Проблемні. Хто з'явиться на сцені, коли тінь Орбана зникне?
Незважаючи на те, що результати парламентських виборів в Угорщині можуть надихати, не варто сподіватися, що співпраця України з Європейським Союзом буде безперешкодною. Хоча більшість країн ЄС публічно висловлює підтримку Україні та засуджує дії Росії, на практиці ця підтримка часто виявляється не такою всеосяжною, як заявляється, а засудження перетворюється на підсудження. На шляху до безхмарного майбутнього в європейській родині стоять не лише угорські бар'єри. Є також словацькі перешкоди, брюссельські стіни, грецькі дамби і французькі канали. У Союзі є чимало країн, політики яких чинять опір зусиллям ЄС у підтримці України та ускладнюють ситуацію для Росії. Деякі відкрито симпатизують режиму Путіна, інші стають жертвами російської пропаганди, а дехто керується виключно економічними інтересами своїх країн, що в підсумку грає на користь росіян і підриває позиції України.
Навіть переможець угорських виборів Петер Мадяр не раз неприємно здивує як Київ, так і Брюссель. Після пуску нафтопроводу "Дружба", коли до Угорщини потече російська нафта, нині прогресивний політик має уникнути чималої кількості спокус, аби не обернутися на Орбана 2.0. Той замолоду теж був прогресивним реформатором. Найгірше, що Орбан передав Мадяру готову інфраструктуру для побудови затишної квазіавтократії з усім потрібним інструментарієм і зацікавленими групами впливу. Тож ми можемо лише сподіватися, що з цієї лялечки зрештою вилупиться прекрасний метелик, а не гнойова муха.
В той же час Роберт Фіцо завершив свою метаморфозу — він вже не метелик. І, безсумнівно, не відмовиться від спроб ускладнити співпрацю України з Європейським Союзом. Перш ніж він прийшов до влади, Словаччина була одним із найактивніших постачальників військової допомоги Україні.
У листопаді 2023 року уряд Фіцо офіційно відхилив 14-й пакет військової допомоги Україні на суму понад 40 млн євро. Відтоді Братислава припинила безоплатну передачу озброєння зі своїх складів, обмежившись лише комерційними контрактами та гуманітарною допомогою. Словаччина також відмовилася від участі в кредитних гарантіях для українських позик і рішуче протестувала проти пропозицій Єврокомісії щодо надання Україні кредитів за рахунок прибутків від заморожених російських активів, якщо ці кошти "планувалося спрямувати на військові потреби".
Вершиною абсурдності стали розслідування, ініційовані урядом Словаччини проти попередньої влади через передачу Україні літаків МіГ-29 та системи ППО С-300. Словацька прокуратура відкрила чотири кримінальні справи, що стосуються військової допомоги Україні, з яких три вже закрито через відсутність доказів злочину. Наразі триває слідство щодо передачі технічних документів для ЗРК С-300 українському військовому аташе; ці документи були визнані "надсекретними", і слідство вважає цю ситуацію шпигунством. Однак колишній міністр оборони Словаччини зазначає, що передача згаданих матеріалів була невід'ємною частиною загальної передачі С-300 Україні на початку повномасштабного вторгнення.
Словаччина не раз ставала на заваді ухваленню санкцій проти Росії. Свіжим прикладом є ситуація в березні 2026 року, коли Братислава вимагала виключення з санкційних списків Алішера Усманова та Міхаіла Фрідмана, погрожуючи блокувати продовження всього санкційного режиму. В останній момент Фіцо все ж вирішив розблокувати санкції, відмовившись від своїх вимог.
Хоча Брюссель зазвичай вдається контролювати Фіцо, його інтриги навряд чи вичерпаються. Ще гірше, електорат, який привів його до керівництва, повністю підтримує його амбіції. Якщо в цілому серед словаків близько 33% виступають за перемогу України, а лише 14% раділи б успіху Росії, то серед виборців партії Фіцо Smer-SD 35% сподіваються на тріумф Москви.
