Кремль завдав удару по Вірменії, використовуючи дезінформацію.
Вірменія вважається державою, що належить до російської зони впливу, і будь-яка спроба змінити цю ситуацію викликає спротив Кремля. Тому парламентські вибори на початку червня 2026 року опинилися в центрі уваги Москви. Побоюючись перемоги прозахідних сил, Росія вирішила розгорнути масштабну дезінформаційну кампанію, яка мала цьому запобігти.
Ситуація в Вірменії перед виборами.
Останніми роками Вірменія наближається до Європейської Унії, про що, зокрема, свідчить ініціювання процесу вступу на початку 2025 року. У травні 2026 року відбувся саміт Європейської політичної спільноти - неформального форуму Європейської Унії та країн-партнерів з Європи, започаткованого у 2022 році президентом Франції. Незважаючи на ці кроки, прем'єр-міністр Нікол Пашинян неодноразово наголошував, що його країна ніколи не братиме участі в антиросійських діях, але, з іншого боку, заявляв, що Вірменія не є союзником Росії в питанні України. Дії Єревана не зустріли розуміння в Москві, де, зокрема, секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу попереджав про вжиття Єреваном низки недружніх заходів, таких як приєднання до Міжнародного кримінального суду або екстрадиція російських громадян до третіх країн.
Заплановані на 7 червня парламентські вибори в Вірменії мали критичне значення для зовнішньополітичного курсу країни та продовження її прозахідної орієнтації. Перемога опозиційних сил могла б означати відновлення тісних зв'язків Вірменії з Росією та активну участь у пострадянських інтеграційних ініціативах. Ці вибори часто трактувалися як референдум, що визначає, чи бажають громадяни Вірменії наблизитися до Заходу, чи надають перевагу збереженню зв'язків з Росією. З огляду на значущість цих виборів, можна було очікувати посилення російських дій у інформаційному просторі.
Ключові наративи російських інформаційних стратегій.
Російські дії, спрямовані проти Вірменії, зосереджувалися на кількох важливих наративах. Основна мета цих дій полягала в тому, щоб відволікти громадськість від участі у парламентських виборах, зокрема від голосування на користь прозахідних партій і, передусім, прем'єр-міністра Нікола Пашиняна.
Перша з цих заяв викликала страхи щодо можливого військового конфлікту. В ній йшлося про те, що успіх прозахідного уряду Пашиняна може призвести до відкритого збройного протистояння з Росією або Азербайджаном. Додатково, цю тезу підкріплювали неправдивими новинами про нібито наявність військ НАТО у Вірменії та їхні плани щодо військових провокацій.
Інша кампанія зосередилася на концепції західної змови. Прем'єр-міністра Пашиняна представляли як маріонетку західних сил, що здійснює іноземний політичний проект, який нібито підриває традиційні християнські цінності та економічні основи Вірменії. Його успіх асоціювався з втратою державного суверенітету на користь таких міст, як Брюссель, Берлін і Париж, а також з повною залежністю від західних країн. Додатково, у публікаціях згадувалися таємні торгово-військові угоди, які начебто дозволяли західним державам експлуатувати ресурси Вірменії та проводити там різноманітні експерименти.
Не лише перераховані раніше країни виконували роль "поганих". Продовження каденції Пашиняна могло також свідчити про зраду інтересів на користь Туреччини чи Азербайджану. Це викликає певну суперечність із заявами про можливий конфлікт з Баку, проте російська дезінформація ніколи не відзначалася логічною послідовністю.
