Згідно з оцінками КБФ, Росія не має наміру припиняти війну та відновлювати нормальні стосунки із Західними країнами в найближчій перспективі.

Сукупність поточних і ретроспективних за майже 20 років даних свідчить, що рішення влади РФ у бюджетній, тарифній, грошово-кредитній та зовнішньоекономічній сферах складаються в цілісну картину і є свідомим довгостроковим вибором, зробленим 15-20 років тому, а припинення війни в Україні та нормалізація відносин із Заходом не входять у плани влади РФ, повідомляється на сайті Київського Безпекового Форуму (КБФ) в четвер.

"Якби мова йшла про тимчасові економічні заходи, можна було б очікувати сигналів про їх коригування, проте наявні індикатори навпаки вказують на поглиблення чинної стратегії протистояння. Що стосується оборонних витрат РФ, то двадцятирічна тенденція свідчить про ретельну підготовку до військових дій", - підкреслив економічний радник КБФ В'ячеслав Бутко, зауваживши, що частка витрат на оборону у ВВП Росії знаходиться на постійно зростаючій траєкторії з початку 2010-х років.

Він підкреслив, що це збільшення відбулося в обставинах, коли вартість нафти спочатку перевищувала $100 за барель, а потім різко знизилася до $52-55 за барель у 2015-2016 роках. Таким чином, питання фінансування військово-промислового комплексу залишалося на порядку денному як у періоди високих, так і в низьких нафтових доходах російського бюджету.

Бутко зазначає, що у 2017-20 рр. уряд РФ намагався обмежити зростання тарифів рівнем нижче інфляції, але з 2022 року від цього відмовився, і трирічний прогноз Мінекономрозвитку РФ на 2027-29 рр. закладає перевищення темпів індексації тарифів над цільовим рівнем інфляції, що характерно для середньострокового сталого вибору.

"Застосування регульованих тарифів для перенаправлення ресурсів від населення та цивільного сектора до інфраструктурних монополій є тривалою практикою. Можна з упевненістю стверджувати, що ці монополії в РФ слугують джерелом фінансування військових витрат", - підкреслює економічний консультант КБФ.

Він також вказує, що теза про довгостроковий вибір підтверджується еволюцією політики РФ: поворот від інтеграції на західні ринки до моделі "економічної фортеці" готувався задовго до 2022 року через послідовне накопичення резервів, зниження зовнішнього боргу, купівлю золота в резерви. "Міжнародні резерви Росії стійко зростали протягом майже двох десятиліть... Ця політика, активно впроваджувана після кризи 2008-2009 рр., мала на меті створення "подушки безпеки", яку неможливо знерухомити і яка є ліквідною. Після початку повномасштабної війни проти України вона використовується для фінансування бюджетного дефіциту та компенсації санкційного тиску. Факт її створення задовго до початку війни свідчить про довгостроковий характер стратегії РФ", - йдеться в повідомленні.

При цьому паралельно з накопиченням резервів зовнішній борг РФ послідовно скорочувався. В результаті російська фінансова система значною мірою ізольована від зовнішніх шоків, що є результатом рішень влади РФ, прийнятих за багато років до початку повномасштабного вторгнення в Україну. "Такий низький рівень боргу за таких високих оборонних витрат - комбінація, яка вказує на вибір владою РФ моделі, за якої ВПК та пов'язані сектори фінансуються не за рахунок запозичень, а за рахунок перерозподілу поточних доходів через тарифи та бюджетний імпульс. Водночас низький борг залишає боргове фінансування як потенційно резервне", - вказує Бутко.

Економічний радник КБФ зазначає, що частка доходів від нафтогазового сектора в бюджеті Російської Федерації зменшилася з 45% у 2000 році до 27% у 2025 році. Однак це зниження не супроводжувалося диверсифікацією експортної товарної структури, яка протягом останніх двадцяти п'яти років залишається стабільно сировинною. Наприклад, у 2025 році частка паливно-енергетичних товарів у загальному обсязі експорту становила 54%.

Росія відновлює стратегію сировинного експортера, перерозподіляючи доходи на користь ключових секторів, таких як військово-промисловий комплекс, державні інфраструктурні проекти та соціальна підтримка електорату президента Путіна. "Поворот на Схід" виглядає не як вимушений крок, а скоріше як логічне продовження політики, спрямованої на зміцнення статусу постачальника сировини та енергетичних ресурсів, але тепер з акцентом на азійські ринки замість європейських. Переорієнтація російських енергетичних потоків у східному напрямку була частиною стратегічного плану, основи якого були закладені ще до початку повномасштабної війни, а не спонтанною реакцією на закриття європейського ринку, - зазначає він.

Бутко підкреслює, що протягом останніх двох з половиною десятиліть Російська Федерація активно нарощувала свої резерви, зменшуючи зовнішній борг, одночасно збільшуючи частку витрат на оборону у валовому внутрішньому продукті. Крім того, країна підтримувала швидке зростання тарифів на послуги інфраструктурних монополій, що забезпечувало їм додаткові фінансові ресурси, у тому числі для військових потреб. Всі ці три процеси виступають складовими єдиної стратегії. Він також зазначає, що такий довгостроковий вибір має свою ціну, але є свідомою платою за структурну трансформацію економіки, націлену на підтримку військових зусиль та системного протистояння "колективному Заходу".