Чому в СРСР існувала заборона на носіння обручок: сьогодні це здається неймовірним.
Сучасні подружжя можуть самі обирати - будуть вони носити обручки чи ні. Це вважається приватною справою кожної окремої родини. А от, скажімо, в СРСР довгий час держава намагалась забороняти громадянам носити цю символічну прикрасу.
Чому в Країні Рад громадянам не радили користуватись обручками, розбирався OBOZ.UA. Звісно, свою роль тут відіграла специфічна політика тоталітарної країни. Заборона діяла не весь період існування Союзу. В основному від обручок відмовлялись у 1930-ті роки. Тоді їх сприймали як "буржуазний пережиток".
"Весілля в червоних тонах"
Перед революцією релігія мала значний вплив на повсякденне життя людей у Російській Імперії. Навіть Володимир Ленін та Надія Крупська уклали церковний шлюб. Однак, з приходом більшовиків до влади, було ухвалено рішення про ліквідацію традиційних весільних обрядів.
В епоху НЕПу комсомольці створювали свої альтернативи традиційним церковним весіллям, що призвело до виникнення "червоних весіль". Замість звичних бенкетів проводилися скромні зустрічі, на які зазвичай не запрошували батьків молодят. Молодь виконувала революційні пісні, читала уривки з літератури, а також офіційно реєструвала шлюб у РАГСі. Ці церемонії не мали жодних урочистостей: спеціальний одяг не купували, святкувань не організовували — все відбувалося в суворій атмосфері буденності та офіційності.
Відмова від весільних кілець.
Обручки, які вважалися символом церковного шлюбу, почали зникати з повсякденного життя в 1920-х роках. До кінця цього десятиліття вони перестали бути частиною побуту радянських громадян. Їх вважали "буржуазною дрібницею", а комсомольські керівники стежили за тим, щоб члени організації не укладали шлюбів у церкві. Навіть ті, хто одружувався під час царювання, відмовлялися від цього символу. Якщо хтось не знімав обручку, це могло призвести до догани на роботі.
Окрім ідеологічних мотивів, існувала ще одна причина — страх. Під час індустріалізації влада активно конфіскувала в населення золото та срібло "на потреби держави". Людей арештовували та поміщали в тісні камери, примушуючи "добровільно" віддавати свої прикраси, навіть натільні хрести.
Однак ця "заборона" на обручки не протрималася довго. Вже в середині 1930-х років більшовики переглянули своє ставлення до інституту шлюбу. Ідея офіційної сім'ї як основи соціальної структури знову стала важливою в державній ідеології.
Воскресіння весільних традицій
Тривалий час радянська влада не мала чіткого сценарію власного весільного обряду. Під час війни шлюб реєстрували поспіхом, без святкувань. Лише у період хрущовської "відлиги" ситуація змінилася -- разом із реформою РАГСів.
До 1956 року ці установи працювали у підвалах МВС, а їхні співробітники носили погони. З появою Палаців одружень церемонія стала урочистішою: молодята знову обмінювалися обручками як "символами подружньої вірності", звучала музика, лунали промови, а наречені святково вбирались - у сукні з фатою та урочисті костюми. Світське весілля в СРСР остаточно витіснило церковний обряд. І традиція ця закріпилась і діє до наших днів. Вінчання у церкві стало особистим вибором молодят.
Раніше OBOZ.UA висвітлював, чому в квартирах СРСР ванну часто розміщували саме на кухні.
