Депутат Бундестагу заявив: "Підтримка України - це не благодійність".
Чому для Німеччини важливо надавати підтримку Україні? Чи можемо ми продовжувати розраховувати на НАТО? Інтерв'ю DW з депутатом Бундестагу, онуком канцлера Коля від ХДС Йоганнесом Фолькманном.
Йоганнес Фолькманн, онук колишнього федерального канцлера Гельмута Коля, у своїх 29 років став одним з наймолодших депутатів Бундестагу. Він також відзначається як один з найактивніших прихильників допомоги Україні.
Ще будучи головою районної ради округу Лан-Ділль у західнонімецькій федеральній землі Гессен, він започаткував партнерство з містом Бровари під Києвом, щоб доправляти гуманітарну допомогу тим, хто її потребує.
У Бундестазі, як учасник комітету з міжнародних справ та представник групи United4Ukraine, що є міжнародною мережею парламентарів, він продовжує активно відстоювати підтримку України. У своєму інтерв'ю DW під час поїздки до України, політик детально розповів, чому вважає надання допомоги українському народу таким важливим.
DW: Пане Фолькманн, ви вперше відвідали Україну рік тому. Які у вас сьогодні враження? Чи відчули ви зміни в настроях за цей час?
Йоганнес Фолькманн: Кількість повітряних атак, а отже, і небезпека для цивільного населення, суттєво зросла. Водночас і надалі відчувається величезна воля українців відстояти свою позицію. Я ставлюся до цього з глибокою повагою. Україна демонструє, що свободу і демократію можна захищати й відстоювати. Це дуже важливий сигнал надії.
Підтримка з боку Німеччини є ключовим чинником для зміцнення оборонних можливостей України, адже ця країна займає лідируючі позиції серед двосторонніх донорів в Європі. Проте, в Німеччині існують політичні сили, які виступають проти надання допомоги Україні, і їхні виборці часто підтримують цю точку зору, вважаючи таку допомогу витратами без сенсу. Якою була б ваша відповідь на цю ситуацію?
Кожному важливо усвідомити: нині Україна бореться не тільки за свою свободу, але й за безпеку всієї Європи. Російський імперіалізм ставить під загрозу не лише українські кордони, а й межі наших партнерів у Балтійських країнах та Польщі. Отже, кожен євро, вкладений сьогодні в Україну, є вигідною інвестицією в наше власне благополуччя та стабільність.
Окрім цього, Україна має потенціал надати значну підтримку країнам Європи, ділячись своїм бойовим досвідом у різних сферах, таких як новітні технології, дронові системи, навчання військових та сучасні тактичні методи.
В цих галузях Україна володіє значним досвідом. Саме тому сьогодні наша країна виступає не лише як споживач безпеки, але й як активний постачальник для Європи.
"Партія 'Альтернатива для Німеччини' (АдН), що закликає до зупинки підтримки України, наразі займає провідні позиції в останніх опитуваннях серед політичних сил Німеччини. Це змушує багатьох українців задуматися: яка доля чекає на німецьку допомогу, якщо АдН на наступних виборах до Бундестагу досягне ще більших успіхів і потрапить до складу уряду?"
Я усвідомлюю ці занепокоєння. Бундестаг буде обраний до 2029 року. Для мене, як і для моєї фракції ХДС/ХСС, є очевидним, що Україні необхідна військова підтримка, оскільки це відповідає нашим власним інтересам у сфері безпеки. Позиція АдН щодо України є однією з ключових причин, чому моя партія відкидає будь-яку можливість співпраці з цією політичною силою.
Крім того, є й гуманітарна відповідальність. Якщо мільйони українців залишатимуть свою батьківщину, тому що Росія досягатиме успіху у своїй агресивній війні - адже зрозуміло, що вони не захочуть жити під колоніальним пануванням Росії - це дестабілізуватиме наші країни. Фінансовий тягар для нас у такому разі буде набагато більшим, ніж сьогоднішня підтримка українців у захисті своєї батьківщини.
Чи вважаєте ви, що Росія є військовою загрозою для Європи та Німеччини? Деякі задаються питанням: якщо Росія стикається з такими серйозними труднощами на фронті в Україні, яку ж небезпеку вона може уявляти для НАТО?
Слід усвідомлювати, що гібридні атаки Росії на Європу мають перш за все політичний характер, а не військові завойовницькі амбіції. Основною метою цих дій є підрив внутрішньої згуртованості Європейського Союзу та НАТО.
Цілком можливо, що Росія - наприклад, супроводжуючи свої дії погрозами застосування ядерної зброї - спробує захопити окремі території в Балтії, щоб перевірити, чого насправді варта стаття 5 НАТО, положення про взаємодопомогу. Тим важливіше, щоб ми усвідомлювали цю проблему й розвивали спроможність захищати себе, аби стримувати Росію від такої агресії. Мир можна захистити лише власною силою. Слабкість буде сприйматися як запрошення до нападу.
Водночас багато людей висловлюють сумніви щодо здатності НАТО забезпечити оборону, особливо в контексті нестабільності, пов'язаної з США, які є ключовим партнером. Чи залишається НАТО надійним гарантом безпеки? Чи не варто політикам розглянути інші варіанти?
Ми розраховуємо на те, що трансатлантичний альянс працюватиме, але водночас ми можемо й надалі зміцнювати європейську складову НАТО. Ми цим і займаємося. У найближчі п'ять років Бундесвер інвестує понад 500 мільярдів євро у своє переозброєння - це безпрецедентна сума.
