Правительство сохраняет свою позицию, но испытывает нестабильность: станет ли румынский кризис причиной для отставки проукраинских властей?

Румунія входить у нову небезпечну фазу політичної кризи.

23 квітня Соціал-демократична партія (PSD), що є частиною коаліційної політичної сили, повідомила про рішення своїх міністрів покинути уряд Іліє Боложана.

Це не свідчить про автоматичну відставку уряду, але суттєво переосмислює політичну структуру, на якій базувалася поточна влада. В умовах значної бюджетної кризи та зростаючої підтримки ультраправих ідей серед населення, зокрема партії AUR під керівництвом Джордже Сіміона, цей крок може стати початком тривалого періоду політичної нестабільності в Румунії.

Коли у Румунії після парламентських виборів у грудні 2024 року було сформовано коаліцію без ультраправих, багато хто в Європі, та й в Україні, видихнув з полегшенням.

Попри ідеологічні розбіжності і давні образи між партіями, вони все ж змогли об'єднатися задля того, щоб зберегти проєвропейську владу в країні й не віддати уряд скандальній ультраправій та євроскептичній партії AUR, яку багато хто звинувачує також у просуванні російських наративів.

Таким чином, нині значно підвищилася загроза того, що первинний ризик може знову проявитися.

Розглянемо причини цього явища, чому давня політична партія Румунії знищує свій уряд і які перспективи відкриваються для країни.

Півтора року тому в Румунії була сформована коаліція, до складу якої увійшли Соціал-демократична партія (PSD), Націонал-ліберальна партія (PNL), Союз порятунку Румунії (USR) та Демократичний союз угорців Румунії (UDMR). Ця ініціатива мала на меті об'єднати політичні сили для вирішення кількох важливих завдань.

Це стабілізація бюджету та збереження доступу до європейських коштів, це стримування радикалізації та створення бар'єра, щоб ультраправі не стали головним арбітром румунської політики.

З моменту свого утворення коаліція опинилася в непростих обставинах.

Альянс, в якому учасники не мали взаємної довіри, являв собою вкрай крихку політичну структуру.

Ключовим аспектом угоди стала ротаційна модель прем'єрства: до весни 2027 року ліберал Іліє Боложан мав очолити уряд, а потім, до 2029 року, цю посаду мав зайняти представник соціал-демократів. Тому вихід PSD з урядової коаліції, хоча і не призводить до негайного краху уряду, фактично означає відмову від політичної угоди, на якій базувалася нинішня більшість.

Після відставки міністрів PSD президент Нікушор Дан підписав їхні заяви та призначив тимчасових виконувачів обов'язків. Водночас він оголосив про початок консультацій з проєвропейськими партіями щодо важливих для Румунії ініціатив, зокрема Національного плану з відновлення та стійкості (PNRR), що фінансується Європейським Союзом, а також програми оборонного фінансування SAFE.

Проте, якщо політична криза завадить проведенню реформ, призначенням, змінам у законодавстві чи виконанню технічних зобов'язань перед Європейським Союзом, існує ризик замороження частини фінансування, а в найгіршому випадку - його втрати. Тому інтерес президента до підтримання стабільності абсолютно зрозумілий. Він має намір запобігти перетворенню політичної кризи на загрозу для європейських зобов'язань Румунії та зриву вказаних програм.

Прем'єр Боложан також не показує бажання залишити свою посаду. Отримавши підтримку від Націонал-ліберальної партії (PNL), він дав зрозуміти, що має намір залишатися на своїй посаді навіть в умовах уряду меншості.

У свою чергу, PSD, що стала каталізатором урядової кризи, звертається до тем, які безпосередньо стосуються її виборчої аудиторії та моделі партійного впливу.

Соціал-демократи виступають проти урядових ініціатив, які передбачають збільшення податкових ставок, зменшення чисельності державних службовців, перегляд соціальних видатків, обмеження бюджетних пільг, проведення аудиту державних підприємств, посилення контролю за фінансовими витратами, а також проти спроб інтеграції управління публічними ресурсами з показниками ефективності.

Список незвичайний, але PSD - це справді особлива група.

Її можна спрощено називати "партією бюджетників та дотаційників".

"Есдеки" в Румунії завжди мали значний вплив в адміністративних структурах, органах місцевої влади та серед виборців, які залежать від державної соціальної політики. Тому програма, що передбачає зменшення витрат на адміністрацію з можливим урізанням соціальних виплат, яку реалізовував уряд Боложана, є для PSD політично небезпечною.

Проте, істина полягає в тому, що Румунії справді необхідні такі незвичні заходи.

