"Правий фланг МАГАТЕ є спільником в окупації ЗАЕС! Не може йтися про їхню діяльність під російським контролем," - заявив ядерний експерт Ванде Путте.
Відомий фахівець у сфері ядерної безпеки Ян Ванде Путте поділився з УНІАН своїми думками щодо основних загроз на Запорізькій атомній електростанції, про те, які приховані ризики виникли внаслідок дій окупантів на Чорнобильській АЕС, що насправді криється за подвійними стандартами МАГАТЕ, а також які кроки повинні вжити західні союзники для забезпечення глобальної безпеки від агресії Росії.
Українські атомні електростанції стикаються з постійною небезпекою через безвідповідальні дії російських сил. Це стосується не лише Запорізької АЕС, яка з 23 вересня залишилася без електропостачання з мережі та переключилася на дизель-генератори через наміри окупантів підключити її до своєї енергетичної системи. Загроза також існує для Чорнобильської АЕС, де російські військові продовжують створювати небезпечні умови, що можуть призвести до радіаційного витоку. Крім того, всі атомні електростанції в Україні перебувають під загрозою атак з боку агресора. Тим часом, повільна реакція міжнародних партнерів, які продовжують співпрацю з російським "Росатомом", а також бездіяльність МАГАТЕ, що фактично легітимізує кремлівську дезінформацію, лише сприяють безкарності окупантів.
Ян Ванде Путте, провідний спеціаліст у галузі радіаційної безпеки та експерт з ядерної енергетики в "Greenpeace Україна", у великому ексклюзивному інтерв'ю УНІАН детально проаналізував ризики та загрози, які створюють окупанти на українських атомних електростанціях. Бельгійський дослідник розкрив стан Запорізької АЕС і можливі умови, за яких може статися серйозна ядерна катастрофа. Він також розповів про пошкодження нового конфайнменту на Чорнобильській АЕС та пояснив, чому ця проблема є більш серйозною, ніж здається на перший погляд. Ванде Путте обговорив можливі наслідки, якщо Росія вирішить атакувати ключові трансформаторні станції українських АЕС, а також про те, як міжнародна спільнота продовжує підтримувати Кремль. Окрім цього, експерт представив своє бачення того, в якому напрямку слід розвивати українську енергетику, щоб наша країна стала важливим енергетичним хабом Європи.
Його досвід і знання мають величезну цінність, оскільки Ян Ванде Путте вже майже 30 років працює в Greenpeace, де керує командою з радіаційного захисту в різних регіонах світу. Він був на Фукусімі в перші дні після катастрофи 2011 року та здійснював моніторинг радіаційного фону в Індії. У липні 2022 року експерт відвідав Чорнобиль, щоб особисто оцінити наслідки російської окупації, і продовжує досліджувати цю проблему, зокрема ситуацію на Запорізькій АЕС. Крім того, наш спікер є надзвичайно приємною та розумною особистістю, яка з великим захопленням ділиться історіями про свою життєву місію та дійсно добре знається на темах, про які говорить.
В Україні ви, зокрема, досліджуєте ситуацію на Запорізькій атомній електростанції. Як би ви описали її стан сьогодні? Особливо, зважаючи на те, що з 23 вересня станція втратила живлення з мережі...
Росія атакувала і окупувала Запорізьку атомну електростанцію 3-4 березня 2022 року. І з того часу ця станція, в основному, перебуває в стані безладу. Багато кваліфікованих співробітників пішли. Не вистачає персоналу. Вони найняли нових співробітників, які не мають відповідної кваліфікації. Тому на Запорізькій АЕС спостерігається загальна криза технічного обслуговування та некомпетентність персоналу. Ситуація не стабільна. Це дуже важливо.
З вересня 2022 року всі реактори були вимкнені, і паливо в активній зоні почало розпадатися, що призвело до зменшення виробництва тепла. Це є важливим етапом у цій історії, адже один працюючий реактор здатний генерувати величезну кількість енергії – приблизно 3000 мегават теплової потужності. Це еквівалентно енергії, необхідній для роботи трьох мільйонів електрочайників!
Якщо в цей момент ви втратите все охолодження, то за лічені години вся вода випарується, паливо буде оголене і почне плавитися. І тоді може статися масштабна ядерна аварія. Ось чому на атомній електростанції є багато резервних систем.
