Передчасний старт глобального конфлікту
Події на Валдаї в кінці грудня 2025 року – на початку січня 2026 року, у разі успішного втілення провокації Путіна, пов'язаної з "ударами ЗСУ" по його резиденції, могли б призвести до кардинальної зміни в російсько-українській війні та поставити світ на межу глобальної катастрофи. Путін усвідомив, що серйозно програє у боротьбі за підтримку Дональда Трампа між Україною та її європейськими союзниками.
Факт термінового дзвінка Дональда Трампа, який отримав скарги від Володимира Путіна про нібито масований удар українських ЗСУ по його резиденції, свідчить про те, що ця провокація була спеціально спланована з урахуванням його особистості. Реакція Трампа на ці звинувачення виглядала досить обнадійливо для російської сторони. Він фактично відчув, що Україні вдалося здійснити такий сміливий напад у часі, коли відбувалися важливі переговори з президентом Зеленським. Це могло б мати серйозні наслідки для України та призвести до кардинальної зміни у відносинах між Україною та США.
Однак оперативна реакція міжнародних фахівців, серед яких Інститут вивчення війни (ISW) та західні розвідувальні служби (такі як ЦРУ), викликала сумніви щодо реальності цієї атаки, вказуючи на можливу її фальсифікацію або провокацію з боку Кремля. Мешканці сусідніх населених пунктів біля резиденції стверджують, що не помітили жодних дронів і не чули звуків роботи систем протиповітряної оборони, про які повідомляли російські офіційні особи.
Аналітики пояснили, що історія з обстрілом резиденції путіна у Валдаі, була створена для посилення путіним ультиматумів у ході мирних переговорів, дискредитації України перед адміністрацією Дональда Трампа та створення формального приводу для подальшої військової ескалації в Європі.
Хоча російське керівництво використовувало цей інцидент для чергових загроз "переконливої відповіді", відсутність підтверджених фактів удару по резиденції путіна та швидка реакція світового співтовариства не привела до загрози прямої конфронтації з Заходом чи початку світової війни.
На поточний момент ситуація розглядається як невдала спроба створити привід для різкої зміни умов війни, яка була купована відсутністю доказів і міжнародним тиском.
Чи могла провокація з боку Путіна стати ризиком для глобальної безпеки? Відповідаючи на це суттєве питання, варто розглянути кілька основних аспектів, які вказують на загрози світовій безпеці, що виникають внаслідок дій і політики Путіна.
Необхідно підкреслити, що у лютому 2026 року завершується термін чинності останньої угоди щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНВ-III). Світ опиняється у ситуації "ядерного вакууму", де вперше за багато років відсутні засоби для верифікації та контролю за ядерними запасами.
Це відбувається на фоні оновлення ядерної доктрини Росії, яка розширила умови для використання ядерної зброї проти країн, що не мають ядерної арсеналу, у випадку, якщо їх підтримують ядерні держави.
Багато людей помітили, що, незважаючи на мирні пропозиції, такі як обговорюваний "план Трампа", російська військово-політична ситуація залишається напруженою.
керівництво фокусується на реалізації завдань "спеціальної військової операції" протягом всього 2026 року.
Західні розвідки продовжують попереджати про ризики ескалації щодо країн Балтії та Польщі з боку росії. Обговорюються сценарії створення сухопутного коридору в Калінінградській області, що може спровокувати прямий конфлікт з НАТО.
Важливо пам’ятати, що політичні дії путіна спрямовані на ліквідацію незалежності сусідніх країн і відновлення імперського становища Росії.
Вона продовжує застосовувати кіберзлочини, поширення неправдивої інформації та втручання в внутрішні справи інших держав з метою ослаблення західних демократичних систем.
НАТО офіційно кваліфікує Росію як "найбільш істотну і безпосередню загрозу для безпеки своїх членів". Основною загрозою 2026 року є можливість ескалації гібридної конфронтації до стадії потенційного військового конфлікту з країнами Заходу.
Особливо значущим є те, що американські ЗМІ та представники влади США відреагували на повідомлення Кремля про "дронову атаку" на резиденцію в Валдаї з великим недовірою, охарактеризувавши це як потенційну провокацію, спрямовану на зрив мирних переговорів.
Відомі інформаційні платформи, зокрема The Wall Street Journal (WSJ) та телеканал CNN, посилаючись на інформаторів із Центрального розвідувального управління (ЦРУ) та Агентства національної безпеки (АНБ), інформують, що американська розвідка не виявила жодних доказів агресії з боку України. 31 грудня 2024 року директор ЦРУ Джон Реткліфф офіційно повідомив про ці результати президенту Сполучених Штатів.
Ця провокація могла б дати путіну повну свободу дій, хоча насправді вона не має чіткої прив'язки до його можливих реакцій на атаки на його резиденцію.
