Електоральна контрреволюція під проводом Трампа
Дональд Трамп вміє вражати електорат. Протягом останнього десятиліття він двічі здійснював справжні перевороти у світі виборів, здобуваючи перемогу на президентських виборах навіть у дуже несприятливих умовах. Наразі у нього є всі можливості для реалізації третьої електоральної трансформації, але в зовсім іншому напрямку. Це радше можна назвати антиреволюцією або, більш точно, контрреволюцією. Але не в партнерстві з самим собою, а в рамках своєї політичної сили. Республіканці мають ризик втратити позиції на проміжних виборах 3 листопада навіть у тих регіонах, де, здавалося б, поразка неможлива. Наприклад, у "суперчервоному" штаті Техас, де переважають республіканці. І все це стало можливим завдяки Трампу. Чому так відбувається? Дозвольте пояснити.
Трампова соціологія
За усередненими даними провідних американських соціологічних служб, зокрема Silver Bulletin, рівень підтримки Дональда Трампа протягом його другого президентського терміну (з січня 2025 року до жовтня 2026 року) демонструє стійку тенденцію до зниження. Нагадаємо, що 20 січня 2025 року відбулася друга інавгурація Трампа, після якої він розпочав свою другу президентську каденцію з нейтральним балансом. Опитування Gallup та Reuters/Ipsos фіксували близько 47% схвалення його дій.
Однак, досить швидко популярність Трампа почала помітно знижуватися. На той момент основними причинами стали внутрішні фактори, такі як зростання вартості життя, незадоволеність економічною політикою уряду та інфляційний тиск. Важливу роль у цьому процесі відіграли і безглузді тарифні конфлікти, які Трамп розв'язав із багатьма країнами. У 2025 році його рейтинг впав до 39-41%.
28 лютого в Ірані стартував конфлікт, що виявився безславним і в багатьох відношеннях невдалим для Сполучених Штатів. Одним із наслідків війни стало блокування ключової нафтової магістралі світу - Ормузької протоки. Це, в свою чергу, призвело до різкого підвищення цін на нафту, а також на бензин, дизель та інші продукти нафтопереробки.
Останні опитування, проведені на початку жовтня, показали, що більшість американців негативно оцінюють війну з Іраном, яка, як обіцяв Трамп, повинна була проходити швидко, але насправді перетворилася на тривалу та надзвичайно витратну кампанію. Згідно з даними опитування Reuters/Ipsos, 82% респондентів висловилися проти війни, вважаючи її авантюрою Трампа. Рейтинг президента США знизився до історично низького рівня - 34% за середніми показниками трекерів (і до 30% за окремим опитуванням Pew Research Center).
Республіканська трагедія
В цілому, Трамп не проявляє особливого інтересу до цього. Він відкрито ігнорує соціологічні дослідження (так само, як і ЗМІ). Незважаючи на деякі напівконспірологічні обговорення можливості його третього терміна, навряд чи він наважиться знову йти на вибори.
Зовсім інша справа - з Республіканською партією, яку чинний глава Білого дому тягне за собою у прірву. Саме зараз, за кілька тижнів до проміжних парламентських виборів, республіканці в США прямують до найважчої поразки за останні роки.
3 листопада американці обиратимуть конгресменів і сенаторів. І головне питання сьогодні не в тому, чи втратить партія Трампа Палату представників, а в тому, чи втратить вона ще й Сенат.
З нижньою палатою все більш-менш очікувано: це вже така давня американська традиція, що на проміжних виборах зазвичай перемагає партія, опозиційна до президента. Зараз там засідає 220 республіканців і 215 демократів. Для контролю над палатою, яку на цих виборах переобиратимуть повністю, достатньо диспонувати 218-ма мандатами. За попередніми прикидками, демократи зараз зможуть здобути від п'яти до двадцяти додаткових місць. Тут - усе зрозуміло й навряд чи щось перешкодить перемозі опозиції.
Щодо Сенату, в якому 3 листопада буде переобрано лише третину складу, республіканці до недавнього часу були майже впевнені в тому, що зможуть зберегти повний контроль. Проте, ознайомившись з новими соціологічними даними, вони були вражені: за результатами опитувань, проведених різними дослідницькими центрами серед зареєстрованих виборців, демократи випереджають республіканців на цілих вісім відсотків — 44% проти 36%. Ця цифра, за словами соціологів, є справжньою сенсацією для Сполучених Штатів, де багато років влада фактично належить лише двом партіям. І, безперечно, всьому цьому сприяли дії Трампа та його "обдумана і зважена" політика як всередині країни, так і на міжнародній арені.
Американські експерти, що займаються прогнозуванням виборчих результатів на основі соціологічних даних, оцінюють ймовірність того, що демократи отримають більшість у Палаті представників, на рівні приблизно 93%, і близько 75% в Сенаті. На початку вересня ж прогнози щодо Сенату були зовсім іншими і свідчили про рівність сил - 50 на 50. Однак навіть такий паритет виглядав би як певна сенсація, враховуючи, що більшість з третини штатів, в яких проходитимуть вибори сенаторів, належать до так званого "червоного поясу", де Трамп здобував перемогу на виборах 2024 року з істотною перевагою.
Це дивно, але республіканці зазнали істотного падіння на фінальному етапі виборів, незважаючи на те, що їхня кампанія отримала більше мільярда доларів. У той же час демократи змогли залучити набагато менше фінансування.