Коли електропостачання з зовнішніх джерел відсутнє, це явище називають втратою зовнішнього живлення. Саме ця ситуація спостерігається зараз у Запоріжжі. У таких випадках дизельні генератори активуються, щоб забезпечити роботу охолоджувальних насосів та інших систем. Проте, у випадку Запорізької атомної електростанції, ситуація є набагато більш стабільною, оскільки паливо охолоджується протягом трьох років. Таким чином, якщо ми розглядаємо функціонування атомної електростанції, час до можливого розплавлення пального обчислюється годинам, тоді як в актуальній ситуації це може бути від двох тижнів до кількох місяців.
Я зазначаю такий великий діапазон, оскільки на Запорізькій атомній електростанції розташовані шість реакторів. У кожній будівлі реактора є два основних джерела радіоактивності: активна зона та басейн зі старим відпрацьованим паливом, яке вже було вилучено з реактора. Внаслідок цього кожне з цих джерел має свої особливі характеристики. Тому немає єдиної точної цифри. Проте, принаймні, ми можемо говорити про два тижні.
У цьому контексті ми все ще можемо розглядати цю ситуацію як серйозну, хоча вона не є терміновою.
Звичайно, технічні труднощі у певному сенсі можуть стати пасткою. Проте найважливіше – це те, що насправді це питання політичного характеру.
Чи є щось, що міжнародні організації, зокрема MAГATE, можуть зробити в цій ситуації, щоб вплинути на агресора? Тому що ми розуміємо, що росіяни використовують Запорізьку атомну електростанцію як інструмент ядерного шантажу всього світу.
Так, саме так. Це і є вся суть політичної ситуації. Якщо розглядати ситуацію тільки з технічної перспективи, можна зовсім не помітити ключові моменти. Втрата електропостачання сталася не внаслідок українських обстрілів, як стверджує Росія. Ми можемо довести, що це всього лише дезінформація і саботаж.
Існують ймовірні пошкодження, зокрема лінії електропередачі, яка постачала електрику станції, проте їхній масштаб є обмеженим (інформація від УНІАН). Це свідчить про те, що Росія зможе відновити цю лінію впродовж кількох годин, максимум за один або два дні. Ситуація нагадує, ніби вони мають у своєму розпорядженні вимикач. Якщо виникне необхідність перезапустити систему, особливо в умовах серйозної кризи, коли дизельні генератори перестануть діяти, вони зможуть дуже швидко здійснити ремонт. Це не є серйозною перешкодою.
Вони стверджують, що нам заборонено відвідувати цю місцевість через обстріли з боку України. Ми ж можемо підтвердити, що це не відповідає дійсності. Проте MAГATE поводяться настільки незрозуміло, що складається враження, ніби реальність вже не має значення. Ми надаємо докази у вигляді супутникових знімків — вони автентичні і доступні для перевірки. Тим не менш, MAГATE продовжує говорити про проблему з обох сторін.
Отже, проблема MAГATE полягає не тільки в тому, що вони підтримують російську дезінформацію, але й у тому, що тим самим вони ставлять під загрозу ситуацію, оскільки підтримують Росію, яка утримує цю атомну електростанцію в стані втрати зовнішнього живлення. Чому МАГАТЕ не скаже росіянам відремонтувати лінію?
Дійсно, чому ж так? Як ви вважаєте, які реальні причини стоять за їхніми поглядами?
Тому що вони упереджені. Перше, що ми зробили як "Грінпіс" після повномасштабного вторгнення, це написали листа пану Гроссі, в якому сказали: "Вашим заступником, правою рукою у МАГАТЕ є пан Чудаков. Він колишній співробітник "Росатома" і співорганізатор окупації Запорізької атомної електростанції. Отже, на чолі вашої організації стоїть російський агент. Будь ласка, відстороніть його від роботи". З цього почалася наша дискусія з МАГАТЕ...
Наша оцінка складається з двох основних аспектів. По-перше, Росія займає ключову позицію як провідний експортер ядерних технологій у світі. По-друге, офіційна роль МАГАТЕ полягає в підтримці розвитку ядерної енергетики на глобальному рівні. Таким чином, зв'язок між цими двома факторами є очевидним.
