Україна вживає заходів у відповідь на асиметричну блокаду. Заблоцький прокоментував закриття судноплавства з боку Росії.

Ілюстрація з публічно доступних ресурсів.

"У нас існує проблема, але вона підлягає вирішенню. Ми володіємо значно більшими можливостями, ніж у 2022 році."

Майже три тижні, як до портів Великої Одеси припинили заходити судна через посилення російських обстрілів. За минулий місяць ворог 124 рази атакував порти і торговельні судна. Чи можна говорити вже про повноцінну нову морську блокаду України? Чи наразі це радше кампанія зі створення постійної загрози для судноплавства?

Цю ситуацію можна оцінити з різних перспектив. Головна мета противника полягає в ослабленні України як держави в цілому, а також у економічному плані. Йдеться не лише про експорт та критично важливий імпорт, що надходить через море, але й про руйнування морської інфраструктури та завантажених потужностей портів. Саме це є пріоритетом для ворога.

Якщо порівняти ситуацію з 2022 роком, то можна стверджувати, що зараз усе відрізняється. Загроза з боку противника значно зменшилася, адже його флот, який раніше контролював практично все Чорне море та наші узбережжя, тепер фактично відсутній. Нагадаю, що минулого року він навіть загрожував десантними операціями в портах Великої Одеси. Нині ж такого страху немає зовсім. Проте противник все ще має перевагу в повітрі, що дозволяє йому завдавати удари крилатими ракетами і дронами з великої відстані. На жаль, наша авіація не може активно протидіяти цим атакам, оскільки, по-перше, ми маємо менше ресурсів, а по-друге, наші далекобійні зенітні комплекси потрібні для захисту міст, які постійно піддаються атакам балістичних ракет, крилатих ракет і дронів противника. Це є серйозною проблемою для України, але вона вирішується. Сьогодні Україна має значно більше можливостей, ніж у 2022 році. Ми тоді подолали труднощі, і зараз теж справимось. Я знаю, що наші дипломати активно ведуть консультації та переговори з сусідніми країнами, які вважають важливим не закривати експорт. Сезонний експорт, а також експорт в цілому, має велике значення для України. Йдеться не лише про зернові культури, а й про інші товари.

Зараз ми завдаємо противнику потужних ударів з військових позицій, що призводить до перекриття Новоросійська та його експортних можливостей. Завдяки зусиллям "Птахів Мадяра" Азовське море стало недоступним для експорту, і ворог вже не має змоги нічого вивозити з цього регіону. Противник визнав цю ситуацію і офіційно оголосив, що для них Азовське море більше не існує.

"Заборона на морський експорт для Росії вже стає реальністю."

Шановний Володимире, хто, на вашу думку, виявиться у більш невигідному становищі, якщо ця ситуація триватиме тиждень або місяць?

Цей шлях не залишиться без уваги. Для ворога це ключовий маршрут експорту до Середземного моря, Північної Африки та Європи. Вони активно використовують річку Дон, Азовське та Чорне моря. Цей шлях також підтримував турецьку економіку, але тепер він втрачений. У нас є можливості для вирішення цієї проблеми, хоча процес вимагатиме часу і зусиль. Ми, звичайно, зазнаємо певних фінансових втрат, але ми знайдемо вихід. Наразі ми працюємо над блокуванням експорту з Новоросійська не лише нафти, але й інших товарів, і результати наших ударів по ворожих суднах у Чорному морі вже помітні. Закриття морського експорту для Росії вже на горизонті і призведе до суттєвих змін у південному регіоні, який має велике значення для економіки РФ. Там, де економіка слабка, політика стає домінуючою. Потрібно пояснити, чому російські аграрії стикаються з нестачею пального для збирання врожаю та посівної кампанії, чому їм важко реалізувати борошно, адже росіяни були нашими конкурентами в регіоні. Таким чином, вони намагаються усунути невигідних конкурентів і захопити наші ринки.

"Нехай вони забирають своїх дронів з передової, а ми в цей час їх знищимо разом із кораблем."

Якщо розглянути превентивні заходи, вжиті російським урядом, зокрема, супровід військовими торговельних суден РФ до Керченської протоки, а також їхнє повернення з боєприпасами та зброєю, що суперечить міжнародним угодам, то виникає питання: наскільки це дієвий крок? Чи це лише тимчасовий захід у відповідь на ситуацію?

Ви вже знайшли відповідь на своє питання. Хочу зазначити, що це може виглядати як загроза, але в той же час це приносить нам вигоду. Нехай вони знімають дронів з фронту та розміщують їх на судах, а ми знищимо їх разом із кораблями. Спроби захистити судно в такий спосіб абсолютно марні, адже це не військовий корабель. Навіть військові судна не здатні протистояти атакам з повітря з кількох напрямків, а наші дрони вже мають досвід і знають, як діяти. Росіяни не зможуть розмістити по сотні охоронців на кожному судні, це буде неефективно, і їхні можливості будуть обмежені. Це більше психологічний аспект, мовляв, ми забезпечимо охорону. Насправді ж, якщо танкер піддасться загорянню, все, що знаходиться на борту, згорить.

"Альтернативні маршрути подовжують шлях і додають вартості товару, який експортується"

Є кілька ключових аспектів, які варто врахувати. Чи зможуть порти на Дунаї та транспорт залізницею й автомобільними шляхами стати альтернативою морським шляхам, і які економічні наслідки матиме зменшення обсягу судноплавства?

