Нелібералізм не є фатальним. Якщо Орбан може зазнати невдачі, то й його російські та американські прихильники також можуть зазнати поразки - Енн Епплбом.
Відома американська журналістка та публіцистка Енн Епплбом у своїй статті для The Atlantic зазначає, що поразка Віктора Орбана на угорських виборах спростовує один з основних міфів сучасності — міф про незворотність нелібералізму. Масовий рух, очолюваний Петером Мадяром, продемонстрував, що навіть найпотужніші автократичні режими можуть бути подолані, незважаючи на їхній контроль над медіа, судовою системою та економікою. Епплбом вважає, що ця перемога посилає сильний сигнал глобальному співтовариству: люди врешті-решт втомлюються від корупції і брехні, а історія не має визначеного переможця. Якщо Орбан може зазнати поразки, то це ж стосується і всіх інших, хто наслідує його приклад.
Зрештою, для поразки Віктора Орбана, автократичного прем'єр-міністра Угорщини, знадобилася не просто звичайна виборча кампанія чи нові меседжі, а радше побудова широкого, різноманітного й патріотичного низового суспільного руху. Створивши саме такий рух, угорська опозиція змінила політику в усьому світі, стверджує Енн Епплбом у колонці в The Atlantic.
На її думку, поразка Орбана кладе край припущенню про неминучість, яке пронизувало рух MAGA, а також переконанню, присутньому й у риториці путіна, ніби неліберальні партії якимось чином приречені не просто перемагати, а й утримувати владу вічно, бо мають підтримку "справжніх" людей. Як виявилося, зауважує авторка, історія так не працює. "Справжні" люди втомлюються від своїх правителів. Старі ідеї вивітрюються. Молодші покоління ставлять під сумнів ортодоксію. Нелібералізм веде до корупції. І якщо Орбан може програти, то можуть програти і його російські та американські шанувальники.
Лідер опозиції і ймовірний наступний прем'єр-міністр Угорщини Петер Мадяр переміг із суттєвим відривом, забезпечивши собі та своїй партії "Тіша" конституційну більшість. Для цього їм довелося подолати перешкоди, які зазвичай не притаманні європейським демократіям. Після 16 років того, що сам Орбан називав неліберальним режимом, політична партія угорського лідера "Фідеш" взяла під контроль значну частину судової системи, бюрократії та університетів, а також групу олігархічних компаній, які, своєю чергою, контролювали чималий сегмент економіки.
Як зазначає Енн Епплбом, Орбан використав свій контроль над державою, щоб вибудувати надзвичайну мережу міжнародних неліберальних і ультраправих прихильників, а також механізми фінансування на підтримку частини з них. В останні тижні кампанії ці друзі та вигодонабувачі згуртувалися навколо нього. Орбана відвідували або словесно підтримували Дональд Трамп, Дж. Д. Венс, Беньямін Нетаньягу, Марін Ле Пен (лідерка французьких ультраправих), Аліс Вайдель (лідерка німецьких ультраправих) та інші неліберальні лідери з Аргентини, Польщі, Словаччини, Бразилії та інших країн. І угорські, і американські новинні організації повідомляли, що російська розвідувальна група розгорнулася в Будапешті, щоб посилити кампанію Орбана в соціальних мережах і, можливо, організувати провокації.
Натомість Мадяр зіткнувся з суттєвими обмеженнями у доступі до угорських медіа, більшість із яких контролюється або державою, або олігархами з партії "Фідеш". Він і його політична сила мали обмежені можливості навіть у використанні білбордів, оскільки їх фінансові ресурси були значно меншими, ніж у правлячої партії, а також через контроль уряду над більшістю рекламних площ. Лідери та прихильники "Тіши" також зазнали особистих труднощів. Авторка зазначає, що рік тому вона зустріла одного з політиків "Тіши", який розповів, що його дружина втратила роботу, а друзі почали віддалятися від нього після того, як він відкрито підтримав Мадяра. Базу даних "Тіши" в якийсь момент зламали, і її вміст виклали в Інтернет, очевидно, з метою спонукати до переслідування членів партії. Ще три тижні тому багато лідерів "Тіши" в Будапешті погоджувалися давати коментарі лише за умови анонімності.