Але, що є ще більш суттєвим: пан Гроссі прагне стати наступником Генерального секретаря ООН. Для реалізації цієї амбіції йому необхідна підтримка Російської Федерації. І в цьому контексті підтримка Путіна викликає певний конфлікт інтересів.
Як ви вже сказали, у цьому питанні замішано багато політики...
Так, саме так. Але для України, а також для нас, як представників екологічної організації "Грінпіс", важливо розуміти, що політика MAГATE насправді сприяє Росії та підтримує цей небезпечний ризик. Це повністю суперечить їхньому мандату, і такі дії необхідно припинити.
Обговорюючи нинішній "блекаут" на Запорізькій атомній електростанції, деякі українські аналітики проводять аналогії з подіями, що сталися на Фукусімі. Яка ваша думка про такі порівняння, враховуючи ваш особистий досвід у вивченні ядерної катастрофи в Японії?
Я вже пояснив різницю між діючим ядерним реактором, який виробляє величезну кількість тепла, та реактором, який не працює вже три роки. Звичайно, це величезна різниця, і це викликало багато дискусій, які ми бачили.
Те, що реактори й паливо охололи за тривалий час, не означає, що сьогодні виключена можливість виникнення серйозної ядерної катастрофи. Однак цей процес нагадує уповільнену дію. Безумовно, існує безліч заходів, які звичайний оператор атомної станції міг би вжити для запобігання такій ситуації, але в даному випадку мова йде про злочинного оператора. Ми не можемо бути впевненими у намірах Росії.
Це все одно може бути серйозною відмінністю від Фукусіми, тому що там були короткоживучі ізотопи, такі як йод-131, який створює проблеми для щитовидної залози. Це добре відомо в Україні після Чорнобиля у 1986 році. Так от йоду там (за Запорізькій АЕС, - УНІАН) практично більше немає. Це є фундаментальною відмінністю.
У найгіршому сценарії, якщо російські війська вчинять якісь дії щодо станції, це може призвести до вивільнення значної кількості радіації в різних формах забруднення. Проте, варто зазначити, що ми все ще маємо тижні або навіть місяці до можливого розвитку подій.
Ми усвідомлюємо, що без повернення Запорізької атомної електростанції під контроль України вона залишатиметься у зоні небезпеки. Особливо з огляду на прагнення окупантів відновити роботу станції, підключивши її до своєї електромережі, при цьому російські інженери не мають достатньої компетенції в управлінні таким типом реакторів та обладнанням. Як, на вашу думку, може відбутися повернення електростанції до України?
Це, безсумнівно, питання, яке потребує тривалого обговорення. Насправді, "Грінпіс" випустив свій звіт ще 2 березня 2022 року, всього за день-два до вторгнення на окуповані території, в якому вже тоді описував можливий розвиток подій. Після цього ми висловили вимогу, щоб Росія, без жодних умов, залишила атомну електростанцію, а Державна інспекція з ядерного регулювання України, як відповідальний орган з ядерної безпеки, відновила контроль над ЗАЕС, дозволивши українським фахівцям, які мають досвід роботи на цій станції, повернутися до своїх обов'язків.
Цього не вистачає. Можливо, це звучить досить радикально, але лише перемога України може стати вирішальним чинником для того, щоб цей реактор знову став придатним для експлуатації Україною.
Ми не є прихильниками атомної енергетики. "Грінпіс" має критичне ставлення до цього питання. Проте зараз ми опинилися в ситуації, коли потрібно чітко заявити: жодного відновлення роботи ядерного реактора під контролем Росії! Це наш головний пріоритет. Росія повинна покинути Україну.
Електрична мережа України повинна відновити свою стабільність. Це також має велике значення для функціонування інших атомних електростанцій у країні, які знаходяться в Рівному, Хмельницькому та Южноукраїнську.
Розглядаючи активні атомні електростанції в Україні, які ризики можуть їх підстерігати?
Попри критичне ставлення "Грінпіс" до ядерної енергетики, Україна наразі має значну залежність від цього джерела, особливо у світлі руйнації багатьох інших енергетичних об'єктів, таких як гідроелектростанції, вугільні та газові електростанції. Внаслідок цього країна стала більш вразливою, покладаючись на лише три атомні електростанції. Однак така ситуація створює серйозні виклики, адже важливо розглядати енергетичну сферу в цілому як інтегровану систему.
