Резервна стратегія для реагування на санкції: Кремль конфіскує західний бізнес у Росії.
Москва взяла під тимчасове управління активи західних компаній, зокрема французького Auchan. Наступного дня Ле Пен і Борделла різко засудили Кремль - після закритої наради в Єлисейському палаці.
Націлена конфіскація майна
18 вересня Росія здійснила новий крок у своєму конфлікті з західним бізнесом: указом президента РФ було введено тимчасове зовнішнє управління над активами кількох іноземних компаній, серед яких фігурують французький Auchan та швейцарська Nestlé. Представники Nestlé підтвердили, що їм стало відомо про президентський указ, і наразі вони оцінюють ситуацію, а також можливі юридичні кроки для захисту своїх інтересів.
Дійсно, Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки Росії, висловив думку, що передачі активів компаній з так званих "недружніх" країн у тимчасове управління є недостатніми для Росії. Він запропонував перейти до практики примусового вилучення цих активів у державну власність, посилаючись на досвід перших років радянської епохи.
Однак і нині для західного бізнесу практичний наслідок очевидний: контроль над російськими активами переходить до призначеного Москвою управлінського механізму, тоді як можливості іноземного власника розпоряджатися своїм майном різко обмежуються.
При цьому сам механізм не з'явився в вересні 2026 року. Російська влада заклала правову базу для тимчасового управління активами ще указом Путіна від 25 квітня 2023 року №302. Отже, нинішні події не є випадковою реакцією: Москва вже протягом кількох років формує систему, яка дозволяє використовувати майно західних компаній як засіб економічного та політичного впливу.
"Це яскравий приклад шантажу. Наразі ми спостерігаємо подібну ситуацію з Францією, де двоє французів, затриманих в Азербайджані, намагаються використати своє становище для обміну на скасування санкцій проти Алішера Усманова. Цікаво, що ці громадяни, які стали жертвами затримання в Азербайджані, виявилися пов'язаними з особою, що отримала прізвище «гаманець Путіна». Це досить дивна ситуація. Для Франції це виклик, з яким країна намагається впоратися, і навіть Німеччина, незважаючи на свій скептицизм, починає підключатися до вимог Франції, закликаючи до зняття санкцій з цього недостойного персонажа, щоб звільнити французів," - коментує журналістка та політична психологиня Лариса Волошина в ефірі 24 каналу.
Додаючи при цьому, що і в Україні РФ з такою ж метою б'є по складах західних компаній.
Втім російська влада від початку повномасштабної війни запроваджує обмеження щодо компаній із країн, які Москва віднесла до "недружніх". У 2022 році до такого переліку були включені, зокрема, держави Європейського Союзу, США, Велика Британія, Канада, Японія та Швейцарія.
Таким чином, західні активи стали для Кремля певним резервом у контексті реагування на санкції. У відповідь, Захід обмежує доступ Росії до технологій, фінансових ресурсів та інших важливих ресурсів, активно підтримує Україну та посилює тиск санкцій. Москва ж показує, що її реакція може бути не лише дипломатичною, а й включати безпосереднє втручання у права іноземних власників.
У контексті французьких підприємств існує ще один суттєвий аспект: Франція продовжує бути однією з європейських країн, що активно підтримують Україну.
18 вересня, напередодні оголошення Марін Ле Пен і Жордана Борделла, президент Еммануель Макрон підкреслив, що підтримка України з боку Франції та політика санкцій щодо Росії залишаються в силі. Крім того, він озвучив намір зміцнити готовність Франції до протидії російським кібератакам, безпілотникам та іншим гібридним загрозам.
Таким чином, передача французьких активів під зовнішнє управління є не тільки економічним кроком. Це також частина більшої стратегії російського тиску на ті держави, які підтримують Україну.
Несподіване оголошення
Саме тут і виникає найцікавіший політичний момент.
Нагадаємо, що 19 вересня Марін Ле Пен та Жордан Борделла, керівники французького "Національного об'єднання", виступили з надзвичайно рішучою заявою щодо Росії.
