Економіст Світового банку закликає сприяти економічному зростанню через підвищення продуктивності.

Економічне зростання, як правило, має обмежений термін дії, якщо не супроводжується підвищенням продуктивності. Це пояснює, чому деякі країни потрапляють у так звану "пастку середнього доходу" – через брак зростання продуктивності. Таку думку висловив заступник головного економіста Групи Світового банку (ГСБ) та директор відділу приватних ринків Уфук Акчігіт, повідомляє кореспондент агентства "Інтерфакс-Україна".

"Це серйозний виклик, адже поняття "продуктивність", мабуть, одне з найскладніших для пояснення пересічній людині - її не можна побачити чи торкнутися. Саме тому це завдання дещо складніше, аніж здається", - зазначив він під час дискусії на щорічних зборах Міжнародного валютного фонду (МВФ) та ГСБ у Бангкоці цього тижня.

Директор приватних ринків підкреслив, що для підвищення продуктивності надзвичайно важливим є динамізм бізнес-середовища. Для його підтримки ключовим фактором є різноманітність, особливо у колі підприємців.

На думку Акчігіта, між фінансуванням і зростанням продуктивності існує двостороння взаємозв'язок, яку часто недооцінюють. Він зазначає, що багато хто вважає, що "в країні не вистачає венчурного капіталу, тому бізнес не може розвиватися", але насправді ситуація є протилежною: нестача динаміки робить ринок менш привабливим для венчурних інвесторів, які прагнуть знайти найперспективніші можливості. Отже, якщо бізнес не демонструє потенціал у країні, венчурний капітал сюди не прийде.

Економіст зауважив, що в більшості країн частка витрат на R&D у ВВП стрімко збільшується, але це не супроводжується зростанням продуктивності. Серед названих ним причин - недостатній перерозподіл факторів виробництва до підприємств із новими технологіями, який забезпечує від 50 до 75% зростання продуктивності в здорових економіках.

"Всілякі ринкові регулювання - наприклад, ті, що гальмують технології та інновації, - становлять особливу загрозу для перерозподілу факторів виробництва. А відсутність перерозподілу ресурсів на користь продуктивніших фірм рівнозначна відсутності інновацій", - констатував Акчігіта.

Він закликав до того, що продуктивніші фірми розширювалися, а менш продуктивні - скорочувалися. "Я називаю це "ефектом акордеона". Саме це ми й розуміємо під динамізмом бізнесу", - пояснив представник Світового банку.

Він зазначив, що ще одним важливим бар’єром є фінансування, адже традиційні банки, як правило, зосереджені на минулому: вони вимагають заставу або кредитну історію. Натомість молоді підприємці, які є надзвичайно енергійними та тільки вступають у світ бізнесу, часто не мають кредитної історії, хоча володіють значним потенціалом для розвитку в майбутньому.

Майбутні "суперзірки" бізнесу фактично відсторонюються від фінансових ринків. Чи можемо ми знайти більш інноваційні підходи, застосовуючи нові фінансові інструменти? Можливо, фінансові технології здатні ефективніше використовувати дані для їх виявлення? (...) Тому фінансування, пов'язане з ризиком, а також більш орієнтоване фінансування, є критично важливими, - підкреслив Акчігіт.

Його підтримала економістка Джейла Пазарбашоглу, яка у 2020-2025 роках очолювала департамент стратегії, політики та аналізу МВФ, а до цього ще п'ять років була віцепрезидентом групи Світового банку.

Вона зазначила, що перерозподілу факторів виробництва до підприємств із новими технологіями заважає те, що вже усталені компанії, що міцно закріпилися на ринку, володіють усіма матеріальними активами - землею, заводами - та мають дуже тісні політичні зв'язки, тож вони користуються особливою прихильністю та отримують доступ до різноманітних інших, нефінансових ресурсів.

"Замість цього нові компанії, які мають потенціал для швидкого розширення та створення нових робочих місць, часто не володіють значними матеріальними активами. Тому основне питання полягає в тому, яким чином забезпечити фінансування, орієнтуючись на нематеріальні активи. На мою думку, це є надзвичайно важливою проблемою для кожного з нас", – зазначає Пазарбашоглу.

На її думку, хоча макроекономічна та фінансова стабільність, а також дотримання верховенства права є важливими аспектами, їх недостатньо для досягнення успіху.

Економіст вважає, що для залучення фінансування в сектор нематеріальних активів слід розвивати ще три ключові напрямки. Перший з них полягає в усуненні перешкод для входу на ринок і, особливо, для виходу з нього. Вона згадала про досвід Туреччини на початку XXI століття, коли країна не мала дієвої системи банкрутства. Це призвело до виникнення численних "зомбі-компаній", а банки стали накопичувати проблемні кредити. В результаті країні довелося здійснити великий процес "очищення", щоб забезпечити, що ресурси не продовжують йти до тих підприємств, які насправді повинні були покинути ринок.

"Наявність законодавства щодо банкрутства є надзвичайно важливою, оскільки воно дозволяє підприємцям пережити невдачі, відновитися та розпочати новий етап (...). Зниження регуляторних бар'єрів, запровадження механізмів банкрутства, підтримка конкурентної політики та ефективна діяльність антимонопольних органів — все це є ключовими аспектами," - підкреслила Пазарбашоглу, зазначивши, що Нову Зеландію можна вважати відмінним прикладом у цій сфері.

Другим напрямом вона назвала політику на рівні окремих підприємств, до якої належать перекваліфікація кадрів, навчання, цифрова інфраструктура, агломерація, участь у ланцюгах доданої вартості.

"І останній, на мою думку, найважливіший напрям - поглиблення ринків капіталу та розвиток структур фінансування. Прямі інвестиції, венчурний капітал - Індія є чудовим прикладом: у період з 2018 по 2025 рік обсяг щорічних венчурних інвестицій зріс у 16 разів - з $80 млн до $1,3 млрд", - додала економістка.

Вона вважає, що фінансові технології та створення реєстрів для рухомих активів є відмінним інструментом для формування інформаційної бази та кредитної історії, яка ґрунтується на товарно-матеріальних запасах і діяльності підприємств, а не лише на нерухомості.

На завершення Пазарбашоглу підкреслила значення механізму ризикорозподілу, особливо в контексті гарантій, що забезпечують покриття початкових втрат.

Вона також висловила побоювання, що бум капітальних вкладень у штучний інтелект, що вимірюється мільярдами, призведе до витіснення інших інвестицій та фінансування, так само, як і про нарощування суверенних боргів.