Олег Шамшур зазначив, що очікування перед зустріччю Трампа і Зеленського були досить скромними.
Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із Президентом США Дональдом Трампом під час 81-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку, 22 вересня 2026 року. Фото: Офіс президента
Очікування перед зустріччю Трампа і Зеленського були досить скромними.
Сполучені Штати запросили Володимира Путіна на саміт G20, що відбудеться в Маямі, а Марко Рубіо провів зустріч із Сергієм Лавровим. Яке ваше бачення цієї ситуації?
Я прихильник жорсткої політики щодо Росії, якщо йдеться про її дипломатичну ізоляцію. І коли я дивився картинку зустрічі між Рубіо та Лавровим, що мені категорично не сподобалося, то це посмішка на обличчі Рубіо. Таке враження, що зустрілися представники США з представником абсолютно нормальної країни, з якою обговорюють питання, які становлять спільний інтерес.
Я розглядав інше зображення, на якому така ж усмішка була у постійного представника Росії в ООН Василя Небензі.
Ситуація стала ще більш тривожною. Під час бесіди Василь Небензя виглядав абсолютно спокійно і задоволено. Загалом, атмосфера партнерства, яку створювали Рубіо в меншій мірі та Лавров, разом з Небензею, викликає негативні емоції.
Щодо практичних речей, які було вирішено, то я про це не чув. Якщо відбудеться Тристороння зустріч, тоді це буде виправдано. А в цілому запрошувати Росію, пробивати дипломатичну ізоляцію Путіна -- вона і так відносна -- я гадаю, що це також контрпродуктивно. Я би не фетишизував сам факт зустрічі, якщо вона відбудеться. Побачимо. Головне не хто, як, а про що. Є про що говорити, але якихось підстав, щоб розраховувати, що ця зустріч буде успішною... Тим більше, якщо є у нас ілюзія, що ми зможемо в чомусь Путіна переконати, перетиснути, і тим більше, що Трамп нам в цьому допоможе -- то у мене це викликає серйозні сумніви.
Ця зустріч відбулася, але деталі обговорень залишаються невідомими. Про результати ми зможемо дізнатися тільки в разі якихось запланованих або випадкових витоків інформації. Тоді стане зрозуміло, про що йшлося на зустрічі. Я не виключаю можливості, що обговорювалися економічні проекти, які, згідно з інформацією від американської сторони, планують реалізувати у співпраці з росіянами ще до завершення конфлікту, з метою "підвищити рівень довіри та сприяти розвитку дипломатичного діалогу".
Це дві різні зустрічі: одна між Трампом та Зеленським, а інша — між Рубіо і Лавровим. Їхній зміст та важливість суттєво відрізняються.
Коли мова йде про зустріч нашого президента з Трампом, варто зазначити, що атмосфера була зовсім іншою. Якщо звернути увагу на те, що транслювалося по телебаченню, можна помітити, що Трамп демонстрував певні позитивні жести, наприклад, він дружньо плеснув українському лідерові по коліну, проявляючи свою, на мою думку, демонстративну, але все ж таки дружню поведінку.
Перед цією зустріччю сподівання були досить скромними. ЗМІ давали свою оцінку, яка була більше ніж обережною.
Ще одне суттєве питання, яке було на порядку денному, стосувалося постачання Україні систем протиповітряної оборони, зокрема ракет для Patriot. Трамп, як перед зустріччю, так і по її закінченні, дав ухильну відповідь, зазначивши, що це питання ще обговорюватиметься, і в подальшому, як кажуть, побачимо...
Питання ліцензування залишається відкритим. Ні ми, ні світова спільнота не отримали зрозумілої відповіді на ці запити. Це проблема, що існує вже не один рік, навіть з урахуванням нашого бажання її вирішити. На сьогоднішній день пріоритетом є забезпечення поставок готових ракет. Ми прагнемо, щоб система PURL, попри об'єктивні труднощі, зуміла працювати в максимально адаптованому режимі до наших потреб, як за обсягами, так і за асортиментом поставок, незважаючи на виснаження американських ресурсів у зв'язку з конфліктом в Ірані.
