Ігор Яковенко: Путін як нульовий пацієнт — основний джерело безладдя та непривабливий компроміс для Європейського Союзу. — Блоги
Нульовий хворий та джерела хаосу
Путін виступає в ролі "нульового пацієнта" у епідемії світових конфліктів. Трамп, у свою чергу, є основним джерелом безладу на Землі. Непристойний компроміс полягає у скасуванні санкцій стосовно Усманова та Фрідмана.
Продовжується гібридна агресія Росії проти Європи: вчора російський вертоліт Мі-8 порушив повітряний простір Польщі, що змусило підняти в повітря винищувачі. За інформацією польських джерел, вертоліт наблизився до польського неба з боку Калінінграда, зайнявши територію на 300 метрів і перебуваючи там приблизно одну хвилину. Польські військові розглядають цей інцидент як тестування готовності системи протиповітряної оборони НАТО, а також як засіб залякування, спрямований на те, щоб вплинути на Європу з метою зупинки підтримки України. Ця стратегія була продовжена під час сесії Генеральної Асамблеї ООН, де, зокрема, зустрічалися Рубіо та Лавров.
Давайте по порядку. Почну з виступу Зеленського на сесії Генеральної Асамблеї, де Зеленський назвав Путіна "нульовим пацієнтом", від якого ідея війни поширюється по всьому світу, - це було вчора під час його виступу на сесії. Це досить точне визначення: справді, те, що відбувається зараз у світі, - це, з одного боку, зіткнення цього головного джерела війни, яким, безумовно, є Росія, а в Росії, безперечно, головним джерелом війни є Путін, - це, з одного боку, а з іншого боку - генерування хаосу, яке походить із кількох джерел. Путін є головним джерелом війни, але не є головним джерелом хаосу, - таким, безперечно, є сьогодні адміністрація Білого дому, американська адміністрація і, зокрема, Дональд Трамп. І ось це важливо: з одного боку - генератори війни, з іншого - генератори хаосу. Зіткнення саме цих двох джерел, я б сказав, зростання ентропії на планеті створює саме ту конфігурацію, ту ситуацію у світі, яку ми зараз маємо. Це, як мені здається, важлива обставина, яку треба мати на увазі: з одного боку - дуже потужний генератор війни, якого Зеленський назвав "нульовим пацієнтом", а з іншого боку - генератор хаосу. І ось як би це таке утворення - вони ніби підпалюють одне одного, ось цей генератор хаосу й генератор війни, тобто вони перебувають у стані такого своєрідного геополітичного симбіозу, про що, мені здається, варто подумати.
За словами Зеленського - я продовжу коментувати те, що сказав учора Зеленський з трибуни Організації Об'єднаних Націй, - вперше в історії Росії її гордість, нафтова промисловість, працює на останніх парах, і це справді, я згоден із президентом України, що це справді принизлива поразка для країни, яка має постійне місце в Раді Безпеки ООН і пишається своєю роллю одного з головних постачальників нафти на планеті. Ще одна думка, яку висловив Зеленський з трибуни Організації Об'єднаних Націй, - це те, що Україна постарається зробити так, щоб російський генерал Мороз цієї зими перейшов на інший бік. Я думаю, що цей виступ показав усьому світу, що Україна готова відстоювати свій суверенітет, здаватися не збирається, а подальші події показали, чого хоче Росія.
І, зокрема, - коли я говорив про те, що головним джерелом хаосу на планеті є адміністрація Трампа, - причому не тільки сам Трамп, а й такі, здавалося б, розумні люди, як Марко Рубіо: вчора Рубіо зробив кілька заяв, які свідчать про те, що адміністрація Трампа дійсно перебуває в якійсь зовсім іншій реальності. Адже він заявив, що Росія та Україна хочуть припинення вогню щодо енергооб'єктів. При цьому одразу ж міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що перерви в бойових діях не буде, що Росія не робитиме паузу для переговорів з Україною в будь-якому форматі. Вчора Рубіо та Лавров зустрічалися протягом години. Здавалося б, усе було цілком зрозуміло, було зрозуміло, що ніякого припинення вогню не буде. І тим не менше Рубіо говорить про те, що Росія та Україна готові до енергетичного перемир'я.
