Король безладу. Як Трамп трансформував Америку та світ за свій рік на посаді.

РБК-Україна аналізує, які події протягом року найбільше залишили слід у пам'яті про найбільш суперечливого президента США за останній час.

Протягом 2025 року Трамп активно прагнув утвердити себе в ролі провідного глобального "миротворця". Щодня він оголошував про своє бажання "покласти край війні" між Росією та Україною, водночас критикуючи свого попередника Джо Байдена. "Якби я був президентом США, ця війна ніколи б не розпочалася," - цю думку Трамп висловлював сотні, а можливо, навіть тисячі разів протягом року.

Президент Сполучених Штатів неодноразово відзначав свої теплі стосунки з російським лідером Володимиром Путіним. США посилили дипломатичні зусилля з Москвою, прагнучи укласти "невелику угоду". Високою точкою цього співробітництва став офіційний візит Путіна на Аляску в серпні 2025 року, коли для російського диктатора була розстелена червона доріжка.

Протягом року українсько-американські стосунки пройшли через численні випробування. Найкритичнішою подією став скандал в Овальному кабінеті 28 лютого, коли президент Зеленський відвідав Вашингтон. У цей час США вперше з початку великої війни призупинили свою підтримку Україні.

Згодом скандал вдалося зам'яти, відносини між Києвом та Вашингтоном потеплішали. Але американська підтримка перейшла у комерційний формат, адже Трамп обіцяв більше "не платити за війну в Україні".

Старання Трампа влаштувати зустріч між Зеленським і Путіним для укладення мирної угоди поки не дали бажаних результатів. Він продовжує висловлювати своє "невдоволення" як щодо України, так і щодо країни-агресора.

Дедлайн у "24 години", який Трамп обіцяв встановити перед виборами для вирішення російсько-українського конфлікту, швидко перетворився спочатку на тижні, потім на місяці, поки врешті-решт президент США не відмовився від будь-яких конкретних термінів. Тепер Трамп зізнається, що явно недооцінив, наскільки складним виявиться для нього "українське питання".

Канада і Гренландія

Президент Трамп не раз і вкрай негативно висловлювався про звичайних американських партнерів, але деякі держави отримали особливе ставлення з його боку.

Навесні 2024 року президент США озвучив великий перелік скарг щодо Канади, що стосувалися торговельних відносин, міграційних процесів та питань безпеки.

Водночас Трамп і його прихильники активно обговорювали можливість приєднання Канади до США як "51-ї штату". Ця кампанія привернула значну увагу та викликала офіційну реакцію з боку канадського уряду, що призвело до охолодження відносин між США та їх північним сусідом. Хоча Білий дім згодом відмовився від прямих територіальних претензій, напруженість у відносинах вже встигла зростати.

Згодом на порядку денному Трампа з'явилась Гренландія, яку Трамп теж вирішив "приєднати". Трамп запевняв, що острів потрібен США задля безпеки.

Протягом кількох місяців Трамп не звертав уваги на Гренландію, але з початку 2026 року він знову загорівся ідеєю щодо цього острова з новою силою. Трамп активно підкреслює американські амбіції, відкрито ставлячи під сумнів право Данії на суверенітет над Гренландією та погрожуючи європейським державам запровадженням тарифів, якщо вони стануть на заваді американській політиці.

Агресивні територіальні вимоги, які протягом року висловлювала адміністрація США, суттєво підірвали довіру до Америки як до гаранта міжнародного порядку. Союзники США змушені віддалятися від непередбачуваного Трампа і шукати нових партнерів.

Середземноморський регіон

У січні-лютому торік адміністрація Трампа підтвердила незмінність стратегічних зв'язків з Ізраїлем та продовження військової підтримки без будь-яких додаткових вимог.

Сполучені Штати продовжують надсилати зброю та боєприпаси, а також системи для протиракетної оборони. Президент Трамп активно бере участь у процесі мирного врегулювання конфлікту в секторі Газа, представивши свій власний "мирний план". Цей план, зокрема, передбачає створення Ради миру, яка займатиметься розв'язанням міжнародних конфліктів, і очолити її повинен особисто Трамп.

Зараз американський президент активно розсилає запрошення, пропонуючи світовим лідерам долучитися до Ради миру за "символічний" внесок у 1 мільярдів доларів.

Дональд Трамп і прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху (зображення: Getty Images)

Чинна адміністрація також посилила тиск на Іран, запровадивши нові економічні обмеження та підтримуючи удари Ізраїлю по іранській військовій інфраструктурі. У червні США приєдналися до скоординованих разом з Ізраїлем повітряних ударів по іранських ядерних об'єктах.

Зокрема, під удар потрапив іранський ядерний об'єкт Фордо, що є одним із основних компонентів ядерної програми Ірану. Сполучені Штати неодноразово висловлювали загрози знищити іранський режим, якщо виникне така необхідність. Під час останніх протестів в Ірані Трамп спершу публічно запевняв, що американська підтримка "вже на шляху" - однак згодом відмовився від будь-яких активних дій, залишивши протестувальників на самоті зі своїми проблемами.

Венесуела

Латиноамериканська країна зайняла помітне місце у списку пріорітетів політики Трампа. США не визнавали Ніколаса Мадуро легітимним президентом Венесуели і звинувачували його в сприянні міжнародній наркоторгівлі.

Під приводом боротьби з наркотрафіком, у серпні 2025 року США почали силові акції проти латиноамериканських картелів, які перевозили наркотики через Карибське море. Після цього США розпочали масштабну військову операцію, фактично встановивши морську блокаду Венесуели.

