Москва загрожує Європі, Кавказу та Азії військовими діями: імперіалізм не має меж.
Російський пропагандист Володимир Соловйов висловився на підтримку ідеї допомоги уряду РФ Дональду Трампу у його намірах щодо Гренландії. "Якщо це призведе до конфлікту з Європою, це буде вигідно для нас. Ми готові підтримати Трампа в його зусиллях звільнити Гренландію від чужого впливу. Чому б і ні?" – зазначив телеведучий під час програми "Вечір із Володимиром Соловйовим" 11 січня.
За день до цього телеведучий, наводячи як приклад операцію США у Венесуелі, запропонував почати військову операцію у Вірменії та Центральній Азії: "Плювати на міжнародні права. Якщо нам для нашої нацбезпеки необхідно було почати СВО на Україні, чому... ми не можемо починати СВО і в інших точках нашої зони впливу?". Під цими зонами Соловйов мав на увазі країни колишнього СРСР.
Від початку війни в Україні у 2022 р. Соловйов неодноразово погрожував Європі та закликав Москву до радикальних заходів. З останнього: у червні 2025 р. кремлівський агітатор заявив про необхідність застосування ядерної зброї проти Польщі. Через два місяці він запропонував РФ знищити Норвегію: "Вони готові померти за нього всі? Ну їх не так багато, тож це буде швидко. Мало того, ніхто і не зрозуміє, що норвежців не стало". У жовтні ж телеведучий і зовсім закликав до початку повномасштабної війни з Євросоюзом. За словами Соловйова, першими під "відплатний удар" мають потрапити Брюссель, Берлін і Париж, а також підприємства, що виробляють військову техніку для України.
У суспільному просторі Соловйов часто асоціюється з поширенням офіційної позиції російської влади. У ЗМІ його не раз охарактеризували як "голос Кремля". Наводячи коментарі телеведучого про Гренландію, американська редакція британського видання The Daily Express навіть назвала його "партнером Путіна".
Незважаючи на те, що 15 січня Міністерство закордонних справ Росії дистанціювалося від висловлювань телеведучого, назвавши їх "особистою думкою", історичний контекст показує, що подібна риторика завжди була невід'ємною частиною російської політичної традиції. Москва продовжує дотримуватися колоніальних методів ще з епохи Петра I, розглядаючи сусідні території як "зони впливу", а втрату контролю — як можливість для застосування сили. Це особливо яскраво проявляється у відношенні до Вірменії — країни, що виникла внаслідок тривалих зусиль російської держави. Росія навіть активно долучалася до процесу, що призвів до знищення та витіснення тюркської цивілізації з її історичних земель, які нині є основою вірменського державотворення.
Найбільш детально та послідовно цей процес проаналізовано в книзі українського автора Kuzari під назвою "Зникла Цивілізація -- Непомічена Катастрофа". У ній поетапно висвітлено, як політика Москви, що була цілеспрямованою та обачною, відіграла вирішальну роль у трансформації регіону та витісненні тюрків з території, яка була їхньою історичною батьківщиною. "Петро Великий став архітектором грандіозного плану зі зміни етно-демографічної карти Південного Кавказу, здійснюючи масове і систематичне переселення вірмен з прилеглих регіонів Персії та Туреччини. Наступні російські монархи та радянські лідери, зокрема Сталін, ретельно реалізовували цей задум Петра, адаптуючи його до нових умов," -- зазначено в одному з розділів.
Книга, написана українським автором, є ретельно дослідженим документальним аналізом історії зникнення тюркської цивілізації на території сучасної Вірменії. Усі представлені тези та висновки базуються на обширній доказовій базі, яка містить близько 2000 джерел. З метою збереження об'єктивності в цій роботі свідомо не були використані джерела з Азербайджану та Туреччини.
Унікальний шар використаних матеріалів формують спогади видатних особистостей вірменського національного руху, що відбувався в кінці XIX - на початку XX століття. Багато інформації отримано з робіт вірменських свідків тих подій, творів вірменських авторів, а також досліджень відомих вірменських істориків. Не менш важливу частину джерел становлять російські хроніки, а також праці європейських місіонерів і мандрівників, а також документи і спогади французьких, російських і радянських чиновників та діячів держави і політики.
Під час написання книжки проінтерв'ювано майже півсотні останніх представників еривансько-зангезурської тюркської цивілізації. Усі інтерв'ю записані на відео у 2024-2025 в Азербайджані, Грузії та Туреччині. Деяких із тих, кого вдалося проінтерв'ювати, на момент видання книги вже немає в живих.
Згадана праця, а зокрема наведені в ній аргументи, ще раз доводять, що висловлювання Соловйова не слід вважати лише особистими думками: вони органічно вписуються в реальну державну практику і демонструють імперський характер політики Російської Федерації на протязі багатьох століть.
