Радикальна невизначеність: стратегія Трампа змушує навіть Путіна адаптуватися — The Telegraph
Коли Дональд Трамп рік тому вдруге здобув перемогу на президентських виборах у США, він запевнив своїх прихильників, що країну чекає "золота епоха". Проте, серед ейфорії від перемоги, світові аналітики та критики висловлювали побоювання, що його повернення до влади може призвести до небезпечного періоду невизначеності та темряви для Європи та інших союзників Америки.
Цю інформацію повідомляє The Telegraph.
Протягом багатьох місяців передвиборна риторика Трампа створювала похмуру перспективу щодо його намірів стосовно країн, які були партнерами США протягом багатьох років. Якщо інші члени НАТО не почнуть інвестувати більше в свої збройні сили, Трамп не лише відмовиться виконувати зобов'язання США щодо їхнього захисту, але й "заохотить" Росію "діяти на свій розсуд", зазначають ЗМІ.
Він заявив, що може завершити конфлікт в Україні всього за 24 години, що викликало думки про можливу співпрацю США з кремлівським лідером Путіним. Це могло б змусити президента України Володимира Зеленського погодитися на російські вимоги і обрати шлях капітуляції для швидшого досягнення миру. Водночас, це дозволить Ізраїлю діяти без обмежень у своїх військових операціях в Газі.
А, запровадивши каральні тарифи, Трамп розпалив би суперництво Америки з Китаєм, ризикуючи неконтрольованою ескалацією між двома державами Тихоокеанського регіону. Однак після року галасу та люті правда полягає в тому, що жоден із цих трампістських кошмарних сценаріїв не втілився, йдеться в матеріалі. Трамп продемонстрував здатність досягати реальних успіхів у зовнішній політиці.
Невизначеність може мати двосторонній ефект. Постійно утримуючи всіх у стані дисбалансу, Трамп здатний переконати агресора, що наслідки спроби випробувати Америку занадто непередбачувані, щоб на них ризикувати.
І якщо існує керівний метод зовнішньої політики Трампа, то це метод радикальної невизначеності. Змушуючи і друзів, і супротивників грати у вічну гру вгадування -- звичайна риторика це чи реальність -- Трамп прагне підпорядкувати їх своїй волі.
Ніхто не відчув це сильніше, ніж президент України Володимир Зеленський, який зіткнувся з люттю Трампа в Овальному кабінеті в лютому. Америка на деякий час припинила ділитися розвідданими і постачати зброю, з очевидною метою зломити Зеленського і змусити його капітулювати перед Путіним.
Проте до вересня Трамп кардинально змінив свою позицію, висловивши думку, що Україна не лише здатна здолати російське вторгнення, а й відновити контроль над усіма окупованими регіонами, "відновивши Україну в її первісному вигляді".
Якщо Путін вірив, що може уникнути правил радикальної невизначеності або має особливе розуміння прийняття рішень Трампом, то нещодавні події стали для нього серйозним шоком, повідомляють ЗМІ. 22 жовтня Трамп несподівано скасував зустріч із Путіним і вживає заходів для знищення нафтових доходів Росії, запроваджуючи санкції, які завдають удару по "Роснефть" і "Лукойл".
На фоні численних коливань, позиція Трампа щодо України, здається, має кілька чітких напрямків: Сполучені Штати не дозволять Росії просто перемогти, проте Конгрес не буде вимагати затвердження нових багатомільярдних програм допомоги. Трамп буде очікувати, що Європа візьме на себе основний фінансовий тягар підтримки України; будь-яка американська зброя не буде безкоштовною, а буде продаватися Києву на комерційних умовах.
В той же час, нещодавні санкції демонструють, що Трамп готовий запроваджувати більш жорсткі економічні заходи проти Росії, ніж будь-коли це робив Байден.
"Трамп усвідомив, що не може допустити поразки України, адже це може обернутися звинуваченнями на його адресу. Він вживає всіх заходів, щоб максимально тиснути на європейські країни, змушуючи їх закривати фінансові прогалини", -- зазначив колишній міністр закордонних справ Великої Британії Джеремі Гант, який працював з Трампом під час його першого терміну.
Оскільки Україна є другою за розміром країною на континенті після Росії, немає нічого дивного в тому, що європейські уряди можуть взяти на себе значну частину витрат на підтримку Зеленського. Отже, наразі навряд чи Трамп уникне участі в Україні або в інших міжнародних кризах.
Згідно з повідомленнями, за минулий рік Трамп, ймовірно, навіть посилив НАТО, створивши тиск на європейських партнерів і спонукаючи їх збільшити витрати на власну обороноздатність. Крім того, він завдав серйозного удару по "сонній артерії" доходів Путіна, вживаючи заходів, яких президент Байден ніколи не здійснював, шляхом введення американських санкцій проти двох найбільших нафтогазових компаній Росії – "Роснефти" та "Лукойлу".
Для того щоб оцінити масштаби змін, які відбулися в НАТО, журналісти радять згадати, що під час першого вторгнення Путіна в Україну у 2014 році лише два європейських партнери – Велика Британія та Греція – витрачали на оборону понад 2% від свого ВВП. Навіть коли у 2022 році Путін розпочав новий етап агресії, лише шість країн Європи досягли цього цільового показника.
Цього року всі 32 країни-члени НАТО досягнуть запланованого рівня витрат на оборону, а п'ять європейських держав — Польща, Естонія, Латвія, Литва та Норвегія — перевищать цей показник, витрачаючи на оборонні потреби більше відсотка від свого ВВП, ніж США.
"Протверезлива правда полягає в тому, що навіть однієї лише агресії Путіна було б недостатньо, щоб розвернути "супертанкер" європейських оборонних витрат -- для цього також знадобилися погрози Трампа покинути альянс", -- ідеться в матеріалі.
На саміті НАТО в Гаазі в червні Трампу вдалося переконати союзників підняти їхні оборонні витрати далеко вище за 2% -- до 3,5% ВВП, плюс ще 1,5% понад це на інфраструктуру національної безпеки. В обмін на це зобов'язання Трамп погодився підтвердити "непорушну прихильність колективній обороні, закріплену в статті 5 договору -- що напад на одного є нападом на всіх".
Саме тому сьогодні Путін стикається з Європою, яка переозброюється швидше, ніж будь-хто міг уявити всього три роки тому, тоді як Трамп публічно підтвердив готовність Америки захищати своїх союзників. Принаймні на папері, таке досягнення має зробити Європу безпечнішою.
Нагадаємо, що раніше експерт з питань Близького Сходу Кон Кофлін у своїй статті для видання The Telegraph висловив думку, що зустріч президента США Дональда Трампа з китайським лідером Сі Цзіньпіном може стати важливим кроком у досягненні миру в Україні. Він зазначив, що однією з основних причин, які дозволяють Кремлю продовжувати військові дії, є готовність Китаю імпортувати великі обсяги російської нафти, незважаючи на існуючі західні санкції.