У 2025 році Румунія стикнулася з найбільшим бюджетним дефіцитом у Європейському Союзі, що становив 7,9% від ВВП. Європейська комісія передбачала, що економічне зростання країни в 2026 році буде незначним — лише 1,1%. Цей прогноз безпосередньо пов'язаний з необхідністю фіскальної консолідації, що, своєю чергою, негативно впливає на соціально-економічну ситуацію в державі. Уряд Боложана опинився в умовах обмежених можливостей для реалізації комфортної політики. Румунія в значній мірі залежить від європейських фінансових ресурсів, довіри кредиторів, іноземних інвестицій, а також від здатності переконати Брюссель у тому, що вона ефективно управляє своїми публічними фінансами.

Конфлікт між PSD та Боложаном має двосторонній вплив.

З одного боку, соціал-демократи намагаються уникнути відповідальності за реальні соціальні ризики та захистити себе від можливих втрат на виборах через жорстку фіскальну політику. З іншого боку, їх вихід з урядової коаліції в часи, коли країні необхідна бюджетна дисципліна, призводить до додаткової нестабільності й знижує спроможність Румунії виконувати взяті зобов'язання.

Проте існує ще один важливий аспект, який може мати значний вплив — чи стане ця криза каталізатором для повного перезавантаження політичної системи в Румунії.

Позитивним аспектом є те, що вихід PSD з урядової коаліції не призводить до негайної відставки кабінету Боложана.

Згідно з чинною конституційною логікою, уряд Румунії може бути звільнений від своїх обов'язків через вотум недовіри, якщо його підтримають більшість депутатів у парламенті. Для цього необхідно набрати 233 голоси від депутатів і сенаторів. Проте представники центристської партії USR вже відкрито стверджують, що ідея про автоматичну відставку уряду через 45 днів після виходу PSD є помилковим політичним міфом. Вони посилаються на статтю 113 Конституції, яка чітко вказує, що уряд може піти у відставку виключно через вотум недовіри.

Крім того, арифметика наразі не гарантує PSD успіху у зборі голосів проти уряду.

PSD та AUR мають приблизно 220 голосів: 156 у Палаті депутатів і 64 у Сенаті. Для того, щоб успішно провести вотум недовіри проти чинного уряду, їм потрібно знайти щонайменше 13 додаткових голосів. Соціал-демократам знадобиться залучити підтримку від S.O.S., POT (які, за суттю, є сателітами AUR) та незалежних парламентарів. Однак ситуація у "сателітів" наразі не є стабільною. Навіть якщо вдасться знайти голоси серед дрібних ультраправих партій, це все ще не гарантує успіху PSD.

Партія POT зараз переживає внутрішні труднощі: після виходу 10 її депутатів вона втратила статус парламентської групи у Палаті депутатів. Тим часом у Сенаті її члени вже приєдналися до нового суверенітетного блоку PACE, разом із деякими парламентарями, обраними за списками S.O.S. та AUR.

Крім того, попередні результати парламентських голосувань свідчать про те, що невеликі опозиційні партії не завжди функціонують як єдиний антиурядовий фронт. Найсвіжіший приклад цього - голосування за бюджет на 2026 рік. Незважаючи на численні зауваження та явну опозицію з боку AUR, урядовий проект Боложана був підтриманий не лише коаліцією, але й певною частиною депутатів з S.O.S., POT та позафракційних представників. Особливо примітною була позиція депутатки від POT Габріели Порумбою, яка визнала, що бюджет "не є ідеальним" і має свої недоліки і ризики, але в той же час підкреслила, що його ухвалення є питанням відповідальності, а не політичного комфорту: навіть за наявності небажаного бюджету, за її словами, його слід було прийняти швидко, щоб уникнути паралічу держави.

В умовах, що склалися, маленькі політичні партії усвідомлюють свою значущість і можуть використовувати це як важіль впливу у переговорах як з ультраправою AUR, так і з проєвропейськими силами. Це особливо актуально в питаннях бюджету, доступу до державних ресурсів, локальних інтересів чи забезпечення політичного виживання.

Це створює нестабільність, але не обов'язково означає загрозу для діючого уряду.

Розглядається альтернативний варіант зміни уряду – через конституційні процедури.

Екс-суддя Конституційного суду Тудорел Тоадер висловив думку, що після виходу міністрів від PSD політична архітектура уряду зазнала змін, що може створити умови для проведення нового голосування довіри в парламенті, поряд із вже існуючим вотумом недовіри.

