Перший автомобіль, система соціального забезпечення та жорстокі війни: чим прославився Залізний канцлер Отто фон Бісмарк.

"Кожен, хто хоча б раз зустрівся з поглядом загиблого солдата, замислиться двічі, перш ніж вдаватися до війни". Ці слова належать "Залізному канцлеру" Отто фон Бісмарку, який ініціював ряд військових конфліктів для створення німецької імперії — Другого Райху. Один відомий австрійський художник був настільки вражений цим проектом, що не лише готовий був пожертвувати своїм життям заради нього, але й згодом прагнув створити Третій Райх. Фокус аналізував, як один амбітний дворянин змінив обличчя Європи та чому слова Бісмарка щодо України є частиною російської інформаційної війни.

Отто фон Бісмарк відомий своїми цитатами. За популярністю у цьому напрямі з ним може посперечатися хіба Вінстон Черчилль. Ці два політики розділені між собою часом, а так би були антагоністами, хоча між ними насправді більше схожого, ніж відмінного. Але найбільша різниця в тому, що один створив могутню імперію, а інший марно намагався її вберегти.

Майбутній творець німецької імперії народився у 1815 році - рік Віденського конгресу, про який окремо писав Фокус. Це був початок творіння нової Європи, якій, щоправда, судилося прожити зовсім недовго.

Отто народився у дворянській консервативній сім'ї, в якій основною моральною чеснотою вважалося служіння королю, королю Пруссії. Пруссія - це одна з численних німецьких держав. Символічно, що утворена вона була на колонізованих у середньовіччі територіях слов'ян. Навіть саме найменування "Пруссія" не німецьке - воно запозичене в місцевих племен, яке разом з іншими асимілювали бранденбурзькі курфюрсти упродовж століть. Зародившись ще у X столітті як прикордонна марка (військова область) Бранденбург пройшов тривалий шлях від захисту кордонів до їх розширення і врешті став королівством у 1701 році.

З пізнього середньовіччя область Бранденбурга знаходилася під контролем династії Гогенцоллернів. Ця династія займала посаду курфюрстів, що надавало їм право обирати імператора Священної Римської імперії німецької нації — різноманітного та унікального політичного утворення, яке стало важливим культурним центром середньовічної Західної Європи. Проте влада в імперії була міцно закріплена за династією Габсбургів, тому Гогенцоллерни перенаправили свої амбіції на схід, до територій, де проживали слабоорганізовані слов’янські племена. В цей період, в епоху пізнього Середньовіччя, почали формуватися основи концепції життєвого простору та ідеї підкорення менш організованих народів.

Коли Гогенцоллерни заснували своє королівство, воно швидко перетворилося на справжній військовий табір. У XVIII столітті Пруссія отримала прізвисько "Спарта Нового часу". У той час, як аристократія в більшості європейських країн занепадала і ставала справжнім "паразитом" в суспільстві, прусські дворяни стали надійною опорою монархії. Саме в такій родині з'явився та виріс майбутній "Залізний канцлер".

Хоча в юнацькі роки нічого не вказувало на те, що цей хлопець колись отримає таке прізвисько, ситуація виглядала зовсім інакше. Юний Бісмарк радше нагадував безтурботного гуляку та романтичного героя, аніж серйозного молодика. Про будь-яку дисципліну тоді не могло бути й мови. Отто змушений був залишити університет у Ганновері, оскільки боявся затримання через борги та свої витівки.

Після завершення навчання в Берліні молодий Бісмарк зіткнувся з відмовою у працевлаштуванні в Міністерстві закордонних справ Пруссії. Можливо, до міністра дійшли чутки про його студентське життя, зокрема про його схильність вирішувати конфлікти за допомогою дуелей. Це не зовсім підходяща риса для дипломата.

Отже, Бісмарк вирушив на адміністративну посаду в нещодавно анексоване місто Ахен – колишню столицю могутньої імперії, а тепер (в середині ХІХ століття) курортний центр, просякнутий французьким "духом". Тут Отто отримав унікальну можливість для романтичних пригод, зав'язуючи курортні романи з відпочивальницями. Проте, зрештою, йому довелося залишити Ахен. Відтак, Бісмарк вирішив приєднатися до військової служби в єгерському батальйоні.

Можливо, він міг би проявити себе чимось незвичайним і оригінальним, але його військова служба була короткою. Після отримання тривожної новини про смерть матері, Отто вирішив демобілізуватися. Тепер, у свої двадцять три роки, він став єдиним годувальником у родині, яка потребувала його підтримки. Життя безтурботного юнака залишилося в минулому.