Якщо одна з цих атомних електростанцій буде відключена від живлення, через мережу пройде своєрідна ударна хвиля, яка може дестабілізувати електромережу настільки, що виникне справжній блекаут. Те, що ми називаємо технічним блекаутом - це не те саме, що було в Україні. Справжній блекаут це те, що ми бачили нещодавно в Іспанії.
Це неконтрольована ситуація, яка зупиняє все виробництво електроенергії, а також ускладнює відновлення роботи мережі - воно може зайняти дуже багато часу. Тому через таку високу залежність від цих трьох атомних електростанцій вони також стають дуже вразливими.
Якщо одна з ключових підстанцій електромережі буде піддана атаці під час військових дій, це може викликати ланцюгову реакцію, що призведе до масштабного відключення електроенергії в Україні. У такому випадку існуючі атомні електростанції виявляться залежними від дизельних генераторів, які будуть працювати з надзвичайно гарячими реакторними ядрами. Це створить справді небезпечну ситуацію, що кардинально відрізняється від нинішнього стану на Запорізькій АЕС. Тому це справжня проблема, що потребує уваги.
І які можуть бути наслідки в цьому випадку?
Безумовно, на інших атомних електростанціях також присутні дизельні генератори для резервного живлення та паливні сховища. Ми всі знаємо, що "Укренерго" є справжніми героями, які виконують надзвичайні завдання, які раніше здавалися неможливими. Але якщо вимкнення електрики затягнеться (сподіваємося, цього не станеться), ключовим моментом стане якнайшвидше відновлення. Існує проблема: відновити мережу для її перезапуску неможливо.
Щоб перезапустити мережу, потрібна енергія. Якщо атомна електростанція цього зробити не може, для цього потрібна гідроелектростанція, вугільна електростанція або газова електростанція. А оскільки багато з них було знищено, це також стає проблемою.
Ось де полягає ризик системного відключення електроенергії в Україні. І цього ми маємо всіляко уникати. Ось чому ми, як "Грінпіс", так наполегливо тиснемо на міжнародну спільноту, щоб вона змусила Росію припинити атаки на критичну інфраструктуру, на сім критичних підстанцій в Україні.
Як "Грінпіс", які дії ви вживаєте для запобігання подібним ситуаціям та для тиску на Росію? Які ваші очікування від міжнародної спільноти, які заходи ви плануєте, і що ще можна зробити, щоб збільшити вплив на агресора?
Насправді, не так важливо, про що саме йдеться. Однак існують й інші методи впливу.
Розумієте, Росія є головним експортером ядерних технологій у світі. Їхній імідж у світі, особливо в країнах Глобального півдня, дуже великий. Якщо вони тут налажають, і це буде сприйматися як їхня відповідальність, це обернеться катастрофою для бізнесу "Росатома" у світі.
Питання тут не лише в фінансах. Йдеться про політичну владу. Вони забезпечують залежність урядів, навіть якщо це потребує витрат. Вони здобувають політичний контроль над ними. Для Росії це має стратегічне значення. Крім того, вони дуже уважно ставляться до того, як їх можуть сприймати в контексті загрози ядерної катастрофи. Ось у чому полягає наша можливість впливу.
Йдеться про всі військові дії Росії, що виконуються під чужими кольорами, як, наприклад, нещодавнє напад на електропередачу з напругою 750 кіловольт неподалік Запоріжжя, внаслідок чого Запорізька атомна електростанція залишилася без електроживлення (за даними УНІАН). Важливо викривати такі факти. Розкриття дезінформації має величезне значення, оскільки ми маємо забезпечити, щоб Росія не уникла відповідальності за свої неправдиві заяви. Це один із шляхів, якими ми займаємося цією справою.
Наступне - це тиск на пана Гроссі та МАГАТЕ через їхні спільні інтереси. МАГАТЕ також не хоче створювати надто небезпечну ситуацію. Вони вже давно співпрацюють з Росією. Надто довго. Але МАГАТЕ все одно не хоче ядерної катастрофи в Україні. Ось чому, ймовірно, МАГАТЕ почало чинити тиск на Росію, коли в жовтні-листопаді минулого року ситуація з електромережею стала дійсно небезпечною для ядерної безпеки в Україні.
