Усманов та Фрідман без обмежень: кого Україна пропонує в якості заміни?
Європейський Союз продовжує підтримувати санкції проти Росії, проте зробив виключення для Усманова та Фрідмана. Це викликає занепокоєння в Україні, оскільки може слугувати сигналом перед потенційними переговорами: Кремль може трактувати це як можливість послаблення санкцій без припинення військових дій.
Вартість угоди.
Європейський Союз вживає заходів, які, на перший погляд, можуть здаватися технічними, але насправді мають великий політичний резонанс. Брюссель вирішив продовжити дії персональних санкцій проти понад 3000 російських фізичних та юридичних осіб ще на три роки, до вересня 2029 року. Проте з санкційного списку були виключені, зокрема, два відомі російські мільярдери: Алішер Усманов та Михайло Фрідман.
Офіційно це не свідчить про скасування європейських санкцій щодо Росії. Секторальні обмеження продовжують діяти. Проте в політичному контексті Брюссель встановив прецедент: навіть під час активних бойових дій Росії проти України, окремі персональні санкції можуть бути скасовані для певних осіб з російської еліти.
Це питання є ключовим для Києва.
"Ми вважаємо, що рішення Євросоюзу не продовжувати санкції проти Алішера Усманова та Михайла Фрідмана є дуже дивним. Немає жодних змін у обставинах, які могли б виправдати це рішення. Росія продовжує свою агресію, а їхні зв’язки з Кремлем, які стали підставою для запровадження санкцій, залишаються незмінними", - зазначив Владислав Власюк, уповноважений президента України з питань санкційної політики, повідомляє Інтерфакс-Україна.
Санкції – це не лише перелік імен та заморожених активів, а один із ключових засобів, за допомогою якого Захід ілюструє Росії, що агресивні дії мають свої наслідки. Якщо почати робити винятки з цього механізму, Москва може сприймати це як сигнал: режим санкцій не є остаточним.
Водночас, згідно з інформацією Reuters, деякі європейські столиці виступали за виключення Усманова та Фрідмана. Серед причин називалися національні інтереси, правові підстави та аспекти двосторонніх відносин. Зокрема, Франція і Словаччина підтримали виключення Усманова, тоді як позиція Люксембургу, де Фрідман оскаржував санкції в суді, зіграла важливу роль у його справі.
"Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган навіть звернувся до Фіцо з проханням, щоб Словаччина також вплинула на позицію ЄС щодо зняття санкцій з Усманова", - зазначив головний редактор TransCaspian Олександр Буряченко в коментарі для Еспресо.
Однією з характерних тем є Азербайджан. Як повідомляє агентство Reuters, уряд Баку чинить тиск на Париж стосовно Усмановича, бажаючи домогтися звільнення двох французьких громадян, які перебувають у в'язницях Азербайджану.
Проте, на сьогодні немає офіційного підтвердження, що саме це стало підставою для рішення ЄС. Тому важливо розрізняти дипломатичні комунікації і фактичні дані.
Для України ж ця історія показова з іншої причини. Вона демонструє, наскільки різними можуть бути інтереси держав, котрі формально перебувають в одному санкційному таборі.
Що мається на увазі? Для Франції важливими можуть бути власні дипломатичні та безпекові питання. Для Люксембургу - юридичні ризики. Для інших держав - економічні чи двосторонні інтереси.
Проте для України найголовніше залишається незмінним: санкції були введені у відповідь на агресію Росії, а не через суперечки всередині Європи. Тому кожне виключення зі списку має для Києва величезне значення, яке перевищує питання стосунків із конкретними мільярдерами.
Важливі не прізвища?
Чому ця проблема стає настільки актуальною сьогодні? Якщо переговори щодо завершення конфлікту дійсно отримають новий імпульс, санкції, безумовно, стануть невід'ємною частиною майбутніх домовленостей. Росія прагне продемонструвати, що Захід вже готовий до поступок у питаннях обмежень, що відкриває шлях для їх подальшого пом'якшення як елемента можливого компромісу.
І в цей момент Москва отримує ще одну перевагу, про яку так часто згадує президент США Дональд Трамп.
