Давид Арахамія - сучасний мародер чи представник олігархії?

Давид Арахамія є одним з тих нових гравців на полі мародерства в Україні під час війни, навколо яких протягом років виникає мережа збігів. Офшорні компанії, давні бізнеси, іноземні фірми, дружні підприємці, автомобілі, пов’язані з кримінальними справами, енергетичні "прокладки" і ринок електроніки — все це складає частину його оточення. Зараз у кулуарах все частіше виникає нове запитання: чи не починає ця група інтересів поступово накопичувати активи не лише в Одесі, Києві чи Запоріжжі, а й у Львівській області?

2002 рік. Зародження американського впливу.

За даними, які свого часу поширювалися у відкритих джерелах і телеграм-каналах, історія бізнес-ланцюга, пов'язаного з Давидом Арахамією, тягнеться ще з початку 2000-х років.

У 2002 році в Сполучених Штатах нібито була заснована компанія Artvertex, що має зв'язок з особою на ім'я Девід Браун. Ця компанія спеціалізувалася на продажу веб-шаблонів. Пізніше в цій галузі з'явилися інші організації, такі як Callaway Alliance Inc, Jetimpex Inc та Jetimpex LP. За словами авторів статей, через ці структури могли проходити фінансові транзакції, пов'язані з TemplateMonster.

Головним аспектом є не лише те, хто і коли мав у своїх руках ці компанії.

Ключове питання -- чи всі доходи від цього міжнародного бізнесу були належним чином задекларовані та оподатковані в Україні, якщо особа, яка згодом стала одним із найвпливовіших політиків країни, мала до них стосунок.

2014 рік. Бізнес, офшорні зони та нова політична історія.

Після 2014 року Давид Арахамія стає важливою фігурою в новітній українській історії, виступаючи в ролі волонтера, управлінця та фахівця в сфері інформаційних технологій, а згодом і політика. На мою думку, його подальший розвиток у цій сфері активно підтримується кураторами.

Попри вражаючу біографію цього "нового обличчя", все ще постає давнє питання: де закінчується бізнес і де починається політичний вплив?

Коли людина, що керувала міжнародними компаніями, офшорними структурами, здійснювала закордонні платежі та мала бізнесові зв'язки, потрапляє до парламенту і очолює президентську фракцію, вона отримує не лише мандат. Вона отримує можливість впливати на рішення, які мають державне значення.

"У мене було чимало офшорних рахунків."

У жовтні 2021 року, після публікації Pandora Papers, Арахамія публічно визнав, що раніше мав багато офшорів, а один офшор із Сейшелів, за його словами, був на дружині. Він назвав це "нормальним процесом" і пояснював, що офшори можуть мати як негативну сторону, пов'язану з податковими маніпуляціями, так і позитивну -- захист активів у міжнародній юрисдикції. (ФОКУС⁠)

Для звичайного жителя України офшор асоціюється з виведенням коштів за межі країни.

У період війни офшори для держави становлять загрозу витоку фінансів за межі країни.

Для політика, що очолює найбільшу фракцію парламенту, офшори не є "звичайною практикою", а виступають як важливе питання довіри.

Якщо політик сприймає офшори як звичне явище, то громадськість має підстави запитати: що ще він вважає прийнятним?

Друзі, які мають справи з кримінальними справами? Автомобілі підприємців для перетворення кордону? Маніпуляції з імпортом електроенергії? Посередники між державою та фінансами?

2021. Білоруська електроенергія і арабська "прокладка"

У цей же час виникає нова історія — імпорт електричної енергії з Білорусі, який здійснюється через компанію Vector Energy Innovation з Об'єднаних Арабських Еміратів.

У журналістських розслідуваннях повідомлялося, що постачання електроенергії здійснювалося не безпосередньо, а через приватну посередницьку компанію, яка мала зв'язки з інтересами, що наближені до Давида Арахамії. Згідно з опублікованими даними, білоруська сторона реалізовувала електроенергію компанії Vector Energy Innovation за ціною 59 доларів за мегават-годину, а потім ця енергія продавалася українському споживачу вже за 100 доларів за мегават-годину. Таким чином, різниця у ціні складала приблизно 41 долар за кожен мегават. (РБК-Україна⁠).

Якщо ці показники є правдивими, то це вже не просто бізнес.

Мова йде про прибуткове отримання доходу, яке базується на енергетичній залежності України.

І тут постає ще більш складне питання: чи був дефіцит вугілля та необхідність в імпорті електричної енергії лише наслідком некомпетентного управління, чи, можливо, існували зацікавлені особи, які прагнули створити обставини, при яких "прокладка" стає неодмінно необхідною?

Українці воюють. Люди платять тарифи. Енергетика стає питанням виживання. А Арахамія, за версією журналістів, міг заробляти десятки мільйонів доларів на різниці між входом і виходом.

2022-2023. Перетини кордону на автомобілях Кауфмана

Після початку масштабного вторгнення виникає новий епізод, який важко зрозуміти лише з точки зору "дружніх стосунків".