Повернувшись додому та успадкувавши занедбані померанські маєтки, молодий Отто фон Бісмарк нарешті отримав можливість продемонструвати ті риси, які згодом принесли йому світову популярність. Юний Бісмарк показав, що під належною мотивацією він здатний не лише старанно навчатися, але й важко працювати на інтелектуальному рівні. Спочатку він поринув у вивчення різноманітних книг, необхідних для ефективного управління господарством, а потім, що є ключовим, зміг успішно реалізувати набуті теоретичні знання на практиці. Протягом років свого керівництва маєтками він перетворив криза-занедбані господарства на прибуткові аграрні підприємства. Проте серед сусідів він здобув не надто позитивну репутацію. Його запальний характер призвів до того, що його охрестили "скаженим". Проте студентський Бісмарк та дворянин Бісмарк були насправді однією і тією ж особистістю.

У 32 роки Отто фон Бісмарк став депутатом щойно обраного прусського Сполученого Ландтагу. Цей орган мав переважно консультативні повноваження, але його рішення мали вагу, оскільки він затверджував податки. Саме тому король Фрідріх Вільгельм IV вирішив скликати Ландтаг для фінансування будівництва залізниць у Пруссії. Бісмарк зайняв місце іншого дворянина, який не зміг виступити через хворобу. Молодий політик швидко привернув до себе увагу на засіданнях завдяки своїм рішучим виступам проти депутатів-лібералів, котрі прагнули обмежити королівську владу.

Бісмарк виступив як рішучий консерватор. Його погляди стали особливо актуальними в наступному році, коли в Європі розгорілася революція, відома під романтичною назвою "Весна народів". Бісмарк прагнув, щоб король використав армію для розгону революціонерів і навіть був готовий приєднатися до цієї акції. Проте монарх, якому Отто був вірний з юних років, вирішив піти на компроміс із революціонерами та надав Пруссії конституцію.

Фрідріх Вільгельм продовжував майстерно балансувати між консерваторами, які прагнули забезпечити його абсолютну владу, та лібералами, котрі мріяли перетворити монарха на символічну постать, наслідуючи британську модель. У зв'язку з цим Бісмарка, який був яскравим представником консервативної течії, то залучали до уряду, то відправляли на дипломатичні місії в такі міста, як Санкт-Петербург чи Париж.

Усе кардинально змінилося з настанням нового монарха. Вільгельм I мав грандіозні плани — перетворити Пруссію на провідну силу серед німецьких держав. Для реалізації цієї амбіційної мети ідеально підходив Отто фон Бісмарк. У 1862 році його призначили на пост керівника уряду, і протягом майже тридцяти років він займав цю посаду в різних країнах, які сам же й створював.

З часів глибокого середньовіччя німецькі території були поділені на безліч князівств та держав. Хоча формально всі вони підпорядковувалися єдиному імператору, який вважався керівником всього католицького світу, його влада залишалася лише символічною. Все ускладнилося під час Реформації в XVI столітті, коли близько половини держав усередині імперії перейшли до протестантизму. Це не викликало особливого занепокоєння, поки в XVII столітті не виникла концепція сучасної держави, а на початку XIX століття не з’явилася ідея національної держави.

Саме тоді на початку ХІХ століття Наполеон зрештою ліквідував Священну Римську імперію, яка проіснувала понад 800 років. Таким чином французький імператор заклав протиріччя - в часи коли виникла ідея нації, яка має формувати державу, німці взагалі втратили навіть формальне об'єднання. Наймогутніша держава німців Австрія, населена слов'янами, угорцями, румунами, тобто ким завгодно крім власне німців, які складали в ній керівну меншину, утворила німецький союз, проте він не тягнув навіть на дієве наддержавне утворення, не кажучи уже про щось більше.

Власне прусський король Вільгельм хотів зайняти місце Австрії у цьому об'єднанні, зробивши його більш "щільним". Тоді Бісмарк на засіданні парламенту і видав свою першу крилату фразу про те, що "німці будуть об'єднані залізом і кров'ю, а не палкими промовами". Спочатку Бісмарк разом з Австрією вигнав з території, заселеної німцями Данію, а потім у 1866 році розгромив саму Австрію.

Після поразки Австрії, прусський канцлер вирішив створити Північнонімецький союз. Це об'єднання стало конфедерацією, до складу якої увійшли Пруссія та численні невеликі німецькі князівства. У цьому союзі провідну роль, зрозуміло, відігравала Пруссія.

На півдні існували набагато більші держави, такі як Баварія. Проте, серйознішою перешкодою стало те, що Франція виступала проти утворення єдиної німецької держави. Як показала подальша історія, вона не безпідставно вважала цей крок загрозливим для своєї національної безпеки.

Тож "Залізний канцлер" спровокував війну з Францією і блискуче здолав її, що стало сюрпризом як для самої прусської верхівки, так і для усієї Європи. У ході цієї війни у січні 1871 року у Версальському палаці французьких королів, який у Європі вважався символом монаршої величі, було проголошено Німецьку імперію. Вільгельм став першим імператором другої імперії (першою була Священна Римська імперія, яка існувала упродовж 962-1806 років) - кайзером Другого Райху. А Отто Бісмарк тепер став канцлером усієї імперії.

Протягом десяти років свого керівництва "Залізний канцлер" кардинально трансформував європейський ландшафт. Процес створення імперії здійснювався через військові конфлікти з головними опонентами Пруссії - Австрією та Францією. Прусська армія здобула вражаючі перемоги, проте в обох випадках саме Пруссія виступала жертвою нападів.

Бісмарк уміло спровокував спочатку Австрію, запропонувавши виключити її з німецького союзу. На таку кричущу образу Габсбурги просто не могли відповісти по-іншому, ніж війною.

Саме Бісмарк спровокував Францію на війну, беручи на себе особисту відповідальність. Вільгельм не відчував впевненості у військовому успіху, тому Бісмарк, діючи від його імені, дав надто різку відповідь французькому імператору Наполеону III. Більше того, він також забезпечив витік цієї інформації в пресу. Таким чином, французькому лідеру не залишалося нічого іншого, як оголосити війну "нахабним" німцям. Як відомо, переможці не підлягають осуду.

Після створення імперії Бісмарк вирішив обрати більш дипломатичний шлях. Відзначившись видатними перемогами, він не прагнув нових військових конфліктів, які могли б порушити існуючий баланс сил в Європі. Внаслідок цього він змінив свій підхід, відмовившись від риторики про "залізо і кров" на користь більш гуманного "погляду в очі вмираючому солдату".

З ініціативи "Залізного канцлера" було проведено дві Берлінські конференції. У 1878 році він змінив баланс сил у Східній Європі на користь Великої Британії, Австро-Угорщини та, звичайно ж Німеччини. А ще через сім років організував остаточний поділ Африки. Чорний континент був поділений у столиці німецької імперії за картами лінійками та олівцями політиками, не всі з яких взагалі на власні очі бачили Африку.

Цікаво, що ці так звані перемоги виявилися для Німеччини неоднозначними в довгостроковій перспективі. Бісмарк встиг неодноразово посваритися на міжнародних конференціях з Росією і Великою Британією, оскільки жодна з цих країн не була задоволена ухваленими рішеннями щодо Балкан і Африки. В результаті він об’єднав проти Німеччини давніх супротивників, які протистояли один одному протягом всього ХІХ століття. Це стало причиною того, що під час Першої світової війни потужна Німеччина разом із союзниками опинилася в протистоянні з військовим блоком, до складу якого входили найбільші та найсильніші держави світу.

Проте це сталося згодом, а під час правління Бісмарка Німеччина перетворилася на одну з найбільших світових сил. Країна демонструвала вражаючий динамічний розвиток, часто випереджаючи велику Британію в таких сферах, як машинобудування. Саме в період канцлерства Отто фон Бісмарка Карл Бенц отримав свій патент на автомобіль у 1886 році, незважаючи на те, що в той час Великобританія вважалася світовою майстернею.

Бісмарк був активним противником лівих сил, але виступав проти них досить своєрідно. Він сам реалізовував їхні вимоги, таким чином забираючи в них з під ніг ґрунт. Так у Німецькій імперії вперше у Європі було введено пенсійне забезпечення та соціальне страхування для робітників.

Кар'єра Бісмарка завершилася зі смертю його вічного покровителя кайзера Вільгельма першого. Після короткого правління його смертельно хворого сина Фрідріха III на трон зійшов Вільгельм II, який недолюблював "Залізного канцлера". Тож той пішов у відставку у 1890 році у віці 75 років і наступні всім років свого життя доживав у власному маєтку не беручи активної участі у публічній політиці.

Отто фон Бісмарк став справжньою людиною епохи. Він не був таким яскравим як Цезар чи Наполеон, натомість він став втіленням саме успішного політика прагматика, який добився успіху своєю копіткою працею. Попри свою буйну молодість, зрілий Бісмарк був утіленням витримки та чіткого прорахунку. Саме таким він і увійшов в історію.

Насправді цитат, які йому приписують Бісмарк ніколи не говорив. Зокрема він інколи не висловлював намірів розчленовувати Росію та використовувати для цього Україну. Принаймні публічно. А цитати, які гуляють просторами інтернету скоріш за все російське ІПСО. Але правда в тому, що в роки його правління Німеччина активно цікавилася станом справ у підкорених Росією народів, зокрема й українцями. І врешті напередодні Першої світової війни саме Німеччина стала єдиною з країн учасниць, яка передбачала ймовірне утворення незалежної української держави.