Федеральний канцлер Мерц висловив амбіцію перетворити Німеччину на найпотужнішу неядерну сухопутну військову силу в Європі, активізуючи при цьому нашу промислову базу. Варто зазначити, що багато європейських країн вже випереджають нас, зокрема наші друзі з Польщі. Це підтверджує, що друга за розміром економіка світу — Європейський Союз — повинна бути здатною забезпечувати свою безпеку самостійно.
Німеччина стала однією з країн, які виявляли особливу обережність і вагання стосовно можливого вступу України до НАТО. На саміті НАТО 2008 року в Бухаресті вона висловилася проти надання Україні Плану дій щодо членства. Багато українців вважають, що прискорене приєднання України до НАТО або хоча б отримання ПДЧ могло б запобігти російській гібридній війні в 2014 році та повномасштабному вторгненню в 2022 році. Чи була політика Німеччини того часу щодо членства України в НАТО помилковою?
Очевидно, що припущення, зроблене колишнім федеральним урядом, виявилося хибним. Зокрема, мова йде про думку, що торгівля, як-от постачання газу через трубопровід "Північний потік", сприятиме створенню взаємозалежності і, таким чином, запобігатиме агресивним діям. Не менш помилковим було й переконання, що нейтралітет здатен захистити інші країни.
Великим прорахунком стало те, що Німеччина не звернула уваги на своїх сусідів зі сходу, які, спираючись на власний історичний досвід взаємин з Москвою, мали значно глибше розуміння справжніх намірів Росії.
Крім прагнення приєднатися до НАТО, значна частина українців вважає, що найнадійнішою гарантією безпеки є членство в Європейському Союзі. Проте канцлер Фрідріх Мерц відмовився від можливості прискореного вступу України до ЄС. Чи не ризикує Німеччина знову зробити ту саму помилку?
Членство в НАТО та в Європейському Союзі – це два абсолютно різні аспекти. ЄС являє собою спільноту, яка ґрунтується на складному правовому регулюванні. Процес вступу включає 35 різних переговорних розділів. Ні Україні, ні Європейському Союзу не піде на користь прискорення цього процесу, якщо країна ще не готова за певними напрямами.
Одночасно - як підкреслив канцлер - це не означає, що Україна повинна бути стримувана в цьому процесі. Варто чітко усвідомлювати: як тільки будуть завершені певні етапи, процес європейської інтеграції продовжить свій рух вперед.
Україна прагне стати частиною європейської спільноти. Тому для мене очевидно, що, самостійно вибираючи своє майбутнє, вона має всі шанси стати рівноправним членом європейської родини. Ми зобов'язані всіма можливими способами сприяти їй у цьому процесі.
Тема, що турбує багатьох українців, це корупційні скандали, зокрема ті, що стосуються оточення президента Зеленського. Які ризики такі ситуації можуть нести для міжнародної підтримки України?
Особисто я сприймаю цю ситуацію з серйозною тривогою. Проте ще більшою проблемою було б, якби корупційні скандали залишалися у тіні та не потрапляли в поле зору суспільства. Важливо, щоб випадки корупції отримували належне розслідування, без будь-яких неправильних компромісів у їхньому вирішенні. Саме тому ми будемо уважно слідкувати за результатами судових рішень, що виникнуть внаслідок цих розслідувань.
Отже, я можу лише закликати українське суспільство, журналістів, активістів, парламентарів та опозиційні сили продовжувати пильно спостерігати за цими процесами і забезпечувати, щоб фінансові ресурси з України та Європи використовувалися відповідально.
Екс-міністр оборони Михайло Федоров нещодавно виступив з ініціативою провести вибори в Україні, незважаючи на війну. Як ви вважаєте, з огляду на обговорення з представниками українського суспільства та політичними діячами, чи є це доцільним кроком?
Я не вважаю за потрібне давати українцям зовнішні рекомендації щодо організації їхньої демократії. Проте я вважаю, що важливо забезпечити рівні можливості для всіх українців взяти участь у виборах, які відбудуться. Це стосується не лише військовослужбовців та громадян, що проживають в Україні, але й мільйонів українців, які наразі знаходяться за межами країни. Європа повинна підтримати Україну в цьому процесі.
На даний момент відсутні серйозні дискусії про можливість мирних переговорів з Росією. Кремль наполегливо дотримується своїх максималістських вимог, що фактично означає вимогу капітуляції України. Тим часом у Німеччині деякі політичні сили, зокрема Альтернатива для Німеччини та Союз Сари Ваґенкнехт, виступають за відновлення діалогу з Росією. Як ви вважаєте, чи є нині шанси на нові дипломатичні ініціативи?
Президент України та західні держави неодноразово намагалися ініціювати мирні переговори. Водночас немає жодних серйозних ознак того, що Кремль має бодай якесь прагнення до миру. Воно з'явиться лише тоді, коли Путін усвідомить безперспективність своїх військових загарбницьких зусиль.
Для цього необхідно постійно посилювати підтримку України в військовій, фінансовій та соціальній сферах. Важливо надіслати однозначний сигнал: Кремль не може сподіватися на те, що в 2027 або 2028 роках європейські країни зупинять свою допомогу Україні. Ми залишаємося на стороні України - як сьогодні, так і в майбутньому.