Ось що відкрито заявив Лавров: Росія не планує робити паузи. Зараз я наведу точну цитату, ось вона: "Росія не буде зупинятися для проведення переговорів з Україною в будь-якому форматі, незважаючи на те, що Європа саме цього прагне, з тією ж простою метою - отримати час для відновлення виснажених військових запасів київського режиму". Це слова Лаврова. На думку міністра закордонних справ Росії, країна готова до діалогу для досягнення стабільного та справедливого миру. Кінець цитати. І знову йдеться про необхідність вирішення корінних причин конфлікту.
Американці зіткнулися з переговорами, в яких їх опоненти мають зовсім інше, незрозуміле для них сприйняття реальності. Вони намагаються донести до них: ви щомісяця втрачаєте по 30 тисяч своїх солдатів, ваша нафтопереробна промисловість зруйнована, чому б вам не зупинити цю війну і не почати торгувати? Ось, Марко Рубіо навіть запросив Путіна до Маямі на саміт "двадцятки": ти можеш приїхати, зустрітися з Трампом, обговорити подальший економічний розвиток і поспілкуватися з іншими світовими лідерами. Все те ж саме: приходь до нас, ми готові простягнути руку дружби і підтримки, але спочатку зупини війну, навіщо тобі це продовжувати? Відповідь звучить зовсім інакше: ніякого покарання за вчинені злочини, за вбивства мирних українців та руйнування їхнього життя – абсолютно без наслідків. Тобі пропонують вибратися з цієї ганебної і катастрофічної ситуації з мінімальними витратами, але чують у відповідь: спочатку потрібно усунути першопричини конфлікту. Запитують: а які ж це першопричини? І тут починається повна нісенітниця: спочатку печеніги, потім половці, а потім згадують Богдана Хмельницького і Переяславську Раду. Американці, почувши ці незнайомі терміни, починають плутатися і намагаються зрозуміти: ви ж хочете закінчити війну? Так, звичайно, але спочатку ми маємо вирішити питання з першопричинами. І так протягом чотирьох з половиною років, з моменту, коли Трамп зайняв Білий дім, йому постійно розповідають про печенігів і половців.
Отже, зустріч між Марко Рубіо та Сергієм Лавровим тривала близько години. Рубіо знову заявив про готовність Вашингтона взяти на себе конструктивну роль у досягненні миру, в той час як Лавров протягом цієї години розповідав йому про корені конфлікту, підкреслюючи, що все починається з печенігів. Ця зустріч стала вже п'ятою для цих двох учасників з 2025 року. З одного боку, варто зазначити, що Росія є основним джерелом війни, а Путін, з його плутаними геополітичними амбіціями та згадками про печенігів і половців, лише підживлює це. З іншого боку, є Білого дому, який виступає як джерело хаосу.
І ще одна річ, на якій я хотів зупинитися, - те, що я свідомо не коментував, бо хотів до кінця розібратися, що ж там сталося. Йдеться про скасування санкцій, зняття санкцій з Усманова та Фрідмана. Спочатку я хотів поговорити з експертами, зокрема у мене на цю тему була розмова з Ларисою Волошиною. Вона вважає, що це дуже хороший компроміс. Може, він і хороший, бо там двох звільнили від санкцій, зате щодо кількох тисяч фігурантів санкції було продовжено на три роки. Знаєте, це щось схоже на те, як Трамп із Лукашенком торгуються на невільничому ринку: звільняючи 25 заручників, одночасно звільняють від санкцій білоруські підприємства, тим самим підтримуючи Лукашенка і загалом легітимізуючи його, роблячи його взагалі пристойною людиною.
