Супутник як подарунок: чи зможе чеський апарат врятувати український космос?
Єдиний український супутник "Січ-2-30" зійшов з орбіти - його "варта" планово завершилася. Але на заміну чехи пообіцяли нам подарувати новий супутник. На що він буде здатен та які власні українські перспективи, - з'ясував УНІАН.
Ми перебуваємо в епоху інформації, де дані та оперативність отримання інформації стають не тільки важливими для прогнозування погодних умов чи ведення бізнесу, але також мають критичне значення в аспектах безпеки, як цивільної, так і військової.
І тому кожна країна намагається самотужки або у консорціумі з партнерами утворювати "сузір'я супутників" на орбіті, які постійно моніторять земну поверхню, щоб отримувати перевагу над конкурентами та ворогами. Саме тому Україні теж потрібен свій супутник. І такий у нас був. Але впав... Точніше - "завершив орбітальну місію", як кажуть офіційно. Тепер в нас немає жодного.
Однак чеські партнери підготували для нас альтернативу - власний супутник, який поки що залишається неназваним. Справжня співпраця між Чехією та Україною в космічній сфері переходить на новий етап, і це, можна сказати, лише "верхівка айсберга". Проте нова чеська влада може стати на заваді цьому процесу.
Що можуть досягти чехи і які можливості відкриває українська космічна індустрія, – роз'яснили експерти в інтерв'ю для УНІАН.
21 жовтня 2025 року Міністерство закордонних справ Чехії повідомило, що на знак підтримки України подарує українцям супутник зондування Землі.
"Це підтверджує не тільки високий рівень технологічної майстерності чеських підприємств у одному з найскладніших секторів, але й нашу незмінну підтримку Україні," – зазначили в Міністерстві закордонних справ Чехії.
Це рішення не було випадковим, адже саме в жовтні завершив свою місію останній український супутник "Січ-2-30". Він зник з орбіти і, ймовірно, згорів у атмосфері 8 жовтня поблизу узбережжя Аляски, про що повідомив Національний центр управління та випробувань космічних апаратів. Тому виникла необхідність у його заміні.
Авіаційний фахівець і представник громадської ради при Державній авіаційній службі Богдан Долінце зазначає, що конкретної інформації щодо "подарункового" супутника ще не було опубліковано. Проте можна зробити паралелі з тими пристроями, які вже виробляють чехи.
"Цей супутник, ймовірно, буде включати в себе кілька систем радіолокаційного сканування (SAR). Він матиме датчики, здатні виявляти як оптичні, так і радіаційні випромінювання, а також можливість моніторити радіочастотний спектр у різних зонах. Подібний супутник зможе здійснювати спостереження за поверхнею планети в будь-який час доби і навіть в умовах поганої погоди. Проте для України цей супутник ще не готовий, адже його виробництво ще триває," - зазначає експерт.
Якщо спостереження за супутником здійснюватиметься за допомогою радіохвиль, а не оптичних систем, то хмари не стануть серйозною перепоною. Саме тому наявність синтетичної апертурної радіолокації (SAR) у майбутньому "подарунковому" супутнику є безсумнівною перевагою. Експерт також проводить порівняння між чинними чеськими апаратами та вже знятим з експлуатації "Січ-2-30".
Супутник "Січ-2-30" завершив свій експлуатаційний цикл у жовтні, як і було заплановано. Протягом свого існування він стикався з рядом технічних проблем, які, на щастя, були вирішені. Однак, на момент свого запуску, цей супутник вже був суттєво застарілим і не відповідав актуальним вимогам та потребам. Однією з основних обмежень була роздільна здатність, яка становила 5 метрів на піксель, що значно знижувало його ефективність, - зазначив експерт.
Останній представник українського сімейства "Січ" дійсно проходив довгий шлях виробництва, його запуск був складним, а експлуатація супроводжувалася численними труднощами. З публічних джерел відомо, що розробка "Січ-2-1" розпочалася ще в 2013 році, базуючись на комерційних проектах для інших країн, зокрема Єгипту, адже в той час Україна ще займалася виготовленням супутників на замовлення. Однак фактичне складання апарату почалося лише у 2015 році, після початку першої агресії Росії, коли стало очевидно, що Україна має серйозні проблеми з космічним спостереженням.