Таким чином, існує щонайменше два підходи, які ми можемо використати. Перш за все, нам слід залучити нових партнерів та уряди інших країн для того, щоб викрити російські маніпуляції. Ключовим є те, щоб ця інформація отримала широке поширення та визнання.
Існує ще одна українська атомна електростанція, відома у всьому світі своєю історією, територія якої часто стає мішенню для обстрілів з боку російських військ. Відомо, що станція зазнала певних пошкоджень, а нещодавно її навіть тимчасово відключили від електропостачання. Йдеться, звісно, про Чорнобильську АЕС. Як ви оцінюєте її рівень безпеки на сьогоднішній день?
14 лютого цього року відбувся нещасний випадок, а свідомий напад на новий безпечний конфайнмент — спеціальну захисну споруду "Укриття" на території старого четвертого реактора, де у 1986 році трапилася ядерна катастрофа. Цього лютого Росія здійснила цілеспрямований і дуже точний удар по новому конфайнменту. Можливо, ніхто не врахував наслідки цього акту, але вони можуть бути дуже серйозними. І насправді, навіть сьогодні, ми не маємо реального рішення цієї проблеми.
Дрон, що перевозив приблизно 50-90 кілограмів вибухових речовин, не спричинив колосального вибуху, але цього виявилося цілком достатньо, щоб прорвати п'ятидесятиметрову діру. Це стало серйозною проблемою, оскільки діра почала тліти в усій структурі, особливо на північному боці. В результаті цього вся функція нового укриття виявилася під загрозою.
Яким чином можна повернути все назад? Це надзвичайно складне завдання, оскільки вся ця блискуча захисна конструкція, новий безпечний конфайнмент, була зведена не безпосередньо над об'єктом-укриттям, а на відстані від нього. Потім її перемістили на місце за допомогою величезних рейок. Через високий рівень радіації працівники не могли перебувати там протягом тривалого часу. Отже, це серйозна проблема.
Як це можна вирішити? Перша думка, яка прийшла в голову, полягала в тому, що нам слід спробувати відновити всю конструкцію на її первісному місці, провести ремонтні роботи, а потім знову встановити її зверху. На перший погляд, це виглядає досить складним завданням, а, можливо, навіть і неможливим.
Отже, наразі ми не маємо вирішення цієї проблеми, якщо тільки не знайдемо спосіб, наприклад, пришвидшити процес демонтажу захисної споруди в межах нового безпечного конфайнменту (так званого старого "Саркофагу" - УНІАН). Цей демонтаж має критичне значення, оскільки йдеться про високоактивну конструкцію - старий "Саркофаг", яка потребує розбирання. Її не можна залишати в такому стані назавжди, адже це ненадійна конструкція.
Це можливо реалізувати лише за умови наявності герметичної оболонки, яка перешкоджає розповсюдженню радіоактивного пилу, що виникає під час процесу. Наразі ця ситуація під загрозою, і це викликає серйозні занепокоєння.
Якщо герметичність конфайнменту виявилася порушеною, чи може це означати, що така ситуація становить загрозу для мешканців, які проживають у близькості до цих об'єктів?
Мабуть, ні, адже саме для цього була створена Зона відчуження. Існують суперечки щодо необхідності збереження такої великої території, оскільки деякі її ділянки не мають значного забруднення. Однак основна мета Зони відчуження полягає в тому, щоб у разі виникнення радіаційних проблем під час проведення робіт, вивільнений реактивний пил не становив загрози для населення. Тож, ймовірно, це не є серйозним ризиком для людей.
Це може становити певний ризик для працівників, якщо нова безпечна ізоляція не буде функціонувати. Звичайно, в цьому районі вже є фонове забруднення. Це не так, що ви працюєте на чистому аркуші. Це забруднена територія. Але, очевидно, функція цієї нової безпечної ізоляції полягає в тому, щоб утримувати всю цю територію в стабільному стані, щоб працівники, які щодня туди приходять, мали безпечний простір для роботи. Це дуже важливо.
Новий безпечний конфайнмент став великим, тривалим і надзвичайно витратним проектом. Чи існують хоча б орієнтовні дані щодо можливих витрат на його відновлення для України, наших партнерів та донорських організацій?