Бельгія формально підтримує санкції щодо Росії та надає допомогу Україні. Проте саме ця країна суттєво вплинула на затримку процесу використання заморожених російських активів на нашу користь.
Бельгія виявилася центром не лише Європейського Союзу, а й світової фінансової системи, де важливу роль відіграє брюссельський центральний депозитарій Euroclear. Саме тут зосереджена значна частина заморожених активів Російської Федерації, що призводить до постійного юридичного та іншого тиску на Бельгію з боку Москви, яка намагається унеможливити використання своїх заморожених коштів на користь України.
Бельгія з самого початку виступає проти використання російських активів, пропонуючи нові юридичні та фінансові умови і вимагаючи від країн ЄС гарантій, які вони насправді не можуть надати. У 2025 році прем'єр-міністр Барт де Вевер відмовився підтримати ініціативу ЄС про надання Україні кредиту на 140 мільярдів євро, що мав фінансуватися не з російських коштів, а лише з доходів від активів в Euroclear. Позика в 90 мільярдів євро, на яку ми зараз чекаємо, вже не є навіть планом Б, а радше планом С. Жоден з цих варіантів не був би необхідний, якби Бельгія проявила більшу гнучкість.
З одного боку, тиск на Бельгію стає дедалі більш очевидним. У грудні 2025 року Центральний банк Росії подав позов до московського арбітражного суду проти Euroclear, вимагаючи стягнення 18,2 трлн рублів. У березні 2026 року він звернувся до Суду ЄС у Люксембурзі, оскаржуючи рішення про безстрокове заморожування активів. Крім того, в російських судах накопичилося близько сотні позовів від приватних інвесторів проти Euroclear. За інформацією The Guardian, російські спецслужби також здійснювали натиск на бельгійських політиків і керівників фінансових установ, погрожуючи "вічною відплатою".
З іншого боку, Euroclear наразі отримує близько 5-7 мільярдів євро на рік від інвестування російських капіталів, тоді як без цього джерела доходу їхній прибуток складав би не більше 300 мільйонів. Хоча частина отриманих коштів спрямовується на підтримку України, навіть ті 1,5-2 мільярди євро, що залишаються в Euroclear, значно перевищують їхні доходи до початку війни. Цей нюанс, безумовно, робить позицію Бельгії досить нестабільною.
Поки бельгійці про свої шкурні інтереси говорити соромляться, греки саме цю аргументацію роблять ключовою. Оскільки грецькі судновласники контролюють значну частку світового танкерного флоту, їхня роль у протидії "тіньовому флоту" РФ визначальна. Проте Афіни наполегливо блокують або пом'якшують будь-які заходи, що обмежують перевезення російської нафти, буцімто щоб захистити свій морський сектор. Це фактично затримало новий жорсткіший етап нафтових санкцій у рамках 20-го пакета. Разом із Мальтою Греція також заблокувала пропозицію замінити ціновий ліміт на російську нафту повною забороною відповідних послуг: морських, брокерських, страхових, вантажних. Арештовувати чи бодай не приймати "тіньових" суден ці країни, на відміну від північноєвропейських, не поспішають.
Минулого року, вперше з 2022 року, Греція відкинула ініціативу Європейського Союзу про запровадження суворіших обмежень на видачу віз для громадян Росії, оскільки російські туристи відіграють важливу роль у її економіці. Європейська комісія також підкреслила, що Греція та Мальта суттєво відстають від інших держав-членів ЄС у процесі заморожування активів осіб, які опинилися під санкціями.
Так, Греція передає Україні озброєння та загалом дослухається до Брюсселя, але вплив РФ на країну -- як на політичні сили, так і на економічні кола -- значний. Поки у найпринциповішому питанні -- протидії "тіньовому флоту" -- "копєйка" перемагає совість.