Кремль може представити повернення певних бізнесменів до європейської правової та фінансової системи як свідчення поступових змін у санкційній політиці. Хоча насправді це може не відображати реальні масштаби змін, політичний вплив такого висновку для російської дипломатії є безсумнівним.
Європейський Союз дійсно встановив небезпечний прецедент, знявши санкції з Усманова та Фрідмана. Однак, як зазначив Власюк у коментарі для Politico 24 вересня, він має можливість відновити довіру, запровадивши обмежувальні заходи проти двох інших мільярдерів, які досі не потрапили до санкційного списку.
"Володимир Лісін та Володимир Потанін контролюють великі компанії в сталеливарній та нікелевій промисловості, які вигідні для воєнної економіки Росії. Їх включення до наступної серії індивідуальних санкцій фактично відріже їхні підприємства - НЛМК та Норникель - від торгівлі в ЄС", - цитує пояснення Власюка УНН.
Одночасно неправильно стверджувати, що Європейський Союз загалом почав зменшувати санкції проти Росії. Секторальні економічні обмеження все ще діють. Вони охоплюють фінансовий сектор, торгівлю, енергетику, технології та інші області, і ці обмеження були продовжені окремим рішенням ЄС до 31 липня 2027 року.
Існує також інший важливий аспект, який сприяє стабільності санкційного режиму: тепер персональні санкції продовжуються на три роки, замість звичних шести місяців. Це означає, що Брюсселю більше не потрібно двічі на рік повертатися до розгляду питання про продовження всього списку та щоразу проходити через процедуру одностайного голосування.
"Перемога також важлива в тому, що 36 місяців, три роки, тепер вже не буде баталії. Санкційні списки не будуть відніматися, а можуть лише додаватися", - сподівається журналіст-міжнародник, редактор "Радіо Свобода" Ростислав Хотин.
Проте в цьому рішенні виникла суттєва суперечність: Литва не підтримала виключення Усманова та Фрідмана. Вільнюс оголосив про намір ввести власні національні санкції, які включають заборону на в'їзд та заморожування фінансових активів цих осіб.
Своєю чергою, Латвія вже запровадила власні національні санкції проти обох олігархів. Рига пояснила це необхідністю не допустити послаблення санкційного тиску на осіб, пов'язаних із російською політичною та економічною системою.
Нарешті, 24 вересня, Естонія, третя країна в Балтійському регіоні, також запровадила національні санкції проти Фрідмана та Усманова.
Не синхронізувалася з Брюсселем і Велика Британія: її санкційні обмеження щодо Усманова та Фрідмана залишаються чинними.
Отже, ситуація виглядає парадоксально: Європейський Союз вирішив виключити двох російських мільярдерів зі свого списку санкцій, в той час як деякі країни Європи намагаються впоратися з цим, вводячи власні обмеження, а Лондон продовжує тримати свої санкції в силі.
Для України це одночасно є причиною для тривоги та нагадування про те, де насправді проходить межа боротьби.
Проблема не в тому, що завтра Усманов чи Фрідман неодмінно повернуться до активного бізнесу в Європі: після рішення ЄС вони все одно можуть залишатися під іншими обмеженнями, а санкційні режими Великої Британії та окремих держав-членів продовжують діяти.
Проте існує важливий прецедент: Російська Федерація отримує можливість стверджувати, що санкції можуть бути скасовані до досягнення миру. Це означає, що юридичні процедури, дипломатичний тиск, двосторонні інтереси та переговори можуть поступово послаблювати санкційний тиск. Таким чином, навіть найбільш скандальні представники російської еліти можуть повернутися до європейського простору, не дочекавшись завершення війни, на умовах, які забезпечили б Україні справедливий і тривалий мир.
Отже, основний висновок цієї історії для України полягає не лише в цих двох іменах. Головна суть полягає в тому, що санкційний тиск не слід вважати чимось само собою зрозумілим і автоматичним; його необхідно постійно підтримувати на політичному рівні. І якщо Росія дійсно вирішить сісти за стіл переговорів, Москва може спробувати використати будь-яку наявну слабкість як аргумент на свою користь.
Саме тому для України вкрай важливо, щоб можливе зняття санкцій не стало подарунком Росії лише за саму участь у переговорах, а стало результатом конкретних, перевірених та юридично обов'язкових дій Москви, спрямованих на припинення агресії.