На сьогоднішній день це лише припущення. Можливо, Європейський банк реконструкції та розвитку вже проводить аналіз і має більш чітке розуміння ситуації. Остаточна вартість буде залежати від вибраного сценарію. Однак ми можемо говорити про значні витрати. Це всього лише теорії, але, напевно, йдеться про сотні мільйонів євро за один недорогий дрон "Шахед".
Ми надішлемо цей рахунок Росії. Я з Бельгії. І в Euroclear, в Брюсселі, є близько 190 мільярдів євро російських активів. Я проходжу там у Брюсселі майже щодня. Тож так, давайте отримаємо гроші. [сміється]
Також ви безпосередньо на місці вивчали наслідки російської окупації Чорнобильської атомної електростанції. Що ви побачили там, коли приїхали після окупації? Що вони зробили з навколишнім середовищем і самою станцією?
Українська влада запросила нас, щоб ми задокументували ті військові злочини, злочини проти навколишнього середовища, які були скоєні в лютому-березні 2022 року під час російської окупації в абсолютно безвідповідальний спосіб. І, звичайно, в той період багато уваги приділялося тим кільком окопам, які вирили росіяни: "О ні, бідні росіяни, вони повернуться і захворіють" [сміється]. Але справа була не в цьому.
Звичайно, ми поїхали туди, ми задокументували, що насправді навіть ці окопи не були сильно забруднені.
Отже, чи означає це, що в Рудому лісі вони не облаштували своїх позицій?
Так. Але головною проблемою, яку ми тоді помітили, було широке поширення протипіхотних мін. І це величезна проблема. Вона досі не вирішена.
Ось один з численних прикладів. Час від часу в природі виникають лісові пожежі, деякі з яких відбуваються в сильно забруднених місцевостях. Ці пожежі можуть вивільняти радіоактивні елементи. Вкрай важливо, щоб рятувальники оперативно виїжджали на місце і ліквідовували вогонь. Необхідно запобігти їхньому поширенню і втраті контролю. Проте для пожежників це представляє серйозну небезпеку. Кожен їхній крок може загрожувати життю, а безпечне розмінування величезних територій стає надзвичайно складним завданням. Цей фактор має значний вплив на довгострокове управління Зоною відчуження.
Також були розкрадання - наприклад, лабораторного обладнання екоцентру, джерел для калібрування машин... Чому вони крали дрібні деталі, які не мали реальної економічної цінності, але в певній мірі впливали на роботу лабораторії екоцентру? Не зрозуміло.
В Україні існує ще одна зона, що може бути небезпечною. У Харкові у фізико-технічному інституті все ще зберігається збагачений уран. Це місто зазнає постійних обстрілів з боку російських військ. Які загрози виникають у зв'язку з такою ситуацією?
Рівень радіації там набагато нижчий, ніж у ядерному реакторі електростанції. Тож це не можна порівняти. Але все одно це може, принаймні на місцевому рівні, призвести до певного забруднення.
Розташування та GPS-координати цього ядерного об'єкта є широко відомими. Тому будь-який вибух у цій зоні вважається абсолютно безвідповідальним. На мою думку, це відображає недбалість і легковажність Росії в питаннях, пов'язаних із ядерною енергетикою.
Основною темою нашої бесіди стало питання, як зупинити агресію Росії...
Моя стисло відповідь на це питання - варіанти існують. Ми не безсилі. Україна не втрачає сили. Світ також не залишився без ресурсів.
Я думаю, головна проблема полягає в тому, що міжнародна спільнота не підтримує Україну достатньо чітко. З початку повномасштабного вторгнення Україні бракує матеріальної підтримки. Також бракує політичної підтримки, особливо в ядерному питанні.
У нас є вражаючі загальні заяви від усіх основних політичних лідерів Європи. Однак їм не вистачає відваги, щоб засудити Росію за дії під фальшивим прапором, а також недостатньо тиску на МАГАТЕ, щоб організація припинила підтримувати Росію.
Ми, звісно, розуміємо причини таких ситуацій. Наприклад, Франція активно співпрацює з "Росатомом" у багатьох бізнес-ініціативах, і це викликає глибоке занепокоєння, адже відсутня однозначна, безумовна підтримка України. Саме в цьому напрямку нам слід посилити наші зусилля.
