних змагань навіть у "нейтральному" статусі. Водночас він пропонував залишити можливість повернення для тих, хто публічно засудить агресію РФ. З часом Україна перестала бути для Гашека лише темою дописів. У 2023 році він приїхав до України, був у Києві, Харкові, Бородянці, Бучі та Ірпені, зустрічався з українськими хокеїстами, дітьми, представниками спортивних організацій і урядовцями. Ще раніше в Чехії зустрічався з юними українськими хокеїстами, котрі були змушені виїхати через війну, і підтримував благодійні спортивні ініціативи.
У 2022 році Гашек запитував європейців, чи дійсно знижена ціна на бензин важливіша за життя українців. Коли Міжнародна федерація хокею пояснювала виключення Росії питаннями безпеки, він наполягав на тому, щоб розглядали справжні причини. Чех вміє різко переходити від теми політичної відповідальності спортсмена до більш глобальних міркувань про його моральну співвідповідальність за наслідки війни. Його аргумент про те, що видатний спортсмен залишається політичним діячем, навіть якщо сам себе вважає аполітичним, важко спростувати. Коли одна з найбільших спортивних зірок Росії добровільно з'являється в передвиборній кампанії правлячої партії, стає складно стверджувати, що спорт і політика існують у різних реальностях. Гашек не закликає Овєчкіна відмовитися від політики, він вимагає, щоб той перестав робити вигляд, що політичних питань не існує. Саме тому Гашек виступає як незалежний голос, що не потребує схвалення Києва для критики НХЛ чи МОК.
Коли Мєдвєдєв відгукується на Гашека.
Значення таких голосів стає очевидним завдяки реакції з боку Росії. Протягом багатьох років Гашека в російських медіа називали русофобом, "нацистом", провокатором і навіть божевільним. У 2025 році, після встановлення рекорду Овєчкіна, Дмітрій Мєдвєдєв зауважив, що очікує "самогубства божевільного чеха Гашека". Завдяки своїм словам і вчинкам, Гашек ускладнює Росії повернення до міжнародної нормальності в умовах триваючої війни. Російська збірна може не потрапити на чемпіонат світу, а російський прапор може не з'явитися на Олімпіаді, проте один із найбільших спортивних героїв Росії продовжує виступати на льоду у Вашингтоні, встановлюючи рекорди і збираючи овації, а згодом з’являється в агітації "Єдіной Росії".
Слід зазначити, що активність Гашека щодо України виникла не в політичному вакуумі. Він давно намагається конвертувати авторитет, здобутий у спорті, в суспільний і політичний вплив. 2024 року Гашек балотувався до Сенату Чехії за підтримки партії TOP 09, говорив про безпеку, демократичні цінності та загрозу з боку Росії. Тому його виступи на підтримку України варто сприймати як частину ширшої громадської позиції. Гашек добре розуміє силу власного імені й свідомо використовує її далеко за межами хокею.
Це, врешті-решт, і надає йому особливу привабливість для України. Мова йде не лише про відомість особи, яка проявляє підтримку нашій країні, а про людину, котра виводить українські проблеми на рівень суспільного обговорення та в кола, куди офіційна українська комунікація потрапляє значно складніше.
Чи здатні ми залучати таких осіб?
В умовах війни Україна значно активізувала свою спортивну дипломатію. Українські спортсмени стали важливою частиною міжнародної комунікації. Андрій Шевченко став першим амбасадором UNITED24, згодом до платформи долучилися Еліна Світоліна, Олександр Усик, Олександр Зінченко та інші. Держава працює з міжнародними федераціями, а українські спортсмени регулярно говорять про війну на глобальних майданчиках. Проте модель Гашека інша. Шевченко, Світоліна чи Зінченко представляють власну країну. Їхня активність важлива, однак для міжнародної аудиторії очікувано, що український спортсмен захищатиме Україну. Коли український міністр вимагає не повертати Росію до світового спорту, його позицію можна передбачити ще до початку інтерв'ю. Коли про те саме говорить легенда світового хокею, яка не має формального стосунку до української держави, аргумент сприймають інакше. Наприклад, Гашек гаряче виступив на захист українського скелетоніста Владислава Гераскевича. А позицію та дії керівництва МОК у цій ситуації чемпіон Олімпійських ігор сприйняв як вияв величезного лицемірства й удавання.
Гашек не зобов'язаний цього робити, і саме тому в певних аудиторіях його голос набагато цінніший. Саме таких людей Україні варто помічати й підтримувати, не перетворюючи їх на формальних амбасадорів. У публічному інформаційному просторі добре видно роботу з українськими спортсменами, амбасадорами UNITED24, фандрейзинговими кампаніями та міжнародними федераціями. Значно менше видно системну роботу з іноземними спортивними авторитетами, які вже самі стали адвокатами України.
Не ангажувати Гашека, а допомогти йому залишатися Гашеком
Тому виникає питання, чи вміє Україна помічати таких людей і підтримувати їхню активність так, щоб не позбавляти їх головної переваги, якою є незалежність. Один Гашек залишається сильним окремим голосом. Десятки таких людей у футболі, хокеї, тенісі, баскетболі, легкій атлетиці та олімпійському русі вже можуть створити середовище, де Росії буде значно складніше непомітно повернутися до спортивної нормальності.
Україна не визначила Домініка Гашека своїм представником. Він самостійно став таким. І ключовий висновок з цієї історії полягає в цьому. Нам потрібно навчитися помічати тих, хто вже виступає на нашу підтримку, підтримувати їх і забезпечувати їхню незалежність. Хоча українських хокеїстів у НХЛ було небагато, представників українського походження значно більше. Багато з них не залишилися байдужими після 24 лютого. Але особою, яка протягом п'яти років невтомно нагадує світовому хокею про російську агресію проти України, став чех.