Очікуваною реакцією могла б стати потужна ракетна атака на урядовий центр у Києві, що включає в себе Офіс президента, Генеральний штаб та будівлі спецслужб. Росія могла б оголосити Україну "терористичною державою", що дало б їй юридичне підґрунтя для використання більш руйнівних видів зброї або тактичних ядерних засобів, як "акт помсти".
Ця подія, враховуючи надзвичайно ефективну пропагандистську машину путіна, має потенціал викликати значний сплеск патріотичних почуттів та підтримки його режиму серед громадян. Разом із тим, це могло б поставити під сумнів здатність системи протиповітряної оборони гарантувати безпеку навіть президентської резиденції.
Водночас ці події дали б путіну можливість введення військового стану на всій території країни або режиму контртерористичної операції, що привело б до повного закриття кордонів і жорсткої цензури.
Безсумнівно, путін сподівався на глобальну геополітичну реакцію своєю провокацією. Сприятливі країни для України, ймовірно, утрималися б від участі в такій операції. Офіційні представники США неодноразово підкреслювали, що не схвалюють напад на верхівку російського керівництва, оскільки це може призвести до некерованої ескалації та загрози ядерного конфлікту.
Прямий удар по ядерній державі міг би бути сприйнятий частиною міжнародної спільноти, особливо країнами "Глобального Півдня", як терористичний акт, що суттєво позначився б на дипломатичній підтримці Києва. Однак слід пам'ятати, що розвиток подій у разі такої провокації залишався б невизначеним.
Ситуація могла стати небезпечною для майбутнього людства. Проте, в будь-якому випадку, подібні провокації викликають асоціації з історичними моментами, які стали каталізатором для початку світових конфліктів.
Пригадаємо, що послужило офіційним мотивом для початку Другої світової війни.
Інцидент у Гляйвіце, організований ідеологічним союзником Путіна — Адольфом Гітлером, став важливим етапом для нацистської Німеччини. Ця провокація була необхідна Гітлеру, щоб створити фальшивий привід для вторгнення в Польщу 1 вересня 1939 року. Він прагнув представити Німеччину в ролі жертви агресії, а не агресора. Метою цього маневру було переконати союзників Польщі, зокрема Великобританію та Францію, у неправомірності їхньої підтримки, а також мобілізувати німецьке суспільство на користь війни під приводом "нападів з боку Польщі", використовуючи інсценовані атаки СС.
Гітлеру було потрібно створити ілюзію того, що саме Польща першою розпочала агресію проти Німеччини. Це мало вирішальне значення, адже таким чином вступ союзників на допомогу Польщі виглядав би не як виконання зобов'язань за договором, а як підтримка жертви.
Уявити поляків як супротивника — це означає, що настав момент довести німцям важливість протистояння "польській агресії".
Неодноразово підкреслював схожість у діях і вчинках Гітлера та Путіна. Можливо, основною метою цієї провокації було не лише зривати мирний процес, що активно розвивався між США, Україною та ЄС, а й офіційно оголосити Україні війну, завершивши тим самим "Спеціальну військову операцію". Це передбачало введення військового стану по всій території Росії та оголошення загальної мобілізації. Ідеологічним та пропагандистським обґрунтуванням цих радикальних дій мала стати провокація з "атакою українських дронів" на резиденцію Путіна в Валдаї (Довгі Бороди) наприкінці грудня 2025 року. Це надало б можливість кремлівській пропаганді для потужної дискредитації України на міжнародній арені, намагаючись звинуватити Київ у "державному тероризмі" та замаху на главу держави, щоб ввести розкол між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом, змалюючи Україну як "недоговороздатну" сторону.
Невідповідність офіційних заяв Лаврова (який заявляв про 91 збитий дрон) реальній ситуації на місцях створює підґрунтя для критики навіть серед лояльних кіл через "незграбність" цієї провокації.
Вражаюча ефективність і професіоналізм спецслужб Трампа у Венесуелі повинні викликати тривогу у Путіна. Його соратник Мадуро також вважав, що йому нічого не загрожує, однак результати свідчать про протилежне. Трамп вкотре продемонстрував, що з ним не варто жартувати.
Проте, попри всі обставини, Україна відіграватиме ключову роль у формуванні глобального порядку, і багато в чому залежатиме від неї, чи зможе людство зберегти життя на Землі. Путін був на межі розпочати глобальний конфлікт, але його спроба провалилася. Це був лише фальстарт війни, і постає питання: чи дозволять цивілізовані країни йому знову вийти на цю небезпечну стежку, але вже з успішним результатом?
Фарід Закарія у статті для The Washington Post зазначає, що "Україна стане однією з ключових тем 2026 року. Це буде випробування для західного альянсу, який протягом 80 років відігравав важливу роль у забезпеченні міжнародної стабільності. Чи зможе цей альянс витримати виклики нового, більш жорстокого століття, чи ми станемо свідками руйнування історичних угод на наших очах?"
Трагедія полягає в тому, що ми не стоїмо перед вибором між миром і війною. Це вибір між світом, який прагне запобігти наступному конфлікту, і світом, який його готує.
