Коаліція, що відмовляється: як Верховна Рада опинилася на грані провалу у призначенні міністрів і звідки взялися голоси.

У нас немає коаліції, а існує ситуативна більшість.

Кадрові рішення у Верховній Раді, за які голосували 13 січня, стали маркером глибших політичних процесів, ніж просто чергова ротація посадовців. Звільнення голови СБУ, провал ключових урядових призначень, зростаюча залежність Банкової від ситуативних союзників і "уламків ОПЗЖ", а також майже синхронні дії антикорупційних органів щодо "Батьківщини" дедалі гостріше ставлять питання: чи зберігає парламент реальну керованість і хто фактично формує більшість у країні, що перебуває у стані війни?

ТСН.ua провів бесіди з депутатами різних парламентських груп, аби дізнатися, як у Верховній Раді формується підтримка для ухвалення рішень та які політичні стратегії використовуються для забезпечення необхідної кількості голосів.

Кадровий день у Верховній Раді 13 січня став серйозним випробуванням для Банкової. Невдача з голосуванням за призначення Дениса Шмигаля на пост міністра енергетики та Михайла Федорова міністром оборони виявила проблему "брак голосів". Насправді, Банкова втратила здатність прогнозувати результати голосувань навіть щодо найважливіших урядових призначень, що створює додаткові ризики в умовах війни. На початку все виглядало так, ніби процес відбувається згідно з планом. Відставки проходили успішно, а основну підтримку забезпечувала фракція "Слуга народу", тоді як необхідний резерв формувався за рахунок депутатських груп-партнерів та фракції "Батьківщина".

Перший серйозний інцидент стався під час голосування за відставку голови СБУ Василя Малюка. Профільний комітет з нацбезпеки, оборони та розвідки, з другої спроби, несподівано змінив свою позицію та підтримав рішення про звільнення керівника спецслужби. У сесійній залі Верховної Ради це питання також було ухвалене без належного публічного обґрунтування. Єдиним формальним аргументом, озвученим з парламентської трибуни головою фракції "Слуга народу" Давидом Арахамієм, стала заява про звільнення, написана самим Малюком. Варто зазначити, що напередодні в кулуарах парламенту активно обговорювали ймовірність недостатньої кількості голосів для підтримки цього рішення.

Проте фактичне голосування виявило інше: рішення було ухвалене, хоч і з незначною перевагою голосів. Підтримали звільнення Малюка 235 народних депутатів. Однак частина парламенту, зокрема й усередині фракції президента, свідомо утрималась від підтримки цього рішення.

Розподіл голосів серед фракцій і груп:

Фракції "Європейська солідарність" та "Голос" не дали жодного голосу за це звільнення.

Народний депутат Ярослав Юрчишин в коментарі для ТСН.ua підкреслив, що "логіку кадрових змін у Міністерстві оборони можна зрозуміти, зосередившись на акценті на технологічності, так само як і в Міністерстві енергетики, де Денис Шмигаль має відповідний досвід і добре розуміє галузь. Проте відставка лідера, який координував операцію "Павутина" та ряд інших дій на території противника, виглядає досить заплутаною". Він також зазначив, що Василь Малюк принципово не з'явився ані на засіданні фракції, ані в сесійній залі Верховної Ради.

"Цілком зрозуміло, адже більшість його союзників відвернулася. Тепер він позбавлений того захисту, який мав раніше, а Росія готова витрачати величезні кошти на його ліквідацію. Тепер це питання виключно відповідальності Зеленського", -- зазначає Юрчишин.

Водночас депутат звертає увагу, що останнє голосування монобільшості, яке забезпечило мінімально необхідні 226 голосів, відбулося понад два роки тому -- саме під час призначення Василя Малюка на посаду голови СБУ. Відтоді, наголошує він, запитання до здатності більшості утримувати стабільну підтримку ключових рішень у парламенті лише накопичуються. У складних і політично чутливих голосуваннях ключовими партнерами "Слуги народу", за словами нардепа, нині виступають частини колишньої ОПЗЖ та фракція "Батьківщина". Без останньої звільнення Малюка, каже Юрчишин, просто не відбулося б.

Він також зазначив, що "якщо антикорупційні розслідування НАБУ будуть активізовані, кількість депутатів у фактичній більшості може впасти нижче конституційного мінімуму в 226 голосів. У такому випадку, за прогнозами депутата, партія "Батьківщина" може стати ключовим та незамінним союзником президентської фракції у Верховній Раді". Важливо відзначити, що цю думку депутат висловив всього за кілька годин до обшуків НАБУ та САП у офісі "Батьківщини".

