Український контекст, російська присутність та майбутнє ЄС: чому вибори в Угорщині мають більше значення, ніж може здаватися. Інтерв'ю з Котовим.
Вибори в Угорщині, що відбудуться 12 квітня, набувають значно більших масштабів, аніж просто внутрішня політика цієї країни, і стають своєрідним випробуванням для всієї системи європейської безпеки та солідарності Європейського Союзу. За кілька днів до виборів ситуація загострюється, і це свідчить про те, що мова йде не лише про зміну політичного керівництва в Угорщині, а й про можливі корективи у правилах функціонування Європи в цілому.
Чинний прем'єр-міністр Віктор Орбан за роки свого правління вибудував модель, у якій Угорщина стала системним дисонансом усередині ЄС. Його політика поєднує євроскептицизм, тісні зв'язки з Москвою та постійне використання права вето як інструменту торгу. У контексті повномасштабної війни Росії проти України це набуває особливої ваги, адже Будапешт фактично виконує роль внутрішнього обмежувача європейської підтримки Києва. Саме тому нинішні вибори розглядаються як можливий переломний момент - або підтвердження цієї лінії, або її демонтаж.
Для Кремля збереження влади Віктора Орбана означає наявність стабільного внутрішнього союзника в ЄС, здатного гальмувати санкції, блокувати допомогу Україні та розмивати європейську єдність. Москва зацікавлена у продовженні стану паралічу, де будь-яке рішення супроводжується торгом і затримками. Водночас Сполучені Штати, особливо в контексті політики Дональда Трампа, демонструють іншу логіку - підтримку національно орієнтованих лідерів, які скептично ставляться до наднаціональних інституцій. У цій парадигмі Орбан виглядає зручним партнером, адже його курс об'єктивно послаблює ЄС як єдиний центр сили.
Однією з основних характеристик цієї кампанії стало те, що Україна вперше вийшла на передній план угорського виборчого процесу, ставши ключовим політичним фактором. Стратегія мобілізації, яку застосовує Орбан, базується на класичній концепції зовнішньої загрози, в рамках якої Київ постає як джерело різноманітних ризиків — від енергетичних до безпекових. Подібна риторика не тільки формує електоральні настрої в самій країні, але й гармонізується з більш широкими інформаційними та політичними наративами, вигідними для Кремля.
Одночасно з цим, виникнення Петера Мадяра та його політичної сили "Тіса" пропонує справжню альтернативу існуючій моделі. Його виборча кампанія ілюструє прагнення повернути Угорщину до європейського консенсусу, при цьому уникаючи радикальних змін, які могли б відлякати певну частину виборців.
У ширшому контексті результат голосування визначатиме не лише внутрішню траєкторію Угорщини, але й здатність ЄС діяти як єдиний геополітичний актор. Перемога Орбана означатиме збереження механізму внутрішнього блокування рішень і подальшу ерозію єдності Союзу. Натомість перемога опозиції відкриває вікно можливостей для перезапуску відносин із Брюсселем, Києвом і зміни балансу сил у Європі. Саме тому ці вибори вже зараз сприймаються як одні з ключових для України та всієї об'єднаної Європи.
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився експерт з публічної політики, кандидат наук з державного управління Ілля Котов.
Напруженість досягає свого апогею на завершальному етапі виборчого процесу в Угорщині. Опитування свідчать про те, що Петер Мадяр та його опозиційна партія "Тіса" мають можливість покласти край 16-річному правлінню прем'єр-міністра Віктора Орбана на виборах, що відбудуться 12 квітня. Це може призвести до політичного падіння одного з найближчих союзників Кремля у Європейському Союзі, який неодноразово блокував ініціативи на підтримку України. Чому ці вибори мають критичне значення для України та ЄС? Які шанси на поразку Орбана після такого тривалого перебування при владі?
