Сербський урок для України: чому заява Зеленського не вирішує питання визнання Косова.
Слова Володимира Зеленського під час зустрічі з президентом Сербії Александром Вучичем викликали різку реакцію в Косові. Відтоді минув майже тиждень, але емоції у Приштині не вщухають.
13 серпня албанський прем'єр-міністр Еді Рама був змушений втрутитися в ситуацію. Він закликав албанців у Косові та самій Албанії заспокоїтися, зупинити антиукраїнську істерію та спробувати зрозуміти українців, які наразі борються за своє виживання у війні.
Проте й нам, українцям, слід усвідомити, чому реакція в Косові була настільки емоційною.
Осягнути ситуацію, аби уникнути повторення схожих помилок у майбутньому.
Щоб у майбутньому Україна змогла ухвалити вірне рішення й визнати незалежність Косова, важливо врахувати, що це визнання ґрунтується на міжнародному праві та підтверджене рішенням ООН – найповажнішої організації у цій сфері.
Те, що Зеленський намагався підкрити свою заяву про Косово явно неправдивим посиланням на міжнародне право, стало ще однією сумною главою в цій історії.
Крім того, українцям буде корисно вивчити більше інформації про цю балканську державу. Цей матеріал може слугувати для з'ясування численних паралелей між Косовом та Україною.
Держава, що має "свою Росію" поруч.
Вже багато сказано про те, що для косоварів питання відносин із Сербією залишається надзвичайно чутливим. Пам'ять про війну 1998-1999 років досі визначає їхнє ставлення до політики та міжнародних подій загалом. Те саме чекає також на Україну і на наше ставлення до світу після настання миру.
Для українців позиція конкретної країни щодо Росії вже сьогодні виступає ключовим фактором у визначенні, чи можна вважати цю державу "дружньою". Подібним чином косовські албанці звертають значну увагу на стосунки інших країн із Сербією, яка здійснювала етнічні чистки (а за словами самих косоварів, вчиняла геноцид) на території Косова.
Хоча конфлікт завершився ще в 1999 році, спогади про жорстокості, вчинені сербською армією, залишаються надзвичайно актуальними.
У 2022 році я провів сім місяців у Приштині, де Асоціація журналістів Косова в партнерстві з урядом Альбіна Курті реалізувала ініціативу з підтримки українських журналістів.
Спочатку її було розраховано на 20 медійників і на три місяці. Коли стало зрозуміло, що війна закінчуватися не збирається, уряд продовжив її на невизначений термін. І косовари були готові приймати значно більше українців.
"Ми не можемо просто залишити всіх і побажати їм удачі, знаючи, що багато з цих людей не мають куди повернутися, адже їхні домівки перебувають під окупацією. Для нас це не лише робота, а також прояв солідарності та підтримки тих, хто опинився в тяжкій ситуації", - так характеризували мету програми в Асоціації журналістів.
"У нас тут під боком своя Росія. Тому ми дуже схожі з вами і дуже вас розуміємо", - запевняли мене місцеві в один голос.
"Вони з вами роблять те саме, що серби робили з нами", - казали мені абсолютно всі, хто дізнавався, що я з України.
І вони мають рацію.
Ворожнеча Росії до українців має глибокі історичні корені, що не потребують додаткових пояснень у Косові. За свідченнями місцевих жителів, серби почали переслідування албанців ще до початку активних бойових дій.
"Моя мама не володіла сербською мовою. Коли вона відвідувала магазин, ціни на товари для неї були значно вищими," - ділився своїм досвідом знайомий.
З моменту початку війни це набрало жахливих масштабів.
"Я мала щастя володіти сербською мовою, що вберегло мене від насильства, яке спіткало багатьох жінок у моєму селі", - поділилася зі мною в особистій бесіді одна з політикинь Косова.
У 2022 році косовари відчули глибоке співчуття до України, і це питання стало надзвичайно важливим. Місцеві журналісти активно залучали українських колег до своїх ефірів, постійно запрошували нас поділитися думками про війну, а також організовували прийоми на нашу честь.
Мер Приштини Перпарім Рама, який врешті-решт зняв український банер з відомого Гранд-готелю, не виявляв жодних ознак антипатії до України. Навпаки, він активно брав участь у майже всіх заходах, присвячених нашій війні.
Косово — це не те ж саме, що Сербія. Це особливо відчувається, коли перебуваєш тут.
Візова політика Косова в цілому є досить зрозумілою. Як правило, громадяни держав, що визнають незалежність Косова, мають можливість подорожувати без віз, тоді як для тих країн, які цього не зробили, встановлюється обов'язковий візовий режим.
Так відбувалося і з Україною до 2022 року.
Я давно цікавлюся Балканами, але багато років не могла відвідати Косово через складну процедуру отримання візи. Одного разу я навіть потрапила в "тюрму" в аеропорту Приштини і була депортована через неналежно оформлені документи.
Проте після початку російської агресії - всупереч своїм попереднім нормам - Приштина вирішила скасувати всі обмеження на в'їзд для українців, бажаючи надати підтримку людям з братньої країни, яка стала жертвою конфлікту.
Проте перешкодою виявилося те, що в Україні про Косово відомо небагато.
"Ми сподівалися на прибуття близько 5000 біженців, але в реальності до нас не приїхало навіть 50", - з розчаруванням ділилися місцеві чиновники.
Майже кожного разу в аеропорту митники вітали мене фразою "Слава Україні", а коли бачили місцеву посвідку на проживання, раділи, що я, українка, обрала саме Косово. Найбільше їх тішило те, що я могла з ними спілкуватися ламаною албанською.
Проте існує ділянка Косова, де подібні настрої не проявлялися. Вони зникали на сербській частині Митровиці — косовського міста, яке розділяє річка Ібар на албанську та сербську зони.
Щоразу, коли я перетинала ту межу, у мене виникало відчуття неприязні, як тільки я згадувала, що моя батьківщина - Україна. Моя сербська, яку я опанувала значно краще, ніж албанську, викликала у них або байдужість, або відкриту агресію, коли вони запитували, чому ми не прагнемо до дружби з Росією.
А також, відразу після мосту, мене зустрів мурал з дивним написом: "Косово - це Сербія, Крим - це Росія".
Був неймовірний контраст із албанцям, які безапеляційно і безумовно підтримували саме Україну.
Косовські албанці не бажали навіть розглядати можливість, що Росія може бути права в чомусь, а Володимир Зеленський сприймався ними як справжній герой.
Тема визнання Україною Косова була також невід'ємною частиною мого перебування в Приштині. Кожне медіа, яке зі мною спілкувалося, ставило це питання. Я була впевнена, що це відбудеться, як тільки українська війна вийде з активної фази.
"Ми все одно з вами, навіть якщо ви нас не визнаєте", - казали мені тоді вони.
Як відбувалася зйомка прапора: ключові моменти реакції на висловлювання Зеленського.
Косово від початку повномасштабного вторгнення Росії підтримує Україну на політичному, гуманітарному та військовому рівнях. Косовари навчають українців розмінуванню, приймають українських біженців і передають власний досвід допомоги та реабілітації людям, які пережили сексуальне насильство й тортури під час війни.
Саме з цієї причини слова Володимира Зеленського в Белграді викликали глибоке обурення у косоварів. Це дійсно розчарувало тих, хто щиро підтримував Україну.
А потім відбулася подія, яка змусила українців звернути увагу на Косово.
Готель "Гранд" в центрі Приштини, на фасаді якого донедавна висів величезний банер з українським прапором - будівля дуже символічна. Його побудовали ще наприкінці 1970-х, всередині виглядає дуже занедбано і старомодно, але на його даху часто проводять офіційні заходи за участю перших осіб Косова та дипломатів.
Гранд-готель пережив війну, побув під контролем сербських сил, Армії визволення Косова (UÇK) та місії НАТО KFOR, і зараз є нагадуванням про негаразди, які місто все ж пережило.
