За словами міжнародного журналіста, наразі Угорщина не має обґрунтованих причин для перешкоджання Україні на її шляху до Європейського Союзу.
16 жовтня 2026 року, під час саміту Європейської ради, Президент України Володимир Зеленський зустрівся з прем'єр-міністром Угорщини Петером Мадяром. Джерело фото: president.gov.ua.
"На даний момент Угорщина не має обґрунтувань для перешкоджання євроінтеграційним процесам України."
Президент України Володимир Зеленський провів низку зустрічей в Брюсселі. Почнімо із зустрічі з угорським прем'єром Петером Мадяром. Водночас ми знаємо, що відносини з Угорщиною непрості.
Якщо провести паралелі між Віктором Орбаном і Петером Мадяром (колишнім та нинішнім прем'єр-міністрами Угорщини), то слід зазначити, що останній хоч і обґрунтовує причини відсутності підтримки євроінтеграційних намірів України. Орбан, навпаки, шукав будь-які приводи для відмови. Правильна політика та ефективне управління, на мою думку, полягають у наявності чітких причин та зацікавленості обох сторін у досягненні компромісу. Орбан ж не прагнув до цього компромісу, навмисно затягуючи переговори. Він використовував питання Закарпаття, мови та спільноти лише як інструменти для блокування прогресу, орієнтуючись на позицію Кремля, щоб досягти своїх цілей, які фактично досягнув. Тому зустріч Зеленського і Мадяра заслуговує на позитивну оцінку, адже вона свідчить про певний прогрес та рух вперед. Угорщина наразі не має підстав для шантажу чи перешкоджання просуванню України до ЄС. Слідкуватимемо за реалізацією нещодавно ухваленого Верховною Радою закону про навчання мовами національних меншин, серед яких є і угорська, але вже зараз це можна вважати першим невеличким успіхом у двосторонніх відносинах України та Угорщини.
Тарас Семенюк. Фото: Facebook
"Допомагаючи Україні сьогодні, ми забезпечуємо мирну Польщу завтра."
Останнім часом ми чули з Польщі чимало різкої риторики, пов'язаної з історичною пам'яттю. Водночас під час інциденту зі Starlink саме з Варшави пролунало чимало критики на адресу США. Яка конфігурація зараз на політичному українсько-польському кордоні?
Коли йдеться про відносини з Польщею, можна стверджувати, що вони ніколи не були ідеальними. Якщо такі моменти і траплялися, то лише на короткий час. Це пояснюється тим, що Польща, будучи мононаціональною країною, сильно зосереджена на своєму історичному спадщині. Політики часто експлуатують історичну пам'ять, виступаючи в ролі токсичних факторів, аби підвищити свій рейтинг, вирішити політичні суперечки або намагатися вказувати українцям, яку роль їм нібито слід займати.
На мою думку, Польща сьогодні розділена на два табори. З одного боку, є Дональд Туск, прем'єр-міністр від партії "Громадянська платформа", який активно підтримує Україну та є проєвропейським політиком. Він усвідомлює, що нинішня допомога Україні є запорукою спокою для Польщі в майбутньому. Ми постійно наголошуємо полякам: "Ми ризикуємо своїм життям, щоб дати вам можливість підготувати вашу армію". Є група політиків, які поділяють це розуміння. Проте існує й інша частина, яка більше орієнтується на правопопулістські ідеї, представлена партією "Право і справедливість". Президент Навроцький є одним із провідних фігур цього табору і в даний момент фактично змагається з прем'єр-міністром. Ми вже спостерігаємо відкриту конкуренцію між цими двома лідерами – боротьбу за лідерство не лише в опитуваннях, а й у медіапросторі.
Найбільша критика на адресу України звучала від президента Навроцького. Сьогодні ж ця критика майже зникла, хоча питання історичної пам'яті, Волині, України та українців у Польщі викликали ряд небажаних деструктивних соціальних явищ: цькування українців та безпричинний булінг. Іноді це супроводжувалося фізичним насильством. Є люди, які намагаються стримувати свої емоції та приборкувати ненависть. Проте, якщо вони отримують сигнал від лідера держави, то, звісно, починають діяти. Саме в цей момент сталися відомі напади на наших співвітчизників у Польщі. Після цього була певна реакція.
Незважаючи на це, Польща залишається нашим основним партнером і ключовим хабом. Російська гібридна війна також націлена на Польщу. Тому сьогодні усі зусилля нашої та польської дипломатії повинні бути орієнтовані на збереження єдності. Втрата єдності загрожує нашим позиціям і ставить під загрозу той надійний тил, який ми маємо. Будь-яке послаблення єдності завжди грає на користь ворога. Росія завжди прагнула знизити рівень нашої згуртованості до мінімуму.