Третя вісь наративу зосереджувалася на традиційній передвиборчій дезінформації, тобто на підриві легітимності самого процесу. Ще до голосування готували ґрунт для заперечення результатів у разі поразки проросійської опозиції. Дезінформація підривала легітимність виборчого процесу, політичний мандат Нікола Пашиняна та прозахідний курс політики Єревана. Після оголошення результату, несприятливого для проросійської опозиції, проросійські сили намагалися представити його як наслідок зовнішнього керування, маніпуляції громадськістю, тиску Заходу та відриву Вірменії від природного стратегічного тилу. Ці дії мали на меті підірвати суспільну й міжнародну достовірність результатів виборів. Абсурдні особисті звинувачення також були дуже поширеним елементом дезінформаційних кампаній, що проводилися під час виборів. Цього разу владі приписували участь у торгівлі людьми, органами, наркотиками і навіть у створенні таборів для опозиції. Пашиняна також називали корумпованим, антихристиянським, залежним від Заходу та готовим пожертвувати національними інтересами Вірменії. Навіть поширювалося відео, яке нібито мало зображати зґвалтування Пашиняном неповнолітньої дівчини. Варто наголосити, що було дуже багато наративів, спрямованих безпосередньо проти прем'єр-міністра, що також свідчить про те, наскільки важливою фігурою він є у вірменській політичній системі.
Російські засоби масової інформації активно залучалися до розповсюдження дезінформації під час виборів, повідомляючи про незвичайні порушення, маніпуляції та тиск на опозиційні сили. Прихильники Пашиняна, за твердженнями, нібито давали поради виборцям щодо того, як слід голосувати, а ситуацію на виборчих дільницях характеризували як скандальну. Зокрема, повідомлялося про випадки винесення бюлетенів за межі дільниці та про те, що дві особи могли одночасно перебувати в одній кабінці. Саме таким чином російські медіа висвітлювали виборний процес у Вірменії.
Використані наративи аж ніяк не були новаторськими й повторювалися під час інших виборчих кампаній. Натяки на нерівне ставлення до партій і кандидатів, а також спроби поставити під сумнів чесність виборів з'являються практично завжди. Подібна ситуація спостерігається й у висвітленні перемоги партій, орієнтованих на інтеграцію із Заходом - це завжди має бути загрозою для суверенітету, національної єдності та підвищенням ризику війни. У контексті виборів у Вірменії, однак, привертає увагу дуже велика зосередженість на постаті одного політика, незважаючи на те, що це були парламентські вибори.
Сучасні технології та креативні підходи.
Росія для поширення дезінформації використовувала і класичні ЗМІ, і передові цифрові технології. Одним з елементів діяльності було фабрикування доказів. Масово поширювалися обкладинки і статті, що імітували відомі західні ЗМІ (наприклад, французькі газети), або сфальсифіковані звіти авторитетного аналітичного центру "Інститут досліджень війни". Ці матеріали мали надати правдоподібності наративу, згідно з яким Франція і США втягують Вірменію у війну. Ця ж схема вже відома з попередніх російських операцій Matrioszka та Doppelgänger ("Двійник" німецькою - ред.). Крім того, використовувалися клоновані розважальні вірменські сайти, які раптово почали публікувати політичні коментарі.
Операція Matrioszka - це масова російська дезінформаційна кампанія, спрямована на західні ЗМІ й організації з фактчекінгу. Боти й фейкові акаунти в соціальних мережах завалюють західних журналістів і фахівців з перевірки фактів маніпульованими записами, підробленими обкладинками газет та відеоматеріалами, створеними штучним інтелектом. Мета полягає в тому, щоб завалити роботою фахівців з перевірки інформації, відвернути їхню увагу від ключових тем і змусити витрачати час на спростування очевидних містифікацій, а також підірвати довіру до традиційних ЗМІ.
Операція Doppelgänger являє собою російську кампанію дезінформації, яка активно триває з 2022 року і націлена на країни Європейського Союзу та НАТО. Основною метою цієї ініціативи є зменшення підтримки України, а також створення соціальної поляризації і політичних розколів. Серед застосовуваних методів - клонування вебсайтів, виготовлення фейкових ресурсів в інтернеті, а також залучення штучного інтелекту, бот-ферм і сфабрикованих відеоматеріалів з підробленими логотипами телевізійних каналів для поширення в соціальних мережах.
Росія широко застосовувала раніше створену інфраструктуру ботів на платформах X, Telegram та Facebook, а також активізувала використання штучного інтелекту для створення популярних діпфейків, у яких знаменитості звинувачували Пашиняна у важкій хворобі, таємних корупційних угодах чи навіть торгівлі органами й наркотиками.