Отже, що стосується Усманова та Фрідмана: я вважаю, що це один із найогидніших компромісів, який тільки можна було придумати. Бо причини й та торгівля, яка тут велася, на мій погляд, є абсолютно неймовірною дискредитацією, моральною катастрофою для Євросоюзу. Не першою, не останньою, але тим не менше. Це була угода з Азербайджаном: в обмін на зняття санкцій з Усманова Баку погодився звільнити кількох ув'язнених, зокрема громадян Франції. Зокрема, вчора один із цих французів, яких у Азербайджані засудили до 10 років за звинуваченням у шпигунстві, - це Мартін Райан, -- він учора вийшов на свободу. Тобто це була угода. Азербайджан тут, мабуть, представляв інтереси, зокрема, Узбекистану, громадянином якого є Усманов, а в кінцевому підсумку тут ще й економічні інтереси Узбекистану та Франції, які оголосили про партнерство у сфері ядерної енергетики, оскільки Узбекистан - один із найбільших виробників урану. Тому тут явна угода. Тут, найімовірніше, також відіграє роль Ердоган, який є ключовим партнером і Баку, і Ташкента. Отже, коротко кажучи, торгівля.
Щодо Фрідмана, здавалося, що Люксембург активно підтримував його, оскільки між ними триває судова справа стосовно заморожених активів. Фрідман вимагає відшкодування у розмірі 14 мільярдів євро, що виглядає абсолютно неймовірно. Постійно спостерігаються спроби мільярдерів під санкціями звертатися до національних урядів країн Євросоюзу. Зокрема, Словаччина виступала в ролі лобіста для зняття санкцій, раніше цю роль виконувала Угорщина. На даний момент основним адвокатом звільнення цих двох осіб від санкцій знову стала Словаччина. Латвія довго утримувала свою позицію, але зрештою рішення було ухвалене завдяки активному впливу Франції, яка, мабуть, виявилася ключовим гравцем у цій політичній грі.
Що насправді означає ця ситуація? Розглянемо це детальніше. По-перше, якщо санкції були введені як засіб покарання, то в результаті ми можемо побачити, що особи, такі як Фрідман і Усманов, - а особливо Усманов, який є найбільш помітною фігурою, - виконують функцію фінансових посередників для Путіна. Це люди, які отримали особливі доручення від президента, зокрема, Усманов активно інвестував у медіа та фінансував різні путінські ініціативи. Тобто, Фрідман і Усманов виконують роль фінансових "гаманців" Путіна. Тепер, що ж відбулося? По-перше, стало очевидно, що кожен з представників списку "Форбс", які підпадають під санкції, має можливість активно шукати способи їх обійти – двері не зачинені. За наявності фінансів, енергії та ресурсів можна лобіювати свої інтереси. І найголовніше, це досить проста стратегія: можна захоплювати в заручники громадян країн Європи і висувати вимоги. Таким чином, рішення Євросоюзу може спонукати до виникнення ринків рабства. Подальший сценарій виглядає так: якщо хочеш зняти санкції, організуй захоплення європейських громадян у якійсь країні, наприклад, в Азербайджані або в Росії, і вимагай зняття санкцій в обмін на їхнє звільнення. Чи не є це дієвим планом? Як це відрізняється від ситуації в Білорусі, де вимагають зняття санкцій в обмін на звільнення певної кількості "рабів", підтримуючи таким чином режим? Це, безумовно, ефективна схема.
На завершення, хотів би висловити свою думку стосовно компромісу, який я вважаю неприйнятним. Чому я так вважаю? Тому що російські політичні емігранти та релоканти, які не мають мільярдних статків і не є фінансовими спонсорами Путіна, не брали участі у підтримці війни чи путінського режиму, на відміну від таких осіб, як Усманов і Фрідман. Вони лише політичні активісти, опоненти режиму, або просто люди, які не бажають брати участь у війні та вбивати українців. Однак для цих людей у Європі існують суворі обмеження. Вони не можуть відкрити банківські рахунки чи нормально жити в Європі. Їх, можливо, і прийняли, але вони підпадають під жорсткі умови, на відміну від Усманова та Фрідмана, які мають можливість безперешкодно функціонувати в Європі. Це, на мою думку, є абсолютно незрозумілим. Це той самий неприйнятний компроміс, який, вважаю, серйозно шкодить репутації Євросоюзу і має далекосяжні наслідки. Тому я не можу погодитися з думкою, що ціна цього компромісу є виправданою. Я вважаю це помилкою з боку Євросоюзу.
