Как меняется ситуация в Южной Корее в интересах Украины.
Создатели:
Юрій Пойта, науковий співробітник, запрошений до Тайванського інституту досліджень у сфері національної безпеки та оборони.
Катерина Красіна, аспірантка дослідницької мережі New Geopolitics.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Південна Корея стала важливим партнером для України в Азійському регіоні. Країна активно підтримувала Україну, надаючи гуманітарну допомогу, фінансову підтримку та нелетальне обладнання. Крім того, через посередників вона забезпечила постачання озброєнь, ставши більш значущим джерелом артилерійських боєприпасів для України, ніж усі країни Європи разом узяті.
Якісно новий розвиток українсько-південнокорейського оборонного партнерства міг відбутися на фоні відправки військ КНДР для війни проти України, яка розглядалася урядом Кореї та правлячою партією "Сила народу" як "злочин проти людяності", "виклик міжнародному миру" та "загроза національній безпеці Кореї". На той момент Україна була зацікавлена в придбанні широкого спектру озброєння Південної Кореї, включаючи ППО, радари, системи РЕБ, артилерію та бронетанкову техніку.
Проте домінування в парламенті опозиції - "Демократичної партії Кореї", яка характеризується відносно дружньою політикою до Росії та Китаю, та виступає категорично проти надання військової допомоги Україні, значно зменшило можливості для розвитку українсько-південнокорейського оборонного співробітництва. Як наслідок, візит Міністра оборони України в листопаді 2024-го до Сеулу не приніс постачань північнокорейського озброєння до України.
Ситуація значно ускладнилася через спробу президента Південної Кореї Юн Сок Йоля оголосити надзвичайний стан у грудні 2024 року. Цей крок призвів до того, що президент і його команда опинилися під розслідуванням та ризиком імпічменту, у результаті чого уряд фактично зупинив свою діяльність. У той же час "Демократична партія" активно намагалася підірвати популярність правлячої партії, що могло б забезпечити опозиції перевагу на майбутніх виборах. У разі успіху, це могло б призвести до приходу до влади уряду, налаштованого на співпрацю з Росією, що поставило б під загрозу українсько-південно-корейське військове партнерство.
На даний момент ситуація в Україні демонструє позитивні зрушення, що викликає обережний оптимізм.
По-перше, введення надзвичайного стану негативно вплинуло на особистий рейтинг президента, адже 57% населення виступає за його відставку. Проте це не призвело до серйозного падіння популярності його політичної партії. Останні соціологічні дослідження, проведені Embrain Public, Case Stat Research та Korea Research і оприлюднені у січні цього року в рамках National Barometer Survey, свідчать про те, що "Сила народу" поступово відновлює свої позиції та майже наздогнала "Демократичну партію". Наразі правляча партія займає перше місце в рейтингу підтримки з 38%, тоді як "Демократична партія" має 36%. Для порівняння, у грудні 2024 року "Силу народу" підтримували лише 26%.
По-друге, хоча Лі Чже Мьон, лідер "Демократичної партії", на даний момент має найвищий рейтинг підтримки, його популярність поступово знижується: протягом трьох тижнів 2025 року рівень підтримки зменшився з 31% до 28%. Це пов'язано з негативним ставленням певної частини суспільства до "Демократичної партії" та його особисто. Зокрема, партію критикують за "законодавчу диктатуру", коли вона безперервно ініціювала імпічменти щодо урядовців, що фактично паралізувало діяльність уряду. Додатково, представники правлячої партії вважають, що "законодавча диктатура" слугує політичним інструментом для захисту Лі Чже Мьона від можливих судових переслідувань, оскільки йому загрожують кілька судових справ, пов'язаних з корупцією, хабарництвом, наданням неправдивої інформації та маніпуляціями під час виборів.
По-третє, правляча партія має потенціал для консолідації своїх прихильників. За даними вищезгаданого опитування, якби зараз проводились вибори президента, то Лі Чже Мьон отримав би 28% голосів, міністр зайнятості та праці та один з найбільших послідовників чинного президента Кім Мун Су - 14%, мер міста Тегу Хон Чун Пьо, та мер Сеулу О Се Хун - 7% та 6% відповідно. Три останніх політика належать (або близькі) до правлячої партії, тому, якщо "Сила народу" висуне єдиного кандидата, він має можливість консолідації голосів та перемоги на виборах.
По-четверте, дистанція між Лі Чже Мьоном і потенційними кандидатами від "Сили народу" швидко скорочується, досягнувши всього кількох відсотків. За результатами січневих соціологічних опитувань Embrain Public, у випадку безпосереднього змагання, Лі Чже Мьон і О Се Хун (або Хон Чун Пьо) отримали б по 41% голосів. У протистоянні з Кім Мун Су, Лі Чже Мьон випередив би його з показником 42% проти 38%, а у дуелі з Хан Дон Хуном - 39% проти 33%. Тим часом, попередні опитування цього року свідчили, що Лі Чже Мьон мав перевагу над усіма опонентами на рівні 20-30%.
Отже, навіть якщо президент Юн Сок Йоль буде імпічтований, і відбудуться дострокові президентські вибори, "Демократична партія" вже не може розраховувати на гарантовану перемогу. Якщо правляча партія висуне єдиного кандидата, здатного об'єднати підтримку своїх виборців, шанси представника "Сили народу" на перемогу суттєво зростають. У такому випадку це може сприяти активізації співпраці між Україною та Південною Кореєю, зокрема у військовій та військово-технічній сферах.
