Переписка з товаришем по навчанню про тріумф.

Ми з колишнім однокласником спілкуємося зрідка, на відстані. Ми з ним родом із сіл, які зараз знищені ворожими обстрілами майже повністю.

Обидва населені пункти знаходяться майже на самісінькому державному кордоні. Тому в таких ситуаціях не вимагалося використання далекобійної артилерії. Сусідні сили здійснили обстріл прикордонної території, застосувавши міномети та дрони з дистанційним керуванням. Це виявилося для них досить зручним.

Під час Другої світової війни нацисти не знищили наші села вогнем. Це можна вважати сучасним досягненням.

Навіщо російські війська це роблять - зрозуміти дуже просто. Основних мети - чотири:

1. Акти терору і залякування серед мирного населення.

2. Відволікати певну кількість військовослужбовців Збройних Сил України від лінії фронту на сході та півдні.

3. Економічні втрати. На прикордонних територіях не здійснюється сільськогосподарська діяльність, підприємства залишаються без роботи, населення потребує переселення, що вимагає організації житла для цих людей та інших супутніх заходів.

4.Їм зручно так тренувати (чи тут більше личить слово "дресирувати"?) своїх новобранців. Бо тут вони майже не боялися отримати удар у відповідь - безкарно відпрацьовували стрільбу та скиди боєприпасів. Як на навчаннях, тільки зі справжніми цілями.

Коли це знищення сталося, ми вже багато років не мешкали на своїй рідній землі. Ми покинули її давно.

Проте наші батьківські домівки знаходилися саме там. Точніше, вони були, але тепер нашої вже не існує.

І там мешкали родичі. Досі.

Ми з ним після школи і от донедавна одне одному телефонували дуже рідко. Раз на кілька років.

А тепер несподівано почали обмінюватися повідомленнями. Хоча, насправді, це були лише короткі тексти або ж швидкі телефонні розмови.

Він:

- Як справи? Все гаразд у тебе?

До речі, "суржик" практично не зустрічається. Володіє українською мовою як у розмові, так і в письмі.

Я йому (чесно) відповідаю, що в мене все гаразд.

А він - класний механізатор. Керує практично будь-якою сільськогосподАрською (наголос на "А" - дбаймо про мову! ) технікою. Комбайни, трактори і все що тільки на селі може бути.

Тож він нерідко вранці мені "маякує":

"На полі я дою."

Або:

"У полі оремо під ріпак".

Це о 7:30, але він вже давно на полі.

А нещодавно ввечері, близько одинадцятої, ми переписувалися. Коли я спитав його: "А як ти?" - він відповів:

"Приїхав, помивсь та й відпочиваю".

22:30. Прибув і прийняв душ.

Ці лаконічні фрагменти нагадують мені часи навчання.

Як ми тихенько обмінювалися записками через увесь клас. Так, саме під час уроку. Адже справи були настільки важливими й терміновими, що витримати до перерви було просто неможливо.

Я знову переживаю подібні емоції.

Це просто фантастичне відчуття!

Це подібно до юності. Знову переживаю її.

Яка суть перемоги?

Ми повернемося до місць, які нам знайомі. Саме туди, де пройшло наше дитинство. І в його село, і в мої рідні краї.

Усе, що нам потрібно, ми знайдемо ТАМ, доторкнемося до цього, і впевнимося в кожному можливому аспекті.

Що вся територія звільнена від мін і невибухлих снарядів.

Села були відновлені. Ось конкретні будинки. У них проживають люди. Там є можливості працевлаштування для молоді, відповідно до їхніх навичок і захоплень. Саме там з'являються на світ нові покоління.

Отака картина - це як показник, як індикатор.

Оскільки в селі, розташованому на краю, далеко від міст і великих шляхів, люди житимуть, прагнутимуть життя і знаходитимуть щастя, це "автоматично" свідчитиме про те, що в більших селах і містах все буде ще краще.

І ось це стане нашою перемогою.

Ні трохи менше.

Оскільки ця ілюстрація також "автоматично" припускає:

1.Повне звільнення України.

2. Повна поразка та капітуляція агресора.

3. Відповідальність за військові злочини.

4.Стягнення всіх збитків з агресора за моральну та матеріальну шкоду, завдану Україні.

5. Забезпечення (військові, економічні, політичні) того, що агресор більше ніколи не зможе навіть подумати про відновлення воєнних дій проти нас.

6. Боротьба з корупцією та забезпечення відповідальності осіб, що займаються корупційними діяннями, в межах нашої країни.

7. Соціальний та економічний прогрес України, що відповідає вимогам для досягнення цих цілей.

Дозвольте мені відразу спростувати твердження, що маленькі села ще до початку війни вже були "депресивними" та вимирали. Я вважаю, що це "мирне" вимирання також являло собою свого роду війну проти нашого народу, лише у "холодному" вигляді. А з 2014 року війна перетворилася на активну, відкриту та збройну – тотальну, націлену на знищення.

А хтось неодмінно скаже: "А до занепаду нас підштовхували не лише зовнішні супротивники, а й внутрішні проблеми!" І я тоді відповім: "Справді?! І внутрішні також?! Ніхто б не здогадався! Дякую, що відкрив мені очі!"

Таким чином, якщо держава переживала кризу ще до початку війни, це означає, що потрібно вжити заходів для припинення її занепаду та сприяння розвитку. Що саме потрібно зробити - обговоримо іншим разом. Скоро. Не в цій статті. Адже більшість людей не читає довгі тексти.

Проте ми неодмінно ще не раз повернемося до цієї теми.

Ви усвідомлюєте це?

Я маю на увазі, що вся, здавалося б, складна державна та міжнародна політика можна звести до однієї простої ілюстрації:

Невеличке село, загублене серед лісових насаджень, було відновлено, і тепер тут проживають люди, у яких, в цілому, все гаразд.

Це можна сприймати і розуміти лише таким чином.

Що перемога - це взагалі поняття не якоїсь "великої" і "далекої" від нас політики.

Перемога - це моя справа.

Це питання, яке стосується лише мене.

О б р а з е ц.

Власне, цей допис стосується нашого невеликого обміну повідомленнями.

Як у навчальному закладі, під час уроку, за допомогою таємного листування, передаючи записки через спекотні руки товаришів по класу.

Олексій МАСЛОВ