Мільярди в безладді. Що стало поштовхом для світової економічної трансформації і хто виграє від цього хаосу?
У світлі воєн та торговельних суперечок, а також різкого збільшення державних витрат і бюджетних дефіцитів, може здаватися, що на глобальних ринках царює безлад, в якому важко зорієнтуватися. Проте насправді ми спостерігаємо глибоку структурну трансформацію світової економіки, що відбувається раз на століття. Сучасні зміни спонукають до перерозподілу капіталів і відкривають безпрецедентні можливості для бізнесу, якщо він здатен розпізнати нові тренди, а не просто слідувати за ними.
Цю інформацію містить аналітичний звіт американського банку Morgan Stanley під назвою "Від хаосу до ясності: основні інвестиційні теми". Основні результати доповіді представлені в огляді Mind.
Фахівці Morgan Stanley вважають, що досвід минулих подій може стати ключем до розуміння сучасних процесів у світовій економіці та на фінансових ринках.
Перед початком Першої світової війни глобальна економіка переживала швидкий процес глобалізації: з 1815 по 1914 рік міжнародна торгівля зростала приблизно на 3,5% на рік, а мільйони європейців емігрували до Сполучених Штатів. Проте в 1920-х, а особливо в 1930-х роках, країни почали різко підвищувати імпортні митні ставки, обмежувати міграційні потоки та запроваджувати контроль за валютою. До кінця 1930-х років близько половини світової торгівлі було підпорядковано митним обмеженням, і глобальна економіка розділилася на валютні блоки.
Сьогодні політика Дональда Трампа, що характеризується торговими суперечками, тиском на партнерів та зростанням геополітичних загроз, змушує компанії переосмислювати свої стратегії, які були розроблені в епоху глобалізації. Аналітики Morgan Stanley підкреслюють, що досвід міжвоєнного періоду, коли світ переживав останню значну хвилю деглобалізації, знову набуває актуальності.
Пристосовуючись до розподілу глобальної економіки, підприємства в той час орієнтувалися на три основні стратегії.
Адаптація бізнесу до локальних умов. Світові корпорації почали формувати потужні регіональні відділення з метою обходу митних обмежень і більш тісної взаємодії з місцевими ринками. Наприклад, компанія General Motors купила німецьку Opel і британську Vauxhall, делегуючи управлінські функції місцевим керівникам, тоді як Coca-Cola активно розширювала свою мережу міжнародних підрозділів.
Консолідація. Бізнеси об'єднувалися для подолання викликів, пов'язаних з коливаннями попиту та проблемами в ланцюгах постачання. У цей час виникли потужні корпорації, такі як Unilever та Imperial Chemical Industries, а в ряді секторів утворилися картелі, які регулювали ціни та розподіляли географічні ринки серед учасників.
Перетворення регіональної фрагментації на джерело зростання. Компанії прагнули закріпитися в окремих регіонах, створюючи локальні виробничі ланцюги та забезпечуючи собі доступ до сировини й ринків збуту.
Сучасний етап розвитку світової економіки, на думку експертів Morgan Stanley, сигналізує про завершення ери глобалізації, що зародилася після підписання Бреттон-Вудської угоди в 1944 році. Саме тоді долар став основною резервною валютою, а Сполучені Штати взяли на себе функцію країни з постійним торговельним дефіцитом. Щоб забезпечити світову економіку доларовою ліквідністю, США змушені відправляти за кордон більше фінансових ресурсів, ніж отримують у відповідь.
До кінця 1960-х років США були втягнуті у В'єтнамську війну й зіткнулися зі зростанням бюджетного дефіциту. Багато країн почали користуватися ситуацією, конвертуючи долари в золото, що призвело до різкого скорочення золотих резервів США.
На початку 1970-х президент США Річард Ніксон розцінив це як загрозу національній безпеці та припинив дію Бреттон-Вудської угоди й вільну конвертацію долара в золото. Світ перейшов до системи фіатних грошей - валют, що випускаються та забезпечуються державою.
