Патріотизм і виклики, що постають перед Сполученими Штатами.
Зображення: EPA/UPG Підписуйтеся на наш канал у YouTube
Проте політична риторика -- це одне: усі звикли до дивацтв глави Білого дому, який то будує в Газі пляжі й казино, то погрожує Канаді митами.
Інша справа, що ні ЄС, ні США не мають жодних інших варіантів для підтримки України.
Після анексії України, Москва безумовно продовжить свої спроби відновити "історичні російські території", до яких легко можна включити не тільки балтійські держави, але й Польщу та Фінляндію.
Це не лише питання політики, а й економічних аспектів, санкцій, втрати ринку вуглеводнів у Європейському Союзі, а також формування осі країн-ізгоїв, до яких Іран все більше схиляється на бік Китаю. Крім того, економічні труднощі Кремля залишаються актуальними і не зникнуть внаслідок окупації будь-яких українських територій.
Ймовірно, що витрати на оборону у всіх сусідніх країнах Росії зростуть, а відносини з Москвою формуватимуться в контексті ворогування і конкуренції — тільки ті комерційні зв'язки, які принесуть вигоду, але не зміцнять позиції супротивника. Економіку Росії чекають такі виклики, як курорти Північної Кореї, закритий інтернет на зразок китайського, зростання вартості іпотеки, боргове навантаження та стагфляція — ці проблеми супроводжуватимуть країну незалежно від результату війни.
Ведмідь, мчачи на велосипеді з вершини гори, не має можливості ані зупинитися, ані прокрутити педалі, ані зійти із сідла — це ідеальна метафора для того, що відбувається в Москві сьогодні.
Головна проблема США в тому, що із 60 батареями Patriot на озброєнні (мінус ті, котрі модернізують, проходять технічне обслуговування чи не боєготові) пошуки чогось для України -- це лише привід влаштовувати нескінченні наради, вирішувати, хто виділить на це гроші та хто збиратиме кошти.
Це системні проблеми. І тут не йдеться про промислову мобілізацію чи необхідність мати обтяження більші, ніж Україна. Адже декілька батарей за три роки для наддержави -- це нескладно. Чи вже так?
Плани щодо збільшення виробництва ракет PAC-2 GEM-T і PAC-3 MSE до 750 одиниць на рік вже в активній стадії. Це досягається завдяки новому заводу в Німеччині та розширенню виробничих потужностей у Японії. Згідно з планами, починаючи з 2027 року, передбачається випуск 750 PAC-3 MSE, якщо всі обставини складуться сприятливо.
Фото: EPA/UPG Президент України Володимир Зеленський поряд із зенітно-ракетними комплексами "Патріот" під час візиту на військовий полігон у Німеччині, 11 червня 2024 року
Крім того, Росія виробляє приблизно таку ж кількість "Іскандерів" і "Кинджалів" щорічно, що свідчить про відсутність будь-якого насичення арсеналів.
Окрім роботи над балістичними системами, Україні також потрібні навчальні пуски, оновлення запасів Берліна, який втратив чверть своїх Patriot, а також підтримка постачання для Польщі з Румунії.
Незважаючи на те, що Сполучені Штати володіють повним циклом виробництва, мають коледжі при підприємствах для навчання кваліфікованих кадрів, а також використовують різноманітні державні програми, субсидії та контракти з гарантіями, результати залишаються вкрай незадовільними.
Перетворення військової доктрини
Німеччина має намір сплатити нові батареї для України. Швейцарії повідомили, що строки поставок п'яти замовлених батарей змістили на кілька років, тепер, Берн, вочевидь, очікують парламентські слухання, щоб з'ясувати, як так сталося, що немає ні ракет, ні пускових установок, ні навіть чітких термінів, коли США зможуть їх поставити.
Ось як це сталося: під час президенства Байдена затримували терміни передачі ракет, а за Трампа — графік постачання самих систем. Ось така стабільність насправді.
З іншого боку, Вашингтон знову активно залучається до програми озброєння України, оскільки спроби досягти угоди про припинення військових дій на лінії фронту не принесли успіху. Крім того, ідея роззброєння Києва та відведення військ з підготовлених оборонних позицій у Запорізькій, Херсонській і Донецькій областях суперечить стратегічним інтересам Сполучених Штатів.
Москва не повинна зміцнювати свої позиції, а Захід не повинен нічого за це отримувати.
Головною перешкодою для досягнення згоди є вимога Кремля про роззброєння України. Це питання, а не статус російської мови чи питання ЛБЗ, є справжньою складністю в переговорах.
Москва відчуває тривогу щодо можливості утримання армії чисельністю в мільйон осіб, і ситуація з європейською частиною країни, що піддається атакам далеких дронів, їх не втішає. Ми усвідомлюємо, що ціна їхніх обіцянок є високою, і важко буде досягти такого рівня підтримки, як зараз, під час наступної кампанії. Саме ці чинники й зумовлюють продовження конфлікту: можливість нашої реконкісти, якщо ми відмовимося піддаватися шантажу РФ, і загроза повторення ситуацій, подібних до Бучі, для нашої північної частини, якщо ми підемо на компроміс.
Чому вимоги Росії неможливо виконати
Отже, перед Україною постає аналогічне завдання — активізувати військово-промисловий комплекс за рахунок впровадження західних технологій, запасних частин, обладнання та фінансових вливань. Захід, у свою чергу, повинен сприяти забезпеченню захисту заводів та організації розосередженого виробництва самохідних артилерійських установок, снарядів, мін, дронів, БпЛА-перехоплювачів, крилатих ракет і балістичних систем від можливих повітряних атак. Це все необхідно для того, щоб максимально підвищити ціну агресії для Кремля і забезпечити нашу оборону.
Зображення: Київська поліція в Telegram демонструє наслідки ракетного та дронового нападу з боку Росії, 22 липня 2025 року.
На сьогоднішній день лише Вашингтон здатен надати нам кілька сотень систем для перехоплення балістичних ракет. Зважаючи на ймовірну ескалацію напруженості з Пекіном, США повинні збільшити виробництво ракет, одночасно стримуючи зростання військових можливостей Москви. Отже, в найближчому майбутньому можна очікувати позитивних новин щодо систем протиповітряної та протиракетної оборони.
