Успіх АдН та зростання впливу Ле Пен: аналітик розглянув, чи може Україна втратити європейську підтримку.
Щодо зміни ситуації на рівні Європейського Союзу поки хвилюватися не варто, каже експерт.
У багатьох країнах Європи зростає популярність правих популістичних партій. Одним з нещодавніх прикладів є перемога партії Альтернатива для Німеччини (АдН) в одній із земель. А вже наступного року у Франції відбудуться президентські вибори, де фаворитом вважається україноскептична Марін Ле Пен. Де все змушує нервувати Київ, який все залежить від допомоги Європи на тлі пʼятого року повномасштабного вторгнення РФ.
УНІАН поспілкувався з Ігорем Рейтеровичем, кандидатом політичних наук, політологом про те, наскільки небезпечним є зростання рейтингів ультраправих політиків у Європі, чи сприяє цьому президент США Дональд Трамп та який така тенденція може змінити ситуацію з підтримкою України.
Спостерігаємо збільшення підтримки ультраправих популістичних партій у ряді європейських країн. Чи можна це вважати загальноєвропейським явищем, чи це всього лише випадковість? Яким чином зростання популярності таких політичних сил може вплинути на співвідношення сил в ЄС стосовно фінансової допомоги Україні та санкцій проти Росії?
Цей тренд стає дедалі більш очевидним: він зародився в Італії, згодом поширився на деякі країни Бенілюксу, а тепер має амбіції вийти на національний рівень у Німеччині. Причиною цього явища є те, що традиційні політичні партії втратили зв'язок із суспільством і не здатні адекватно реагувати на низку складних питань. Натомість популісти пропонують спрощені рішення, і громадяни часто не замислюються над тим, що ці рішення можуть не привести до позитивних змін.
Слід також визнати заслуги праворадикальних популістів. Вони дійсно піднімають питання, які хвилюють населення, порушуючи теми, що вже неможливо ігнорувати. Саме тому їм вдається отримувати таку значну підтримку. У цьому контексті "Альтернатива для Німеччини" обирає шлях, схожий на той, яким йшов "Рух п'яти зірок" в Італії, а також інші подібні політичні сили по всій Європі.
Особливість ситуації в Німеччині полягає в тому, що регіональні вибори відіграють надзвичайно важливу роль в контексті підготовки до загальнонаціональних виборів. Вони слугують своєрідним дзеркалом суспільства. Якщо, наприклад, на загальнонаціональному рівні до влади прийдуть певні політичні сили, це стане серйозним сигналом, адже Німеччина — одна з найбільших країн, яка може зіткнутися з подібною реальною загрозою. На відміну від деяких інших політичних партій, таких як партія Ле Пен у Франції, "Альтернатива для Німеччини" виглядає як радикальна політична сила в багатьох аспектах. Це може призвести до посилення впливу радикальних рухів і популістських заяв, які вони активно просувають.
Щодо змін у ситуації на рівні Європейського Союзу, наразі немає причин для занепокоєння. Європарламент складається з різноманітних політичних сил, і на останніх виборах правопопулістичні партії не отримали стільки голосів, скільки розраховували. Це свідчить про те, що вони не мають істотного впливу на діяльність Європарламенту і навряд чи здобудуть його протягом цього терміну. Отже, говорити про загрози, пов'язані з розширенням правого популізму та його впливом на Україну, поки що передчасно. Звісно, якщо такі партії колись отримають владу, підтримка України може зменшитися, але наразі не варто очікувати значних змін у найближчому майбутньому.
Усі ультраправі популістські партії використовують схожу риторику стосовно війни в Україні. Чи є їхні висловлювання справжнім програмним документом, чи це лише політичні обіцянки, які можуть змінитися після приходу до влади, як це трапилося, наприклад, з Джорджією Мелоні в Італії?
Можливо, її досвід стане знаковим. Коли популісти приходять до влади, їм доводиться зіткнутися з реальними умовами політики. Вони усвідомлюють, що деякі обіцянки, які вони робили, є абсолютно недосяжними.
Всім можуть подобатися праві рухи, але коли на роль лідера цих правих рухів у всьому світі претендує Путін, який вбиває жінок і дітей в Україні і робить це вже більше багато років, очевидно, що цими громадянами, навіть прихильниками правої ідеології, не дуже позитивно сприймається. І вони прекрасно розуміють, що Путін такими діями просто дискредитує праву ідею. Тому Мелоні змінила позицію. Чи буде таке, наприклад, в Німеччині, поки сказати склАдНо, тому що це регіональні вибори.
