Кравченко щодо зусиль США з метою підриву діяльності Міжнародного кримінального суду.
Заява державного секретаря США Марка Рубіо про наміри адміністрації Дональда Трампа фактично зруйнувати Міжнародний кримінальний суд знову піднімає питання про те, як виглядатиме міжнародне правосуддя в майбутньому. Чи це означає, що російське керівництво зможе уникнути покарання за злочини агресії проти України?
Міжнародне правосуддя завжди стикалося з численними труднощами. Його виникнення стало наслідком найжахливіших конфліктів, воно витримувало тиск політичних сил, переживало зміни керівництв, дипломатичні угоди та спроби найвпливовіших країн змінити встановлені норми. Однак світ щоразу повертається до ключового питання: хто нестиме відповідальність за агресію та масові воєнні злочини?
Для України ситуація має інший вигляд. Адже саме робота Міжнародного кримінального суду стала першим міжнародним інструментом, який перетворив російську агресію з політичної проблеми на підставу для кримінального переслідування.
Чому Сполучені Штати вже тривалий час мають суперечки з Міжнародною космічною станцією?
Насправді нинішній конфлікт не виник раптово.
Сполучені Штати Америки не ратифікували Римський статут, який є основою діяльності Міжнародного кримінального суду. Тобто ця країна не є державою-учасницею відповідного міжнародного договору. У Вашингтоні традиційно побоювалися, що американські військовослужбовці або високопосадовці можуть стати об'єктами міжнародного переслідування без згоди США.
Під час президентства Дональда Трампа конфлікти значно загострилися. Тоді американська влада запровадила санкції проти керівництва Міжнародного кримінального суду після того, як було ініційовано розслідування можливих злочинів військовослужбовців США в Афганістані. Хоча адміністрація Джо Байдена частково скасувала ці обмеження, основні розбіжності залишилися незмінними.
Нова фаза конфлікту розпочалася після ухвал Міжнародного кримінального суду стосовно Ізраїлю та Росії. У цей момент критика на адресу Суду знову стала складовою частиною внутрішньої політичної дискусії в США.
Однак навіть найбільш різкі висловлювання американських політиків не призводять до автоматичного закриття Міжнародного кримінального суду. Ця інстанція була заснована міжнародною угодою, до якої приєдналися понад сто країн. Її функціонування не залежить від поглядів окремої держави, навіть якщо це така потужна країна, як США.
Українська справа, яка вже змінила міжнародне право
Ордер на затримання Володимира Путіна став історичним моментом без прецеденту.
Вперше в історії державний глава – постійний член Ради Безпеки ООН – був офіційно оголошений у міжнародний розшук через підозри у скоєнні воєнних злочинів.
Для України це рішення мало значення не лише юридичне. Воно стало політичним сигналом усьому світу: навіть найвищий державний статус більше не гарантує абсолютного імунітету від міжнародного кримінального переслідування.
Не менш важливо й те, що МКС створив в Україні одну з найбільших систем документування воєнних злочинів у своїй історії. Йдеться не лише про депортацію дітей, а й про злочини проти цивільного населення, умисні удари по енергетичній інфраструктурі, катування, позасудові страти, руйнування культурної спадщини та інші порушення міжнародного гуманітарного права.
Саме ця величезна доказова база сьогодні стає фундаментом для майбутніх судових процесів.
Водночас юристи давно наголошують: навіть найефективніший Міжнародний кримінальний суд має обмеження. Його юрисдикція не дозволяє повною мірою розглядати головний злочин, із якого почалася ця війна, - злочин агресії.
Тому міжнародна коаліція країн вже кілька років займається формуванням окремого Спеціального трибуналу для розслідування агресії Росії проти України. Цей процес стає все більш актуальним і важливим у сьогоднішніх умовах.
Ознайомтеся з іншими матеріалами: Від ордера на арешт Путіна до обвинувачень проти прокурора. Які наслідки матиме відсторонення Каріма Хана для України?
Поки тривають дебати щодо Міжнародної космічної станції, Спеціальний трибунал набирає обертів.
Історія міжнародного правосуддя містить безліч прикладів, коли політичний спротив лише стимулював розробку нових правових механізмів. Саме таку ситуацію ми спостерігаємо сьогодні у контексті агресії Росії проти України.
Парадокс полягає в тому, що в момент, коли політичний тиск на Міжнародний кримінальний суд зростає, ініціатива зі створення Спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії з боку Росії продовжує набирати обертів.
Його виникнення не слід розглядати як заміну МКС. Скоріше, це спроба заповнити ту правову нестачу, яку сам Міжнародний кримінальний суд не в змозі вирішити.
МКС переслідує осіб за воєнні злочини, злочини проти людяності, за геноцид та, за певних умов, за злочин агресії. Проте щодо російського керівництва саме злочин агресії залишається найскладнішим питанням через особливості юрисдикції Суду.
Саме тому Україна разом із партнерами ще 2022 року запропонувала створити окремий міжнародний механізм.
Протягом цього періоду концепція еволюціонувала від політичної пропозиції до реального втілення. Спочатку була створена міжнародна коаліція країн, після чого було узгоджено основну правову структуру майбутнього суду, визначено функції Ради Європи, а також проведено безліч раундів переговорів між державами та міжнародними фахівцями. Згодом дипломатичні заяви почали трансформуватися в конкретні юридичні рішення.
Останнім свідченням цього стало включення Норвегії до відповідної угоди. Цікаво, що це сталося після заяви Рубіо.
Процес створення Спеціального трибуналу вже залучив до себе велику міжнародну коаліцію — більше ніж сорок країн, і це число продовжує зростати. Це демонструє, що, незважаючи на політичні суперечки щодо Міжнародного кримінального суду, підтримка нового механізму міжнародного правосуддя не тільки залишається стабільною, а й поступово посилюється.
Як народжується трибунал
Для звичайного читача міжнародне правосуддя може видаватися вкрай повільним процесом. Однак саме таким чином формуються інституції, рішення яких повинні витримувати політичні цикли та зміни в урядах.
За чотири роки ідея Спеціального трибуналу пройшла шлях від української політичної ініціативи до реального міжнародного юридичного проєкту. Спочатку сформувалася коаліція держав-партнерів, згодом було погоджено модель майбутнього суду, визначено роль Ради Європи, проведено десятки раундів переговорів між урядами та міжнародними експертами. Нині триває приєднання держав до відповідної угоди, формується інституційна архітектура майбутнього трибуналу, опрацьовуються питання фінансування та практичного запуску його роботи.
Саме так міжнародне право перетворює політичні декларації на реальні судові механізми.
Чому Кремль найбільше побоюється саме цього процесу?
Якщо МКС уже сьогодні документує воєнні злочини, то майбутній Спецтрибунал має відповісти на інше, принципове питання: хто ухвалив рішення розпочати війну?
Мова йде не про випадкові епізоди військових дій. Це не стосується конкретного ракетного обстрілу чи окремих злочинних актів. Об'єктом нашого аналізу буде злочин агресії в цілому – його планування, підготовка, старт та ведення війни з метою захоплення територій.
Фактично це означає вихід безпосередньо на політичне та військове керівництво Російської Федерації. Саме тому Москва від самого початку виступає категорично проти створення такого трибуналу.
Офіційні представники Кремля систематично характеризують такі ініціативи як "незаконні", "політично заангажовані" або "безглузді". Однак сама інтенсивність цієї реакції яскраво свідчить про те, наскільки серйозно російське керівництво сприймає можливість міжнародного судового переслідування. Навіть якщо рішення не будуть ухвалені найближчим часом, вони можуть суттєво вплинути на політичне майбутнє тих, кого це стосується.
Історія міжнародного правосуддя неодноразово свідчила про те, що між першим обвинувальним актом і моментом, коли обвинувачений опиняється на лаві підсудних, може пройти чимало часу. Проте це не свідчить про те, що справедливість не буде досягнута.
Читайте також: У Трампа зменшили бюджет на розслідування воєнних злочинів Росії щодо України. Це може призвести до того, що росіяни залишаться безкарними.
Чи здатна політика переважити закон?
Це питання сьогодні набуває особливої актуальності. Міжнародне право не функціонує ізольовано; його існування та ефективність залежать від політичних намірів держав, міжнародної підтримки, фінансових ресурсів та дипломатичних зусиль.
Ось чому будь-які висловлювання високопосадовців, незалежно від того, чи звучать вони у Вашингтоні, чи в Москві, завжди викликають таку жваву реакцію. Проте досвід міжнародних судів демонструє іншу сторону цієї ситуації.
Після закінчення Другої світової війни небагато людей вірило, що лідерів нацистської Німеччини буде притягнуто до відповідальності в Нюрнберзі. Коли був заснований Міжнародний трибунал для суду над злочинами в колишній Югославії, багато хто вважав його виключно політичним проектом. Воєнні злочинці Радован Караджич та Ратко Младич протягом більш ніж 20 років вважалися недоступними для правосуддя. Однак зрештою їх було притягнуто до суду.
Саме тому головне питання сьогодні полягає не стільки в тому, чи буде політичний опір міжнародному правосуддю. Він був завжди. Питання в іншому: чи вистачить міжнародній спільноті політичної волі довести цей процес до кінця?
Що розповідають фахівці
Наскільки серйозною є нинішня криза навколо МКС і чи може майбутній Спеціальний трибунал компенсувати можливе послаблення міжнародного суду? Ми попросили оцінити ситуацію українських експертів.
Політолог Євген Магда вважає, що сучасна політика адміністрації Дональда Трампа є логічним продовженням традиційного американського підходу до Міжнародної космічної станції.
Адміністрація Трампа сприймає Міжнародний кримінальний суд як загрозу для американського впливу в світі. Водночас, Спеціальний трибунал, присвячений злочину агресії, є окремим проєктом, в основному підтримуваним європейськими країнами, до якого США не приєдналися. Якщо навколо МКС об’єднаються такі держави, як Європа, Канада, Японія та інші демократичні країни, Вашингтону доведеться це враховувати, - зазначив Євген Магда в коментарі для Espreso.tv.
В свою чергу, фахівець у сфері міжнародного права Андрій Міхеєв у своєму коментарі для телеканалу акцентує увагу переважно на правовому аспекті питання.
"Політика США, -- наголошує він, -- підриває саму ідею міжнародного правосуддя, адже ефективність МКС повністю залежить від готовності держав виконувати його рішення. Водночас Спеціальний трибунал не замінює МКС, а покликаний заповнити його юрисдикційну прогалину щодо злочину агресії. Однією з його переваг стане можливість заочного судового розгляду, що дозволяє ухвалювати вироки навіть без фізичної присутності обвинувачених".
Отже, Міхеєв зазначає, що існує сподівання на те, що рішення щодо росіян за злочини агресії, зрештою, будуть оголошені та затверджені, хоча б і без фактичного їх виконання. Проте, це, безсумнівно, суттєво вплине на їхнє життя.
Читайте також: Принципово важливим є покарання путінського режиму: Нантой про створення спецтрибуналу за злочин агресії проти України
Справедливість триваліша, ніж політичні інтриги.
Політичні структури зазнають змін. Міністри приходять і йдуть, прокурори залишають свої пости. Вводяться нові санкції, тоді як інші скасовуються. Міжнародні альянси трансформуються. Проте еволюція міжнародного правосуддя відбувається за своїми власними законами. Вона не знає миттєвих успіхів.
Нюрнберзький трибунал був створений лише після закінчення найкривавішої війни XX століття. Трибунал, присвячений колишній Югославії, функціонував протягом багатьох років. Головні обвинувачені не потрапили під суд одразу ж.
Сьогодні міжнародна система правосуддя знову стикається з викликами. Заяви про "знищення" Міжнародного кримінального суду, політичний тиск на його функціонування та спори щодо повноважень прокурора вказують на кризу довіри до певних міжнародних організацій. Проте водночас спостерігається й інший, паралельний процес.
Європа, спільно з Україною, активно працює над заснуванням Спеціального трибуналу для розслідування агресії Росії. Це свідчить про те, що міжнародне право залишається непохитним. Воно вивчає нові способи реалізації своїх принципів. Можна міняти прокурорські кадри, зменшувати фінансування, вводити санкції або піддавати сумніву окремі рішення.
Однак набагато складніше ліквідувати саму концепцію відповідальності за агресивні дії. Адже міжнародне правосуддя подібне до могутньої ріки. Його можна на деякий час затримати, сповільнити або змусити змінити напрямок. Проте, якщо за цим стоїть політична воля багатьох країн, воно врешті-решт знаходить шлях до досягнення своєї основної мети - притягнення винних до відповідальності.
І саме це, напевно, є найзначнішою новиною для України на сьогодні.
Спеціально для Еспресо
Про автора. Володимир Кравченко, журналіст
