Діалог між Трампом і Путіним та можливі удари по Україні.
1. Все, що відбувалося на переговорах в Стамбулі останній місяць зводилося до однієї гри: українці спільно з європейцями та частиною республіканців штовхали Трампа до того, щоб той визнав очевидний факт: Путін водить його за ніс і пора вводити жорсткіші санкції. Росіяни грали в гру: Трамп не введи санкції (програма мінімум дотягнути до літніх канікул і перенести це питання на осінь). Сьогоднішня розмова показала, що в цій грі Путін поки перемагає.
2. Основна частина бесіди стосувалася Ірану та потенційної підтримки Росії в рамках ядерної угоди з цією країною. Варто зазначити, що сьогодні аятола фактично проігнорував Трампа, підкресливши, що Іран не планує відмовлятися від збагачення урану. Крім того, Росія не має значного впливу на Тегеран, і можливості Путіна, м’яко кажучи, є досить обмеженими.
3. Важливо звернути увагу на те, що Путін провів також телефонну розмову з новим Папою. Кремль прекрасно розуміє роль нового папи у можливостях впливу на внутрішню політику США. Поки це був дзвінок-знайомство. Але Кремль починає думати, як грати на цьому полі. Ми ж тут поки майже не граємо.
4. Тепер перейдемо до найважливішого. Путін фактично дав сигнал через Трампа, що в найближчі дні можуть бути завдані удари по Україні. Але ми вже не раз проходили через подібні ситуації, і тут немає нічого нового, тим більше, що росіяни навіть не згадують про ядерну зброю. Найголовніше питання - чи відбудеться Орєшнік. Якщо ні, це підтвердить мою теорію про те, що Орєшнік залишається лише одиничним випадком.
Але головне інше: до осені Трамп опиниться в пастці. Путін його водив за ніс по миру Україні і зараз те саме буде по Ірану. Восени стартує виборча кампанія і у Трампа буде два варіанти: або республіканці свідомо йдуть на втрату більшості в конгресі або Трамп введе санкції проти Росії.
5. Безсумнівно, дії Трампа викликають багато негативних емоцій. Проте варто пам’ятати, що без американської зброї, яку придбають європейські країни, ми не зможемо витримати. Тому наразі не слід ображатися на нього. На жаль, саме так функціонує реальна політика.