Згідно з інформацією, наданою Bihus.Info, Давид Арахамія не менше ніж чотири рази скористався автомобілями одеського підприємця Бориса Кауфмана для перетворення державного кордону. Сам Борис Кауфман є фігурантом розслідувань НАБУ та САП, зокрема у справі про незаконне заволодіння майном комунального аеропорту "Одеса" та отриманими від нього доходами, які оцінюються приблизно в 2,5 мільярда гривень. (hromadske⁠)

Давітян, Банкова і тіньові маршрути впливу

У публічному полі також неодноразово згадувався бізнесмен Вемір Давітян. Журналісти писали, що він називав себе другом Давида Арахамії, з'являвся на зустрічах в Офісі Президента, а його автомобіль фіксували біля Банкової у зв'язку з Арахамією.

В здоровому суспільстві подібні стосунки не можуть функціонувати у форматі "просто знайомі".

Оскільки політична влада не є закритим клубом для обраних.

Офіс Президента не є бізнес-лаунжем.

Фракція монобільшості не є засобом для тих, хто вчасно виявився близько до осередку ухвалення рішень.

Саме ці непублічні зв'язки часто формують реальну інфраструктуру впливу. Не посади, не вказівки, не підписи, а саме доступ: телефон, автомобіль, зустріч, рекомендація, мовчазна згода.

2025. "Цитрусові", сорт та значна угода.

У 2025 році власник мережі Yabluka Артур Гатунок придбав мережу магазинів електроніки "Цитрус". Forbes писав про угоду, а в медіа циркулювали оцінки її вартості в межах 10-20 млн доларів. (Forbes.ua⁠)

Сам по собі продаж бізнесу не є злочином.

Проте в цій розповіді існує кілька нюансів, які вимагають пояснення.

По-перше, "Цитрус" протягом багатьох років славився як компанія, що стикається з численними податковими, корпоративними та митними викликами.

По-друге, в інформаційних джерелах з'являлися статті, що висвітлюють ймовірні практики використання мережі фізичних осіб-підприємців, схеми розподілу бізнесу, торгівлю "сірою" технікою, заниження імпортних цін та інші способи зменшення податкового навантаження.

Третє -- у публікаціях припускали, що до фінансування або супроводу угоди міг бути причетний Вемір Давітян, якого раніше пов'язували з Давидом Арахамією. (spilno.org⁠)

Чи не стає український ринок електроніки новим полем діяльності для осіб, пов’язаних з політичною елітою?

Якщо під час війни великі бізнеси з мільйонними оборотами змінюють власників, якщо при цьому з'являються імена осіб, пов'язаних із Банковою, і якщо старі податкові проблеми не викликають рішучих дій з боку держави, тоді суспільство може ставити запитання: це справжній ринок чи ж просто перерозподіл?

Львівська область: новий вектор розвитку чи просто випадковий збіг обставин?

І тепер найважливіше.

У кулуарах все більше обговорюють можливість, що Львівщина стане наступною метою для непублічного скуплення активів. Цей регіон під час війни перетворився на економічний тил, ставши важливим логістичним вузлом для Європи, а також центром бізнесу, складів, нерухомості, енергетичного сектору, торгівлі та релокованих підприємств.

Львівська область сьогодні стала місцем, де активи набуваються не тільки з метою бізнесу, а й для забезпечення політичного впливу в майбутньому.

Якщо навколо осіб, пов'язаних із Арахамією, вже з'являлися сюжети про офшорні компанії, енергетичний сектор, електроніку, а також бізнесменів з кримінальними справами та непублічних посередників, то питання, що стосується Львівської області, виглядає цілком обґрунтованим.

Хто сьогодні скуповує комерційну нерухомість у Львові?

Хто має доступ до складів, логістичних процесів, ринкових майданчиків та енергетичних ресурсів?

Хто є справжніми кукловодами нових власників, інвестиційних фондів, підставних організацій, родичів, партнерів і "молодих бізнесменів"?

Чи не є там особи, що мають зв'язки з політичними структурами Давида Арахамії?

Якщо проаналізувати всю хронологію, можна побачити не один конфлікт. Ми стикаємося з моделлю політично-кримінального впливу.

2002 рік – іноземні підприємства, американські фірми, дизайни веб-сайтів, фінансові транзакції, офшорні структури.

2014 рік -- перехід із бізнесу в публічний сектор.

2021 рік став моментом визнання офшорних практик як звичайної складової бізнесу.

2021 рік став свідком цікавої історії, пов'язаної з білоруською електрикою та посередницькою компанією з Об'єднаних Арабських Еміратів.

2022-2023 роки — використання автомобілів бізнесмена Кауфмана для перетворення кордону.

2025 рік -- угода щодо "Цитруса", Гатунок, Давітян і питання походження великих грошей.

2026 рік приносить нові виклики щодо активів, територій, зокрема Львівщини, та з'ясовує, хто насправді набуває економічну інфраструктуру країни в умовах війни.

Питання до НАБУ, НАЗК, БЕБ, ДПС і СБУ?

НАБУ повинно дати відповідь на питання, чи була проведена перевірка можливих конфліктів інтересів Арахамії у контексті бізнесменів, які мають стосунок до кримінальних справ.

Суспільство повинно задати собі ключове питання: чи не було вкрадено у нас під час війни не лише фінанси, а й економічну перспективу країни?

Якщо сьогодні уряд не вирішить ці проблеми, завтра ми можемо виявити, що країна, яка боролася за свою незалежність, непомітно стала на шлях появи нових олігархів.