Україну очікує "період виборів": де столиця може втратити прихильників, а де навпаки – здобути нових партнерів.
Довіряйте перевіреним джерелам — підписуйтесь на Telegraf у Google Новинах!
Питання України завжди залишається в центрі уваги наших партнерських країн. Під час виборів у союзних державах тема України майже завжди викликає жваві обговорення. Політичні сили часто вдаються до її використання у своїх виборчих кампаніях: одні акцентують на необхідності продовження підтримки Києва, в той час як інші намагаються перевести увагу виборців на внутрішні виклики чи питання економії бюджетних коштів.
Окрім того, Росія постійно прагне експлуатувати виборчі процеси в демократичних державах, аби спричинити розбіжності, розвинути наративи про втомленість від війни та підривати міжнародну коаліцію, що підтримує Україну.
"Телеграф" інформує про майбутні вибори в важливих країнах.
1 - Проміжні вибори в Конгрес Сполучених Штатів Америки
Президент Сполучених Штатів обирається на чотири роки -- цей термін називають президентською каденцією. Рівно посередині цього строку традиційно проходять проміжні вибори, які цього року відбудуться 3 листопада одночасно в усіх штатах.
У ході цього голосування громадяни США повністю змінять склад Палати представників, що складається з 435 місць, а також переоберуть близько третини Сенату — 33 з 100 крісел. Новий Конгрес матиме вирішальне значення для реалізації програми Дональда Трампа протягом найближчих двох років.
Проміжні вибори дають громадянам реальний важіль впливу на курс країни. Якщо контроль над Конгресом опиняється у руках однієї партії з президентом -- як це є зараз, -- ухвалювати закони та проводити реформи значно простіше. Проте втрата більшості республіканцями означатиме для Білого дому появу серйозних політичних перешкод і необхідність постійно шукати компроміси з опозицією себто демократами.
Останні результати праймеріз вказують на посилення впливу лівого крила Демократичної партії. Яскравим прикладом цього стало перемога прогресивного кандидата Абдула Ель-Саїда у Мічигані, який з невеликою перевагою в один відсоток обійшов конгресвумен Гейлі Стівенс, представницю поміркованого крила. Цей результат свідчить про значні зміни у внутрішньопартійній динаміці, а також відображає невдоволення частини виборців-демократів сучасним керівництвом та його традиційно проізраїльською політикою.
У листопаді основним суперником Ель-Саїда виступить республіканець, колишній член Конгресу Майк Роджерс.
Незважаючи на те, що ліві політичні сили зазвичай проявляють скептицизм щодо надання військової підтримки іноземним державам, Абдул Ель-Саїд охарактеризував допомогу Україні як таку, що відповідає нормам міжнародного права.
"Говорячи про Україну, я переконаний, що ми здійснюємо праведну боротьбу, захищаючи нашу незалежну країну від агресії сусідньої держави," - зазначив він. Водночас він різко засудив підтримку, яку Сполучені Штати надають Ізраїлю.
Загалом варто очікувати, що голосування у листопаді не змінить традиційної двопартійної підтримки України у Конгресі.
2 - Вибори президента у Франції
18 квітня 2027 року у Франції, яка є другою найбільшою економікою Європейського Союзу та єдиною ядерною державою в його складі, відбудуться президентські вибори. Існує чимало ризиків, пов'язаних з можливим приходом до влади ультраправих сил.
Історично саме Париж у дуеті з Берліном формує ключовий політичний курс ЄС у питаннях безпеки, фінансів та зовнішніх пріоритетів. Позиція Парижа часто визначає, чи зможе Євросоюз досягти компромісу щодо, скажімо, антиросійських санкцій, оборонних ініціатив, підтримки України або реформ усередині блоку.
Оскільки Еммануель Макрон згідно з конституцією не може балотуватися на третій термін поспіль, Париж постане перед неминучою зміною лідера. Соціологічні опитування свідчать про те, що лідерка ультраправого "Національного об'єднання" Марін Ле Пен може перемогти на виборах, навіть попри вирок у справі про розтрату коштів ЄС.