Найбільшою соціологічною новиною стало те, що вперше за багато років у Техасі може перемогти кандидат від Демократичної партії. Це здається майже неймовірним, адже техаські чоловіки в ковбойських капелюхах і з шпорами на чоботях можуть раптом віддати свої голоси демократу. Але обставини змінюються. Місцеві фермери вкрай незадоволені політикою Трампа, зокрема його військовими діями проти Ірану, які призвели до зростання ціни на дизель до шокуючих 6,5 долара за галон. Ще на початку року, до початку війни в Іраку, ціна була майже вдвічі нижчою — 3,5 долара. Тепер пальне для тракторів і комбайнів стало надто дорогим, а разом з цим суттєво зросли витрати на виробництво сільськогосподарської продукції.
І мало хто вірить словам Трампа, що причиною такого стрибка цін є те, що ЗСУ б'ють по російських нафтопереробних комплексах. Більшість розуміє, що справжньою причиною є Трампова війна в Іраку, блокування Ормузької протоки й обстріл хуситами танкерів у Червоному морі.
Крім того, втручання президента в процес відбору кандидатів на посади в Конгрес і Сенат також негативно позначилося на позиціях республіканців. Найяскравішим прикладом цього є ситуація в Техасі. Давайте розглянемо її докладніше.
До виборів у Сенат від Техасу одним із двох представників, який мав тривалий досвід, був республіканець Джон Корнін, що обіймає цю посаду з 2002 року. Однак цього разу він зазнав поразки на партійних праймеріз. Натомість перемогу здобув відвертий прихильник Трампа, діючий генеральний прокурор штату Кен Пакстон, який є членом MAGA. Не секрет, що на результати виборів суттєво вплинуло втручання національного лідера.
Але тут Трамп серйозно прорахувався з вибором протеже. Річ у тім, що проти генпрокурора Техасу висить стільки звинувачень у корупції, стільки незавершених корупційних розслідувань, що тавра нема де ставити. Ок, вірні прихильники Трампа ще проголосують за Пакстона. А решта виборців, особливо незалежних?
Конкурентом Пакстона від демократів виступає Джеймс Таларіко, який є членом Палати представників штату Техас. Цей молодий, харизматичний та красномовний політик контрастує із своїм суперником. Найголовніше, що за Таларіко не тягнеться шлейф скандалів. Тому не дивно, що нові соціологічні дані прогнозують його перемогу з відривом у 3-5%. Здається, Техас може стати свідком сенсаційних змін.
Найцікавіше в цій історії, що Пакстон сам вважає джерелом своїх невдач... свого благодійника Трампа. Він сам це необережно заявив на приватній зустрічі з партійними донорами й лобістами. Мовляв, усьому виною невдала економічна політика Трампа, його війна з Іраном, яка призвела до стрімкого зростання цін на пальна, а отже, ескалувала загальну інфляцію. І на його нещастя, завдяки певним метким "доброзичливцям", файл з аудіозаписом цих висловлювань потрапив до рук журналістів видання Axios, тож був розшифрований та опублікований.
На даний момент Трамп ще не висловився з приводу цієї публікації, принаймні, не зробив цього публічно. Однак у "справі Пакстона" важливіше реагування не самого президента, а його політичних соратників, зокрема республіканців. Важко не помітити певну тенденцію: кандидати, які наразі балотуються, намагаються так чи інакше дистанціюватися від Трампа. Вони сигналізують виборцям, що, мовляв, "я не з ним, я йду своїм шляхом". Адже Трамп перетворився з потужного електорального лідера на тягар для своєї партії.
Також в таких "червоних" штатах, як Айова, Канзас, Аляска та Небраска, назрівають подібні "електоральні контрреволюції". Йдеться не лише про потенційну перемогу демократів на виборах, але й про важливу психологічну поразку для партії Трампа в її традиційних опорних пунктах. У такому випадку президент може опинитися не просто в незручному становищі, а в ситуації, схожій на розгубленого персонажа, подібного до Віктора Януковича після 20 лютого 2014 року.
Повстання на судні
Звісно, порівняння з Януковичем може здатися певною перебільшеною публіцистичною фігурою, проте все ж можна помітити певну тенденцію. Це підкреслюється дедалі помітнішими діями республіканців у Конгресі. Наприклад, варто звернути увагу на законопроєкт, запропонований конгресменом-республіканцем з Пенсільванії Браяном Фіцпатріком, який має на меті заборонити США купувати російську нафту та нафтопродукти. Або ж підписання шістьма сенаторами-республіканцями спільної заяви, що вимагає скасування угоди з дизельним паливом між Трампом і Путіним.
Отже, ознаки наближення "бунту на кораблі" стають дедалі помітнішими. Трамп у паніці намагається вжити будь-які заходи, щоб уникнути цього розвитку подій. Проте його спроби призводять лише до ще більших проблем.
Варто оцінити дії Дональда Трампа в останні дні, які викликали шок не лише в Україні, а й за її межами. Особливо виділяється його угода з Путіним щодо постачання дизельного пального та погрози Україні щодо розвідданих і відключення від Starlink, що фактично можна розглядати як спроби примусити українців до капітуляції. Важливо усвідомити, що ці дії президента США не є результатом його прихильності до Путіна, принаймні не в першу чергу, а скоріше з метою уникнути сценарію електоральної контрреволюції, пов’язаного з його ім’ям. Хоча це не полегшує наше становище, розуміння природи цього негативного явища може допомогти нам знайти ефективні інструменти для протидії йому.