Проблема полягає в тому, що Конституція не містить чіткого опису подібного механізму. PSD може розглянути можливість звернення до Конституційного суду. Проте, навіть якщо це відбудеться, процес може зайняти тривалий час, і його результат не можна передбачити заздалегідь.

Найбільш суттєвим наслідком демаршу PSD є не миттєве падіння уряду, а зміна політичної ситуації, що сприяє посиленню впливу ультраправих сил.

Протягом останніх кількох місяців, згідно з соціологічними даними, підтримка AUR поступово зменшувалася — на один-два відсотки щомісячно. Проте урядова криза створює для Джордже Сіміону та його політичної сили ідеальний контекст: "старі партії" знову не можуть знайти спільну мову, проєвропейський центр зайнятий взаємними звинуваченнями, а країна нібито потребує "нової більшості".

AUR вже повідомила, що на початку травня має намір ініціювати вотум недовіри щодо уряду Боложана. Для AUR не має значення, хто стане ініціатором голосування — вони готові підтримати будь-який спосіб, який наблизить проведення дострокових виборів або принаймні зможе продемонструвати нестійкість діючої влади.

Саме в цей момент PSD потрапляє в небезпечну ситуацію.

Намагаючись послабити Боложана, соціал-демократи можуть посилити не себе, а ультраправих. У разі дострокових парламентських виборів AUR із дуже високою ймовірністю претендуватиме на перше місце. Це ще не означає автоматичного формування ультраправого уряду, але шанс на такий розвиток високий. До того ж сформувати наступну проєвропейську коаліцію буде значно складніше політично, на тлі нинішньої кризи.

Що ж очікувати в найближчому майбутньому?

Найбільш імовірний короткостроковий розвиток подій передбачає, що уряд Боложана залишиться при владі в умовах парламентської меншості, покладаючись на тимчасові угоди з іншими політичними силами. Такий підхід буде вимагати більше зусиль, займатиме більше часу і потребуватиме значно більших політичних витрат, ніж функціонування у рамках широкої коаліції, проте це не є нездійсненною задачею.

Це, ймовірно, забезпечить країні можливість зберегти доступ до європейських фондів.

Другий сценарій передбачає, що Партія соціальної демократії (PSD) разом із AUR, S.O.S., POT та позафракційними депутатами зможе зібрати 233 голоси для ініціювання вотуму недовіри. Це легітимний і безпосередній шлях до усунення уряду. Однак для його реалізації знадобиться скоординована робота між політичними силами, які мають різні інтереси і не завжди готові діяти одностайно. У такому разі може виникнути нова коаліція в рамках чинного парламенту. Такий розвиток подій, безсумнівно, призведе до погіршення відносин із Брюсселем.

У PSD це, звісно, розуміють, хоча можуть спробувати зіграти ва-банк. Мовляв, у коаліції з AUR соціал-демократи будуть важливим запобіжником від радикальних кроків, тож їхня цінність для Брюсселя зросте, і це створить поле для політичного торгу з Єврокомісією за збереження доступу до єврофондів.

Третій варіант – це конституційний тиск за допомогою Конституційного суду, з метою отримання нового вотуму довіри через зміну політичної структури уряду. Цей процес є юридично складним і передбачає тривалі процедури. Насправді, це затягування часу, яке дозволяє продовжити переговори між коаліційними партнерами.

Четвертий варіант, який може призвести до серйозних наслідків, - це проведення дострокових виборів до парламенту.

Це саме те, що може ускладнити ситуацію в Румунії. Якщо поточна криза не призведе до переформатування проєвропейської більшості, а замість цього закінчиться новими виборами, ультраправі матимуть можливість перетворити хаос на парламентську владу.

Існує також можливість п'ятого сценарію, який передбачає переформатування чинної коаліції без проведення дострокових виборів. Це може включати перерозподіл міністерських портфелів і заміну Іліє Боложана на іншого кандидата на пост прем'єра, який буде технократом або політиком, більш прийнятним для PSD. Проте на практиці цей варіант виглядає майже неможливим: PNL після дій PSD не виявляє бажання поступитися посадою прем'єра, а Боложан отримав підтримку від своєї партії та підтвердив намір продовжувати виконувати свої обов'язки.

Парадокс поточної ситуації полягає в тому, що PSD намагається підкреслити свою політичну автономію і дистанціюватися від непопулярних реформ Боложана. Однак в умовах бюджетного дефіциту, економічної кризи та зростання впливу радикальних сил цей крок може мати зворотний ефект. Це може призвести до дестабілізації проєвропейського центру і навіть до можливості заміни проєвропейської влади на коаліцію з ультраправими елементами.

Создатели:

Сергій Герасимчук, Ростислав Клімов, "Українська призма",