"Грінпіс" також проводить кампанію проти імпорту СПГ в Бельгії, проводимо ненасильницькі акції. Наприклад, минулого тижня ми були в Брюгге, звідки імпортують російський скраплений природний газ з Ямалу в Європу. Ми заблокували порт на кілька днів, щоб російський газ не потрапив до газової мережі ЄС. Ми дійсно повинні це зупинити. Не в 2027 році, це потрібно зупинити зараз.
Що стосується ядерної енергетики, ситуація виглядає ще більш тривожною. Тривала співпраця між країнами ЄС, Францією та навіть Німеччиною з "Росатомом" викликає глибоке здивування та цинізм.
Безумовно, існує чимало країн, які мають значну залежність від російського ядерного пального та технологій. Чи вважаєте ви, що є шанси на те, що наші партнери зможуть знайти альтернативи та звільнитися від цієї залежності?
Я відчуваю, що відбулися дійсно суттєві зміни. Хоча це й сумно визнавати, але для того, щоб змінити мислення, необхідно, щоб певні дрони проникли в Польщу та літали поблизу аеропортів Європейського Союзу. Політичні лідери тепер мають інший погляд на цю ситуацію, і це надзвичайно важливо. Я впевнений, що нині існує імпульс для впровадження ядерних санкцій на рівні з газовими, щоб пришвидшити процес. Це перший крок.
Проте, Європа не повинна посилювати свою залежність, як це робить Угорщина, яка наразі запрошує російських фахівців для будівництва атомної електростанції "Пакш-2". І це отримує схвалення від Європейської комісії. Німеччина, ймовірно, надасть Siemens ліцензію для участі в цьому проєкті. Якщо нині існує політичний імпульс, ми маємо розірвати ці зв'язки і забезпечити, щоб Угорщина не опинилася ще більше під впливом політичної сфери Кремля, ніж вона є зараз.
Сьогодні українська енергетика опинилася перед безпрецедентними випробуваннями. Це стосується не лише питання "мирного атома", а й усієї енергетичної інфраструктури в цілому. Яким ви бачите майбутнє цієї сфери, її відновлення та реконструкцію?
Абсолютно очевидно, що "Грінпіс" виступає проти атомної енергетики в цілому з різних екологічних причин. Зрозуміло, що сьогодні Україні потрібні ці три діючі атомні електростанції. Це не підлягає обговоренню, і ми це розуміємо.
Але ми повинні якомога швидше скоротити нашу залежність від цих високоцентралізованих і вразливих атомних електростанцій - не тільки в ЄС, але й в Україні. Ми бачили, як це відбувалося з вугільними електростанціями. Високоцентралізовані електростанції вразливі, але атомні електростанції є найбільш вразливими.
Тому важливо максимально швидко знизити залежність від традиційних джерел енергії та прискорити впровадження сонячних і вітрових технологій разом із акумуляторами, які за короткий проміжок часу стали надзвичайно доступними. В галузі акумуляторних технологій відбувається справжній прорив.
Сонячна енергія сьогодні є найбільш економічно вигідним джерелом електрики у світі, тоді як атомна енергія є значно дорожчою. Це, звісно, підказує нам, куди варто спрямовувати інвестиції в майбутньому. Безумовно, не в розвиток атомної енергетики в Україні, адже це може виявитися не лише економічно недоцільним, але й небезпечним. Крім того, будівництво нових атомних станцій вимагатиме багато часу та значних фінансових витрат. Нам потрібні рішення, які можна реалізувати швидко, які будуть надійними та ефективними.
І ми вже довели разом із "Грінпіс" у 2022, 2023 роках, реконструюючи лікарні, що можна дуже швидко встановити на даху сонячні панелі, систему акумуляторів, і ця лікарня завжди зможе працювати.
Неможливо ліквідувати всі ці сонячні панелі, які розташовані по всій території України. Отже, це без сумніву є частиною майбутнього.
Європа повинна активно підтримувати цю ініціативу, оскільки це відповідає її інтересам. Україна володіє значними можливостями в галузі сонячної та вітрової енергетики. В найближчій перспективі країна може перетворитися на чистого експортера електроенергії, здобуваючи прибуток, замість того щоб імпортувати, як це відбувається нині, і стати енергетичним центром для Європи.
Це свідчить про те, що ви не схвалюєте плани українських урядовців щодо завершення будівництва Хмельницької АЕС?
