Сподвижник Скоропадського та теоретик гетьманського руху: до 150-річчя Сергія Шемета

150 років тому, 6 червня 1875 року на Полтавщині народився Сергій Шемет - борець за незалежність України у ХХ столітті; діяч "Просвіти", "Братства Тарасівців", "Лубенської республіки", Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації "Український союз хліборобів-державників"; журналіст, співредактор журналу "Хліборобська Україна"; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шемета.

Сергій Шемет: постать в історії українського національного руху

Національний рух в Україні почав формуватися серед інтелектуальної еліти та козацької старшини. Імперська політика Росії, спрямована на придушення всього українського — мови та культури, викликала активний опір з боку українців. Друга половина 19 століття та початок 20 століття стали часом боротьби за культурні й політичні права. Серед видатних діячів цього періоду були брати з Лубенщини: Володимир Шемет (1873-1933), Микола Шемет (1882-1918) та Сергій Шемет (1875-1957), які належали до стародавнього шляхетського роду Шеметів-Кежгайлів.

Сергій Шемет закінчив Технологічний інститут у Петербурзі, де очолював Українську студентську громаду. У 1900 році став фундатором культурного товариства "Родина".

З 1902 року він був ключовою фігурою Української Народної Партії (УНП), заснованої Миколою Міхновським, який згодом став відомим ідеологом націоналізму та автором маніфесту "Самостійна Україна". Політичні принципи партії були викладені Міхновським у його праці "Десять заповідей УНП", де проголошувалася ідея "незалежної демократичної республіки", а також підкреслювалися важливість української мови та традицій. Гасло "Україна для українців" трактувалося як заклик до того, що український народ має бути справжнім господарем на своїй землі. У рамках УНП була створена у 1903 році бойова організація "Оборона України", яка прагнула стати на чолі всеукраїнського національного повстання.

У вересні 1903 року Сергій і Микола Шемети стали учасниками важливої події в історії українського національного відродження — відкриття пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві. Як відомо, урочисте відкриття, яке відбулося 30 серпня (12 вересня) 1903 року, стало масштабною національною акцією, що зібрала численних представників української інтелігенції та культури, зокрема делегатів з різних куточків України.

Брати Володимир, Микола та Сергій Шемети залишили помітний слід в історії України, ставши засновниками першої україномовної газети "Хлібороб" на Лівобережжі у 1905 році. Вони також активно займалися організацією українських гуртків у Лубнах і були серед ініціаторів створення місцевого осередку таємного товариства "Братерство Тарасівців". Це товариство ставило перед собою мету поширення ідей Тараса Шевченка та боротьби за національне визволення українського народу.

Разом із майбутнім діячем Української Народної Республіки Андрієм Лівицьким брати Шемети опинилися "батьків-засновників" "Лубенської республіки" -- політико-адміністративного комітету, що був проголошений у грудні 1905 року й вигнав з території Лубен і околиць органи влади Російської імперії і дбав про самоуправління в Лубнах аж до 1907 року. Частина істориків називає "Лубенську республіку" "першою українською державою" у новітній історії.

У 1904-1905 рр., після ганебної і нищівної поразки у війні з Японією Російська імперія "дала тріщину". Втім, прагнучи зберегти імперію, свою владу й унеможливити народні виступи, самодержавство вимушене було піти на незначні косметичні зміни у питанні прав і свобод. Серед них указ царя про свободу заснувань громадських організацій. Цим скористалися діячі українського культурно-просвітницького, національно-визвольного руху, який отримав нагоду організаційного оформлення.

Однією із форм опору російській колонізаційній політиці стала поява товариства "Просвіта" у Наддніпрянській Україні. На початку ХХ століття тут почали створюватися "Просвіти" як неурядові культурно-просвітницькі організації, які згодом стали центром національного життя українців. Зокрема, у Києві й багатьох інших містах центральної й лівобережної України "Просвіти" були зареєстровані вже у 1906 році. Сергій Шемет - організатор товариства "Просвіта" у Лубнах.

З журналу "Тризуб" (Париж) 1928 року: "Спочатку Лубенська громада складалася переважно з молоді. Вірні патріоти, брати Шемети, які були студентами, заснували громаду в Лубнах, залучаючи місцевих гімназистів та студентів, що повернулися додому на канікули... Кількість учасників лубенської громади була значною, не лише в самих Лубнах, а й у сусідніх містах... У Лубнах проживав кореспондент російських видань Варшавський... Втративши відчуття міри, він в одній із своїх статей назвав Лубни "українськими Афінами", не з метою насмішки, а з подиву."

Сергій Шемет — діяч політичної арени Української держави в період гетьманства Павла Скоропадського.

У 1917 році Сергій Шемет став одним із засновників Української партії хліборобів-демократів. У квітні 1918 року він був серед тих, хто ініціював проведення Хліборобського конгресу, де Павло Скоропадський був проголошений Гетьманом України. Сергій активно відстоював ідею українізації уряду гетьмана.

"Внутрішня політика Гетьманату "стояла" на трьох "китах": відновлення приватної власності на землю та повернення її у товарний обіг; створення боєздатної армії; утвердження українського культурно-освітнього простору.Відкрито 150 українських гімназій і 2 університети, запроваджено обов'язкове вивчення української мови, видрукувано кілька мільйонів підручників, засновано Національний архів, Національну бібліотеку, Українську академію наук, художню галерею й інші заклади культури. В усіх державних установах і військових частинах створили курси українознавства.

Науковці отримали можливість захищати свої дисертації українською мовою. Стартувало академічне видання творів Тараса Шевченка та Івана Франка. Серед нововведень – затвердження першого державного бюджету як узагальненого фінансового плану. Міністерство фінансів досягло впровадження та зміцнення національної валюти, створення Державної скарбниці, Українського державного банку, а також ефективної роботи митних та податкових служб. Відновлено державні монополії на цукор і горілку. Завдяки цим ініціативам доходи склали близько 3,2 мільярда карбованців, як зазначено на офіційному сайті Українського інституту національної пам'яті (УІНП).

На еміграції. "Швидкий аналіз" з боку радянських спецслужб.

Після окупації України більшовицькою Росією та встановлення радянської влади в 1919 році, Сергій Шемет змушений був емігрувати. Він проживав у Відні, Тарнові, Берліні та Парижі. Дослідженням його життя та діяльності під час еміграції займалися вчені Тетяна Осташко, Олександр Скрипник та Олександр Панченко. У своїх працях вони підкреслюють, що Сергій Шемет, разом із В'ячеславом Липинським та Дмитром Дорошенком, відігравав ключову роль у формуванні ідеології та організаційних основ гетьманського руху, а також заснував непартійну організацію "Український союз хліборобів-державників".

Він був співредактором журналу "Хліборобська Україна" та інших видань, пов'язаних з гетьманською темою. Автор численних статей і монографій, присвячених історії українського суспільно-політичного життя, серед яких особливо виділяються роботи "Микола Міхновський" і "З історії Української демократично-хліборобської партії". На початку 1930-х років він проживав на віллі Павла Скоропадського поблизу Берліна, де активно займався організацією діяльності Гетьманської Управи та виконував різні завдання гетьмана.

Це й стало головною підставою для того, щоб комуністичні спецслужби СРСР (червоної росії) взяли його в так зване "оперативне вивчення". "Справа-формуляр, заведена на нього в листопаді 1943 року 4 (розвідувальним) управлінням НКДБ УРСР, дає змогу скласти цілісну картину про його особливу роль у діяльності Гетьманської Управи в еміграції і знайти відповідь на запитання, чому його так цінував і наближав до себе гетьман", - стверджує письменник і дослідник історії української розвідки Олександр Скрипник.

У документі № 9789 Головного державного архіву Служби зовнішньої розвідки України, опублікованому на офіційній платформі, міститься лист від Сергія Шемета до представника української еміграції в Чехословаччині. У цьому листі підкреслюється важливість обміну інформацією та об'єднання зусиль у боротьбі проти Радянського Союзу. "Я переконаний, - зазначає він, - що консолідація капіталістичного Заходу проти комуністичного Сходу незабаром стане реальністю, і наша гетьманська група відіграє значну роль у формуванні цієї ситуації".