Питання про санкції. Тут наш президент закликав використати санкції і інструментарій, передбачений законом Грема. І тут, знову очікувано, дав Трамп дуже ухильну відповідь. Треба побачити готовність Трампа застосовувати санкції навіть не проти Росії - це, звичайно, було б дуже важливо. Вторинні санкції проти тих, хто допомагає обходити режим санкцій російській державі. І тут головним є Пекін. І от чи готовий Трамп це зробити? Побачимо, тому що перед зустріччю із Сі Цзіньпінем... Подивимось, що буде після зустрічі... Лейтмотив, головна риса поведінки і заяв Трампа -- намагання домовитись з Китаєм, виробити такий алгоритм дій, який би не доводив взаємини, перш за все, економічні, до високого рівня напруги. За цих умов чи буде він готовий застосувати вторинні санкції? Не впевнений.
Щодо Росії, то я також побоююсь, що знову ми можемо почути заяви, що зараз є підстави сподіватися на дипломатичний напрямок, на початок перемовин. Ну як можна за цих умов використовувати ті санкції, які закладені в законі Грема?... І тут також виникає питання, наскільки Трамп буде готовий грати з нами разом, а не продовжити політику рівновіддаленого брокера, який якраз виявляв більшу схильність до того, щоб серйозно тиснути саме на українську сторону.
На зустрічі обговорювалися важливі аспекти, що стосуються постачання американської зброї та її придбання через PURL. Проте залишається невизначеним, як саме ця схема буде втілена в життя.
Якщо розглядати позицію Росії, то вона явно не викликає оптимізму і не створює жодних підстав для позитивних сподівань, навіть якщо говорити про обережні очікування щодо можливих вигідних для нас змін. Найголовніше питання на сьогодні полягає в необхідності зупинити Путіна на фронті та в повітрі, а також посилити санкційний тиск. Лише в такому випадку ми можемо спостерігати початок переговорів, які можуть привести до результату, прийнятного для нашої сторони.
На мою думку, українське питання не має суттєвого впливу на хід та результати проміжних виборів, і це можна обґрунтувати, враховуючи поточні події та теми обговорень. Під час таких виборів акцент, як правило, робиться не на зовнішній політиці. Якщо говорити саме про неї, то на першому місці стоять лише дві теми: конфлікт в Ірані, який безпосередньо впливає на цінову ситуацію, зокрема на вартість пального, що є важливим питанням для звичайних американців, і ставлення до Ізраїлю, яке стало джерелом розбіжностей. В Демократичній партії існує значний розкол між тими, хто підтримує продовження допомоги Ізраїлю, і тими, хто вважає за потрібне її скоротити чи зупинити. Хоча Україна і війна там згадуються в дискусіях, вони не є визначальними для виборців або для підготовки до виборів. Щодо мотивів Трампа, його зустріч із Зеленським може свідчити про наявність певної, хоча й неоднозначної, підтримки України в американському суспільстві, навіть серед республіканців і його "ядерного" електорату. Трамп, безумовно, прагне уникнути вигляду слабкої позиції в порівнянні з Путіним та Сі, оскільки вважає себе лідером світового порядку. Він має демонструвати, що переймається проблемами звичайних американців. Говорячи про знищення частини російського нафтопереробного заводу і вплив цього на ціну дизельного пального, він може звинуватити Україну — це послання адресоване внутрішній американській аудиторії. Проте питання війни в Україні не є таким, що справляє значний вплив на хід виборчої кампанії.