Зв'язки політикині з Москвою мають довгу історію, що охоплює як фінансову залежність, так і ідеологічну близькість.
У 2014 році політична партія отримала кредит у розмірі 9 мільйонів євро від російсько-чеського банку для підтримки своєї виборчої кампанії. Ле Пен неодноразово висловлювала свою підтримку зовнішній політиці Кремля, зокрема визнаючи анексію Криму як законну, а також провела публічну зустріч із Володимиром Путіним у 2017 році.
Після початку масштабного вторгнення Ле Пен була змушена адаптувати свою риторику, аби зберегти симпатії поміркованих виборців. Вона відкрито засудила агресію Росії та висловила підтримку суверенітету України. Проте виникає питання: чи не є ця зміна позиції лише поверхневим явищем?
Ле Пен вже оголосила, що у разі перемоги працюватиме в тандемі зі своїм 30-річним соратником Жорданом Барделлою: вона обійме посаду президентки, а він очолить уряд.
Незважаючи на те, що у 2024 році Барделла стверджував, що не дозволить "російському імперіалізму поглинути союзну державу, таку як Україна", він виступав проти постачання далекобійної зброї до Києва та відкидав можливість розміщення французьких військових сил. Прихід цього тандему до влади обіцяє значні зміни в ролі Парижа в коаліції країн, які готові надати Україні повоєнні гарантії безпеки.
Також слід враховувати можливість виникнення перешкод на шляху євроінтеграції України, адже одним із головних пріоритетів французьких ультраправих є захист національних фермерів, внутрішнього ринку та, загалом, національних інтересів.
Ситуація на політичній арені залишається напруженою. Згідно з результатами опитувань, проведених компанією Harris Interactive, найбільш серйозним суперником для Марін Ле Пен у другому турі виборів виступає кандидат від правоцентристської партії, колишній прем'єр-міністр Едуар Філіпп. У цьому змаганні Ле Пен має близько 49% голосів, що є в межах статистичної похибки.
Інший експрем'єр, Габріель Атталь, за початковими оцінками, набрав би близько 45% проти Ле Пен. Водночас у разі виходу до другого туру представника радикально лівих Жан-Люка Меланшона Ле Пен здобула б легку перемогу з великим відривом, залишивши йому лише близько третини голосів.
Протягом багатьох років у французькій політичній практиці існувало неформальне правило, відоме як "республіканський фронт" (front républicain). Помірковані партії об'єднували свої зусилля в другому турі виборів, щоб перешкодити владарюванню радикальних сил. Чи буде цей механізм ефективним у нинішніх умовах — покаже час.
3 - Вибори до парламенту в Італії
Вибори можуть відбутися вже в квітні 2027 року. Громадяни Італії обиратимуть новий склад обох палат парламенту:
* Палата депутатів налічує 400 посад.
Сенат Республіки складається з 200 депутатських мандатів.
Для створення уряду партіям або коаліціям необхідно здобути більшість голосів у парламенті.
За даними Politico, ліва політична сила "Рух 5 зірок" і лівоцентристська Демократична партія наразі мають приблизно однаковий рівень підтримки з правоцентристським блоком на чолі з прем'єр-міністеркою Джорджею Мелоні.
Нещодавно колишній прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте викликав політичний резонанс у Римі, висловивши сумніви щодо продовження військової підтримки Україні.
В інтерв'ю виданню La Stampa політик заявив, що його партія "Рух 5 зірок" підтримувала військову допомогу Києву, "оскільки існував очевидний військовий дисбаланс порівняно з Росією". Однак тепер, за його словами, Україна "має добре оснащений військовий арсенал", тому партія "продовжить утримуватися під час голосувань за нові поставки" та наполягатиме на зміні курсу в бік переговорів.
Конте заявив, що головною метою має бути досягнення дипломатичного врегулювання війни шляхом діалогу як із президентом України Володимиром Зеленським, так і з російським диктатором Володимиром Путіним.