Втім, через недофінансування, доробили наш супутник лише у 2019 році, а запустили у 2022 році. Хоча планували у 2021-му - до річниці Незалежності, через що у назву додали цифру "30". Затримка сталася через зволікання у Space X Ілона Маска, яка просто посунула наш графік, зірвавши українцям весь символізм. Після цього, вже на орбіті, супутник втратив зв'язок... Який хоч і відновили, але "осад" залишився. Але добре що хоч так він працював на нашу користь. Тепер же нам його обіцяють замістити чехи.
Павло Цюсьмак, керівник Асоціації "Космос", підготував для УНІАН всю офіційну інформацію про чеський "подарунковий" супутник. Проте відомостей небагато, що є цілком зрозумілим з огляду на питання безпеки.
Згідно з офіційною інформацією Міністерства закордонних справ Чеської Республіки, заплановано розробку та передачу Україні сучасного обладнання для дистанційного зондування Землі, яке може збирати дані незалежно від погодних умов і часу доби. Це вказує на використання радіолокаційної зйомки (SAR), як пояснює джерело. Інформація про конфігурацію, орбіту та роздільну здатність поки що залишається нерозкритою. Відомо, що над цим проєктом працюватимуть чеські компанії, які мають досвід у розробці малих супутників, і ініціатива була представлена під час Czech Space Week, що проходив у Празі. Вартість та терміни реалізації проєкту ще не були оголошені.
Проте пан Цосьмак не погоджується з думкою, що чеська космічна ініціатива є безпосередньою альтернативою українському супутнику, який закінчив свою місію на орбіті.
Український супутник "Січ-2-30" завершив свою місію в ніч з 8 на 9 жовтня 2025 року, коли його орбіта знизилася, і він увійшов в атмосферу. Цю інформацію підтверджують публічні каталоги та спеціалізовані медіа. Експерт зазначає, що немає жодних офіційних підтверджень наявності зв'язку між завершенням роботи "Січ-2-30" і рішеннями Чехії у відкритих джерелах.
Справді, безпосереднього зв'язку не існує, адже це вже не перший чеський супутник, що функціонуватиме на благо України. Проте збіг у часі є досить цікавим.
Перший чеський супутник, який буде здійснювати спостереження для України, як повідомляли українські ЗМІ, був виведений на орбіту на початку цього року за допомогою ракети Falcon 9 компанії SpaceX, заснованої Ілоном Маском. Ця ракета є найбільшим комерційним космічним "вантажоперевізником" у світі.
Зокрема, у січні на орбіту було виведено чеський супутник TROLL, розроблений компанією TRL Space, а також SATurnin-1, створений VZLU Aerospac. Перший апарат має подвійне призначення, тоді як другий позиціюється як "сучасний військовий супутник", оснащений "високою роздільною здатністю та штучним інтелектом для аналізу зображень", хоча його точні технічні параметри не були оприлюднені.
Нам цікавий, передусім, TROLL, який офіційно заявлений як "супутник для України". А ще майбутній чеський Drak, який має бути запушеним у 2026 році - теж у співпраці з українцями. Оскільки тип "подарункового" супутника у МЗС Чехії зараз не повідомили, то варто придивлятися до всіх чеських супутників.
Враховуючи потенціал чеської сторони, Богдан Долінце висловлює оптимістичні сподівання щодо їхньої здатності виконати взяті на себе зобов'язання. На його думку, це не лише піар-ход, а цілком серйозна ініціатива, що може принести користь Україні.
"Експерт зазначає, що вже існують політичні домовленості про можливу передачу супутника, що робить цей процес дуже ймовірним."
У жовтні 2022 року, згідно з повідомленнями в ЗМІ, уряди України та Чехії уклали угоду, що стала основою для запуску програми "Сузір'я". Ця ініціатива має на меті формування "оборонного кластеру в космічному секторі", з особливим акцентом на супутникову розвідку. Можливо, "подарунок" стане одним із двох супутників - TROLL або Drak.
До 2030 року заплановано вивести в космос 10 супутників TROLL, перший з яких стартує у січні 2025 року. Згідно з відкритими даними, супутники TROLL забезпечують роздільну здатність до 5 метрів на піксель, що є порівнянним із характеристиками "Січ-2-30".
Замість цього, більш досконалий супутник Drak, як стверджують у TRL Space та космічному кластері в Брно, зможе досягати роздільної здатності до 1 метра на піксель, що надасть йому "шпигунські" можливості. Планується, що з 2026 до 2031 року будуть запущені п'ять супутників цього типу.