Сергій Шемет у листі дає докладну характеристику гетьманського руху від його зародження і до діяльності в умовах еміграції, виокремлюючи такі розділи: організація роботи; преса і видавництва гетьманського руху; ворожа пропаганда проти гетьманського руху. Біля згадування в тексті листа про гетьманські конспіративні організації в совєтській Україні керівником Іноземного відділу ДПУ УСРР на полі зроблено помітку, щоб на це звернули особливу увагу.

Енкаведисти склали таку лаконічну характеристику: "Шемет Сергій - глава канцелярії та прес-служби Скоропадського, член Українського союзу хліборобів-державників. Він був поміщиком у Лубенському повіті Полтавської губернії та раніше володів суконною фабрикою в Лубнах. За освітою є інженером-хіміком. Дотримується здорового способу життя. Виявляє глибоку відданість Скоропадському та гетьманським ідеалам. У Управі користується високим авторитетом і виконує основні завдання..."

Олександр Скрипник вважає, що для співробітників ГПУ-НКВС-МДБ було важливо знати, які завдання отримує Сергій Шемет від Петра Скоропадського, а також з ким він зустрічається та куди подорожує. Саме такі відомості переважно акумулювалися у справі. З документів можна дізнатися, що Шемет здійснив кілька поїздок до різних країн Європи. Наприклад, в одному з звітів НКВС зафіксовані його прибуття до Варшави, Львова та Праги. У цих містах він зустрічався з Андрієм Лівицьким, Євгеном Коновальцем, Василем Мудрим та іншими діячами, які боролися за незалежність України у XX столітті.

Він активно спілкувався з представниками українських організацій за кордоном, готуючи "Загальноукраїнський з'їзд емігрантів" та формуючи "єдиний антибільшовицький фронт". Сергій Шемет, один із ключових діячів гетьманського руху в діаспорі, був дуже близьким до гетьмана, майже членом його родини. Тому його глибоко вразила загибель Павла Скоропадського, який у квітні 1945 року отримав смертельні поранення внаслідок бомбардування англо-американськими військами і незабаром помер.

Після завершення Другої світової війни Сергій Шемет на деякий час зник з поля зору московських спецслужб. Проте незабаром сталінські агенти виявили, що він знаходиться в західних окупаційних зонах Німеччини. У 1951 році у матеріалах НКВС з'явилася інформація про те, що Сергій Шемет разом із племінником Богданом, "українським націоналістом і агрономом", живе у Парижі. Однак, у НКВС визнали, що не мають достатніх "оперативних можливостей", щоб стежити за кожним його кроком, і в 1953 році "справу Сергія Шемета" передали до архіву. Відтак, Сергій, без постійного контролю з боку радянських спецслужб, переїхав до Австралії. Там він став одним із засновників Союзу Українських Організацій Австралії (СУОА), який очолював його племінник Богдан. Сергій помер 5 травня 1957 року і був похований у Мельбурні.

У Полтавській області вшановують пам'ять місцевих державних діячів.

У 2005 році Управління у справах преси та інформації Полтавської ОДА видало книгу "Потужна сила рідного слова", у якій висвітлено тематику україномовної преси в наддніпрянській Україні на початку 20 століття, в тому числі й газети "Хлібороб".

У 2016 році, згідно з розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації № 207, провулок Інтернаціональний у Полтаві отримав нову назву — провулок Братів Шеметів. Потім, у 2021 році, в Лубнах, завдяки ініціативі місцевих меценатів, краєзнавців, журналістів, а також за підтримки Лубенської міської ради, районних рад та державної адміністрації, Національної спілки письменників України, громадської організації "Лубни-Медіа", редакції газети "Хлібороб" та Калайдинцівського історико-краєзнавчого музею, була заснована премія імені братів Шеметів. Лауреати цієї премії визначаються за досягнення в галузях журналістики, літератури, краєзнавства, реалізації медіа-проєктів та внесок у розвиток і популяризацію національно-патріотичного руху.

У 2023 році, відповідно до ухвали 27-ої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради, міський комунальний Академічний ліцей отримав ім'я братів Шеметів. Крім того, в Лубнах було створено документальний фільм під назвою "Спасибі, брати Шемети" та встановлено меморіальну дошку на їхню честь.