Які історії українська культура несе світу? (репортаж з панелі обговорення CultHub)

Як забезпечити гармонійний баланс між державними установами, міністерствами та незалежними культурними спільнотами та митцями? Які нові виклики постають перед Українським Інститутом, як основним представником держави (частина МЗС) за кордоном? Які шляхи пошуку нової комунікаційної мови з міжнародною спільнотою, яка втомилася від війни? Які успішні приклади співпраці українських громад та їхніх союзників у світі можна навести? Ці питання стали предметом обговорення на панельній дискусії CultHub.

Тетяна Бережна — міністр культури та віцепрем'єр з питань соціальної політики.

Зображення: Зоряна Стельмах Редактор CultHub Катерина Гладка та Тетяна Бережна, віце-прем'єр з гуманітарних питань — міністр культури України (на екрані)

Оксана Маркарова займає посаду голови ради Ukraine House/УкрДому у Вашингтоні та була Послом України в Сполучених Штатах у період з 2021 по 2025 рік.

Изображение: Зоряна Стельмах и Оксана Маркарова.

Володимир Шейко – керівник Українського Інституту.

Зображення: Зоряна Стельмах та Володимир Шейко

Андрій Різоль-продюсер, генеральний директор компанії "Вавілон", Голова Асоціації "Дивись українське!":

Изображение: Зоряна Стельмах и Андрій Різоль

Катерина Тейлор-засновниця культурного агентства Port of Culture, співзасновниця фундації Artists Support Ukraine:

Изображение: Зоряна Стельмах Катерина Тейлор

Сергій Устенко — співзасновник проєкту CultHub та директор підприємства "Карпатські мінеральні води".

Зображення: Зоряна Стельмах і Сергій Устенко

Міністерка культури Тетяна Бережна на посаді із жовтня і як нова людина відчуває свою відповідальність та непрості задачі, які перед нею стоять.

"Я розумію, яка величезна відповідальність зараз на мені є, бо культура, можливо, трохи недооцінений інструмент, але дуже визначальний інструмент міжнародної політики. І це той інструмент, який формує і довіру, і відкриває двері для нових партнерств і стає каналом дипломатії. І через культуру Україна говорить зі світом зрозумілою мовою людяності. Зараз ми ведемо дві війни: одну з Путіним і злочинною Росією, а другу за те. Щоб люди не ставали байдужими до української війни. І з кожним днем ця байдужість, на жаль, збільшується. Тому ми говоримо не лише традиційними методами дипломатіями, але й тими, що можуть зачепити їхню душу та серце",--розпочала міністерка.

Також відповідаючи на запитання редакторки та модераторки заходу Катерини Гладкої як міністерство планує тримати баланс між незалежними організаціями та державними інституціями в полі культури, Тетяна Бережна зазначила, що дуже цінує незалежні мистецькі організації, окремих персоналій та спільноти, які вона також ставить за мету об'єднати в напрямку культурної дипломатії, щоб голос від України в світ звучав єдино.

"На даний момент ми не маємо можливості дозволити собі таку розкіш, як звучати в різних тонах."

Зображення: Зоряна Стельмах Тетяна Бережна, віце-прем'єрка з гуманітарних питань та міністерка культури України (на екрані)

Щодо діяльності міністерства, існує кілька різних аспектів, одним з яких є Український фонд культурної спадщини:

"Ми повернулися із Копенгагену, де була зустріч, своєрідний "культурний Рамштайн"-зустріч всіх міністрів культури ЄС та Великобританії. І на цій зустрічі ми мали особливий український день, коли ми говорили лише про Україну. І на цій події ми мали можливість презентувати дуже зрозумілий і цілком прагматичний інструмент-Український фонд культурної спадщини. Це окрема інституція, яка вже має свій номер, також нашою умовою була реєстрація за законодавством Бельгії, за яким можна залучати внески для відновлення української культурної спадщини і на розвиток українських культурних індустрій загалом, створення контенту. Цей проєкт був задуманий ще на початку цього року минулою командою, але ми зробили величезну роботу, щоб його інструментизувати від ідеї до конкретного інрументу для залучення коштів. І дуже важливо, що на цій конференції ми залучили кошти, це невеликі кошти, трохи більше ніж три мільйони євро, аби стартувати від Великобританії, Бельгії, Нідерландів, а також Польщі"- розповіла Тетяна Бережна.