"Путін не прагне до переговорів? Тож давайте зберемося і обговоримо це; подивимося, до чого це призведе," - сказав Конте, наголосивши, що будь-яка мирна угода повинна враховувати інтереси Києва.
Він вважає, що майбутнє підтримки українців повинно формуватися під час праймеріз серед лівих виборців, які обиратимуть лідера коаліції перед наступними виборами.
Заяви Джузеппе Конте спричинили відвертий розкол у лівоцентристському таборі та призвели до конфлікту з Демократичною партією. Її лідерка Еллі Шляйн категорично відкинула ідею визначати курс щодо України через внутрішньопартійне голосування.
Колишній міністр оборони Лоренцо Гуеріні наголосив, що відповідальність за можливий розвал коаліції повністю лежатиме на Конте. "Ми підтримуємо Україну, надаючи їй зброю. Демократична партія підтримуватиме Київ", - сказав він.
Проте питання України викликає розбіжності навіть серед правої коаліції. Партія "Ліга", яка підтримує нинішню прем'єрку Джорджі Мелоні, обережно ставиться до надання допомоги Києву та виступає проти збільшення військових витрат. Тим часом, члени уряду рішуче засудили висловлювання Конте. Зокрема, віцепрем'єр і лідер партії "Вперед, Італіє" Антоніо Таяні закликав лівих чітко визначитися, на чиєму вони боці: на підтримку українського народу та демократії чи ж на боці Путіна та диктатури.
Ситуація ускладнюється тим, що підтримка України не відповідає настроям значної частини населення Італії, яке дотримується пацифістських принципів. Лише 32% громадян вважають перемогу України значущою, в той час як військова допомога з боку Італії складає всього 0,17% від ВВП – це один з найнижчих показників у Європейському Союзі.
4 - Вибори до парламенту в Польщі
У жовтні 2027 року в Польщі відбудуться вибори до нового складу Сейму, що складається з 460 депутатів, та Сенату, який налічує 100 сенаторів. Основна мета цих виборів — здобути контроль над урядом, для чого переможцям потрібно буде отримати щонайменше 231 депутатський мандат.
На сьогоднішній день політична ситуація в країні характеризується глибоким конфліктом та фактичною коекзистенцією двох владних центрів. Після того, як Кароль Навроцький, отримавши підтримку консервативної партії "Право і справедливість", зайняв президентське крісло, у Польщі виникла нестійка форма двовладдя.
Ліберальний уряд Дональда Туска, який підтримує українські цінності, разом із його "Громадянською коаліцією" продовжує керувати виконавчою владою. Проте президент має значний набір повноважень і право вето, що дозволяє йому зупиняти важливі ініціативи уряду.
Тож ключова інтрига майбутніх виборів полягає в тому, чи зможе коаліція Туска зберегти більшість, чи до керма знову повернеться "Право і справедливість". Втім, становище останньої ускладнюється серйозною внутрішньою кризою. До неї призвело загострення боротьби за вплив між багаторічним лідером "ПіС" Ярославом Качинським та колишнім прем'єр-міністром Матеушем Моравецьким.
Качинський зажадав від соратників ліквідувати асоціацію "Розвиток плюс", засновану Моравецьким, і підписати декларацію про відмову від участі у будь-яких внутрішньопартійних фракціях. Відмова підкоритися вимогам коштувала партії втрати понад трьох десятків депутатів.
Замість цього Моравецький оголосив про офіційне заснування нової політичної партії "Розвиток плюс", що суттєво змінює баланс сил на правому секторі польської політики. Експерти вважають, що ця нова політична формація зможе залучити виборців, які дотримуються помірковано-консервативних поглядів, а також тих, хто підтримує проєвропейський бізнес-курс.
Офіційно висунутим кандидатом від партії "Право і справедливість" на посаду прем'єр-міністра є колишній міністр освіти та науки Пшемислав Чарнек, який вже встиг привернути увагу своїми спірними висловлюваннями. Він, зокрема, запропонував ідею, що Польща повинна "примусити Європейський Союз" зупинити фінансування озброєнь для України та її відновлення, вимагаючи натомість поступок у питаннях історії.