Це всього лише спосіб витратити значні фінансові ресурси на ініціативу, яка, ймовірно, ніколи не буде реалізована, або, в найкращому випадку, почне генерувати електроенергію лише через 10-15 років.
Вважаю, що в Україні всі усвідомлюють: нам не потрібні заходи, які дадуть результати через 15 років і обійдуться в кілька разів дорожче, ніж сучасні інвестиції в сонячні та вітрові електростанції разом із акумуляторами. Це дозволить забезпечити постачання електроенергії навіть уночі.
Ось так виглядає наш шлях до прогресу. Проте, цей процес відбувається надзвичайно повільно.
В Україні необхідно провести демократичну дискусію, щоб визначити, який варіант розвитку є найоптимальнішим, найбільш ефективним, економічно вигідним та безпечним. Очевидно, що нові атомні електростанції не є рішенням.
У вас є значний досвід у сфері ядерної енергетики та безпеки. Тому було б цікаво почути більше про вашу особисту історію. Як ви розпочали свою кар'єру в цьому напрямку? Що спонукало вас обрати саме цю професію?
Це історія, яка має багато нюансів, але ще в старшій школі я зацікавився ядерною енергетикою, оскільки ця технологія справила на мене велике враження. Науковий фундамент, що підтримує цю галузь, надзвичайно цікавий. Крім того, існує безліч інших захоплюючих аспектів її використання, наприклад, у медицині та в рамках наукових досліджень.
Після цього я отримав шанс відвідати атомну електростанцію, яка була практично завершена, і мені дозволили зайти всередину, щоб побачити реактор і відкриту активну зону (як зазначає УНІАН). Це справило на мене величезне враження. Відтоді я став справжнім шанувальником цієї технології. Однак згодом я почав досліджувати всі питання, пов’язані з ядерною енергетикою, а також її взаємозв'язок із ядерною зброєю.
Якщо розглянути ситуацію в глобальному контексті, ризик поширення ядерної зброї, як це спостерігається в Ірані, вказує на те, що між їхньою зацікавленістю в ядерній енергетиці та ядерній зброї існує певний зв'язок. Схоже, що їхній інтерес до створення зброї перевищує інтерес до енергетичних технологій. [посміхається]
Існує безліч викликів, пов'язаних з технологіями, безпекою, екологією та політичною ситуацією, які дестабілізують глобальний порядок, особливо на Близькому Сході. Це викликало у мене глибоке занепокоєння і стало поштовхом для мого зацікавлення цією темою.
Потім я вивчав радіаційний захист в Університеті Делфта в Нідерландах. Я все більше зацікавився сферою радіаційного моніторингу і в 2011 році був відповідальним у "Грінпіс" за дослідження ситуації навколо Фукусіми. Я багато ходив по префектурі Фукусіма в Японії та багато іншого.
Ви керували радіаційним моніторингом у кількох країнах - від Японії до Індії. Чи можна виявити спільні елементи в усіх цих ситуаціях, незважаючи на різні обставини катастроф?
Цю ситуацію можна аналізувати як з технічної, так і з політичної перспективи. На мою думку, еволюція ядерної енергетики завжди супроводжувалася політичними аспектами. Це питання залишається ключовим фактором у розвитку ядерної енергетики в країнах, що розвиваються.
Якщо поглянути на Близький Схід, то інтерес Ірану, а також Саудівської Аравії, Єгипту, Туреччини, ймовірно, полягає в тому, щоб мати цю технологію. Вона не дає можливості відразу ж виготовляти ядерну зброю. Але вона наближає до ядерної опції. Це свого роду політичний важіль, який сигналізує світові або іншим сусідам: "Якщо ми захочемо, то за певний час зможемо це зробити".
Якщо подивитися на глобальну динаміку, то це політичне питання, яке насправді не має нічого спільного з енергетикою. Якщо сьогодні йдеться про енергетику, то ви обираєте відновлювані джерела енергії, бо вони найдешевші, і це справжня революція.
Коли я вперше приєднався до Greenpeace три десятиліття тому, ми навіть не уявляли, що зможемо досягти таких результатів. Сьогодні ми маємо те, що маємо. Тож визнемо реальність і відзначимо: це найекономічніший, найнадійніший і найстабільніший спосіб генерації електрики.
Отже, давайте відмовимося від ідеї нових атомних електростанцій. Надто багато складнощів.
