Стан фінансів федерального бюджету РФ: кошти на військові потреби поки що наявні, решті - готуйтеся, адже їх може не бути (Костянтин Швабій)
Слова прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва, які він вимовив у травні 2016 року під час зустрічі з пенсіонерами в анексованому Криму, перетворилися на мем: "Грошей немає, але тримайтеся".
Сьогодні, через десятиліття, ця думка набуває особливої значущості не лише для пенсіонерів, а й для всіх, хто отримує фінансову підтримку з державного бюджету. На п'ятому році масштабної війни Росія зіштовхується із зростаючими труднощами у фінансуванні, проте це поки що не є достатньою підставою для зупинки конфлікту.
Основними рисами поточної ситуації з федеральним бюджетом Російської Федерації є стабільний дефіцит ресурсів, пріоритетне виділення коштів на військові потреби, активне залучення внутрішніх фінансових джерел, збільшення податкового тиску на економіку, посилення централізації фінансів держави та підвищення рівня державного контролю над економічними процесами.
Ці зміни свідчать про структурну перебудову бюджетної системи Росії на забезпечення воєнних потреб, що, водночас, створює довгострокові ризики для економіки, інвестиційної активності та стійкості державних фінансів.
У 2021 році федеральний бюджет мав профіцит, що становив +0,8% від ВВП, тоді як у минулому році дефіцит досягнув -2,7% від ВВП. За перші шість місяців цього року бюджетний дефіцит перевищив рекордну позначку в 5,7 трлн рублів, тоді як річний плановий показник був визначений на рівні 3,79 трлн рублів. Прогнозується, що до кінця року ця цифра може суттєво зрости, досягнувши 7-7,5 трлн рублів, що становитиме 3-3,5% від ВВП.
Доходи від нафтогазового сектора все ще складають значну частину федерального бюджету, становлячи 20-25% від загальних податкових надходжень. Таким чином, ключовими чинниками, що впливають на їх коливання, є санкції, введені нашими міжнародними партнерами, а також світові ціни на енергетичні ресурси.
За січень-серпень 2026 року нафтогазові доходи до федерального бюджету на 1 трлн руб. або на 16,7% поступаються показнику за аналогічний період минулого року. Якби не війна у Перській Затоці, ситуація могла бути ще сприятливішою для України, але маємо те, що маємо.
Для збалансування доходів федерального бюджету уряд Російської Федерації вирішив скористатися традиційним методом у подібних ситуаціях — підвищенням податкового навантаження.
У 2024 році реалізовано масштабну податкову реформу, що включала підвищення ставок основних податків, введення прогресивної системи оподаткування доходів громадян та посилення податкового тягаря на корпоративний сектор. Це було зроблено з метою забезпечення стабільного фінансування державного бюджету в умовах війни.
У 2023 році було введено новий податок на надприбутки великих компаній, відомий як "windfall tax", який діяв лише в 2024 році. Цей податок стосувався підприємств, чий прибуток перевищував 1 мільярд рублів. Завдяки цьому нововведенню федеральний бюджет отримав додаткові надходження в розмірі 5,2 мільярда рублів. Проте, через його обмежену фіскальну значущість, з 2025 року було вирішено скасувати цей податок.
З 2025 року в Україні запроваджується нова прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб, що включає ставки 13%, 15%, 18%, 20% і 22%. Це змінює попередню систему, що діяла з 2021 року, де використовувалися лише 13% і 15%. Крім того, ставка податку на прибуток була підвищена з 20% до 25%. Також спостерігається збільшення податкових зобов'язань для монопольних компаній у сфері транспортування нафти, зокрема "Транснефть", де ставка зросте з 20% у 2024 році до 40% протягом наступних шести років.
Податковий тягар на представників малого та середнього бізнесу було збільшено, зокрема, зросли й ставки акцизного податку. З січня 2026 року ставка податку на додану вартість (ПДВ) підвищена з 20% до 22%.
Очікується, що найбільший фіскальний вплив буде досягнуто завдяки збільшенню ставки ПДВ, що має забезпечити приблизно 1,2-1,4 трлн рублів додаткових надходжень у 2026 році. Згідно з інформацією Федеральної податкової служби, у першій половині 2026 року підвищення ставки ПДВ на два відсотки вже принесло 426 млрд рублів до федерального бюджету.
Загалом очікується, що пакет податкових змін повинен принести близько 1,8 трлн рублів у 2026 році, 2,7 трлн - у 2027 році та 3,1 трлн - у 2028 році. Проте оціночні цифри Міністерства фінансів РФ можуть бути завищеними, іноземні експерти акцентують увагу на менших показниках. Так, за даними Інституту країн, що розвиваються, Банку Фінляндії (BOFIT) підвищення ставки ПДВ може генерувати доходи до трильйона рублів (близько 11 мільярдів євро, або 0,5% ВВП).
У складі доходів федерального бюджету істотно зросли дві категорії: прямі податки та непрямі, зокрема внутрішній ПДВ та акциз. У результаті їх частка підвищилася з 7% до 15% та з 23% до 31% відповідно. У той же час, частка податків на видобуток корисних копалин знизилася з 37% до 34%.
Очевидно, що в умовах падіння нафтогазових доходів бюджету держава намагається покривати зростаючі військові видатки за рахунок податків на споживання та доходи платників, що зменшує рівень добробуту населення.
У світлі зростання податкового тягаря на підприємства та споживачів існує ймовірність посилення тіньової економіки та ухилення від сплати податків. Цілком ймовірно, що виникне ситуація, коли фінансування військових витрат стане неможливим без подальшого скорочення соціальних видатків бюджету. Це, у свою чергу, може призвести до негативних наслідків для суспільного настрою.
Згідно з оцінками Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру (SIPRI), у 2025 році прямі витрати на військові потреби та пов'язані з ними витрати можуть сягнути приблизно 16 трильйонів рублів, що становитиме близько 7,5% валового внутрішнього продукту Російської Федерації.
Бюджетна політика Російської Федерації зазнає змін, переходячи від відносно збалансованої структури державних витрат до моделі, що акцентує увагу на фінансуванні військових потреб. Очікується, що ця пріоритетність збережеться в найближчі роки. Таке переформатування бюджетних пріоритетів несе в собі певні ризики для соціально-економічної системи в перспективі.
Додатковими джерелами фінансування військових видатків є регіональні та муніципальні бюджети.
Регіони почали запроваджувати власні доплати для тих, хто укладає контракти і вирушає на війну. У червні 2026 року, з огляду на брак бюджетних коштів для забезпечення військових потреб, уряд РФ запропонував зміни, що дозволяють окремим регіонам використовувати звільнені внаслідок списання бюджетних кредитів кошти для витрат, пов'язаних з "СВО", зокрема для набору контрактників.
До цього часу значна частина зазначених ресурсів була необхідна для оновлення системи житлово-комунального господарства. Як результат, спостерігається значне зростання тарифів на послуги ЖКГ для населення, наступний етап якого заплановано на 1 жовтня 2026 року.
Національний фонд добробуту (НФД) виконує ключову роль у забезпеченні фінансування дефіциту державного бюджету. Цей фонд в основному формується за рахунок доходів, отриманих від реалізації нафтогазових ресурсів під час періодів високих цін на енергоносії, що є результатом сприятливих умов на ринку.
Якщо на початку повномасштабної агресії активи фонду досягали 10% ВВП, то станом на травень 2026 року ця величина зменшилася до 5,8% ВВП, що становить 13,6 трлн руб. Війна істотно скоротила його ліквідні активи. Тому Міністерство фінансів РФ заявило, що більше не буде вилучатись жодних активів з ФНБ для покриття дефіциту бюджету, хоча очевидно, що до таких заяв потрібно ставитись з достатньою обачністю.
Таким чином, на даний момент Росія здатна фінансувати війну в її нинішньому обсязі, але робить це за значну ціну, яка постійно зростає. Це не остаточний вирок, але ознаки проблеми викликають певний оптимізм.
Фінансування війни дедалі більше спирається на внутрішню податкову мобілізацію, державні запозичення, потенціал яких зменшується, та перерозподіл ресурсів від цивільного сектору до військового. Накопичуються ризики для довгострокового економічного потенціалу. Виникають кумулятивні ризики для довгострокової фіскальної та макроекономічної стійкості економіки агресора.
Втрачаючи потенціал для економічного розвитку, стикаючись із технологічним відставанням та зменшенням інвестиційної активності, ми спостерігаємо, як держава не в змозі одночасно фінансувати військові дії та забезпечувати економічні, соціальні й цивільні потреби. Це може призвести до деградації. Зміни відбуваються поступово, але колапс може настати раптово. Як зазначають, він підкрадається непомітно.