"Ми вже маємо перше покоління камер, працюємо над другим, яке буде ще кращим і з вищою роздільною здатністю. Загальна архітектура супутника, який використовуватиметься для створення перших прототипів, також завершена", - описував розвиток проєкту Drak Петр Капун, очільник TRL Space і космічного кластеру Брно.
Богдан Долінце зауважує, що чеські супутники, про які відомо, за характеристиками є більш цивільними, ніж військовими, і вони не завжди здатні виконувати складні завдання від військових.
Роздільна здатність є одним із найважливіших аспектів супутникових технологій. Якщо її значення високе, супутники можуть бути призначені для військових або багатоцільових цілей. Проте, коли мова йде про цивільні супутники або метеорологічні апарати, така роздільна здатність не дозволяє виконувати більш складні завдання, - зазначає експерт. - Важливо також враховувати, що супутники, які використовуються для розвідки або коригування, мають специфічні цикли, що визначають їх вихід на орбіту – і для них існують певні "вікна" для роботи над Україною або Росією. Залежно від типу супутника, його орбіта може бути геостаціонарною або круговою.
Цілком цікавою виглядає майбутня версія Drak, якій обіцяють підвищену роздільну здатність. Зокрема, за даними "Мілітарного", в розробці Drak беруть участь українські спеціалісти, а сама система, ймовірно, створюється з урахуванням потреб Збройних Сил України.
Це опосередковано підтвердила й Катерина Чорногоренко, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, яка повідомляла, що Україна якраз з 2026 року почне не лише розробляти супутники "спільно з партнерами", але й відбудеться "інтеграція нашої країни у спільні системи космічної ситуаційної обізнаності". Знов цікаве співпадіння. Хоча прямо Чехію як партнера вона не називала.
Експерт Богдан Долінце, однак, зауважує, що виготовлення супутників - це "високотехнологічна ніша", і лише "небагато країн у світі" на це здатні, серед яких, зокрема, Чехія. Проте зараз ця країна має компетенцію до складання більш простих малих та середніх апаратів. Всі згадані вище чеські супутники, які мають працювати на користь України, були саме "малі" або навіть "мікро".
"Чехія не здобула широкої популярності як виробник супутників, хоча деякі проєкти вже були реалізовані. Йдеться про супутники, призначені для зондування та моніторингу поверхні Землі. Чехи мають досвід у створенні малих і середніх супутників, проте великими супутниками вони не займалися. З наявної інформації, швидше за все, мова йтиме про середній супутник, що може бути корисним для України, - зазначає експерт."
Тобто, діючий чеський TROLL це хоч і більш сучасний апарат, але все ж за характеристиками більш близький до "Січ-2-30", а ось "новітній" SATurnin-1 та перспективний чесько-український Drak більш потужні. Але й більш секретні.
Конфіденційність ускладнює визначення вартості цього питання для України. Адже супутник не просто "подарунок" – його потрібно ще запустити в космос і забезпечити його подальшу експлуатацію.
"Вартість супутника включає не лише сам пристрій, а й витрати на його експлуатацію, що охоплює інфраструктуру для управління та обслуговування. По-перше, це витрати на зв'язок, а по-друге - витрати на запуск. Зазвичай, вартість самого супутника становить приблизно 30% від загальної вартості проєкту. Навіть якщо Україні нададуть супутник безкоштовно, нам все ще знадобляться значні інвестиції, щоб він почав функціонувати та виконувати свої завдання", - зазначає пан Долінце.
Слід зазначити, що після початку співробітництва з Україною у 2022 році чеська космічна галузь несподівано почала стрімко розвиватися, виробляючи супутники, що мають військове призначення. Раніше ж у них виникали труднощі навіть із найпростішими цивільними проектами. Це може бути випадковістю (оскільки зріс попит і з'явилися фінансові ресурси), або ж інакше - не дарма у контексті розробки новітнього Drak'у згадуються "українські спеціалісти".
Богдан Долінце наполягає, що виготовлення супутників, як правило, відбувається у консорціумі з декількох країн, тому кооперація - це природньо. Навіть "український" супутник "Січ-2-30", за його інформацією, був виготовлений разом з Канадою, яка "мала відповідні технології та необхідний досвід".
