Логвиненко: Потрібно вимагати не заміни прізвищ, а нових принципів керівництва.
Уявімо сценарій, що президент таки погодиться на повернення Федорова, що підважить його лідерську позицію в суспільстві й неминуче призведе до втрати електроральних балів
Що далі? Чому взагалі цей протест виник? Як скоро виникне новий? Чому після тогорічного протесту за НАБУ та САП, жодних висновків не було зроблено?
Хоча більшість обговорень стосуються повернення Федорова до Міністерства оборони, мені здається, що протест вже давно мав вийти за межі простого питання одного чи двох прізвищ.
Ми зіткнулися з кризою самої моделі державного управління в умовах довготривалої війни. Протест виконує функцію гасіння найактивнішої пожежі, але навколо горять ще десятки полумʼїв, до яких ніхто й не думає навіть викликати пожежників.
То, може, нам пора говорити по-дорослому? Вимагати не зміни та повернення прізвищ, а інших підходів та принципів управління?
Я запропоную ті, які бачу як можливе вирішення цих криз і зростання після такої чергової кризи.
1. Основи конституційного принципу
Верховна Рада повинна відновити свою роль як самостійного органу і перестати виконувати функцію нотаріуса, який лише затверджує закулісні ухвали. Процес призначення урядовців має проходити через відкриті дискусії та захист їхніх програм, з активним залученням громадського суспільства, а також парламентських комітетів (так, ви, можливо, не знали, але вони існують). На жаль, цей принцип наразі залежить від кожного депутата індивідуально.
2. Принцип відкритості
Президент та уряд мають комунікувати з профільними організаціями до ухвалення рішень. Можливо, у Віталія Кіма є чудова програма, але який у цьому сенс, якщо ветерани про неї не знають? Перманентна криза з цим міністерством змушує ставити важке питання: може, варто чесно зізнатись, що ветерани зараз не потрібні, або держава взагалі не розуміє, що з ними робити? Але хіба це проблема одного МінВету?
Також зверніть увагу: Наша політика в сфері людських ресурсів може призвести нас до небезпечної межі.
3. Принцип відповідальності. Суспільство повинно усвідомлювати, з якими викликами не впоралися попередні керівники та які конкретні ключові показники ефективності (КПЕ) будуть встановлені для нових. В іншому випадку, коли настане момент їх звільнення, ми знову залишимось у невіданні щодо причин їх усунення. Це може призвести до виснаження резерву міністрів і прем'єрів. Нам не вистачить ресурсів для ще кількох таких "глобальних перезавантажень".
4. Принцип інституційності. Держава має будувати стійкі механізми, а не покладатися на вічне ручне управління та мікроменеджмент окремих 5-6 менеджерів. Інститути не можуть підважуватись чиїмись спонтанними рішеннями. В інституціях мають працювати процедури, які сильніші за прізвища.
Інституція -- це коли зміна керівника не зануляє попередні досягнення і не паралізує роботу на роки.
РНБО за часів Порошенка, в епоху Ющенка, слугувала як інструмент для боротьби та стримування прем'єрки Тимошенко. Натомість, РНБО при Данілові за президентства Зеленського акцентувала увагу на санкціях замість реформування судової системи. Чи не є ці три версії РНБО просто різними інструментами в руках президента, хоча й з однаковою назвою? Хто нині очолює РНБО? І хто займав цю посаду раніше?
Або ж картонні протести можуть тривати безкінечно, формуючи альтернативні інституції поряд із державними. Коли ви сьогодні вийдете на протест, замисліться, в якій країні хочете жити: в тій, де Федоров займає міністерську посаду, чи в тій, де ви усвідомлюєте, чому Федоров є міністром оборони, а ветеран — міністром у справах ветеранів?
Джерело
Про автора. Богдан Логвиненко, журналіст, письменник, ведучий і засновник проєкту Ukraїner