- Дійсно, для нас ці вибори є вкрай важливими - передусім через позицію Угорщини щодо рішень Європейського Союзу, які стосуються України. Йдеться, зокрема, про фінансову підтримку - ті самі близько 90 мільярдів, на які ми давно очікуємо. Це рішення об'єктивно назріло, і Євросоюз мав би його вже реалізувати, виконавши власні обіцянки перед Україною. Так само - і санкційна політика. Пакет, який планували ухвалити ще до річниці повномасштабного вторгнення наприкінці лютого, досі заблокований. І фактично скрізь ми чуємо "ні". І це "ні" має конкретне прізвище - Віктор Орбан. Я навмисно підкреслю: не Угорщина як держава і не угорське суспільство загалом, а саме чинний прем'єр-міністр. Тому, якщо ми говоримо про нормалізацію відносин і про ефективну роботу ЄС як єдиного механізму, зміна влади в Угорщині - це вже не просто бажаний, а критично необхідний сценарій.
Тепер щодо шансів. Соціологія дійсно показує перевагу партії "Тіса" та Петера Мадяра. Але є два ключових фактори, які можуть суттєво вплинути на результат. Перший - це виборча система. В Угорщині вона змішана: окрім партійних списків, є 106 мажоритарних округів. І тут Орбан за 16 років вибудував дуже сильну локальну мережу. У кожному окрузі - свій контроль, свої кандидати. Тобто перемога за партійними списками ще не гарантує формування більшості в парламенті і, відповідно, формування уряду. Другий фактор - структура електорату. Мадяра підтримують переважно молодь і мешканці великих міст. Орбана - старші люди та населення сільських регіонів. І тут виникає класична проблема: молодь добре відповідає в опитуваннях, але значно гірше доходить до виборчих дільниць. Тому головне завдання Мадяра - не переконати, а мобілізувати. Якщо його виборець фізично прийде голосувати - він виграє.
Щодо найкращого сценарію для України, варто зазначити, що тут немає місця для компромісів. Перемога Орбана - це очевидно. Хоча існують припущення, що після виборів він може "перезавантажити" свій підхід, зняти блокади та знайти спільну мову з ЄС, я особисто не вірю в це. Ми вже спостерігаємо, як його політика тісно пов'язана з Москвою. Це видно через присутність російських політтехнологів у Будапешті, комунікацію Сійярто з Лавровим та численні записи, які вже з’явилися і, ймовірно, з’являться ближче до виборів. Тож навіть якщо Орбан буде переобраний, ситуація в ЄС суттєво не зміниться. Для України це означає, що основна стратегія повинна полягати в очікуванні зміни влади.
- Якщо говорити про саму кампанію, то у Орбана вона відверто антиукраїнська. Чому ставка робиться саме на це? Чому не економіка, не соціальна політика - тобто ті речі, які є базовими для будь-якої європейської країни? Невже угорське суспільство справді налаштоване проти України, що Орбан робить на це головну ставку?
Це є характерною рисою політичної стратегії Орбана. Кожна його кампанія завжди пов'язана з пошуком ворога, і вся його стратегія зосереджена на боротьбі з цим ворогом. Цього разу цілью стала Україна, а Європейський Союз зайняв другорядну роль. Цей підхід не є новим; раніше він давав результати, і тепер Орбан використовує його знову. Так, він робить соціальні обіцянки, такі як підвищення пенсій та поліпшення якості життя. Але це всього лише популістські заяви – без конкретних деталей і механізмів для реалізації. По суті, це лише обіцянка, що "все буде добре".
Що стосується антиукраїнської риторики, то дійсно, вона мала певний ефект. Протягом останніх років Орбан зміг сформувати у частини угорського населення негативне сприйняття України. Це варто визнати. За різними оцінками, приблизно половина угорців має негативні погляди на Україну, а скептицизм щодо її вступу до ЄС досягає навіть 80%. Це серйозна проблема, яка є наслідком свідомої політики уряду Орбана, що систематично працював у цьому напрямку, зокрема під впливом Москви.
Проте існує й інша тенденція. Незважаючи на всю цю риторику, результати не відповідають очікуванням. Люди спостерігають за правдивою ситуацією: зниження рівня життя, корупційні скандали та труднощі з дотриманням верховенства права. З кожним днем все більше угорців усвідомлюють, що їхня країна фактично залежить від дотацій, і без підтримки ЄС їй важко сподіватися на стабільне майбутнє. Тому запит на зміни сьогодні є дійсно актуальним і набагато потужнішим, ніж може здаватися на перший погляд.