Ці заходи реалізовувалися не лише в онлайн-середовищі. Попри введені санкції, Росія забезпечувала їх фінансування через неурядові організації, такі як фонд "Нова Євразія", а також через проросійських олігархів, прикриваючись наданням допомоги біженцям з Нагірного Карабаху.
Значення вірменських виборів для Росії підтверджується активною участю російської пропагандистської та дезінформаційної мережі Storm-1516. Як зазначає дослідження Інституту стратегічного діалогу, Вірменія стала одним з основних об'єктів її уваги з квітня 2025 року по квітень 2026 року, коли було зафіксовано понад 30 дезінформаційних кампаній проти країни. У цих операціях брали участь 36 акаунтів з більш ніж 100 тисячами підписників, а також близько 150 акаунтів з 10 тисячами підписників. Важливо зазначити, що ця мережа також активно діяла під час виборів у США та Німеччині, що свідчить про її досвід у проведенні дезінформаційних кампаній під час виборчих процесів. Таким чином, Кремль застосував один зі своїх найбільш спеціалізованих інструментів.
Виборчі підсумки
Результати виборів, на яких партія чинного прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна перемогла з результатом 49,81%, безперечно є поразкою російських інформаційних операцій. Не вдалася також спроба підважити результати голосування шляхом вказівки на нібито порушення, оскільки вони були визнані міжнародними інституціями. Проросійські сили, однак, залишаються у Вірменії сильними, і їх не варто недооцінювати, тим більше що геостратегічне положення країни не обдуриш, і Єреван так чи інакше буде змушений підтримувати належні відносини з Москвою.
Захисні заходи, вжиті Вірменією
Захист Вірменії від російської дезінформації став значно інтенсивнішим після 2023 року, коли Єреван відмовився підтримувати російське вторгнення в Україну і висловив своє ставлення до ситуації навколо Нагірного Карабаху. У відповідь на ці події було ухвалено рішення про обмеження діяльності російських засобів масової інформації та телевізійної пропаганди. В рамках цих заходів було заблоковано роботу російського агентства "Спутник", заборонено показ програм провідних кремлівських пропагандистів, а також затримано проросійських інфлюенсерів.
Важливе значення мали також ініціативи, спрямовані на перевірку фактів, в яких істотну роль виконували як незалежні, так і державні платформи для верифікації інформації. Ці ресурси допомагали виявляти діпфейки та маніпулятивні матеріали. Це підтверджує, що, попри критику, яку отримує цей підхід, він залишається ключовим засобом у боротьбі з дезінформацією.
Третім питанням є залучення зовнішніх суб'єктів, що спеціалізуються на боротьбі з дезінформацією, як з ЄУ, так і з окремих країн (тут переважно з Франції). Водночас Вірменія зробила ставку на повну прозорість виборчого процесу і тому вирішила запросити міжнародних спостерігачів від ОБСЄ та делегацію Парламентської асамблеї Ради Європи.
Замість того, щоб просто відповідати на дезінформацію, Вірменія вирішила впровадити стратегію превентивного інформування, за допомогою якої повідомляла суспільство про можливі маніпуляції. На початку року її Служба зовнішньої розвідки випустила офіційне повідомлення, в якому відкрито застерегла громадян, що впливові кампанії напередодні виборів будуть "складними, досконалими та масштабними".
Вжиті заходи продемонстрували свою ефективність, і їх доцільно вивчити іншим країнам, які планують захиститися від втручання у виборчі процеси та дезінформації.
Молдова та Вірменія є спільними цілями для російських кампаній з дезінформації.
Це вже не перша кампанія дезінформації, націлена на вибори в державі, що вважається під російським впливом. Раніше Росія намагалася вплинути на ситуацію в Молдові, де також зазнала невдачі. Хоча головна мета залишалася незмінною, а наративи мали багато спільного, все ж можна помітити деякі відмінності.
У контексті Молдови можна виділити три ключові дезінформаційні наративи. Перший з них акцентує увагу на тому, що Європа становить загрозу для православної церкви, національної мови та традиційних цінностей сім'ї. Другий наратив підкреслює негативні економічні наслідки інтеграції, такі як зростання цін, втрата ринків збуту, колонізаційний вплив з боку ЄС і виснаження ресурсів. Третій акцентує на питаннях безпеки, стверджуючи, що поглиблена співпраця з НАТО та ЄС може ускладнити ситуацію і втягнути Молдову у військовий конфлікт. Ці дії мають значну схожість з тими, що спостерігалися в Вірменії. В обох випадках спостерігається використання страху, який є однією з найпотужніших і найглибших людських емоцій.
Основними шляхами розповсюдження дезінформації в Молдові стали Telegram, TikTok, Facebook та інформаційні сайти, які були спеціально створені для проведення дезінформаційних кампаній. У ході кампаній у Вірменії Telegram, поряд з Facebook та платформою X, також зайняв важливе місце. Ця мережа є однією з найбільш популярних соціальних платформ та месенджерів у двох цих країнах, що робить її ідеальним середовищем для реалізації дезінформаційних стратегій.
В обох дезінформаційних кампаніях використовувався штучний інтелект. У випадку з Молдовою його застосовували для створення сторінок, схожих на офіційні урядові сайти, та фейкових новинних порталів у межах кампанії Doppelgänger. У Вірменії цю технологію використовували переважно для створення діпфейків і фальшування звітів міжнародних інституцій, а також у більшій мірі тестували інструменти на основі штучного інтелекту. Ці дії були більш витонченими, ніж у випадку з Молдовою, де, однак, переважав масовий характер.
Дезінформація в обох державах виходила далеко за межі віртуального простору. У Вірменії фінансування йшло на підтримку місцевих організацій та інфлюенсерів, які розповсюджували проросійські наративи. Водночас у Молдові спостерігалася масштабна виборча корупція, що включала фінансові перекази з Росії для організації голосування "проти" на референдумі, метою якого було закріплення європейської інтеграції країни в конституції.
Обидві країни могли розраховувати на підтримку Заходу в протидії російському втручанню. Крім того, Молдова створила системи інституційної стійкості та вжила рішучих правових заходів, як-от блокування проросійських телеканалів.
Приклад Вірменії та повторюваність численних наративів, стратегій, методик і інструментів вказують на важливість ретельного вивчення російських кампаній дезінформації. Обмін знаннями про ці кампанії між партнерами стане основою для більш ефективної підготовки до можливих загроз у майбутньому, оскільки кампанія в Вірменії в значній мірі грунтувалася на досвіді Молдови.
Резюме
Попри величезний бюджет, тривалі підготовчі етапи та глибоке розуміння політичних і соціальних реалій Вірменії, інформаційна кампанія Кремля не досягла успіху, як і в Молдові. Ця невдача не повинна знижувати увагу західних країн до небезпечних проявів російської активності в інформаційному просторі. У обох державах результат був не зовсім переконливим, що свідчить про збереження впливу проросійських сил. Отже, загроза від російських інформаційних кампаній залишається актуальною і може навіть посилитися, адже активізація оборонних заходів часто відбувається напередодні важливих подій, таких як вибори, а дезінформація є безперервним процесом. Тому ситуація в цих країнах вимагає постійного спостереження, а також активної підтримки з боку західних партнерів.
Досвід Вірменії можна вважати важливим аспектом при аналізі парламентських виборів у Польщі у 2027 році. З огляду на унікальні особливості цих виборів, існує ймовірність, що проросійські партії можуть продемонструвати непогані результати. Це, у свою чергу, може призвести до посилення дезінформаційних кампаній та агресивних виборчих баталій, у які Росія, безумовно, втрутиться. Тому аналіз практик інших країн є надзвичайно важливим, і польським органам влади слід встановити й підтримувати зв'язки як з Молдовою, так і з Вірменією.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Kreml uderzył w Armenię dezinformacją
