Трамп веде США та Європу до небезпечного розриву.
У столиці Європи все частіше виникають роздуми про те, чи не приречений на невдачу 80-річний альянс.
Що відбувається з дипломатичним союзом, що існує вже 80 років, коли одна з його провідних країн загрожує військовим вторгненням до держави-учасниці, веде економічну боротьбу з іншими членами та відкрито висловлює намір підтримувати політичний і культурний опір їхнім урядам?
Чи цей союз має невтішну долю?
Це питання сьогодні активно обговорюється у столицях Європи, де політичні лідери намагаються швидко відреагувати на різке загострення кампанії президента Трампа щодо отримання контролю над Гренландією, незважаючи на протест її мешканців. Найбільш актуальною є дилема: чи може опір територіальним прагненням Трампа завдати серйозної шкоди відносинам між Європою та США, зазначає The New York Times.
Окремі лідери, зокрема французький президент Емманюель Макрон та міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль, виглядають готовими прийняти цей виклик. Вони закликають країни Європи розглянути можливість використання економічних важелів у відповідь на нові тарифні загрози з боку Трампа.
Цього тижня в Брюсселі зберуться європейські лідери, щоб обговорити спільну реакцію на провокації з боку Трампа. Експерти з європейської політики вказують на те, що альянс між Європою та США, який було створено після Другої світової війни, переживає значні трансформації.
Це вже не альянс, що перш за все сприяє інтересам спільних демократій. Натомість, це стосунки, які сформовані виключно за принципами Трампа, де він застосовує інструменти американської влади, аби змусити європейські країни відповідати його вимогам.
"Застосування того, що по суті є економічною війною проти союзників, у такій формі -- це безпрецедентно", -- зазначив Ян Лессер, керівник брюссельського офісу Німецького фонду Маршалла.
В значній частині Європи досягнуто згоди: континенту необхідно розвивати власні економічні та військові можливості, щоб зменшити залежність від Сполучених Штатів. Однак на це знадобиться багато років, якщо не десятиліть. Тим часом європейські компанії та фінансові ринки залишатимуться щільно інтегрованими з купівельною спроможністю американських споживачів, а Україні все ще буде потрібна американська зброя для захисту від агресії з боку Росії.
Більше того, місяці дипломатичних зусиль, спрямованих на досягнення припинення вогню у війні в Україні, лише підкреслили: НАТО, створене для захисту Європи, не здатне стримувати російську агресію без безпекових гарантій Сполучених Штатів.
"В умовах війни в Європі відмовитися від усіх стратегічних та оперативних переваг, які забезпечує цей союз, було б недалекоглядно", -- підкреслив Лессер. -- "Проте, якщо Сполучені Штати більше не можуть виступати надійним партнером у цьому альянсі, Європа повинна розглянути альтернативні варіанти".
І цей пошук вже стартував, хоч і не так швидко.
У той самий день, коли Трамп оголосив у соцмережах про нові тарифні погрози, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та голова Європейської ради Антоніу Кошта перебували в Парагваї, де підписували масштабну торговельну угоду з блоком латиноамериканських країн -- документ, над яким працювали 25 років.
На даний момент Трамп із задоволенням отримує фінансування з Європи для закупівлі американської зброї, що йде на підтримку України та інших держав Східної Європи. Водночас він, здається, насолоджується можливістю дивувати своїх так званих союзників, як це сталося в суботу, коли він оголосив про введення тарифів проти ряду європейських країн, включаючи Великобританію, якщо Гренландію не продадуть США.
Це підвищує ставки для рішень, які Європі доведеться ухвалювати найближчими днями. Континент має визначити, наскільки жорстко протистояти Трампу, не знаючи, якими будуть наступні кроки завжди непередбачуваного президента.
"Чи дійсно він взявся за справу серйозно? Які кроки має вжити Європа в цій ситуації? Якою буде реакція США?" – ставить питання Лессер. – "Звичайно, знайдуться люди, які запитають: 'Добре, як нам впоратися з цим?' Можливо, слід спробувати знайти компроміс – через діалог, інвестиції чи інші способи – щоб уникнути крайніх варіантів розвитку подій?"
Трамп уже дав зрозуміти, що ставиться до європейських союзників із зневагою.
У щорічній Стратегії національної безпеки, оприлюдненій минулого місяця, представники його адміністрації поставили під сумнів те, чи залишаться деякі європейські країни "надійними союзниками" в майбутньому.
Документ підкреслює, що Європа є "стратегічно та культурно критично важливою" для Сполучених Штатів. У ньому також зазначається, що континент стикається з "серйозною загрозою цивілізаційного зникнення", якщо США не нададуть підтримку однодумцям – "патріотичним європейським партіям", що багато хто трактує як непряме зауваження на адресу крайніх правих, які прагнуть прийти до влади.
Для європейців, які стали слухачами цих заяв, погрози Трампа стосовно можливого придбання Гренландії "легким" чи "складним" способом ще більше послабили довіру, що протягом багатьох десятиліть слугувала основою їхнього партнерства зі Сполученими Штатами.
"Відновлення колишнього рівня довіри, на мою думку, можливе лише через зміну покоління," -- підкреслила Роза Балфур, керівниця Carnegie Europe. -- "Напад на Європу вже не є справою однієї особи; це стало ідеологічним явищем."
Після останніх погроз щодо Гренландії дедалі більше голосів закликають до рішучих дій.
У своїй недільній заяві Макрон запевнив: "Ніякі тиски чи загрози не зможуть нас зламати — ані в Україні, ані в Гренландії, ані в будь-якому іншому куточку світу".
Він назвав тарифні погрози Трампа "неприйнятними" й заявив: "Європейці відповідатимуть єдино та скоординовано, якщо ці погрози буде підтверджено. Ми забезпечимо захист європейського суверенітету".
Деякі, наприклад, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, підтримують ідею дипломатичного вирішення конфлікту та попереджають проти вчинення символічних актів.
"Це може виглядати як зрозуміле рішення, але насправді воно не приносить користі," - заявив Стармер журналістам у понеділок вранці. - "Такого ніколи не було. Це можливо радує політиків, але не приносить жодної вигоди людям, чиї робочі місця, добробут і безпека залежать від тих зв’язків, які ми формуємо на міжнародному рівні."
Проте, як зазначає Балфур, все більше керівників розуміють, що виконання вимог Трампа не завжди співпадає з інтересами Європи. Більше того, це часто лише стимулює його до висування ще більш жорстких вимог.
Якщо це так, наслідки для трансатлантичного союзу можуть бути визначальними -- аж до питання, чи зможе він узагалі вижити.
"Схоже, що реальність нарешті доходить до тих, хто пропонував обережний підхід, діалог і позицію "давайте почуємо думку Трампа", -- зазначила Балфур. -- "Відчувається, що цей процес вже розпочався".
Детальніше про те, що стоїть за намірами Трампа щодо Гренландії: стратегія, вибори чи особисті амбіції Трампа читайте у статті "Гренландія -- не Аляска і не Венесуела: що заважає США повторити старі територіальні трюки" Олексія Іжака.
