Нобелівська премія для Марії.
10 жовтня 2025 року. Осло. Безліч журналістів, яскраві спалахи камер, звук дзвонів ратуші. На сцену виходить представник Норвезького Нобелівського комітету і оголошує ім’я, яке приголомшить світ.
Марія Коріна Мачадо. Венесуельська опозиційна лідерка. Жінка, яка понад десять років кидала виклик авторитаризму. Вона пройшла тюрми, заборони, погрози, вигнання з парламенту -- і не здалась. Її визнали за "невпинну працю з просування демократичних прав народу Венесуели" та "боротьбу за справедливий і мирний перехід від диктатури до демократії".
У 2014 вона стала символом протестів у Венесуелі проти режиму Ніколаса Мадуро. У 2023 році влада позбавила її політичних прав на 15 років -- за "лідерство". Але вона продовжила говорити, писати, виступати. Тепер вона -- лауреатка Нобелівської премії миру.
Однак, як це часто трапляється в політичному світі, за видимою частиною приховано інше життя.
Того ж дня з Вашингтона гримить відповідь. Представник Дональда Трампа - президента США - пише обурений пост у соцмережі: "Президент Трамп -- єдиний, хто зупиняв війни, рятував життя та укладав мирні угоди. Але Нобелівський комітет знову ставить політику вище за мир".
Це не перша подібна ситуація. Трампа вже кілька разів номінували на цю престижну нагороду — за укладення мирних угод на Близькому Сході, ведення діалогу з Північною Кореєю та виведення американських військ. Його прихильники переконані, що він заслуговує на звання лауреата, однак "політичні інтереси виявилися сильнішими".
І тут головне питання: що важливіше -- фактичні мирні угоди чи моральна позиція?
Марія Мачадо не є президентом чи військовим лідером, але вона стала джерелом натхнення для тисяч людей. У ситуаціях, де інших змусили замовкнути, вона продовжувала висловлювати свої думки. Хоча вона не змогла встановити мир простим підписом, її слова стали потужною зброєю у боротьбі за свободу. І, можливо, саме в цьому полягає справжній зміст Нобелівської премії миру. Не в дипломатичних переговорах за розкішними столами, а у наданні голосу тим, хто намагається змусити замовчати.
Світ — це не безмовність. Світ — це відвага.
Іноді - це образ жінки, яка водночас ніжна та сильна, як у творах Марії Коріни Мачадо.
Іноді -- гучна й скандальна. Як у Дональда Трампа.
Нобелівська премія миру невід’ємно поєднана з цими двома світами, і, здається, ця тенденція збережеться і в майбутньому.
50Plus