Франція виступає як своєрідний джокер, що в одних обставинах може стати козирним тузом, а в інших — лише звичайною двійкою. Головною проблемою є те, що, хоча ця країна має великий вплив у Європейському Союзі, вона ніколи не займає чіткої і незмінної позиції. Сьогодні вона вражає вишуканими кулінарними шедеврами, а завтра може виявитися "бідними лицарями" без належних засобів.
У 2023-2024 роках Франція тривалий час блокувала використання коштів Європейського фонду миру для закупівлі снарядів для України в третіх країнах. Бо європейські гроші мають витрачатися виключно на озброєння європейського виробництва. Ідея класна, от тільки виробити потрібну кількість снарядів Європа досі не може. У січні цього року Франція виступила проти ініціативи, яка дозволила б Києву використовувати європейські кошти для закупівлі британських ракет Storm Shadow. Знову з переконання, що фінансувати треба лише виробників ЄС. Хай укотре пошкодують про Брекзит.
У 2024 році Франція зменшила на третину фінансову підтримку, яку обіцяла Україні, через бюджетні обмеження. А цього року країна висловила невдоволення щодо розмірів загального пакета ЄС через побоювання за свій державний борг, який, варто зазначити, дійсно є великим.
Додатковий сумбур вносять регулярні "мирні ініціативи" безумовно амбітного політика Макрона. То перемир'я без умов, то врахування інтересів РФ у гарантіях безпеки, то пропозиції на кшталт "просто перестать стрелять". Одного дня здається, що французький лідер усвідомлює рівень загрози від РФ і робить усе для підвищення обороноздатності Європи. Іншого -- що він досі переконаний: годинна телефонна розмова з Путіним може завершити війну.
Sure! Please provide the text you would like me to make unique.
На жаль, список країн, які так чи інакше створюватимуть труднощі для підтримки України, можна розширювати. Не всі усвідомлюють, що ми отримуємо додатковий час для того, щоб Європа могла підготуватися до агресії.
Однак будь-який такий перелік буде неповним без згадки самої України. Попри весь героїзм фронту, наш тил повсякчас дає нові приводи для критики. Від одіозних корупційних скандалів до тотальної нездатності влади до конструктивної співпраці.
Лише кілька тижнів тому над Україною виникла реальна загроза короткочасної фінансової кризи, що, на щастя, не тривала довго, через затримку у надходженні європейського кредиту. Експерти попереджали про цей ризик ще з лютого 2026 року. Було зрозуміло, що часу залишалося обмаль. Проте уряд не вживав жодних заходів для захисту країни: не зібрав внутрішні ресурси, не зменшив непершочергові витрати, не шукав альтернативні зовнішні фінансові джерела і навіть не провів відверту бесіду з бюджетниками про можливість кількох тижнів без зарплати. Літо може стати часом фінансових труднощів — готуйтеся до "тисячовесни".
Парламент також не проявив особливої активності. Ще в лютому ZN.UA повідомляло, що Україна може втратити 115 мільярдів доларів допомоги через невиконання зобов'язань перед міжнародними партнерами. Однак парламент продовжував ігнорувати це питання до квітня, після чого, з великими труднощами, зібрався і ухвалив лише третину необхідних рішень, а потім знову знизив активність, залишивши справи на потім.
Усе це безладдя розгортається на фоні незвичайного корупційного скандалу, наслідки якого поки що залишаються нез'ясованими.
Влада України час від часу сама ж підживлює антиевропейські настрої, що миттєво використовують російські пропагандисти, проросійські політики та ті, хто прагне захистити свої економічні інтереси, шукаючи додаткові аргументи. Таким чином, Україні варто бути готовою до того, що опозиція до її підтримки не зникне, навіть якщо дещо ослабне. Проте Україні слід докладати зусиль, щоб не посилювати цей опір власними діями. Без нашої участі вони впораються.