Протягом декількох місяців американські військові затримували судна та нафтові танкери, що виходили з венесуельських портів. Врешті-решт, наприкінці року напруга переросла у серію масштабних авіаударів з боку США. На початку 2026 року відбулася кульмінаційна подія: спецназ США викрав Мадуро з його резиденції і доставив його до Сполучених Штатів, де планується його судовий процес.

Однак, всупереч очікуванням венесуельської опозиції, дії США не призвели до падіння чинного венесуельського уряду і, здається, навіть не мали такого наміру. Натомість адміністрація Трампа намагається контролювати старі політичні еліти, що були залучені до режиму Мадуро. Головну мету своєї діяльності Трамп не приховує - це отримання доступу до величезних запасів нафти у Венесуелі.

Тарифи

Одна з основних концепцій нової адміністрації полягає у відновленні економічної потужності США через торговельний протекціонізм. 20 січня 2025 року, відразу після своєї інавгурації, Дональд Трамп у своїй вступній промові оголосив про намір "забрати контроль над американською торгівлею" і підкреслив, що тарифи будуть основним інструментом його економічної стратегії.

Наприкінці січня адміністрація США оголосила про намір ввести універсальний імпортний тариф, який стосуватиметься більшості торгових партнерів країни. Ця ініціатива мала на меті revitalізувати американську промисловість та забезпечити додаткові надходження в розмірі сотень мільярдів доларів.

Однією з головних цілей тарифної війни став Китай. Трамп спочатку ввів 34% тариф на китайський імпорт. Це спровокувало торгову війну і контрмита від Китаю. У відповідь Трамп підвищив загальну тарифну ставку до 104% - найвищу серед усіх торговельних партнерів США.

Китай не здавався і теж відповів стрімким підвищенням мит на американські товари, довівши їх до 100%. У травні, після серії консультацій і переговорів між США та Китаєм, сторони домовилися тимчасово знизити тарифи. Американські мита були зменшили до 30%, на 90‑денний період.

Проте восени загроза нового етапу тарифної війни знову стала актуальною. Незважаючи на те, що адміністрація Трампа оголошувала про зменшення торговельного дефіциту та "захист американської промисловості", фактично китайський експорт до Сполучених Штатів знизився приблизно на 20%. Однак Китай зміг компенсувати це, збільшивши обсяги постачань до інших частин світу, зокрема в Африку, Південно-Східну Азію та Європейський Союз. В результаті, країна досягла рекордного загального торговельного профіциту у 1,2 трильйона доларів у 2025 році.

Колишні основні торговельні партнери США, зокрема Європейський Союз і Канада, починають досліджувати нові ринки, оскільки їх турбує непередбачуваність американської торгової політики. Білий дім з гордістю відзначає Трампа як "Містера Тарифу", тоді як сам президент у своїх виступах часто говорить про те, як завдяки тарифам "збагачує Америку".

DOGE і Ілон Маск

Згідно з концепцією Трампа, митні збори повинні були забезпечити фінансові надходження для американців "ззовні". Водночас, в межах країни планувалося зекономити кошти шляхом скорочення державних програм та зменшення чисельності чиновників.

Для досягнення цієї мети Трамп заснував Департамент державної ефективності (DOGE), на чолі якого став скандально відомий мільярдер Ілон Маск. Одним з найбільш резонансних кроків у напрямку "економії" стало скорочення програм Державної агенції з міжнародного розвитку (USAID), яка раніше забезпечувала підтримку численних гуманітарних ініціатив по всьому світу.

У рамках діяльності DOGE скорочення торкнулися тисяч державних службовців, зокрема працівників Держдепартаменту та Міністерства оборони, яке під нинішньою адміністрацією отримало нову назву - Міністерство війни. Декілька чиновників відзначають, що іноді звільнення відбувалися лише тому, що представники DOGE не мали чіткого уявлення про обов'язки тих чи інших працівників.

Ілон Маск і Дональд Трамп (зображення: Getty Images)

Без узгодження з керівництвом державних установ відбувалися хаотичні скорочення, що викликало невдоволення навіть серед президентської команди. У підсумку, вплив Ілона Маска у Білому домі почав знижуватися, а підтримка, яку президент надавав його департаменту, також стала зменшуватися. Наприкінці 2025 року було оголошено, що DOGE "успішно виконав всі покладені на нього завдання" і тепер більше не є необхідним для уряду США.

Війна з іммігрантами

Федеральні органи влади запровадили ряд нових обмежень на в'їзд та змінили процедури отримання притулку, а також надали додаткові повноваження імміграційним службам. Рейди агентів імміграційної служби (ІСЕ) стали звичним явищем у містах США. Крім того, уряд ініціював масштабну кампанію з депортацій, внаслідок якої постраждали навіть ті мігранти, які легально проживали в країні.

Ця політика спричинила незадоволення в кількох штатах, зокрема в Каліфорнії та Нью-Йорку. Федеративний уряд почали звинувачувати у втручанні в справи окремих штатів. У відповідь адміністрація президента висловила погрози щодо скорочення фінансування для тих регіонів, які намагатимуться перешкоджати реалізації антиміграційних ініціатив.

Останній резонансний інцидент, пов'язаний із роботою ICE, стався в Міннеаполісі, де правоохоронець без очевидних причин застрелив місцеву жительку. Ця подія викликала масові протести, на які Трамп відреагував обіцянкою застосувати силу для їх придушення.