Раніше Чарнек заявляв, що Польща залишатиметься партнером для України, як це було за часів попереднього уряду "ПіС". Мовляв, подальша допомога Києву -- в інтересах держави, щоб "росіянин не увійшов до Польщі". Водночас політик сказав, що Варшава "має вимагати поваги" від президента України Володимира Зеленського та української влади.
"Відзначаючи роль Польщі та уряду "Право і справедливість", він підкреслив: 'Саме завдяки їм Україна продовжує існувати — і нехай так буде!'"
Натомість політика Матеуша Моравецького щодо України -- це історія від безумовної підтримки до складних економічних компромісів, де інтереси Польщі той ставив на перше місце.
На старті масштабного вторгнення уряд Моравецького став одним з найактивніших захисників інтересів України на міжнародній арені. Варшава не тільки забезпечила притулок для мільйонів біженців, але й істотно прискорила надання військової допомоги: від постачання танків, винищувачів та самохідних артилерійських установок Krab до створення міжнародної "танкової коаліції".
Проте восени 2023 року, на фоні виборчої кампанії в Польщі, виникла криза між Києвом і Варшавою через імпорт українського зерна. Щоб захистити інтереси польських аграріїв — важливого електорату партії "Право і справедливість" — уряд Моравецького запровадив одностороннє ембарго на ввезення українського зерна.
Дипломатичні відносини досягли критичної точки після промови Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН, в якій він висловив незадоволення діями деяких європейських союзників. У відповідь на це Моравецький оголосив, що Польща на певний час зупиняє нові постачання зброї Україні, зосередившись на зміцненні власних збройних сил.
В польській політиці важливу роль відіграє ультраправа коаліція "Конфедерація", керівником якої є Славомір Менцен. Ця політична група відзначається найбільш критичним і жорстким підходом до питання України серед усіх значущих партій у сусідній країні.
"Ми прагнемо, щоб Україна протистояла російській агресії, але не бажаємо залишатися наївними і потрапляти в пастку обману. Найперше – польські інтереси!" – зазначив він.
Менцен висловив незадоволення політикою, спрямованою на підтримку українських біженців, звинувативши уряд у створенні надмірного тягаря для бюджету та у виплаті пільг, які, на його думку, не відповідають інтересам Польщі.
Польські ультраправі угрупування, разом із такими політичними діячами, як Славомір Менцен, зазвичай акцентують увагу на темі Волинської трагедії та питаннях історичної пам'яті у своїх виступах.
"Приємно, що українці починають повертати наші ордени. На жаль, раніше ми їх роздавали їм, як ніби це були цукерки. Коли вони вже повернуть усі ордени, буде доречно, щоб також повернули гроші, зброю, боєприпаси та інші речі, які ми їм надали раніше," – висловив свою думку політик у червні на фоні історичної суперечки між Києвом і Варшавою.
У минулому він відзначився провокативним візитом до Львова, де записав відео, назвавши Степана Бандеру "терористом, засудженим польським судом до смертної кари за вбивства поляків".
Сучасні соціологічні дані свідчать про те, що виборці в Польщі продовжують підтримувати провідну "Громадянську коаліцію" під керівництвом прем'єра Дональда Туска, у той час як "Право і Справедливість" займає стабільну другу позицію. Тим часом "Конфедерація" впевнено посідає третє місце в рейтингах.
Існує велика ймовірність, що Україна стане ключовим елементом у польських передвиборчих суперечках. Питання України вже давно стало зручним засобом для внутрішньої політичної конкуренції, де кожна політична сила прагне заробити голоси, апелюючи до емоцій та тривог громадян Польщі.
Польська кампанія 2027 року поставить перед українською дипломатією завдання проявити надзвичайну стриманість, адаптивність і прагматичний підхід, щоб уникнути перетворення на інформаційний інструмент для підвищення чужих політичних рейтингів.
