Тактика "захоплення населених пунктів": Покровськ, Мирноград, Куп'янськ, а потім Гуляйполе? Проникнення російських військ.
Росія активно застосовує нову стратегію війни -- тактику "поглинання міст". Малі групи по 2-4 особи просочуються в житлову забудову, закріплюються в підвалах і будинках, а потім поступово накопичуються, перетворюючись на повноцінні взводи. Саме так окупанти діяли у Покровську, Куп'янську, Мирнограді та на низці інших напрямків. Дрони‑"розвідники", переодягання в цивільний одяг, диверсії по логістиці -- усе це частина однієї моделі, яку російські сили тепер вважають ключовою. У цій статті -- повна картина: що робить Росія, чому це працює, які міста під загрозою найближчим часом і як Україна може протидіяти.
Тактичний підхід російських збройних сил, що полягає у "захопленні населених пунктів".
Тактика "поглинання" міст активно застосовується російськими окупаційними військами на різних фронтових напрямках. Невеликі групи, що складаються з 2-4 осіб, проникають у житлові райони, закріплюються в підвалах та будівлях, а з часом поступово збільшують свою чисельність, формуючи стійку присутність. Експерти зазначають, що "по-перше, приходить перша група, один із них проникає, потім приєднується ще один – так вони нарощують свої сили", утворюючи "змішані осередки" в містах, які важко контролювати українській армії.
"Цю тактику російських військ ми спостерігали вперше. Вона найбільш яскраво проявилася в Покровську та Куп'янську. Найближчим часом очікуємо її застосування в Лимані, Гуляйполі та Костянтинівці. Головна суть цієї стратегії, зокрема на прикладі Покровська, полягає в тому, що в місто постійно проникають невеликі групи ворога, діючи в режимі нон-стоп", - коментує військово-політичний експерт групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Цей метод виявляється вкрай ризикованим на лінії фронту в Донецькій та Харківській областях, зокрема в містах Покровськ, Куп'янськ, Мирноград та інших. За словами військового аналітика, мета таких невеликих груп зовсім не полягає в організації міських боїв.
"Двоє, троє, або навіть четверо осіб. Іноді це всього лише одна особа, яка має конкретну мету. Їхнє завдання полягає в тому, щоб уникати конфліктів, проникати в певні місця і ховатися, знаходячи укриття. Часто вони одягнені у цивільний одяг, що дозволяє їм зливатися з небагатьма цивільними, які ще залишилися в цих містах."
Генеральний штаб України та незалежні аналітики підтверджують, що малі піхотні підрозділи, які працюють у тісній взаємодії з розвідувальними та ударними дронами, успішно переривають ланцюги постачання, проникають у тил противника та поступово захоплюють важливі об'єкти інфраструктури. Зокрема, аналітики з DeepState зазначають, що в Покровську "кілька сотень" російських військових проникли у житлові зони, організували засідки, мінують дороги та здійснюють атаки на логістичні маршрути. Експерти підтверджують, що їм вдається просочуватися вглиб території та формувати цілі взводи.
"Вони просто між нашими позиціями просуваються, не отримавши відсічі. Якщо їх знайшли дрони -- їх знищують. Якщо не знайшли -- вони далі просочились. Зайняли позицію, зайняли посадку, зайняли будівлю. Неважливо що. Тут вже вони закріпились. Тобто різниці в тактиці ніякої. Тактика та ж сама. Побудована на тому, що один з десяти людей досягне призначеного пункту і там закріпиться. Закріпиться, відбудеться накопичення сил 5‑10 припливів. Там буде вже взвод відділень, які зможуть закріпившись, далі прийняти на себе", -- говорить керівник військових програм безпеки центру глобалізації "Стратегія 21" Павло Лакийчук.
Аналітиків така тактика не дивує, адже це класична інфільтрація, яку окупанти вже застосовували навколо Бахмута та Авдіївки. Масове застосування цієї тактики вперше проявилося саме в містах -- особливо в Покровську і Куп'янську. Проблема в тому, що українська оборона не така щільна. Багато з окупантів під час просочування переодягнені в цивільний одяг, що дозволяє ховатися серед місцевих. А коли диверсійні групи росіян заходять у місто, вони активно застосовують розвідку дронами.