Я не можу точно оцінити вартість, оскільки вона є відносною. Вартість може змінюватися в залежності від регіону, з якого відбувається експорт, а також вибраного маршруту. Наприклад, молдовський порт "Джурджулешти" є альтернативою, але він виходить на Дунай, який наразі переживає серйозні проблеми з мілкістю води через високу температуру, що обмежує судноплавство. Це, в свою чергу, може вплинути на експорт зернових культур. Зараз цей порт управляється румунською компанією. Хоча питання потенційно можна вирішити, Румунія має свої плани щодо експорту, тому інтегруватися у їхні схеми буде непросто, але можливо. Існують також варіанти експорту в польському напрямку, але з відомими труднощами, які ми всі пам'ятаємо, а також можливість доставки залізницею до Італії з подальшим морським перевезенням. Однак усі ці маршрути подовжують шлях і підвищують вартість товару. Варто зазначити, що російські чиновники вже активно обговорюють можливість перенаправлення свого зернового експорту через балтійські порти, і це теж реальний варіант. Але таке зерно буде коштувати дорого. Що стосується експорту до Туреччини через північні моря, то це складний процес, який можна порівняти з тим, щоб чухати праве вухо лівою рукою.

Володимир Заблоцький. Зображення з відеозапису.

"Це блокування з асиметричним характером"

Чи можна стверджувати, що російська блокада нашого експорту та наша блокада їхніх транспортних маршрутів є аналогічними стратегічними блокадами на виснаження? Хто з нас першим змушений буде відступити?

В певному сенсі це дійсно так. Проте, слід зазначити, що це асиметрична блокада. У нашому випадку ситуація не є настільки критичною, як у них. У нас є альтернативні маршрути, хоча їх реалізація потребує додаткових зусиль і часу, чого Росії бракує. Вони вже зазнали значних втрат у нафтовому експорті, який знизився, напевно, на половину або навіть дві третини. Ми продовжимо нападати на російські судна. Навіть Трамп, незважаючи на свою неадекватність, не заперечує цього, що свідчить про вигоду для США. Отже, ми рухаємося в правильному напрямку.

"Туреччина мала б активно організувати міжнародну коаліцію за припинення війни, але не робить цього"

Які основні відмінності між ситуацією в 2022 році та сьогоденням?

Відмінності у тому, що ми маємо більше можливостей протидіяти противнику, як я вже розповідав вище. Хотів би додати ще один цікавий момент. Були атаковані турецькі судна, одне було потоплено з нашим борошном під Одесою. Турецькі судна були атаковані й біля Новоросійська. І Туреччина реагує, але дуже дивно. Могла б зробити Росії якусь заяву, висунути ноту, але цього не було. Проте вони ускладнили, хоча й неофіційно, проходження суден протоками у Чорне море, в порти Великої Одеси та Новоросійськ. А чому вони це роблять? Здавалося б, Туреччина -- провідний експортер пшениці, близько 5 млн тонн з Росії та близько 0,79 млн тонн з України за минулий рік. Тобто майже 90% імпорту пшениці Туреччина отримує із цього напрямку. Вона мала б активно організувати міжнародну коаліцію за припинення війни, але не робить цього. І хоче якимось дивним шляхом зупинити не війну, а локальну шкоду, яку завдає ця війна -- блокаду з двох сторін турецького імпорту. Отже, вони ще бояться росіян, хоча історично Росію ніколи не любили і хотіли б її послаблення.

"На сьогоднішній день існує ймовірність повторення Кримської війни."

Чи можна говорити про те, що Чорноморський флот остаточно вже похований?

Ви абсолютно праві. Чорноморський флот Військово-морських сил Росії не здійснює виходів в море, не виконує жодних завдань і не може проводити десантування. Можливо, майбутнє цього флоту вкрай невизначене. Нагадаю, що після Кримської війни 1853-1856 років Росія втратила право мати військовий флот на Чорному морі. І тепер, можливо, ми стоїмо на порозі нової Кримської війни 2.0.

Якщо російським окупантам не вдасться вирішити ситуацію, які наслідки це може мати для їхнього експорту та інших аспектів?

Це загрожує повторенням 1917 року. Туреччину у Першу світову війну втягнула комбінація німецької розвідки, яка дуже вдало продала їй два крейсери, а потім втягнула у війну проти "Антанти". Був розрахунок на величезний російський експорт через турецькі протоки -- зерно, вугілля тощо. Але його перекриття для Росії стало катастрофою, це дуже посприяло тому, що Росія програла війну. Економіка не витримала, Російська імперія розвалилась, і Турецька імперія також. Зараз воно йде до того ж. Азовське море перекрили, перекриємо і Чорне, а далі економічні наслідки потягнуть за собою все, що необхідно для того, щоб і ця імперія розвалилась. Це історична паралель.

Ваш прогноз щодо Криму.

Крим -- це Україна. Він повернеться рано чи пізно, усе спрацює системно. Накопичувальний ефект дасть про себе знати одномоментно. Ми не можемо знати коли, але все до цього йде. Ми бачимо, як звідти евакуюють родини військових, вивозять архіви, і нічого не завозять. Так буває лише тоді, коли відбувається евакуація. Якщо встигнуть.