Вони охарактеризували крок Москви щодо тимчасового управління активами французьких та інших європейських компаній як "ворожий акт" і підкреслили, що це рішення прямо стосується інтересів та прав європейських підприємств.
Але найважливіша частина заяви стосувалася вже не бізнесу. Ле Пен і Борделла підкреслили, що Росія не повинна мати можливості диктувати французьку політику "прямо чи опосередковано"за допомогою залякування, погроз, дестабілізації або психологічного тиску.
"Ніякі провокації, таємні операції чи дестабілізуючі заходи не зможуть примусити Францію підтримати Росію в реалізації її військових амбіцій в Україні", - зазначили представники політичної еліти.
Для політичної історії "Національного об'єднання" ця зміна тональності є дійсно значущою. Однак, її слід розглядати в контексті певних обставин.
По-перше, заява була оприлюднена практично одразу після зустрічі в Єлисейському палаці, що відбулася 18 вересня. Тоді Макрон зібрав лідерів політичних партій, представлених у парламенті, разом із їхніми кандидатами для обговорення впливу міжнародної ситуації на безпеку Франції. Під час цієї зустрічі представники французьких спецслужб, включаючи DGSI, DGSE, військову розвідку та інші державні організації, надали звіт про війну Росії проти України та загострення російських гібридних загроз у Європейському регіоні.
Згідно з висловлюваннями Макрона, Франція вже стала жертвою інформаційних та кібернетичних атак, а також інших дій, які, на думку французької влади, мають зв'язок з Росією. Президент особливо підкреслив, що форма російської агресії в Європі зазнає змін, а рівень небезпеки зростає.
Тож йшлося вже не просто про чергову дискусію навколо України: Макрон фактично намагався донести до основних політичних сил Франції оцінку державних спецслужб щодо того, з якими викликами зіткнеться країна за нового президента, до якої би партії він не належав.
На зустрічі Ле Пен не була присутня, її інтереси представляв Борделла. Тому різка заява, зроблена 19 вересня, може бути сприйнята як відповідь на нові виклики в інформаційній та безпековій сферах. Цей розвиток подій відбувається напередодні президентських виборів 2027 року, коли питання зовнішньої політики та ставлення до Росії все більше вплине на внутрішньо політичні дебати у Франції.
Проте існує ще один важливий аспект – фінансування "Національного фронту", попередника сучасного "Національного об'єднання", з боку Росії. Парламентська комісія Франції, що займалася розслідуванням іноземного впливу, виявила, що у 2014 році "Нацфронт" уклав угоду про кредит на суму 9,4 мільйона євро з First Czech Russian Bank. У документах розслідування також наведені інші фінансові зв'язки, пов'язані з російськими установами.
Ле Пен не стала заперечувати цей факт, проте рішуче відкинула будь-які припущення про політичний вплив, пов'язаний із ним. Вона зазначила, що французькі фінансові установи відмовилися надавати кредит її політичній партії, і тому російський банк став одним із можливих рішень.
У цьому сенсі заява 19 вересня має подвійне значення: для французької політики вона демонструє, що навіть сила, яка раніше мала помітні фінансові та політичні контакти з Росією, змушена публічно реагувати на конкретні дії Кремля проти французьких інтересів. А для РФ це сигнал, що тиск на французький бізнес може мати політичний побічний ефект, тобто об'єднувати проти Москви навіть тих французьких політиків, чиї позиції щодо Росії раніше були значно м'якшими.
Отже, Москва все більше асоціює свої економічні рішення з зовнішньою політикою західних держав. Якщо підтримка України стає причиною ризику для французького бізнесу, пов’язаного з можливими втратами активів у Росії, це створює додатковий механізм тиску на європейські суспільства та їхніх політиків. Водночас французькі урядовці вже відкрито говорять про гібридні атаки з боку Росії, кіберзагрози, захист критичної інфраструктури та важливість протидії іноземному втручанню.
Тому українські інтереси в цій ситуації виходять за межі простої долі компаній, таких як Auchan чи Nestlé. Суть у тому, чи зможе Росія використати присутність західних компаній як засіб політичного тиску, і чи готові європейські країни використовувати економічні втрати як підставу для перегляду своєї політики стосовно України.