Изображение: Зоряна Стельмах и Оксана Маркарова., Володимир Шейко, Андрій Різоль (праворуч)

У жовтні Український Інститут провів щорічний Міжнародний форум культурної дипломатії. Під час заходу більшість доповідачів, представляючи як незалежні організації, так і державні інституції, відзначили, що політика кенселінгу російської культури більше не має ефекту. У цьому контексті Україна потрапляє у ситуацію відкритої конкуренції. Відповідаючи на запит щодо того, як Український Інститут планує адаптувати свої стратегії до цих нових умов, генеральний директор Володимир Шейко підкреслив:

"Справді, ми вже здається заходимо в якусь іншу фазу війни,свого буття і правила, за якими, на нашу думку, має працювати культурна дипломатія теж змінюються. Вони не є сталими, а є дуже плинними. І на Форумі культурної дипломатії ми ділилися спостереженнями, що Україна справді вже не може собі дозволити бути в ролі жертви, покладатися лише на солідарність та допомогу. І на хвилі того неймовірного інтересу, уваги до України, яка розпочалася на початку повномасштабного вторгнення, ми далі вже на цьому далеко не заїдемо, тому що ми дійсно живемо цією війною, але світ нею не живе. Ми сходимо з новинних шпальт і про нас не думають у світі постійно більшість людей. І тому я і мої колеги там сказали, що Україна вже нарешті має усвідомити, що далі ми маємо рухатися самі.І ми самі маємо формулювати порядок денний для культурної дипломатії та розраховувати на власні сили більше, ніж ми робили до того. Розуміючи обмеженість ресурсу, який в Україні є. ми маємо дуже раціонально його використовувати, якщо йдеться, звичайно, про державний ресурс.Що з цим робити надалі? Я вважаю, що Україна має грати в довгу в культурній дипломатії: ми часто мислимо подіями-відбувалася подія, написали у фейсбуці, вс ізібрали лайки і пішли далі, але це не та діяльність, через яку відбувається справжній ефект культурної дипломатії. Діяльність посольств ніхто би не став міряти кількістю прийняттів, яке вони організували за рік, правда? Переважна частина дипломатичної діяльності--це не публічна діяльність, за лаштунками, або яка розтягнута на роки, тому може не генерувати якихось інформаційних приводів тут і зараз".

Володимир Шейко підкреслив важливість довгострокового стратегічного планування, адже саме цього вимагають від нас наші міжнародні партнери, незважаючи на складнощі, які виникають в Україні через війну.

Зображення: Зоряна Стельмах і Сергій Устенко, Катерина Тейлор, Оксана Маркарова, Володимир Шейко, Андрій Різоль (праворуч)

Голова ради Ukraine House/УкрДому в Вашингтоні Оксана Маркарова, яка також нещодавно виконувала обов'язки посла України в США, поділилася унікальним прикладом сталого культурного простору. Український Дім у Вашингтоні став динамічним середовищем для представників різних сфер: дипломатії, культури, релігії, лідерства, волонтерства та інших. Під час дискусії Оксана Маркарова розповіла, як цьому простору вдається функціонувати як стабільний проєкт.

"Те, що вирізняє українську культуру від інших, хоча є багато таких культур, які схожі на нашу саме цими елементами--це те, що ми водночас культура дуже стародавня, яка коренями йде в глибинні речі. Приміром, як японська культура. І водночас ми дуже жива, динамічна, інноваційна культура. Це перетинається у нас в усіх аспектах життя. Чому ми хотіли створити Український Дім, а створювали ми його, коли я ще їхала в США служити послом і ми це питання одразу з президентом обговорили, він потім це пришвидшив під час першого свого візиту, мовляв, я приїжджаю, тож відкриваємо, а ми тільки приміщення шукали на той момент. Ми хотіли створити Український Дім, бо в нас в США було багато українських закладів усюди, лише не у Вашингтоні. Нью-Йорк, Чикаго, Філадельфія...Церкви,українські інститути, музеї, а у Вашингтоні було тільки посольство. Хоча у Вашингтоні центр всього, де нам як раз треба постійно говорити і показувати Україну. І ми хотіли на цих різних речах, які хотілося поєднати в одне, створити Український Дім, який би був домівкою для всіх українців ( ми його називаємо "home away from home"), але водночас мій КПІ для команди УкрДому, для кожного івенту чи програми--це скільки не українців ми залучили".

Изображение: Зоряна Стельмах и Андрій Різоль, гендиректор компанії 'Вавілон', Голова Асоціації 'Дивись українське!'

Продюсер Андрій Різоль поділився інформацією про один із своїх актуальних проєктів, в якому культура виступає потужним засобом впливу, зокрема на майбутню взаємодію з європейською спільнотою та у процесі ухвалення рішень. У зв'язку з 30-річчям членства України в Раді Європи, він разом зі своєю командою готує масштабну програму для презентації:

"Зараз в Страсбургу з 30 жовтня відбувається комплекс подій ( 10 подій), це 4 кінопокази мультижанрового кіно: документально, соцально-історичне, класика, далі був великий концерт Богдани Півненко і Анни Мачух виключно українських композиторів у відомому концертхоллі Страсбурга. І ми все-таки знайшли можливість вклінитися в програму великого Форуму демократії. Який розпочався в місті 5 листопада, і предмет нашої гордості, що розпочався він промовою нашої амбасадорки проєкту "Спроможні" Богдани Півненко. І розпочався він життєствердною промовою, ми точно не жертви, і ми це комунікуємо вже більше ніж півтора року, а ми надійний, бажаний партнер,який може багато чого привнести в цивілізацію Європи і зробити її краще",-- каже він. Культурна програма в Страсбурзі триватиме також в листопаді та грудні.