Існує три основні аспекти поглядів Трампа на війну в Україні, які залишаються постійними. По-перше, він прагне до швидкого завершення конфлікту, навіть якщо це означає компроміс з нашими інтересами. По-друге, Україна не є пріоритетом ані для Трампа, ані для його адміністрації. Він має намір встановити нові відносини з Росією. По-третє, Трамп планує переформатування світової політики за допомогою Росії, що може стати підтримкою для Путіна у його прагненні подолати міжнародну ізоляцію. Цей підхід не має перспектив. Я не спостерігаю жодних позитивних змін у позиції Трампа, і наразі він застряг у безвихідній ситуації. Він не знає, як втілити свої обіцянки щодо миру і завершення війни, адже його зусилля не приносять результатів.
50 -- це не 193
Більше ніж 50 країн-членів ООН виступили з вимогою до Росії зупинити агресивні дії та прийняти рішення про негайне припинення вогню. Україна висловила готовність до повного, беззастережного та термінового припинення бойових дій. Ця ініціатива та значна міжнародна підтримка ставлять питання: чи вплине це на позицію Москви та Кремля щодо можливих переговорів і ідеї миру?
Це має велике значення. Серед 50 країн, які висловили підтримку, переважають країни ЄС та наші союзники з інших регіонів світу. Це суттєва, хоча й не надто велика, підтримка. Якби більшість країн-членів ООН зробили б таку заяву, це виглядало б зовсім інакше. 50 — це не 193. Чи вплине це на Росію? Ні, не вплине. Потрібно зупинити Путіна та змусити його сісти за стіл переговорів. Іншого виходу немає. Вони не бачать жодних підстав для мирних переговорів і не будуть їх бачити, поки ми і наші партнери не змусимо їх до цього. Якщо це станеться, йтиметься лише про тимчасову паузу. Вирішення конфлікту виключно дипломатичним шляхом є неможливим. Це безвихідь.
Є три моменти, які абсолютно необхідні: щоб ситуація на фронті була стабільною для нас, щоб Путін перестав просуватися і не мав ніяких сподівань на те, що йому вдасться просунутись. І підсилилось значення неба. Треба зробити все, щоб Путін не міг і надалі тероризувати населення України. Йому треба не дати можливості домінувати в небі. Тут питання і до нас, і до наших партнерів. Але це є абсолютно необхідним. Це пов'язано з тим, що має функціонувати система PURL. Це питання до Штатів, до наших європейських партнерів, щоб вони надавали нам відповідні фінансові кошти.
Щодо санкцій, існує важливе питання. Всі розмови про те, що ситуацію можна вирішити виключно дипломатичними методами, не мають жодного сенсу, якщо Путіна не буде зупинено на всіх фронтах — у військових діях, в повітрі та в економічній сфері. Лише при об'єднанні цих трьох аспектів можна буде вести мову про реальні переговори, а не про ультиматуми з боку Росії, які лише прагнуть заморозити конфлікт на існуючій лінії розподілу. Слід також бути готовими до того, що війна триватиме. На жаль, це не кінець конфлікту.
Не існує інших варіантів нашого опору російській агресії. Нам потрібно витримати та захистити як нашу державу, так і наш народ.
Чи можна сподіватися на помітне посилення або бодай якесь посилення української ППО перед зимою?
Вживаються всі необхідні заходи для того, щоб переконати наших партнерів "пошукати в запасах" та надати Україні всі наявні ракети. Адже саме від здатності України протистояти Росії залежить майбутнє Європи. Проте залишається питання: чи готові наші партнери це зробити? У цьому у мене немає абсолютної впевненості. Однак можливість існує, і ми робимо все можливе, щоб ці ракети потрапили до нас.
Ситуація залишається дуже складною. В особі Трампа і його адміністрації ми, на жаль, не маємо того стратегічного партнера, яким би він мав бути. Тому дуже важливо, щоб наші європейські партнери вжили тих надзусиль, про які вони дуже говорять. І потрібно зробити все, щоб всередині країни створився нарешті той військовий табір, який дасть нам можливість і пережити й цю зиму, і більш-менш упевнено дивитися в майбутнє в наступний рік.