Невдоволення косоварів виникло не з приводу зняття прапора. Скоріше, цей вчинок став результатом уже існуючого обурення.
Після необережних висловлювань президента України в Белграді в соцмережах здійнявся справжній ґвалт.
"Ця Україна не краще Сербії", - такі емоційні коментарі можна було помітити під постами знайомих албанців. Україні відразу нагадали і допомогу Македонії у період військового конфлікту 2001 року між владою Македонії й албанськими повстанцями - тоді Київ постачав бойові вертольоти (Мі-8 і Мі-24) та літаки (Су-25) урядовій армії.
Проте також лунали й раціональні думки.
Усі, хто активно займається підтримкою України та українців у Приштині, поділилися своїми думками, зазначивши, що ситуація в Белграді не вплинула на їхні погляди.
"Залишатися з Україною — це значить обирати правильний шлях в історії," — так висловлюються албанці, які залишилися відданими своїм принципам.
Цікаво, але саме албанці з Косова - це ті, хто постійно запитує, чи все в порядку, коли бачать мої дописи про численні напади на Київ. При цьому, основну частину чотирьох років, проведених у Європі перед поверненням до Києва, я провела не в Косові, а в іншій європейській країні.
Україна також повинна зайняти своє місце на правильній стороні історії.
Однак це не свідчить про те, що історичні події в Белграді повинні знищити зв'язок між Україною та Косовом. Наразі певна група албанських політиків намагається донести цю думку до тих, хто, обурившись словами Зеленського, зайшов занадто далеко.
Можна бути незгодним із одним реченням із пресконференції Зеленського - але це не привід "скасовувати" Україну. "Україна може помилятися щодо Косова, але її право на свободу залишається беззаперечним, і боротьба за це право означає боротьбу за Європу і за нас самих. Ці істини цілком можуть співіснувати в одному реченні", - заявив про це прем'єр Албанії Еді Рама.
Оскільки Україна перебуває у стані війни, вона завжди має право на підтримку та заслуговує на неї в будь-яких умовах.
Так само безумовно, що зараз для України головне - здолати ворога. Але на цьому історія не закінчиться, і вже зараз варто готуватися до нової ролі у повоєнні часи. Ролі України, для якої важать цінності.
Тому тим більше шкода, що президент Зеленський свою відповідь у Белграді на запитання сербської журналістки щодо Косова почав з фрази про те, що Україна, мовляв, не визнає незалежність цієї країни, "бо поважає міжнародне право".
Проте насправді усе відбувається зовсім інакше!
Міжнародне право чітко підтверджує незалежність Косова.
У 2010 році Міжнародний суд ООН виніс рішення, що засвідчило законність проголошення незалежності Косова від Сербії.
У цьому рішенні зазначається, що серби самі стали причиною неможливості подальшого співіснування в межах єдиної держави через численні приниження косовських албанців та політику етнічних чисток, що проводилася проти них. Виходячи з цієї та ряду інших аргументів, Суд дійшов висновку, що ситуація в Косові є унікальною і не створює прецедентів, що дозволяє з упевненістю стверджувати, що незалежність Косова є законною.
Міжнародний суд ООН функціонує відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, а його ухвали становлять основу міжнародного права.
А слова Зеленського про те, що "Косово належить Сербії за міжнародним правом" - це правове невігластво. І це просто неправда.
Відмова України визнати незалежність Косова на сьогодні є виключно політичним кроком. Ця позиція має свої підстави, про які вже повідомляло Європейське Партнерство. Вартість такої стратегії полягає в підтримці постачань боєприпасів для Збройних Сил України та збереженні сербської позиції щодо Криму, але це є проявом реальної політики. У цьому контексті міжнародне право не відіграє жодної ролі.
З точки зору цінностей і змісту, заява президента України виявилася хибною.
На жаль, Україна не докладає жодних зусиль, щоб змінити цю ситуацію. Адже косовські албанці, без сумніву, найкраще розуміють страждання українців у Європі.
Автор: Дар'я Мещерякова, репортерка "Європейської правди".
