Москва прийняла рішення про участь у переговорах: які терміни встановлені для Путіна і Трампа
Віткофф доставив до Кремля пропозиції про тристоронні переговори та гарантії безпеки для України. Чи можна вважати це справжньою можливістю для завершення конфлікту, чи, можливо, Москва підготувала нову пастку для Києва напередодні американських виборів?
Мирний торг
Схоже, що дипломатичні зусилля щодо вирішення конфлікту між Росією та Україною набрали нових обертів. Після зустрічі в Осло 20 жовтня 2026 року, в якій взяли участь президент України Володимир Зеленський, представники США та європейських країн, американський спеціальний посланець Стів Віткофф відправився до Росії.
На наступний день у Санкт-Петербурзі він мав зустріч з Путіним, під час якої передав російській стороні матеріали, що містили варіанти для мирного врегулювання ситуації.
Видання The Atlantic повідомляє, що Дональд Трамп має вирішити питання, пов'язане з майбутніми подіями, уже в грудні, коли у його резиденції Мар-а-Лаго відбудеться зустріч «двадцятки». Саме там він планує підписати мирну угоду між Росією та Україною. Однак це ніяк не вплине на результати проміжних виборів. Таким чином, зрозуміти наміри Трампа вкрай складно. Чи дійсно він намагається вирішити щось до виборів? Чи, можливо, його мета полягає в тому, щоб скористатися поточною ситуацією для тиску на Україну та відновлення економічних зв'язків з Росією? Чи, можливо, він поспішає, прагнучи завершити це до формування нового Конгресу? У такому разі дедлайн перенесеться з листопада на січень, коли нові члени Палати представників можуть вимагати від Трампа більшої підтримки для України, - зазначив журналіст і публіцист Віталій Портников в ефірі Апострофа.
Водночас, відповідно до інформації, наданої Офісом президента України, основними темами переговорів в Осло стали майбутня тристороння зустріч між Україною, Росією та США, питання гарантій безпеки для України, політика санкцій, а також відновлення після війни. Київ має намір перейти до формату, в якому лідери країн зможуть вирішувати питання, що не можуть бути узгоджені на дипломатичному рівні.
Поки ж найпомітнішим результатом візиту Віткоффа до РФ стала заява помічника російського президента Юрія Ушакова: 21 жовтня він повідомив, що Путін погодився в принципі відновити тристоронні переговори у другій декаді листопада.
"Не можу точно сказати, наскільки близько ми підходимо до цього, але здається, що процес рухається в цьому напрямку," - зазначив він, коментуючи можливість завершення конфлікту.
За словами Ушакова, ключовим аспектом переговорів повинно стати створення системи безпеки для Росії та України після закінчення конфлікту. Необхідно зазначити, що мова йде про обговорення на експертному рівні, а не про узгоджену зустріч керівників країн.
Чи свідчить це про те, що Кремль нарешті готовий до угоди? На даний момент — ні. Оголошення про готовність до переговорів не означає згоди на припинення вогню, виведення військ, відмову від територіальних вимог чи прийняття гарантій, запропонованих Україною.
Заяви російських представників про можливість скорочення термінів бойових дій варто аналізувати, спираючись на сутність документів і фактичні дії Москви.
Чому ж Росія, яка раніше відкидала запропонований Києвом формат зустрічі лідерів, тепер погоджується на тристоронні контакти? Причин може бути декілька.
По-перше, Москва отримує можливість безпосередньо впливати на зміст майбутньої угоди й обговорювати власне бачення післявоєнної архітектури безпеки. По-друге, переговорний процес відкриває перспективу відновлення економічних контактів зі США та послаблення міжнародної ізоляції. По-третє, сам факт переговорів дозволяє Кремлю демонструвати готовність до дипломатії, не відмовляючись від своїх попередніх вимог.
Втім не виключений і "пожежний" для Росії контекст.
"Чи має Путін терміни? Як ви вважаєте, чи усвідомлює він – а він усвідомлює – що можливість отримати такого «подарунка долі», як Трамп, за наступного президента навряд чи повториться", - зазначає Портников, підкреслюючи, що ніхто насправді не має чіткого уявлення про теперішній стан економіки Росії, яка, можливо, вже перебуває на межі кризи.
Отже, Росія може виявити готовність до переговорів не через зміни у своїх стратегічних планах, а швидше за все, через прагнення отримати вигоду від дипломатичного процесу. Це не означає, що не може бути досягнуто суттєвого прогресу, проте Київ має діяти з максимальною обережністю.
Забезпечення та голосування
Окреме питання - гарантії безпеки для України, котрі за задумом можуть нагадувати п'яту статтю Північноатлантичного договору. Її принцип полягає у тому, що збройний напад на одного союзника розглядається як напад на всіх.
Одночасно, стаття 5 не передбачає універсального військового підходу для всіх союзників: країни НАТО мають право здійснювати ті дії, які вважають за потрібні, включаючи можливість використання збройної сили.
Для України ж критично важливо, щоб майбутні гарантії не залишилися політичною декларацією.
Необхідно отримати чіткі роз'яснення щодо того, які дії вживають партнери у разі нового агресивного наступу з боку Росії, в які терміни буде надана допомога, чи включатиме вона військову підтримку, постачання озброєння, розвідувальну інформацію та додаткові санкції. В умовах, коли країни Балтії почуваються вкрай невпевнено через російську військову загрозу, виникає більше запитань, ніж відповідей.
Звісно, Європейська коаліція охочих, Україна та США окреслили можливі складові системи гарантій у Паризькій декларації від 6 січня 2026 року. Серед них - механізм моніторингу припинення вогню, довгострокова підтримка Збройних сил України, підготовка багатонаціональних сил і зобов'язання допомогти Україні в разі нового збройного нападу. Передбачена також координація між США, Україною та коаліцією.
У той же час, у декларації йдеться про подальше оформлення зобов'язань, а не про те, що всі механізми вже повністю активовані.
Чи можемо покладатися на ці американські гарантії (або, точніше, на їхні обіцянки) в умовах сучасної політичної ситуації?
"Гарантії безпеки, що відповідають п'ятій статті Північноатлантичного договору НАТО, нагадують індичку на День подяки без самої індички. Адже лише складові начинки не забезпечують ситості, а лише дарують соковитість і аромат. Без членства в НАТО не можуть бути реальними гарантії безпеки на рівні цієї організації!" - зазначив у соціальних мережах Валерій Чалий, колишній посол України в США та керівник Українського кризового медіацентру.
Без сумніву, покладатися виключно на обіцянки є досить ризиковано. Зовнішня політика Сполучених Штатів формується в залежності від рішень президента, ставлення Конгресу, наявного бюджетного фінансування та готовності американського суспільства підтримувати тривалі зобов'язання на міжнародній арені.
Навіть при наявності юридично укладеної угоди політичні ризики залишаються актуальними. Проте така угода ускладнює процес відмови від зобов'язань і встановлює більш чіткі механізми для притягнення до відповідальності.
У той же час, перед виборами адміністрація Трампа може намагатися продемонструвати успіхи в дипломатії. Це, безумовно, відкриває перспективи для відновлення переговорного процесу, але водночас існує загроза ухвалення імпульсивних рішень задля досягнення політичного ефекту.
У результаті зустрічі Віткоффа з Путіним та заяви Ушакова про готовність до відновлення тристоронніх переговорів можна зробити висновок, що це важливий дипломатичний сигнал. Однак це ще не свідчить про те, що Кремль готовий погодитися на справедливий мир. Україні необхідно не лише відновлення переговорного процесу, а й укладення угоди, яка запобігла б можливості Росії використати цей час для нової агресії.