Крім Німеччини, зараз праві популісти отримують значні рейтинги й в інших ключових для України країнах Європи. Зокрема Ле Пен у Франції. Якщо припустити, що на загальнонаціональних виборах у Франції переможе вона, а в Німеччині АдН - наскільки це глобальна проблема саме з точки зору допомоги Україні та санкцій проти РФ, враховуючи, що це дві ключові країни в Європі?
У Німеччині АдН навряд чи зможе здобути перемогу до 2029 року, оскільки там заплановані вибори на той рік. Успіх у певних регіонах може позитивно вплинути на підтримку українців у цих областях, але не матиме суттєвого впливу на загальнонаціональну політику. Тож, на мою думку, не варто очікувати значних змін у цьому контексті.
Щодо Ле Пен, вона також пережила певні зміни у своїх поглядах. Раніше її ставлення до Росії було зовсім іншим. Проте з початком війни вона активно намагалася дистанціюватися від російської політики.
Отже, безумовно, відбудуться певні трансформації. Можливо, вони почнуть адаптувати свою риторику до Трампа, зокрема в контексті миротворчих ініціатив тощо. Проте, спочатку потрібно виграти вибори, це найголовніше. І варто пам'ятати, що президент не має повного контролю над парламентом. Хоча Франція є президентською республікою, парламент і уряд відіграють надзвичайно важливу роль у політичному процесі.
Ось ще один момент: коли знову заговорили про те, що Франція не повинна фінансово підтримувати Україну, ця тема одразу стала предметом жвавої дискусії. Конкуренти Марін Ле Пен чітко вказали, що витрати Франції на цю допомогу є дуже незначними. І це дійсно обґрунтована позиція. Внаслідок цього багато членів Національного фронту були змушені пояснювати свої слова, стверджуючи, що вони не зовсім так це мали на увазі, і що питання ще потребує подальшого обговорення. Тому ситуація не є такою однозначною, щоб Франція відразу відмовилася від підтримки України. Важливо також зазначити, що країна залишається членом ЄС. Декларації, які робляться під час виборчої кампанії, можуть суттєво відрізнятися від тих, що озвучуються, коли ти вже перебуваєш на посаді глави держави.
Ми вже бачили в попередні роки, як ультраправі чи популісти перемагають в інших країнах Європи, у тій же Словаччині, Чехії, Болгарії. Чи може Україна в принципі налагодити з ними стосунки, пристосовуючись до нових реалій?
Можемо. Ми ж з Мадяром намагаємося це зробити. Він теж достатньо правий політик. Десь виходить, з іншими склАдНіше. В Болгарії там не те, що правий, він більше такий панславістичний. Але загалом, працювати з ними можна. У нас в країні теж є і консервативні політичні сили в країні. Цим треба системно займатися, розуміти, що це за політичні сили, на яких ідеологічних засадах вони ґрунтуються. І вже з цього виходити і намагатися приймати рішення. У нас, на превеликий жаль, ця політика достатньо мінімалістична. Ми про це починаємо думати, коли вже там хтось перемагає.
Ми бачимо, як Трамп підіграє всім ультраправим політикам у Європі. Наскільки США можуть впливати на політику Європи в цьому питанні, і чи є така підтримка з боку Білого дому фактором, що приваблює чи відштовхує європейців під час голосувань?
Ну, Орбану це зашкодило. Тому що така ставка на Трампа і такі відверті загравання багатьом угорцям не сподобалися.
Якби Трамп був зараз на підйомі і міг би похвалитися великими успіхами, наприклад, закінчив би російсько-українську війну, чи з Іраном там щось вирішив би, тоді така його підтримка могла б допомогти європейським правим.
Однак є ще один важливий момент: сам Трамп не є правим політиком у класичному розумінні, на відміну, скажімо, від Ле Пен або Мелоні. У нього фактично відсутні чіткі ідеологічні принципи. Він є типовим популістом, і тому його підтримка може іноді приносити вигоду. Але якщо в цілому відносини з Європою вже погіршуються, то це навряд чи піде на користь багатьом. Ба більше, люди помічають, що він виглядає слабко, а США в цілому демонструють слабкість у цій ситуації. Отже, це більше шкодить, ніж приносить користь. Досвід Орбана став для багатьох яскравим уроком, і багато хто спробує дистанціюватися від Трампа.
Можливо, вас також зацікавлять новини:
