Не слід змішувати стабілізацію з відновленням: фахівець звернувся до уряду Корецького.

Україні необхідна не просто стабільність, а інноваційна модель економічного зростання.

Новий прем'єр-міністр Сергій Корецький одним із головних пріоритетів назвав оборону, економічну стабільність і європейську інтеграцію. Усе правильно, однак справжній порядок денний Кабміну визначатимуть інші фактори -- реальні показники економіки, які не свідчать про значні успіхи. Про це пише Богдан Данилишин, академік НАН України, ексголова Ради НБУ, у статті "Сім ризиків і п'ять завдань для Кабміну Корецького".

Реалії економіки

Автор звертає увагу на нульовий приріст реального ВВП за січень -- травень, 79% від довоєнного обсягу економіки, капітальні інвестиції на рівні близько 7% ВВП, кредитування економіки в обсязі лише 14% ВВП та торговельний дефіцит близько 68 млрд дол. на рік.

"Це вже не набір дисбалансів, а ознаки компенсаційної моделі економіки", -- зазначає він.

На його думку, втрати в виробництві покриваються за рахунок імпорту, бюджетні нестачі - завдяки зовнішній підтримці, валютний дисбаланс - завдяки інтервенціям Національного банку, нестача кредитів - через державні дотації, а недостатня кількість працівників - завдяки зарплатам, які випереджають продуктивність праці.

"Ця система дозволяє зберігати стабільність, але не забезпечує підґрунтя для прогресу. Це є основною проблемою для нового уряду", -- підкреслив він.

Ризики

Автор звертає увагу на потенційні загрози для національної економіки. Однією з основних є ризик помилково вважати стабілізацію за повне відновлення.

"Навіть прогнози уряду, Нацбанку та МВФ на 2026 рік передбачають лише 1-2% реального зростання -- це не повноцінне відновлення, а повільна стабілізація після руйнувань. Кабміну важливо не підмінити одного поняття іншим: кілька кварталів слабкого плюса ще не означають переходу економіки до самопідтримуваного зростання", -- підкреслив він.

Другий ризик -- відбудова без інвестицій. Адже річний обсяг цивільних інвестицій оцінюється приблизно у 16 млрд дол., тоді як потреби у відновленні вже сягнули близько 588 млрд дол. Цю різницю неможливо перекрити власними коштами підприємств.

"Без трансформації фінансової структури відновлення має всі шанси перетворитися на простий ремонт зруйнованого: нова інфраструктура буде присутня, але промисловість залишиться слабкою, продуктивність низькою, а залежність від імпортних технологій збережеться," -- зазначає він.

Третій ризик полягає в тому, що український попит сприяє зростанню іноземного виробництва. Варто відзначити, що в першій половині 2026 року імпорт товарів зріс приблизно на 29%, тоді як експорт зріс лише на 5%. Як результат, співвідношення імпорту до експорту знизилося до 40%.

Експорт відновився лише приблизно до 63% рівня 2021 року. Майже 80% його структури становлять сировина та матеріали, а частка високотехнологічного експорту -- лише близько 3%.

"Данилишин зазначає, що новий уряд має зосередитися не на кампанії проти імпорту, а на політиці, яка стимулює внутрішню пропозицію, зокрема, підтримуючи виробництва, які можуть конкурувати на європейському ринку."

З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням.