Путін розробив нову стратегію атак на Україну: які елементи містить його хитрий замисел?

В Україні відбувається воєнний парадокс: тепер військові з фронту телефонують найріднішим у тилу, аби спитати, чи все з ними добре. Усе тому, що Путін змінив свою тактику атак, і тепер намагається зробити українські міста непридатними для життя.

Про це пише BBC.

Росія прагне перетворити українські міста на невідповідні для життя.

"Зараз про Київ говорять як про місто на лінії фронту. Фактично, зараз це так само небезпечно, якщо не небезпечніше, ніж у містах, які географічно розташовані на передньому краї війни", -- каже місцевий житель та аналітик Atlantic Council Пітер Дікінсон.

Упродовж останніх тижнів російські війська значно активізували свої ракетні та дронові напади на Київ та інші великі міста. Ворог спеціально намагається вражати цивільні інфраструктурні об'єкти: під обстріл потрапляють дитячі садки, школи, лікарні, готелі, центри обробки даних, а також залізничні станції і мости.

Міноборони РФ цинічно стверджує, що в усіх цих цивільних спорудах нібито виготовляли або зберігали озброєння, а самі сили РФ бомблять лише нібито об'єкти ВПК та військову інфраструктуру.

Проте фактичні дані свідчать про інше. Згідно з інформацією від омбудсмена Дмитра Лубінця, тільки з січня по серпень внаслідок російських обстрілів загинули або були поранені 15 280 цивільних осіб, що є на 55% більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Росіяни бомблять міста України від самого початку повномасштабної війни, проте зараз атаки суттєво інтенсифікувалися. Найбільшого пресингу зазнає Київ.

"Це величезна загроза для життя, але це також і неймовірно деструктивно, оскільки означає, що школи не можуть працювати, бізнес не може функціонувати, а в повітрі зависла атмосфера постійної невизначеності", -- наголошує аналітик.

Найбільш симптоматичним елементом цієї ескалації стали прицільні удари по мостах через Дніпро, які з'єднують два береги столиці, і які Дікінсон називає "життєво важливими артеріями міста". Правий берег акумулює в собі урядовий квартал, ділову активність та ключові компанії, тоді як лівий -- це перш за все масштабні житлові масиви. Оскільки підземних тунелів під річкою немає, весь багатомільйонний щоденний потік пасажирів і автомобілів тримається лише на цих мостах.

Дікінсон вважає, що російські безпілотники навряд чи здатні завдати фізичного руйнування великим інфраструктурним об'єктам, таким як мости. Їхня справжня мета полягає в тому, щоб паралізувати функціонування цих споруд і примусити владу до їх закриття. Час проведення атак також свідчить про ретельну підготовку цих дій.

"Якби їхньою метою було лише знищення інфраструктури, вони могли б здійснити це без особливих зусиль пізно вночі або на світанку... з тим самим результатом, але без загрози для людських життів. Проте вони обирають інший підхід, завдаючи ударів саме в години пік," -- підкреслює він.

"Складається чітке враження, що це дуже свідома політика. Неможливо виправдати ці атаки, стверджуючи, що це супутні збитки чи що це були законні військові цілі".

Володимир Зеленський, спілкуючись із журналістами Financial Times, підкреслив, що після невдачі Росії в окупації України, агресор перейшов до масштабних атак, прагнучи змусити людей покинути міста. Від вересня ситуація змінилася, і більше немає правил.

Професор Філліпс О'Браєн з Сент-Ендрюського університету вважає, що стратегія Путіна полягає в тому, щоб перетворити Україну на місце, непридатне для життя цивільних осіб, особливо з урахуванням наближення зимового періоду. Іншою метою є створення атмосферу страху, щоб українці були готові прийняти будь-які умови для досягнення миру.

"Суть справи полягає в тому, що здійснюється політичний тиск на уряд України, аби він ухвалив угоду, яка відповідатиме інтересам Росії," - зазначає О'Браєн.

За спостереженнями Дікінсона, ключовий задум цієї кампанії зі витискання цивільних із міст -- підірвати бойовий дух суспільства. Він додає, що такими масованими атаками росіяни хочуть спровокувати заклики цивільних українців до капітуляції.

Це залишає відчуття, що влада безсила і не має можливості забезпечити безпеку громадян.

Проте противник також керується холодним економічним розрахунком. Якщо немає населення, то не буде кому працювати на фабриках і виготовляти зброю, що життєво необхідна для захисту держави, зазначає Дікінсон. За словами міністра економіки та екології Олександра Кравченка, кожна година вимушеної зупинки підприємств через тривоги обходиться країні приблизно в 45 мільйонів доларів.

Ще однією причиною активності ворога є елементарна можливість цього. На думку Дікінсона, росіяни вдаються до агресії просто "бо мають таку змогу". Оскільки на фронті вони не досягли значних успіхів, а внутрішня економіка страждає від тиску, повітряні удари стають для Москви тим напрямком, в якому ворог намагається проявити свій тиск.

Однак, аналітики погоджуються, що це не є стратегією держави, яка впевнена у своїй перемозі у війні. Як зазначає О'Браєн, Путін готовий вжити будь-яких заходів для досягнення своїх цілей, за винятком ядерних атак або широкомасштабного використання хімічної зброї.

Перш ніж вжити термін "тероризм", варто замислитися кілька разів, але, на мою думку, більш точного слова тут не знайдеш. Це яскравий приклад терористичної тактики... яка має на меті утримувати людей у стані тривоги, страху та напруги. І, безумовно, вона досягає своїх цілей.

Як у Кремлі висловлюють свою думку щодо концепції енергетичного перемир'я?

Нагадаємо, речник Кремля Дмитро Пєсков заявив про "продовження роботи" над ініціативою Дональда Трампа щодо енергетичного перемир'я між Україною та РФ. Водночас він стверджує, що ця пропозиція не була конкретизована, тому чергові нічні удари по українській енергосистемі нібито не свідчать про відмову Росії від домовленостей.

У той самий час Міністерство оборони РФ офіційно відзвітувало про чергову масовану атаку в ніч проти 14 жовтня на енергетичну інфраструктуру в Києві, Київській та Харківській областях. Зокрема, за словами росіян, під удар потрапили дата-центр "Укрсиббанку", ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 на Київщині, Харківська ТЕЦ-5, Трипільська та Зміївська ТЕС, а також Київська електропідстанція.

Російські атаки на енергетичні інфраструктури для цивільного населення вони зазвичай пояснюють тим, що нібито постачають електрику виключно для підприємств оборонної промисловості України, а не для простих громадян.