У такій ситуації, як зазначає Епплбом, Мадяр і його команда встали на захист від місцевої влади. Усвідомлюючи, що зосередження лише на Будапешті та великих містах не принесе успіху, Мадяр почав подорожувати країною з 2024 року, відвідуючи маленькі містечка та села, багато з яких він відвідував не раз. У фінальні дні кампанії він організовував по п’ять-шість зустрічей щодня. Мадяр уникав тем, які підіймав Орбан, таких як глобальна політика, війна в Україні та різні теорії змови про нібито змову України проти Угорщини або можливість її вторгнення. Натомість він зосередився на економічних питаннях, охороні здоров’я та освіті у своїх виступах та публікаціях у соціальних мережах. Як колишній член "Фідеш", він мав особливу здатність переконливо говорити про корупцію в рядах цієї партії. Він позиціонував себе як частину європейського, демократичного та правозахисного правоцентристського руху, активно використовуючи угорські прапори, так само, як і його прихильники.
Незважаючи на значні обмеження, а також фінансовий і політичний тиск, кілька журналістів, які ще мали можливість працювати в Угорщині, все ж виконали свою місію. За останні кілька тижнів журналіст-розслідувач Саболч Пані разом із командою сайту Direkt36, одного з небагатьох незалежних медіа в країні, наполегливо спростовував антиукраїнську пропаганду Орбана. Вони публікували злиті стенограми та аудіозаписи, які викривали змову між Орбаном, його міністром закордонних справ і путіним, а також російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим. Ці записи продемонстрували те, що Пані назвав "величезною брехнею про суверенітет Орбана як прем'єр-міністра". Дійсно, Орбан часто підкреслював угорські традиції та націоналізм, але в розмовах з російським лідером він зневажливо називав себе мишею, а путіна - левом. Протягом багатьох років Орбан запевняв, що бореться з тіньовими іноземними силами - такими як Джордж Сорос, Європейський Союз і мігранти, але насправді весь цей час сам опирався на підтримку іноземців.
Ці історії знайшли відгук, зауважує Епплбом, особливо серед молодих угорців. На рок-концерті на площі Героїв у центрі Будапешта в п'ятницю десятки тисяч із них почали скандувати "росіяни, забирайтеся додому" - те саме гасло, яке їхні дідусі й бабусі використовували, коли радянські солдати вторглися в їхню країну 1956 року.
Хоча результати ще не є фінальними, здається, що партія "Тіша" отримала більше двох третин місць у парламенті. Це надасть Мадяру конституційну більшість, що дозволить йому виправити деякі з тих негативних наслідків, які Орбан завдав угорській конституції та суспільству. У своїй промові після перемоги він закликав до відставки президента, генпрокурора, голови конституційного суду та керівників інших державних установ. Він зазначив, що прагне повернути країну до європейської правової системи. Відповідно, як повідомив один з присутніх, на мітингу угорці скандували: "Європа, Європа, Європа".
Ніхто не стверджує, що це буде просто. "Фідеш" продовжує мати потужний вплив у багатьох угорських структурах та бізнесах, а соратники і прихильники партії зроблять все можливе, щоб підважити уряд "Тіши". Орбан також залишає після себе фінансовий хаос, який, за словами аналітика Далібора Рогача, він, можливо, навіть задоволений залишити, одночасно плануючи своє повернення. "Надати опозиції можливість розбиратися з економічними наслідками останніх 16 років може значно полегшити шлях Орбана назад до влади в майбутньому", - зазначив Рогач на початку цього тижня. Деякі представники опозиції, зауважує Епплбом, все ще чекають на нечесні методи в найближчі дні та тижні, перш ніж Орбан офіційно передасть владу.
Проте, незалежно від подальшого розвитку подій, Енн Епплбом підкреслює, що ці вибори є справжнім знаковим моментом. На її думку, для багатьох європейських урядів результати виборів є джерелом полегшення: поки що невідомо, який уряд сформує "Тіша", але це точно не буде уряд, що діє як маріонетка Росії в Європі, перешкоджаючи фінансуванню України з боку ЄС або затримуючи європейські санкції проти Росії. Це також не буде режим, який слугуватиме прикладом для американців чи європейців, які прагнуть дестабілізувати свої країни, порушити системи стримувань і противаг або нав'язати свої неліберальні погляди тим, хто їх не підтримує, завершує свою колонку Енн Епплбом.