Згідно з інформацією, отриманою від наших джерел у Верховній Раді, звільнення Василя Малюка з посади голови Служби безпеки України має прямий зв'язок із так званим "Міндічгейтом", а також з особистим незадоволенням Володимира Зеленського щодо дій СБУ в цьому контексті та помстою з боку колишнього голови Офісу президента Андрія Єрмака. У депутатських колах висловлюють припущення, що після змін на чолі спецслужби може відбутися внутрішнє переформатування: СБУ, ймовірно, буде розділено на два основні напрямки – бойовий та політичний, з чітко визначеними зонами відповідальності.

Цікаво, що невдовзі після голосування за відсторонення Малюка депутати з різних політичних фракцій почали акцентувати увагу на голосуванні представників "Батьківщини". Народний депутат від "Голосу" Ярослав Железняк відкрито зазначив, що фракція "Слуга народу" змогла забезпечити лише 168 голосів на підтримку президентської постанови про звільнення голови СБУ. Ще 51 голос було отримано від чотирьох депутатських груп, а п'ять – від позафракційних депутатів. Таким чином, без 11 голосів "Батьківщини" це рішення не отримало б необхідної підтримки і могло б не відбутися. Свою думку щодо події висловила й депутатка від "Європейської солідарності" Вікторія Сюмар, яка зазначила, що "цікаво, як Тимошенко висловлювала похвалу Малюку, а потім її фракція проголосувала за його відставку".

У вечірній час 13 січня, співробітники НАБУ та САП здійснили обшуки в головному офісі партії "Батьківщина" і оголосили підозру її керівниці. Ці події розвивалися швидко і стали логічним продовженням резонансних кадрових рішень у Верховній Раді. За інформацією розслідування, народні депутати отримували чіткі інструкції щодо голосування: коли підтримувати, коли утримуватися або взагалі ігнорувати голосування. Правоохоронці задокументували не лише обговорення фінансових операцій, але й механізми координації дій за допомогою захищених месенджерів. Також виявлено, що такі угоди стосувалися не лише законодавчих ініціатив, а й важливих кадрових призначень.

Антикорупційні органи також оприлюднили фрагменти аудіозаписів розмови, яка, за їхніми даними, відбулася за день до кадрових голосувань у парламенті. На записі чути, як нібито Тимошенко обговорює майбутнє голосування: йдеться про підтримку "зняття" з посад і водночас відмову голосувати за призначення. Згодом, як стверджує слідство, вона надіслала детальні інструкції щодо поведінки під час голосування.

Лідерка фракції вранці 14 січня підтвердила, що в офісі партії протягом ночі проводилися обшуки. Проте вона категорично спростовує всі звинувачення і охарактеризувала дії антикорупційних органів як "очищення конкурентів напередодні виборів".

Соломія Бобровська, нардепка від "Голосу", в коментарі для ТСН.ua зазначила, що основними партнерами президентської фракції в складних та політично чутливих голосуваннях залишаються ті ж самі елементи проросійських сил, які діяли в рамках ОПЗЖ до початку повномасштабного вторгнення. Водночас існують і тимчасові союзники — зокрема фракції "За майбутнє" та "Батьківщина", але їхня підтримка, як підкреслила депутатка, є ситуативною і стосується виключно окремих питань. Бобровська також висловила жаль, що команда президента не прагне вибудувати стабільну співпрацю з проукраїнськими політичними силами. На її думку, така стратегія послаблює позиції президента, а результати нещодавнього голосування стали яскравим підтвердженням цієї тенденції. За її оцінкою, у парламенті вже склалося загальне розуміння, що монобільшість фактично більше не існує. Депутатка прогнозує, що найближчим часом ця ситуація може бути закріплена і юридично.

Відповідаючи на питання про те, чи "Батьківщина" сьогодні виступає ситуативним партнером влади та чому фракція вирішила підтримати дане голосування, Бобровська зазначила, що це є наслідком певних політичних угод, укладених стосовно конкретних рішень. Водночас вона підкреслила, що події, які відбулися цієї ночі, включно з врученням підозри Юлії Тимошенко, можуть кардинально змінити ситуацію.

Народний депутат, член міжфракційного об'єднання "Розумна політика" Василь Мокан в коментарі ТСН.ua пояснив позицію своєї команди щодо кадрових рішень, винесених на розгляд Верховної Ради, 13 січня. На його думку, запропоновані кадрові зміни не поліпшують загальну ситуацію в державі.

"На нашу думку, подібні рішення знижують ефективність роботи спеціальних служб та основних державних установ," -- підкреслив Мокан.

Він також наголосив, що ані депутатам, ані суспільству так і не було надано зрозумілих і аргументованих пояснень, з яких саме причин відбуваються ці звільнення. Зокрема, не пролунало чіткої відповіді, чому було ухвалено рішення щодо Василя Малюка, а також чому з посади в Міністерстві оборони усунули Дениса Шмигаля, якого в сесійній залі публічно позитивно оцінювали навіть представники опозиції. Аналогічна ситуація, на його думку, і з Михайлом Федоровим, який перед парламентом прозвітував про високі результати цифровізації та зростання міжнародних рейтингів України.