Якщо мова йде про Петера Мадяра, основного суперника Віктора Орбана, який має реальні перспективи на перемогу, яким чином це може вплинути на Україну?
- Це безумовно позитивний сценарій, хоча важливо розуміти нюанс - Мадяр не є проукраїнським політиком у прямому сенсі. Він є проугорським і прагматичним політиком, який будує зовнішню політику з позиції національних інтересів і конструктивної взаємодії. Але навіть така позиція - це вже кардинально інший рівень у порівнянні з політикою Орбана, яка фактично призводила до системного блокування рішень ЄС і погіршення відносин як з Україною, так і з самим Євросоюзом. Мадяр прямо називає Володимир Путін агресором і визнає Росію державою-агресором, що вже є принциповою відмінністю. Водночас його риторика щодо України більш стримана - він не підтримує активну військову допомогу, посилаючись на обмежені ресурси Угорщини та настрої суспільства, і обережно висловлюється щодо вступу України до ЄС. Однак ці заяви значною мірою слід розглядати в контексті передвиборчої кампанії, оскільки жорстко проукраїнська позиція могла б коштувати йому значної частини електорату. Ключове ж у тому, що в разі його перемоги буде розблоковано фінансову допомогу Україні, санкційні пакети і загалом відновлено конструктивну позицію Угорщини в ЄС.
Чи варто сподіватися на оперативні зміни у випадку тріумфу Мадяра?
Отже, для Мадяра надзвичайно важливо відновити довіру Європейського Союзу до Угорщини та повернути європейські фінансові ресурси, які були обмежені через політику Орбана. Це автоматично призведе до більш конструктивної позиції Будапешта в усіх голосуваннях. Санкційна політика стане прогнозованою і більше не буде зазнавати блокувань. Щодо складніших питань, таких як вступ України до ЄС або ситуація з угорською меншиною на Закарпатті, вони залишаться предметом переговорів, але вже без політичних перешкод.
Які ймовірності дестабілізації Угорщини, якщо Орбан зазнає поразки, або якщо він спробує зберегти свою владу через інші можливі варіанти?
- Такі ризики існують, але вони напряму залежать від масштабу поразки. Якщо перемога Мадяра буде переконливою, то можливості для маніпуляцій будуть мінімальними. Якщо ж різниця буде незначною, Орбан може спробувати затягнути процес через суди, оскарження результатів на округах або інформаційний вплив, зважаючи на контроль над значною частиною медіа. Не варто виключати і спроби дестабілізації, зокрема з урахуванням політичних технологій, пов'язаних із російським впливом. Також обговорюється сценарій, за якого Орбан може перейти на президентську посаду, щоб зберегти політичний вплив. Однак у парламентсько-президентській системі Угорщини цей пост не дає вирішальних повноважень і радше є майданчиком для політичної присутності та критики нової влади. Насправді ж для Орбана ці вибори є значно більшими, ніж просто боротьба за посаду -- це питання політичного і, ймовірно, особистого виживання, оскільки після втрати влади він може зіткнутися з кримінальними переслідуваннями за корупційні дії. Саме тому не можна виключати жорстких сценаріїв, однак їхня реалізація буде можливою лише за умов слабкої і непереконливої перемоги опозиції.
Якщо розглядати російський аспект, то для Кремля режим Орбана є не лише "союзником" у ЄС, а стратегічно важливим активом. Угорщина під керівництвом Орбана виконує функцію внутрішнього блокатора, здатного паралізувати колективні рішення Європейського Союзу. У контексті війни проти України та тривалої конфронтації з Західними країнами, для Москви це є надзвичайно цінним ресурсом, який вона навряд чи бажає втратити. Яким буде удар для Путіна, якщо цей ресурс зникне, і які дії він готовий вжити, щоб зберегти Орбана при владі?