Изображение: Зоряна Стельмах Катерина Тейлор, засновниця культурного агенства Port of Culture, співзасновниця фундації Artists.support.Ukraine

Артменеджерка Катерина Тейлор не раз підкреслювала, що українська культура не є однорідною, і ми не повинні намагатися звести все до єдиного звучання; навпаки, ми слід прагнути до поліфонії.

З одного боку, Україна є надзвичайно різноманітною як у культурному, так і в релігійному плані. Країна, в якій відбулося безліч подій, що сформували нашу культуру та ідентичність, ускладнює завдання створення єдиного повідомлення, яке б відповідало всім аспектам її сутності. З іншого боку, нам слід мати певний меседж, який ми прагнемо донести до світу, і цей меседж буде еволюціонувати з часом. Наприклад, те, що було актуальним у 2022 році, у 2025 вже може не працювати. І, ймовірно, у 2026 році нам знову доведеться переглянути, як ми хочемо презентувати себе. Ця динаміка, на мою думку, значно відрізняє нас від Росії, адже наша культурна політика повинна бути гнучкою. Держава має підтримувати те, що вже існує, замість намагатися нав’язати єдине уявлення про українську культуру. Зараз ми не можемо стверджувати, що українська культура зводиться лише до постатей, таких як Леонтович, Естер чи Малевич.

На полі культурної дипломатії існують не лише беспосередньо митці та інституції, а й бізнес, частина якого все більше приходить до розуміння своєї участі в цих процесах. Про це говорив і партнер проєкту CultHub Сергій Устенко:

Я ознайомився зі стратегією Українського Інституту, і для мене це виглядає як історія про динамічну структуру. Це надзвичайний, живий документ, який можна активно використовувати. Один з аспектів, що мене вразив, – це аналіз подібних установ, де зазначена цифра співробітництва з Росією, яка перевищує 100 мільйонів. Цікаво, що ця сума майже дорівнює фінансуванню Інституту Конфуція – 120 мільйонів, незважаючи на різницю в економічних умовах. Це підкреслює важливість цієї теми для Російської Федерації. Якщо в них є таке фінансування, а я вважаю, що в Українського Інституту воно значно менше, то ми повинні розглядати культуру як важливий аспект нашої боротьби. Якщо ми прагнемо перемоги у цій війні, бізнес повинен активно долучатися до культурних процесів, зокрема в сфері культурної дипломатії. Окрім митців і замовників, існує ще один важливий суб'єкт – джерело фінансування. І саме підприємці мають зайняти цю роль.

Зображення: Зоряна Стельмах і Сергій Устенко, партнер проєкту СultHub, керівник компанії "Карпатські мінеральні води"

Изображение: Зоряна Стельмах, редактор CultHub, Катерина Гладка

Зображення: Зоряна Стельмах Тамара Трунова, директорка фільму

Зображення: Зоряна Стельмах Філософ та доктор філософських наук Євген Бистрицький

Изображение: Зоряна Стельмах Заступниця директорки з міжнародної співпраці УІК Олена Одинока

Изображение: Зоряна Стельмах поетка Ольга Ольхова, заступниця шеф-редактора LB.ua Марина Сингаївська ( в центрі) нардепка Леся Забуранна (праворуч)

Зображення: Зоряна Стельмах Герман Макаренко, заслужений артист України, диригент Національної опери, очільник кафедри ЮНЕСКО 'Музика, освіта, наука - заради миру', ініціатор проєкту "Відновлення першої опери Дмитра Бортнянського 'Креонт'".

Зображення: Зоряна Стельмах Рена Марутян, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, експертка в галузі медіааналізу.

Зображення: Наталя Мацак, ведуча балерина Національного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка, в об'єктиві Зоряни Стельмах.

Зображення: Зоряна Стельмах Юлія Орлова, видавництво Віват

Зображення: Зоряна Стельмах, Олена Гончарук, Довженко-центр

Изображение: Зоряна Стельмах, редактор CultHub, Катерина Гладка

Изображение: Зоряна Стельмах шеф-редакторка Lb.ua Соня Кошкіна

Изображение: Зоряна Стельмах, редактор CultHub, Катерина Гладка

Изображение: Зоряна Стельмах

Изображение: Зоряна Стельмах

Изображение: Зоряна Стельмах и Андрій Різоль і Рена Марутян

Изображение: Зоряна Стельмах

Изображение: Зоряна Стельмах Герман Макаренко, Соня Кошкіна і Марина Сингаївська

Изображение: Зоряна Стельмах Спікери , модераторка Катерина Гладка та шеф-редакторка Lb.ua Соня Кошкіна після дискусії