Павло Цюсьмак з Асоціації "Космос" теж каже про інтеграцію України у європейські космічні проєкти.
Процес інтеграції України в європейську космічну екосистему триває, зокрема завдяки участі в компонентах програми ЄС у галузі космосу, таких як Copernicus, SWE та NEO, у відповідності з угодою, підписаною 9 квітня 2025 року. Ця інтеграція не замінює національні платформи, але відкриває доступ до різноманітних сервісів і даних, а також створює умови для спільної роботи над розробками. Хоча наразі немає офіційних оголошень про запуск нових українських супутників, директор відповідної асоціації зазначає, що країна не залишилася без ресурсів, навіть без "Січ-2-30". Україна активно використовує різноманітні джерела, зокрема комерційні супутникові системи, такі як SAR-дані від ICEYE, отримані за контрактами, укладеними в 2022 році, а також європейські публічні дані з програми Copernicus (Sentinel) та партнерські канали.
Що стосується ризиків, новий уряд Чехії все ще перебуває на стадії формування, і його склад переважно представлений правими популістами, які здобули перемогу на виборах. Вже з'явилися заяви від потенційних міністрів про можливе зниження військової підтримки Україні. Цікаво, що співпраця у сфері супутників тепер розглядається як частина "військової допомоги". Проте малоймовірно, що чехи охоче відмовляться від розвитку власної космічної програми, навіть з приходом нового уряду. Крім того, в рамках ЄС триває реформа космічної інфраструктури, тому нові партнери обов'язково знайдуться.
Директор Асоціації "Космос" підкреслює, що в Європейському Союзі вже була введена посада Єврокомісара з питань оборони та космічних технологій, яку обіймає Андрюс Кубілюс. Крім того, розпочато формати більш глибокої інтеграції з Україною, включаючи створення робочих груп і регуляторні зміни в рамках "Європейського космічного акту". Це є позитивним кроком у напрямі диверсифікації наших можливостей.
Після 2022 року Україна дуже залежала від американських супутників для розвідки й наведення - як від державних, так і від комерційних, яких зараз на ринку повно. Але Дональд Трамп, щойно став президентом на початку року, одразу ж почав блокувати нам доступ до розвідувальної інформації - не лише до державної, але й навіть до приватних супутникових мереж. Адже їх послуги сплачував бюджет США.
Цю інформацію стало відомо, зокрема, завдяки ситуації з приватною компанією Maxar, яка отримувала фінансування від уряду США в рамках програми Global Enhanced GEOINT Delivery (GEGD). Хоча обмеження тривали лише кілька днів, їх наслідки викликали серйозне невдоволення та завдали значних збитків, особливо американському бізнесу. Проте цей інцидент залишив свій "смак". В результаті, з цього року Україна, ЄС та інші держави активізували свої зусилля у створенні власних супутникових систем, щоб зменшити залежність від Сполучених Штатів.
Отже, Україні надзвичайно важливо розвивати більш самостійні космічні проекти — бажано, щоб це були власні ініціативи, але якщо ні, то варто шукати можливості для співпраці з партнерами, які не матимуть можливості в будь-який момент "вимкнути" нам доступ до глобальних космічних систем розвідки та зв'язку. Саме тут наші інтереси збігаються з європейськими, адже вони також мають значну залежність від США, але з кожним роком ця залежність зменшується. Під впливом тиску з боку Трампа, процес "космічної" євроінтеграції України відбувається швидше, ніж інтеграція в інших сферах.
Україна активно співпрацює з численними іноземними космічними агенціями, що дає змогу отримувати космічну інформацію. Однак у цій ситуації ми залишаємося залежними від готовності та бажання інших країн ділитися цією інформацією, особливо вчасно. Як зазначає Богдан Долінце, затримка у отриманні даних може зменшити їхню корисність. Щодо публічно доступної інформації, Україна, в цілому, взаємодіє з усіма західними країнами, які мають або використовують супутники та супутникові дані — як у цивільній, так і в військовій сферах. Проте інформація про те, з яких саме країн ми отримуємо дані з військових супутників, а також обсяги та формати співпраці, залишається невідомою.
Проте, за словами фахівця, можна з упевненістю зазначити, що Україна налагоджує співпрацю не лише з компанією Maxar, а й з численними іншими провідними постачальниками супутникових даних, включаючи європейські мережі. Це свідчить про те, що значна конкуренція серед таких компаній у світі є вигідною для нас.