- Це буде великий удар, тому що дійсно він цікавий Путіну, він цікавий Москві. Фактично такий же удар, як був у попередньому році після виборів у Молдові, коли вони зрозуміли, що втратили будь-які можливості тиску, втратили можливості впливу щодо політики, щодо Придністров'я і так далі. Тому, об'єктивно, так - це велика проблема. Адже хто ж тоді залишається? Залишається Фіцо, але я б не назвав його промосковським політиком. Фіцо, так - він вміє торгуватися з Європейським Союзом, так - він займає деструктивну позицію, але, залишившись на самоті, до речі, він десять разів подумає, яку позицію краще зайняти. Тобто Москва втрачає весь свій вплив фактично в зоні Європейського Союзу, втрачає можливість блокувати рішення, втрачає можливість впливати на внутрішню політику в ЄС, втрачає можливість, фактично телефоном давати вказівки міністру, що робити, з кого, можливо, зняти санкції, а як голосувати. Звичайно, для Москви фактично це втрата союзника. Союзника, який, можливо, і не хотів цього, але за рахунок власної недалекоглядності Орбан віддався в руки Москві. Навіть сам факт того, що Росія займається його виборами - це вже показник, що він винен. І буде винен пожиттєво. Тому, можна ставити знак дорівнює між поразкою Орбана і поразкою Росії.
Якою мірою Москва готова йти, щоб утримати Орбана при владі? Наприклад, кілька днів тому в ЗМІ з'явилася інформація про можливі провокації, які можуть включати атаки на Орбана або навіть імітацію замаху на його життя.
Угорщина, на мою думку, не є місцем для можливого замаху, оскільки ця тема вже обговорюється на всіх рівнях, і населення може не сприймати її серйозно. Навіть у випадку, якщо щось і трапиться, це може негативно вплинути на рейтинги Орбана та його партії, адже всі зрозуміють, що це був спланований крок. Тому такі дії не матимуть належного ефекту. Російська сторона може давати різні рекомендації, але варто пам’ятати, що часу залишилося обмаль, і навряд чи щось зможе спрацювати. Проте я не виключаю можливість загострення ситуації, можливо, в бік України або українців, які проживають в Угорщині, напередодні виборів. Це можуть бути різні провокації, наприклад, Орбан може заявити про те, що український дрон перетнув кордон Угорщини. Чи справді це буде дрон, залишається під питанням. Росіяни можуть "знайти" будь-який дрон, який їм потрібен для своїх цілей.
Можна очікувати в цей останній, найгарячіший період дійсно все, що завгодно. Ми зараз не те що когось лякаємо, але я також хочу сказати і про українців, які живуть біля Угорщини. У цей найближчий тиждень дійсно краще бути обережними, тому що об'єктивно від людини, яка бореться за власне виживання в якості політика та і загалом за власне виживання, яка розуміє всі наслідки, які будуть далі, можна очікувати все, що завгодно. Йому немає чого втрачати. І це потрібно дійсно зрозуміти.
- Американський фактор. Ми звикли, що Орбан - це "троянський кінь" Кремля. Але за президентства Трампа, здається, він став досить близьким до США. Вже очевидно, Трампу не потрібна єдина Європа. Тому що окремі країни набагато швидше підуть на умови Сполучених Штатів, аніж об'єднана Європа. Орбан - один з рушійних факторів дестабілізації блоку. І американцям він потрібен. Віце-президент США Джей Ді Венс має намір відвідати Будапешт 7-8 квітня. Венс стане найвищим американським гостем в Угорщині з часів візиту президента Джорджа Буша-молодшого в червні 2006 року. Тобто американці демонструють пріоритети. Наскільки підтримка з Вашингтону допомагає Орбану?