"Беруться класичні стандартні FPV‑дрони, на які встановлюється менша боева по масі частина, і при цьому встановлюється потужніша батарея, щоб дрон як можна довше міг виконувати свої функції, більше розвідувального типу. Він шукає місця, де знаходяться українські вогневі точки, позиції українських військових. І не просто для того, щоб цю дислокацію передати артилерії чи нанести удар, а для того, щоб диверсійні групи, інфільтровані в місто, обходили ці вогневі точки, ці розташування українських військ", -- пояснює військово‑політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Експерти вважають, що в містах, куди таким чином потрапляють солдати Путіна, необхідно впроваджувати сувору політику евакуації населення з метою виявлення ворожих груп.
"Однією з основних причин є те, що присутність цивільних осіб у містах ускладнює процес ліквідації диверсійних груп, які можуть проникати. Це ускладнює їх ідентифікацію, а отже, і нейтралізацію", — зазначає військово-політичний аналітик групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.
Як Україна змушена адаптувати свою оборонну систему.
За інформацією аналітиків, саме командування Збройних Сил України визнає серйозність існуючої загрози. Головнокомандувач Олександр Сирський підкреслив, що ситуація в районах Покровськ і Добропілля є "особливо складною" через "повну інфільтрацію" та активізацію розвідувальних і диверсійних дій противника. У відповідь Сили оборони України розробляють стратегії протидії саботажу, а експерти закликають до проведення масштабних "зачисток" -- не обмежуючись малими групами спецпризначення, а задіюючи цілі бригади для виведення ворога з населених пунктів.
"Найочевиднішим рішенням є збільшення чисельності військ та відновлення передової лінії. Якщо ж передова лінія відсутня, то залишаються два варіанти. Перший — спробувати знищити ворога за допомогою дронів, покладаючись на їхню ефективність. Однак це викликає певні сумніви. Другий варіант — діяти так, як у попередніх ситуаціях. Якщо ворог вже закріпився на позиціях, його потрібно витісняти та займати звільнені території," — зазначає Павло Лакийчук, керівник військових програм безпеки центру глобалізації "Стратегія 21".
Аналітики пропонують підходити до розв'язання проблеми шляхом створення інженерних перешкод, таких як мінні поля, колючий дріт та протитанкові рови, які можуть бути розташовані уздовж річок і населених пунктів. Особливу увагу фахівці звертають на річкову інфраструктуру, зокрема, на річку Гайчул, що проходить через район Гуляйполя. Ця річка може слугувати природним бар'єром, який можна укріпити, перетворивши її на надійну лінію оборони за умови встановлення "суцільних мінних зон та інших перешкод". Експерти зазначають, що командування також займається відновленням щільності оборонних позицій.
Наразі наше командування намагається знайти рішення для цієї проблеми, залучаючи пожежні команди, якщо висловлюватися вільно. Формується нове командування штурмових військ. Штурмові підрозділи – це саме ті групи, які повинні або витісняти супротивника, котрий вже закріпився в нашому тилу, або, в разі виявлення проникнення, залишатися на місці та діяти, підкріплюючи цю лінію оборони, -- зазначає керівник військових програм безпеки центру глобалізації "Стратегія 21" Павло Лакийчук.
В усіх діях агресорів чітко прослідковується, що "поглинання міста" є не лише тактичною стратегією, а й комплексною стратегічною моделлю. Вона ґрунтується на поєднанні інфільтраційних методів, використання дронів та логістичного тиску. Це вже не просто окремі диверсії — Москва намагається закріпити свої позиції у українських містах, поступово й впевнено нарощуючи свою присутність. Якщо Україна не зможе адаптувати свою оборонну стратегію до цих нових викликів, ризик втрати ключових міст стане дедалі більш актуальним.