На фоні зазначених труднощів зі Сполученими Штатами, саме Франція стала джерелом розвідувальної інформації для України. Згодом, у травні, з'явилася новина про плани Європейського космічного агентства та Європейського Союзу створити власну мережу розвідувальних супутників для країн-членів, без участі США. Крім того, за межами ЄС члени розвідувального альянсу "П'ять очей", до якого входять Великобританія, Австралія, Канада та Нова Зеландія, також висловили готовність надавати свої дані без залучення США.
Таким чином, спроби натиснути на Україну "відрізавши" нас від американських супутників, хоч і створили певний тимчасовий "шок" та незручності, але не мали вирішального значення для українського спротиву й не призвели до поступок на перемовинах з РФ за посередництва Трампа.
Це, ймовірно, було однією з причин, чому Вашингтон швидко відновив доступ українцям - адже замість США швидко знайшлися інші охочі заробити, а тому політичний тиск на Київ не вдався.
Спільні інтереси сприяють розвитку співпраці між Україною та Європейським Союзом, хоча наразі досягнення переважно орієнтовані на майбутнє.
Європейське супутникове сузір'я здебільшого складається з цивільних апаратів, з яких значна частина залучена до наукових ініціатив. Проте існує також невелика кількість військових або оборонних проектів, хоч їх у Європі значно менше, ніж у Сполучених Штатах, а також загальна кількість супутників. Як зазначає Богдан Долінце, "у США налічується сотні військових супутників, тоді як у європейських країнах - лише десятки". Ця різниця є суттєвою, оскільки Сполучені Штати активно розвивають мережу для раннього виявлення загроз, основою якої виступає супутниковий сегмент, що є важливою складовою їхньої "ядерної тріади".
Проте, у Європейському Союзі реалізуються важливі реформи. Введення посади згаданого "космічного єврокомісара" та фінансування в рамках програми переозброєння Європи слугують певними "індикаторами". Україна також відіграє свою роль у цьому процесі.
"Участь України у європейських космічних проєктах є кроком назустріч для нашої інтеграції до європейської космічної спільноти. Але для цього потрібна не лише наявність (чеського, - УНІАН) супутника, але й збереження розробки, виробництва та запуску власних супутників. Бо маючи залежність від третіх країн можна втратити доступ до каналів керування цього супутника або доступ до тих чи інших систем у космічному просторі, - каже пан Долінце. - Якщо говорити про Державне космічне агентство України, то після закінчення експлуатації "Січ-2-30" Україна залишиться без власних супутників. До появи того самого чеського супутника або нових власних. Але маємо розуміти, що агентство є "вхідною точкою" для взаємодії з іншими країнами для збору й обміну космічною інформацією. А також для дотримання Україною міжнародного космічного законодавства".
На цьому тлі цікавою є "дорожня карта" для "українського космосу", яка була оприлюднена навесні 2025 року у Міністерстві оборони.
Протягом цих трьох років повномасштабної агресії Україна здобула безцінний досвід у космічній галузі завдяки співпраці з нашими партнерами. Незважаючи на труднощі, пов’язані з війною, ми не лише зберегли свої космічні амбіції, а й готові їх втілювати в життя. Протягом багатьох років українські науковці, інженери та представники промисловості створювали потужну наукову основу та розвивали інноваційні космічні технології. На цій основі ми зможемо реалізувати нові можливості, які зміцнять наші оборонні сили, - підкреслила заступниця міністра оборони України з питань цифровізації Катерина Черногоренко у березні, в контексті реформування "українського космосу" після введення американських обмежень.
Чеський "подарунковий" супутник та нова "дорожня карта" - це все "пазли" однієї великої картини, яка натякає, що українську космічну галузь зарано ховати. Проте вона вже точно не буде такою, як до "повномасштабки". Відтепер це не цивільна, а військова галузь - як колись у СРСР. І теж не суто українська, а як частина міжнародної безпекової кооперації - але не з Кремлем, а з Заходом.
Це має значення, оскільки нам завжди не вистачало власних ресурсів і фінансів. Тепер, коли це стало пріоритетом для Європи, галузь отримає додатковий імпульс розвитку як у нашій країні, так і в ЄС. Тож ми з нетерпінням чекаємо на новий чеський супутник (хоча не варто ставити забагато сподівань) і віримо в перспективи оновленого "українського космосу".