За чим останнім часом постійно гнався Віктор Орбан? Він прагнув уваги, намагаючись продемонструвати своєму народу, що світові лідери, зокрема в США, приймають і поважають його. Але, як виявилось, ця стратегія виявилася невдалою, оскільки, згідно з останніми соціологічними даними, угорці більше зацікавлені у своїх внутрішніх проблемах, а не в діях чи висловлюваннях Дональда Трампа. Це свідчить про серйозну помилку з боку Орбана. Що стосується Трампа, його роль цілком зрозуміла: він і Путін прагнуть дестабілізувати Європейський Союз. Трамп не має жодного інтересу до європейської інтеграції і фактично використовує Орбана як інструмент для своїх цілей. Таким чином, поки Орбан залишається прем'єром, він залишається цікавим для американської адміністрації, але якщо він програє, його значущість зникне.
Безумовно, щоб зберегти цю ситуацію, вони щось роблять. Проте наразі їхні думки зайняті власними проблемами. У Трампа є безліч інших справ, окрім Угорщини та Орбана. Його обставини надзвичайно складні. Тому, крім таких візитів і повідомлень у соцмережах, я б не очікував на більше. Але це вже не має значення для людей; їх більше цікавить, як вони можуть жити далі, а не те, хто завітав до нас і з якими повідомленнями.
Враховуючи всі згадані негативні аспекти, постає питання: чи має Європейський Союз намір, по-перше, зменшити або, хоча б, знівелювати ці ризики протягом найближчих півтора тижнів? І, по-друге, чи готовий він підготуватися до можливих негативних наслідків, якщо Орбан залишиться на своїй посаді та вдасться вирішити проблему з його правом вето? Адже демонстрація опозиційності з боку Орбана, а тепер і Фіцо, вказує на певну вразливість блоку.
- Так, дійсно, на перший погляд ЄС виглядає максимально неконструктивно, завдяки Орбану і частково Фіцо. Європейська демократія працює "по-європейськи": Союз не втручається у вибори, щоб це не можна було трактувати як пряме втручання. Водночас, логіка є: Орбан неодмінно використає будь-яку підтримку проти себе для власної пропаганди.
На мою думку, Брюссель не залишається бездіяльним. Після появи записів Сійярто і Лаврова, можна логічно припустити, що ні США, ні Росія не були їхніми джерелами. Це відкриває можливість, що Європа потайки підтримує ту політичну силу, не бажаючи це афішувати. Я вважаю, що в останні дні перед виборами ми ще почуємо чимало цікавого в цьому контексті.
Щодо можливих негативних наслідків, якщо Орбан залишиться на своїй посаді, слід почати підготовку вже зараз. Ситуація є досить ускладненою. Канцлер Німеччини Мерц підкреслив, що в разі перемоги Орбана, ЄС буде змушений розпочати переговори та блокувати фінансування для Угорщини, щоб змусити його ухвалити необхідні рішення. Я, особисто, не дуже вірю в те, що Орбан змінить свою позицію. Він має численні зобов'язання перед Москвою, і після цих виборів, які фактично контролює Кремль, ця залежність лише посилиться.
Які дії може вжити ЄС в даній ситуації?
Найбільш дієвим кроком було б позбавлення Орбана права голосу. Проте, на практиці це виявляється надзвичайно важким завданням: формальні правила, які були встановлені під час створення Союзу, вже не відповідають умовам воєнного часу. Щоб позбавити право вето, необхідна згода всіх інших держав-членів ЄС, а, наприклад, Фіцо ніколи не підтримає таке рішення — не через дружбу з Орбаном, а через побоювання повторення подібної ситуації у своїй країні.
Інші можливості для виключення або одностороннього прийняття рішення також не розглядаються. Це означає, що бюрократична система блоку може бути повністю паралізована через дії однієї особи. Наприклад, Орбан може вимагати 300 мільярдів, щоб підтримати голосування за 90, або ж просто відмовитися від участі у голосуванні, підкоряючись Москві. Це є серйозною проблемою.
Тому найбільш оптимістичний сценарій - перемога опозиції та новий прем'єр-міністр в Угорщині вже наприкінці травня, який буде конструктивно співпрацювати з ЄС та Україною. Адже те, що наробив Орбан, треба виправляти: російська агресія не зупиниться, вона прагне другого та третього фронтів. Україна, Польща, Румунія, Болгарія повинні діяти разом, будувати європейську безпеку та коригувати наслідки політики Орбана.