Цей захід лише на короткий термін зменшив проблему бюджетного дефіциту в США. Проте вже на початку 1980-х років ситуація знову почала погіршуватися. У різні етапи спроби вирівняти цей дисбаланс здійснювалися за допомогою валютної політики.
Наприклад, в 1985 році було укладено угоду, відому як "Плаза" (Plaza Accord), в рамках якої Сполучені Штати та європейські держави домовилися про зниження курсу долара. Це стало причиною збільшення волатильності на фінансових ринках і згодом було визнано значною помилкою. Для стабілізації курсу долара була укладена нова угода, відома як Луврська, у 1987 році.
Постнеоліберальна парадигма. Розвиток глобальної валютної системи після закінчення Другої світової війни.
Переваги, які приносить долар, надають Сполученим Штатам вагомі економічні та політичні вигоди. США користуються можливістю отримувати фінансування за нижчими ставками, а також мають під контролем значну частину світової фінансової інфраструктури, що дозволяє їм використовувати санкції як інструмент у зовнішній політиці. Однак є й негативні наслідки цієї системи: сильний долар знижує конкурентоспроможність американської промисловості.
Домінування валюти зазвичай є стійким завдяки ефекту масштабу: якщо значна частина світової торгівлі, кредитів і фінансових активів номінована в одній валюті, це знижує трансакційні витрати та підтримує постійний попит на неї. У результаті формується самопідтримуваний механізм: що більше контрактів і активів номіновано в доларах, то дешевше залучати фінансування в доларах і то частіше його використовують у світовій торгівлі.
Сьогодні основним інструментом економічної політики дедалі частіше стають торговельні бар'єри. Використання тарифів фактично означає повернення до моделі, що існувала до Бреттон-Вудської угоди, коли країни протягом багатьох років регулювали торгівлю саме за допомогою цього інструменту.
Ідеться не лише про масштабні мита, запроваджені Дональдом Трампом 2025 року. Поточна тарифна політика США була започаткована ще під час його першого президентського терміну, згодом продовжена адміністрацією Джо Байдена та знову посилена під час другого терміну Трампа.
Фахівці Morgan Stanley переконані, що майбутні уряди продовжать підтримувати цю ситуацію: питання дефіциту платіжного балансу США залишиться актуальним протягом кількох поколінь через старіння покоління бебі-бумерів, а згодом і більш численного покоління міленіалів. Крім того, демографічні виклики спостерігаються не лише в США, але й у багатьох інших країнах із розвинутою економікою.
Активне впровадження нових тарифів сприяє пришвидшенню процесів деглобалізації та заохочує реіндустріалізацію. Повернення виробництв у межі національних кордонів та збільшення інвестицій у промисловість стимулюють попит на технологічні інновації, такі як автоматизація, цифровізація та штучний інтелект. У той же час деглобалізація підвищує роль держави в економічній політиці, зокрема шляхом надання субсидій для підтримки внутрішнього виробництва.
Згідно з оцінками експертів Morgan Stanley, глобальна економіка переходить у нову фазу державного капіталізму. В цих умовах інвесторам слід акцентувати увагу на структурних трендах, а не лише на капітальних потоках. Це призводить до виникнення чотирьох основних інвестиційних тенденцій:
Деглобалізаційні процеси. Нації поступово зменшують свою залежність від світових ланцюгів постачання, що призводить до посилення розділення ринків.
Реіндустріалізація. Повернення виробництва до розвинених економік потребує масштабних інвестицій у промисловість та інфраструктуру.
Технологічна модернізація. Нова промислова база будуватиметься на передових технологіях й автоматизації, що посилить конкуренцію між компаніями.
Державний капіталізм. Влада буде активно сприяти інвестиційній діяльності за допомогою фіскальних заходів, податкових стимулів та зменшення регуляторного тиску.
Ці структурні трансформації відкривають нові перспективи в галузях та секторах, які матимуть вигоду від реорганізації виробництв, геополітичних змін і впровадження інноваційних технологій.
Одними з таких напрямків є сфери промислової автоматизації, робототехніки та управлінських систем, а також виробництво електротехнічних пристроїв і розробка інноваційних рішень для енергетичної інфраструктури.