Фактично, підкреслює Мокан, Верховну Раду знову поставили перед фактом: "є політичне побажання з боку Банкової, і депутати мають його підтримати". Однак, результати голосувань продемонстрували зовсім іншу реальність. За його оцінкою, події в сесійній залі стали показовими з точки зору життєздатності монобільшості. Голосування чітко засвідчили, хто нині є реальними партнерами влади і хто фактично забезпечує ухвалення рішень.

Сама фракція "Слуга народу", наголошує депутат, не здатна самостійно зібрати необхідну кількість голосів: за звільнення Малюка вона дала лише 168 голосів. Решту забезпечили депутатські групи "За майбутнє" та "Довіра", а також дві групи, сформовані на основі колишньої ОПЗЖ, які в парламенті вже неофіційно називають "політичними заручниками", оскільки з 2022 року вони підтримують майже всі ініціативи Банкової. Додатково свою підтримку частково надала й фракція "Батьківщина". Мокан підкреслює: без голосів хоча б однієї з цих груп результативного рішення не було б. Саме тому, на його думку, говорити про реальну коаліцію в парламенті вже не доводиться. Вона існує лише формально -- у вигляді фракції "Слуга народу". Де-факто ж монобільшість стабільно дає менше 200 голосів і без зовнішньої підтримки не здатна ухвалювати рішення.

"Сьогодні ми маємо не коаліцію, а ситуативну більшість під окремі голосування", -- констатує депутат. І саме провал призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем'єра -міністра енергетики, за його словами, став наочним доказом глибокої кризи як у кількості голосів, так і в самій моделі функціонування монобільшості, яка існувала протягом останніх років.

Мокан каже: провальне голосування стало першим чітким сигналом того, що у Верховній Раді назріла потреба в реальному переформатуванні парламентської конфігурації. Йдеться про необхідність формування більшості, яка існувала б не лише формально, а й фактично -- здатної ухвалювати рішення та забезпечувати суб'єктність і дієздатність парламенту.

Депутат вважає, що даний випадок може бути лише верхівкою айсберга більш серйозної проблеми. Якщо обставини не зміняться, під загрозу можуть потрапити й майбутні голосування, зокрема, за ключові законопроєкти, які мають велике значення для держави. Аналізуючи причини виникнення такої ситуації, депутат вказує на явний дисонанс у процесі ухвалення кадрових рішень. З парламентської трибуни звучали виключно позитивні відгуки про діяльність Василя Малюка, зокрема, його внесок у проведення успішних спецоперацій на ворожій території.

Водночас не було надано жодних переконливих пояснень щодо державних причин звільнення цієї особи. Як зазначив депутат, відставка Малюка не зумовлена об'єктивними потребами держави, а скоріше є проявом бажання певних політичних сил бачити на чолі Служби безпеки іншу особу. Мокан зазначив, що основним фактором, який вплинув на результати голосування, стала математика. Без необхідної кількості голосів рішення про відставку голови Служби безпеки України не могло б бути прийнято.

13 січня Верховна Рада наочно показала, що втратила контроль навіть над тими питаннями, які раніше вважалися технічними та попередньо узгодженими.

Проте вже наступного дня, 14 січня, відбулося повторне голосування. Парламент затвердив призначення Дениса Шмигаля на посаду Першого віцепрем'єр-міністра та Міністра енергетики України. Цю постанову підтримали 248 народних депутатів. Основна підтримка рішення надійшла від фракції "Слуга народу", де "за" висловилися 167 депутатів. У порівнянні з невдалою першою спробою, президенська фракція змогла мобілізувати на 15 голосів більше. Усі чотири депутатські групи разом надали 57 голосів, а ще 12 додали депутати, які не входять до жодної фракції.

Серед депутатських груп підтримку надали:

Уже на цьому етапі набиралося 236 голосів -- формально достатньо для призначення. Однак, показово, що до цього "мінімального пакета" додався ще й резерв: вісім голосів від "Голосу" та чотири від "Батьківщини".

Водночас фракція "Європейська солідарність" участі у формуванні більшості не взяла: 12 її представників утрималися, ще двоє проголосували проти ухвалення рішення.

Верховна Рада з другої спроби також підтримала кадрове рішення щодо Міністерства оборони. За призначення Михайла Федорова проголосували 277 народних депутатів за мінімально необхідних 226 голосів.

Головну підтримку надала фракція "Слуга народу", яка забезпечила 171 голос. До формування більшості приєдналися також: 17 голосів від фракції "Європейська солідарність", 2 голоси від "Батьківщини", 17 голосів від групи "Платформа за життя та мир", 13 голосів від фракції "Голос", 14 голосів від групи "Відновлення України", 12 голосів від партії "За майбутнє" та 17 голосів від групи "Довіра".

Таким чином Федоров став наймолодшим міністром оборони в історії незалежної України.